Постанова

від 22.12.2022 по справі 910/14071/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р. Справа№ 910/14071/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: з`явився, адвокат Вербицький В.В.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Бетоненерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 (суддя Щербаков С.О., м. Київ, повний текст складено - 24.05.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ГРУПП Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Бетоненерго»

про стягнення 1 422 680,09 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСК ГРУПП Україна» (далі-позивач/ ТОВ «ТСК ГРУПП Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Бетоненерго» (далі - відповідач/ ТОВ «ЗЗК«Бетоненерго») про стягнення заборгованості у розмірі 1 422 680, 09 грн, з яких: 1 260 000, 00 грн основний борг, 120 582, 00 грн інфляційні втрати та 42 098, 09 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг № 139 від 17.06.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ГРУПП Україна» - задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 260 000,00 грн заборгованості, 12 634,52 грн 3 % річних, 29 173,17 грн інфляційних втрат та 19 527,11 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 1 260 000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 14.08.2021 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Обґрунтовуючи рішення із посиланням на положення ст.ст. 6, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України місцевий господарський суд встановив факт надання позивачем послуг (виконаних робіт) за договором про надання послуг № 139 від 17.06.2020 та факт належного виконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг (виконаних робіт) (відповідачем було лише частково оплачено надані позивачем послуги у сумі 700 000,00 грн), і, відповідно прийшов до висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених ТОВ «ТСК ГРУПП Україна» позовних вимог, однак позов задовольнив частково через невірний розрахунок позивачем (невірно визначено початок нарахувань) інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що у даному випадку слід застосувати приписи ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, як підставу для відрахування строку оплати наданих послуг (виконаних робіт) з дати складання акта №128 від 03.07.2020, оскільки за результатами виконання договору підряду складаються акти приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форма № КБ-3), проте у даному випадку сторонами складено та підписано саме акти надання послуг. Суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Також приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції застосував положення ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши в ньому про нарахування 3% річних, починаючи з 14.08.2021 і до моменту виконання цього рішення, за визначеною формулою, вважаючи, що таке застосування сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 за позовом ТОВ «ТСК ГРУПП Україна» до ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №139 від 17.06.2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимогах відмовити у повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.

Зокрема, узагальненні доводи апеляційної скарги ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» зводяться до наступного:

- умовами Договору про надання послуг № 139 від 17.06.2020 сторони не визначили чітких строків проведення оплати за надані виконавцем послуги;

- з матеріалів справи вбачається, що позивачем умови договору були виконанні лише частково - зведено металеві конструкції, у свою чергу відповідачем також частково було виконано свої обов`язки з оплати наданих послуг у сумі 700 000,00 грн за актом надання послуг №159 від 30.06.2020. Оскільки виконавцем послуги надані у неповному обсязі, відповідач вважає, що позов заявлено передчасно;

- Договір надання послуг №139 від 17.06.2020 був підписаний директором ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» який є значним правочином, з грубим порушенням положень ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» без надання згоди загальних зборів учасників Товариства, як того вимагають положень п.п. 5.1., 5.3.1. статуту Товариства.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 без змін, посилаючись на те, що, по - перше, відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги здійснити оплату з надані послуги, тобто 13.04.2021; по-друге, податкові накладні №159 від 30.06.2020, №128 від 03.07.2020, свідчать про те, що позивач, як виконавець, підтверджує свої податкові зобов`язання виконанням робіт передбачених мовами договору, а також складеними т підписаними актами виконаних робіт, у свою чергу відповідач, як замовник, отримав податковий кредит, чим підтвердив господарську операцію за отриманими роботами позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2022 апеляційну скаргу ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» у справі №910/14071/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 у справі вирішено витребувати матеріали справи №910/14071/21, а розгляд питання щодо відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

01.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14071/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 у справі №910/14071/21 апеляційну скаргу ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 - залишено без руху. Роз`яснено ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго», що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки шляхом подання відповідної заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку. Попереджено ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго», що якщо не буде усунено недоліки в зазначений строк шляхом подання відповідної заяви, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.

18.08.2022 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» на виконання вказаної ухвали надійшла заява (про усунення недоліків) про поновлення процесуального строку (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.08.2022) з доданими до нього доказами.

Проте головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 19.08.2022 по 15.09.2022 перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 (з урахуванням ухвали суду від 20.10.2022 про виправлення описки в даті судового засідання) задоволено клопотання ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» про поновлення строку на апеляційне оскарженння рішення та поновлено ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21; відкрито апеляційне провадження у справі №910/14071/21; розгляд апеляційної скарги ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 призначено на 08.11.2022; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Проте у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. (головуючий суддя (суддя - доповідач) у відрядженні (Національна школа суддів України), судове засідання, призначене на 08.11.2022, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 розгляд апеляційної скарги ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 призначено на 06.12.2022.

Проте у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному з 06.12.2022, яка входить до складу суду, судове засідання, призначене на 06.12.2022, не відбулося.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3782/20 від 06.12.2022, у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14071/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Бетоненерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.12.2022.

Явка сторін

У судове засідання з`явився представник скаржника (відповідача).

Позивач своїх представників у судове засідання своїх представників не направив.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що третя особа на стороні відповідача належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб 1,2.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 17.06.2020 між ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго», як замовником та ТОВ «ТСК ГРУПП Україна», як виконавцем укладено договір про надання послуг № 139 (далі - Договір), умовами якого передбачено, що виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги:

- зведення металевих конструкцій;

- монтаж внутрішніх інженерних мереж;

- розчищення будівельного майданчика.

Замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

У п. 2.1. Договору встановлено, що виконавець зобов`язаний особисто надавати замовнику визначені цим договором послуги в строк не пізніше 31.12.2020.

Замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором (п. 2.3. Договору).

Положеннями п. 3.2. Договору визначено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується поважними представниками сторін після фактичного надання послуг.

Строк дії цього договору починає свій перебіг з 17.06.2020 та закінчується 31.12.2020. Якщо на дату закінчення строку дії договору будь-які із зобов`язань сторін не виконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (п. 6.1. Договору).

Позивачем на виконання умов Договору були надані послуги на загальну суму 1 960 000, 00 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 159 від 30.06.2020 на суму 700 000, 00 грн та № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000, 00 грн. Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, а також виставленими рахунками-фактури № СФ-000450 від 30.06.2020 та № СФ-000497 від 03.07.2020.

Проте, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково на суму 700 000,00 грн за актом надання послуг № 159 від 30.06.2020, що підтверджується випискою по рахунку позивача та не сплатив послуги у розмірі 1 260 000,00 грн за актом надання послуг № 128 від 03.07.2020.

Позивач звертався до відповідача з листом № 02/04 від 02.04.2021, в якому просив відповідача провести оплату відповідно до актів надання послуг, зокрема № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення та який отриманий відповідачем 06.04.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 03-06/2021 від 03.06.2021, в якій позивач повторно просив відповідача провести оплату відповідно до актів надання послуг, зокрема № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ «Укрпошта» від 10.06.2021.

Відповідач на вказану претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого за ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» утворилась заборгованість у розмірі 1 260 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 098, 09 грн 3 % річних за період з 03.07.2020 по 13.08.2021 та 120 582,00 грн інфляційні втрати за період з липня 2020 по серпень 2021.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №139 від 17.06.2020, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору підряду та договору про надання послуг.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Положеннями ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Положеннями ст. 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 1 960 000,00 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 159 від 30.06.2020 на суму 700 000,00 грн та №128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, а також виставленими рахунками-фактури № СФ-000450 від 30.06.2020 та № СФ-000497 від 03.07.2020.

Згідно із п. 3.2. Договору, здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується поважними представниками сторін після фактичного надання послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що виконані роботи (надані послуги) прийняті відповідачем за актами надання послуг без зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 2.3. Договору, замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором.

Однак, як зазначалось вище, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 700 000, 00 грн за актом надання послуг №159 від 30.06.2020, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

За відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 260 000,00 грн за актом надання послуг №128 від 03.07.2020.

За змістом ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з листом № 02/04 від 02.04.2021, в якому просив відповідача провести оплату відповідно до актів надання послуг, зокрема № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000, 00 грн.

Вказане підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення та який отриманий відповідачем 06.04.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги повинен був здійснити оплату за надані послуги, тобто до 13.04.2021.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з 14.04.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, місцевим господарським судом правомірно відхилено посилання позивача на положення ч. 1 ст. 854 ЦК України, як підставу для відрахування строку оплати наданих послуг (виконаних робіт) з дати складання акта №128 від 03.07.2020, оскільки за результатами виконання договору підряду складаються акти приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форма № КБ-3), оскільки, у даному випадку сторонами складено та підписано саме акти надання послуг, і, відповідно, відсутні підстави для відрахуванням строку оплати відповідно до приписів ч. 1 ст. 854 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України)

Як зазначалось вище, відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг (виконаних робіт). Зазначені обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 1 260 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 098, 09 грн 3 % річних за період з 03.07.2020 по 13.08.2021 та 120 582, 00 грн інфляційні втрати за період з липня 2020 по серпень 2021.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок 3 % річних у розмірі 12 634,52 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 14.04.2021 по 13.08.2021 та сума інфляційних втрат у розмірі 29 173,17 грн за період з 14.04.2021 по 13.08.2021, погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивач у даній частині підлягає частковому задоволенню.

Водночас, позивач, посилаючись на ч. 10 ст. 238 ГПК України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду даної справи, зазначити про нарахування заборгованості з інфляційних втрат та 3 % річних до моменту виконання рішення суду.

Згідно із ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі проценти розрахує і стягне з них виконавець, що також передбачається і ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником апеляційній скарзі

Посилання скаржника у апеляційній скарзі стосовно перевищенням директором відповідача повноважень щодо підписання Договору про надання послуг №139 від 17.06.2020, оскільки на переконання скаржника останній є недійсним, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, як не обґрунтовані, оскільки на разі відбувається перегляд рішення суду щодо стягнення за Договором про надання послуг №139 від 17.06.2020, а не визнання його недійсним. Матеріали справи також не містять доказів визнання Договору про надання послуг №139 від 17.06.2020 недійсним у судовому порядку.

Твердження скаржника про те, що у Договорі про надання послуг №139 не досягнуто згоди між сторонами щодо строку оплати наданих послуг, і, відповідно, передчасністю заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача оплати згідно акта надання послуг № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000,00 грн, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому як встановлено судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції позивач звертався до відповідача з листом № 02/04 від 02.04.2021, в якому просив відповідача провести оплату відповідно до актів надання послуг, зокрема № 128 від 03.07.2020 на суму 1 260 000, 00 грн, який отриманий відповідачем 06.04.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги повинен був здійснити оплату за надані послуги, тобто до 13.04.2021.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21, та, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «ЗЗК «Бетоненерго» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Бетоненерго» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі №910/14071/21.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу №910/14071/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 23.12.2022.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала