Рішення

від 23.05.2022 по справі 910/10542/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2022Справа № 910/10542/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Укрспецбуд"

вул. М. Бойчука, 2/34, м. Київ, 01103

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ"

бульвар Лесі Українки, буд.21, приміщення 201, м. Київ, 01133

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг"

50095, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛ.ОРДЖОНІКІДЗЕ, будинок 1

про стягнення 767 886,88 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК Укрспецбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" про стягнення 767 886,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором субпідряду № 20/08-1 від 20.08.2020 року в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Окрім цього разом з позовною заявою позивачем подано заяву б/н від 25.06.2021 року про витребування доказів, в якій позивач просить суд витребувати у відповідача та Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" як замовника підтвердження отримання оплати робіт за спірним Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10542/21, за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.08.2021 року.

Судом доведено до відома, що через канцелярію суду 09.08.2021 року до початку судового засідання від третьої особи - ПАТ "Арселорміттал Кривій Ріг" надійшли пояснення № 10542-1 від 05.08.2021 року, в яких останній, зокрема, зазначає про відсутність господарських договорів на виконання будь-яких робіт/надання послуг з учасниками судового процесу а саме з Позивачем та Відповідачем та просить здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Також 11.08.2021 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 11.08.2021 року уповноважений представник позивача заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів.

Розглянувши в судовому засіданні 11.08.2021 року усне клопотання позивача судом протокольно ухвалено про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 року відкладено розгляд справи на 09.09.2021 року.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання призначене на 09.09.2021 року не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року розгляд справи призначено на 07.10.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 року відкладено підготовче засідання на 17.11.2021 року.

В судовому засіданні 17.11.2021 року судом здійснено огляд наданого уповноваженим представником позивача оригіналу договору субпідряду № 20/08-1 від 20.08.2020 року.

Уповноваженим представником відповідача в підготовчому засіданні 17.11.2021 року подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у зв`язку з наявністю сумнівів щодо укладення Договору субпідряду № 20/08-1 від 20.08.2021 року та достовірності підпису директора ТОВ Пайлком Копєйкіна П.В.

Розглянувши в судовому засіданні 17.11.2021 року клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, заслухавши усні пояснення директора ТОВ Пайлком про те, що останній достовірно не пам`ятає про укладення договору, враховуючи загальну суму за Договором субпідряду № 20/08-1 від 20.08.2020 року в 2500000,00 грн. та здійснення часткових оплат за ним, а також ненадання останнім будь-яких доказів щодо сумнівів в його достовірності чи іншого зразку укладеного договору, у зв`язку з відсутністю за сукупності визначених ст. 99 Господарського процесуального кодексу України умов для призначення експертизи, судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом закрито підготовче провадження у справі № 910/10542/21 та оголошено про початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 08.12.2021 року.

Також судом доведено до відома, що 08.12.2021 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.12.2021 року про відкладення розгляду справи у зв`язку зі станом здоров`я представника відповідача, яке разом з доданими до нього доказами судом долучене до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 20.01.2022 року.

Будь яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача, відповідача та третьої особи станом на час розгляду справи по суті 20.01.2022 року до суду не надходило.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 12.07.2021 року та наступні ухвали суду, в тому числі від 08.12.2021 року, були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: бульвар Лесі Українки, буд.21, приміщення 201, м. Київ, 01133, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Про відкриття провадження у справі № 910/110452/21, а також про призначення судових засідань з розгляду справи по суті на 08.12.2021 року та 20.01.2022 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 010547833587, 0105491585478, 0105491667725.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 12.07.2021 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

У судове засідання з розгляду справи по суті 08.12.2021 року з`явився уповноважений представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з`явились.

Доказів отримання відповідачем та третьої особою ухвали суду від 17.11.2021 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи 08.12.2021 року до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення відповідачу № 0105491585478, в якому зазначено, що станом на 07.12.2021 року поштове відправлення вручено, та щодо відстеження пересилання поштового відправлення третій особі № 0105491585486, в якому зазначено, що станом на 04.12.2021 поштове відправлення надійшло на сортувальний центр та не вручене адресату.

У судове засідання з розгляду справи по суті 20.01.2022 року представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явились.

Факт належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду даної справи підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника ТОВ «НВК Укрспецбуд» б/н від 08.12.2021 року.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0105491667725, 0105491667733.

Про поважні причини неявки в судове засідання 20.01.2022 року представників позивача та відповідача суд не повідомлено.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач, відповідач та третя особа не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, не забезпечено участь представників в судових засіданнях, приймаючи до уваги клопотання третьої особи про розгляд справи без участі його представника, суд на підставі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 20 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайлком» (відповідач у справі, генпідрядник або замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК Укрспецбуд» (позивач у справі, субпідрядник за договором) укладено Договір субпідряду № 20/08-1 (далі - Договір), згідно з умовами якого субпідрядник зобов`язується виконати свої зобов`язання, що вказані у п.1.2 договору у встановлений в цьому договорі строк (строки) на об`єкті: «Будівництво хвостосховища 3-тя КАРТА. Зняття і складування родючого шару ґрунту» (далі - об`єкт) у повному обсязі основних і супутніх зобов`язань згідно додатків до цього Договору та інших визначених цим Договором умов, а генпідрядник зобов`язується прийняти та сплатити за них визначену в Договорі плату.

Розділами 1 - 19 Договору сторони узгодили вартість договору, порядок здійснення платежів, порядок виконання договору, порядок приймання передачі виконаних етапів за Договором, передачу проектної та виконавчої документації, форс мажорні обставини, відповідальність сторін, термін дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 12.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє по 31.01.2021 року, а в частині: порядку врегулювання спору, встановленого даним договором, порядку застосування штрафних санкцій, гарантійних зобов`язань, виконання грошових зобов`язань за даним договором - до повного виконання відповідних зобов`язань.

Вказаний Договір підписаний представниками генпідрядника і субпідрядника та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено в пункті 1.2 Договору місце розташування (адреса) майданчика, на якому підрядник виконує свої зобов`язання, що передбачені умовами Договору: 50095, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Умови щодо договірної ціни зобов`язань підрядника, передбачених у Договорі, наведені у Додатку № 1 до Договору (пункт 2.1 Договору).

Вказана в Додатку № 1 до Договору договірна ціна є фіксованою та не підлягає зміні, крім випадків, коли зменшення вартості Договору має бути здійснено внаслідок зміни обсягу зобов`язань за Договором, на підставі яких визначалась вартість Договору, викликаної розробкою або коригуванням розробленої проектної документації (п. 2.2 Договору).

Так, сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 до Договору Договірна ціна, згідно якого вартість зняття і складування одного кубічного метра родючого шару ґрунту складає 50,00 грн. з урахуванням ПДВ. У вартість зняття і складування одного кубічного метру родючого шару ґрунту входить: знаття родючого шару ґрунту, навантаження і перевезення ґрунту на склад до 3 км.

Загальна сума Договору складає 2 500 000,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3 Додатку № 1 до Договору).

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно п. 4.1.3, 4.1.7 Договору субпідрядник розпочинає виконувати роботи та надавати послуги у строки, визначені в календарному графіку виконання Договору; передача генпідряднику результатів робіт та послуг здійснюється субпідрядником в терміни, передбачені календарним графіком виконання Договору.

В матеріалах справи наявний підписаний сторонами Додаток № 2 до Договору Календарний графік виконання Договору, згідно якого строк виконання робіт зі знаття і складування родючого шару ґрунту кількістю 100 000 м.куб. визначено до 25.12.2020 року.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства субпідрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника (генпідрядника) до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

У відповідності до пункту 5.1 Договору передача - приймання робіт підтверджується підписанням обома сторонами за цим Договором Акту виконаних робіт форми, який готує субпідрядник і направляє генпідряднику. Генпідрядник зобов`язаний протягом 15 календарних днів з дня отримання акту виконаних робіт від субпідрядника перевірити результати робіт, підписати акт виконаних робіт або в це же строк направити на адресу субпідрядника акт про виявлені недоліки.

За матеріалами справи судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що на виконання умов Договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості роботи на суму 2 046 975,00 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та скріпленими печатками генпідрядника та субпідрядника Актом надання послуг № 194 від 19.10.2020 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Як вбачається із наданої позивачем копії акту надання послуг, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаним актом відсутні, зокрема, замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Доказів пред`явлення відповідачем претензій щодо виявлення відхилень при виконанні робіт від належної якості, обсягів та ціни робіт, а також термінів виконання робіт, як і обґрунтованих письмових відмов від їх оплати до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови від приймання виконаних робіт та підписання акту надання послуг, а також заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору у вказаній частині з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню робіт (виїмка ґрунту (земляні роботи), обумовлених Договором та в обсягах, зазначених в Акті наданих послуг № 194 від 19.10.2020 року, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов`язаний виконати належним чином обумовлені договором будівельні роботи та здати їх відповідачу за актом виконаних робіт (наданих послуг), після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором.

За умовами п. 3.1.1 п. 3.1 Договору оплата за цим Договором здійснюється генпідрядником в наступному порядку: 100% від вартості виконаних робіт, зазначених в підписаних сторонами актах виконаних робіт, протягом 30 календарних днів з дня отримання генпідрядником оригіналу рахунку на оплату, підписання сторонами акту виконаних робіт при умові отримання генпідрядником оплати за ці роботи від замовника ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг».

Як визначено в п.1.3 Договору, замовником робіт, вказаних в п.1.1 цього Договору, є ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг».

Наразі, в матеріалах справи наявні виставлені позивачем ТОВ «НВК Укрспецбуд» рахунки на оплату виконаних робіт № 161 від 19.10.2020 року на суму 1 209 774,98 грн. з ПДВ та № 162 від 31.10.2020 року на суму 587 215,53 грн. з ПДВ.

Факт отримання відповідачем рахунків № 161 від 19.10.2020 року та № 162 від 31.10.2020 року підтверджується актом вручення рахунку від 26.07.2021 року, складеним директором ТОВ «НВК Укрспецбуд», та відповідачем не заперечувався.

Пунктом 3.3 Договору сторони узгодили, що вартість Договору сплачується генпідрядником поетапно, згідно з умовами оплати (п.3.1 Договору). Вартість Договору сплачується за умови належного та вчасного виконання субпідрядником його зобов`язань за цим Договором. Замовник не зобов`язаний сплачувати будь яку частину вартості Договору, якщо субпідрядник не виконав належним чином своє зобов`язання, за яке має бути сплачена відповідна частина вартості Договору (сплачений відповідний платіж), якщо інше не передбачено умовами Договору.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати виконаних за Договором робіт матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з виконання робіт за завданням відповідача так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акт приймання виконаних робіт (наданих послуг), який має бути сторонами належним чином оформлений та підписаний без будь - яких зауважень.

Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Таким чином, підписання та узгодження генпідрядником (відповідачем) акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов Договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем роботи (земляні роботи з виїмки ґрунту).

Вищенаведене в сукупності дає змогу стверджувати, що укладення між сторонами Договору субпідряду № 20/08-1 від 20.08.2020 року було спрямоване на виконання позивачем будівельних робіт зі зняття та складування родючого шару ґрунту на об`єкті, відтак виконаному позивачем обов`язку з виконання будівельних робіт за замовленням відповідача, кореспондує обов`язок відповідача як генпідрядника із підписання акту наданих послуг в разі відсутності відмови від їх прийняття та своєчасної оплати виконаних субпідрядником робіт, результати яких було прийнято.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору відповідач в період листопад 2020 року січень 2021 року здійснив часткову оплату за виконані позивачем будівельні роботи в загальній сумі 1 279 088,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних банківських виписок по рахунку позивача.

Отже, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пайлком» як генпідрядник частково виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до умов Договору, сплативши за виконані позивачем як субпідрядником будівельні роботи суму в розмірі 1 279 088,12 грн., залишок неоплачених генпідрядником будівельних робіт становить 767 886,88 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, відповідач свої зобов`язання щодо перерахування коштів за виконані позивачем будівельні роботи в розмірі 767 886,88 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у встановленому судом вище розмірі, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктах 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору субпідряду № 20/08-1 від 20.08.2020 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості за виконані роботи за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

Щодо викладених в поясненнях відповідача тверджень директора ТОВ «Пайлком» Копєйкіна П.В. про те, що він достовірно не пам`ятає чи підписував він спірний Договір субпідряду № 20/08-1 від 20.08.2020 року та не має оригіналу зазначеного Договору суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 904/2178/18.

Таким чином, зі змісту норми частини першої статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 року №910/19776/17.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 910/8794/16, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Суд зазначає, що договір підряду (субпідряду) є двостороннім правочином, права та обов`язки за ним виникають як у генпідрядника (замовника) так і субпідрядника (виконавця), а відтак необхідно оцінити дії обох сторін, які вчинялись на виконання такого правочину.

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, сторонами протягом тривалого часу вчинялись дії на виконання умов спірного Договору, зокрема, позивачем виставлялись рахунки на оплату, відповідачем здійснене прийняття виконаних робіт без зауважень та часткова неодноразова оплата їх вартості, а саме наявні у справі виписки банку свідчать про перерахування відповідачем в період листопад 2020 року січень 2021 року на рахунок позивача грошових коштів, в тому числі за виконані позивачем роботи з посиланням в призначенні платежів на реквізити спірного Договору.

Окремо суд звертає увагу на наявність підпису представника відповідача директора ТОВ «Пайлком» на акті надання послуг № 194 від 19.10.2020 року, отже факт прийняття від позивача робіт (виїмки ґрунту).

Тобто, вказані конклюдентні дії щодо виконання умов Договору в сукупності свідчать про його наступне схвалення та визнання відповідачем своїх обов`язків з оплати виконаних робіт (наданих послуг) саме на підставі належним чином укладеного між сторонами Договору субпідряду № 20/08-1 від 20.08.2020 року.

В той же час судом враховано, що відповідачем не надано суду будь якого іншого договору субпідряду з такими ж реквізитами та в іншій редакції, ніж долучена позивачем.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного та з огляду на встановлений положеннями статті 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір субпідряду № 20/08-1 від 20.08.2020 року як підставу в розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Окрім цього частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд зазначає, що самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням замовником генпідрядника та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують прострочення виконання генпідрядника та не спростовують обов`язку останнього як сторони зобов`язального правовідношення від його виконання належним чином.

При цьому судом враховано той факт, що твердження третьої особи Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг», викладені в листі на адресу суду № 14-1196 від 04.08.2021 року, про відсутність у останнього зареєстрованих господарських договорів на виконання будь яких робіт/надання послуг з учасниками судового процесу у даній справі № 910/10542/21, а саме ТОВ «Пайлком» та ТОВ «НВК Укрспецбуд», відповідачем на час розгляду справи належними та допустимими доказами не спростовані.

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з твердженням позивача, що умови укладеного між сторонами Договору, відповідно до яких відповідач як генпідрядник здійснює оплату виконаних позивачем робіт за умови отримання ним оплати від замовника ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» (п. 3.1.1 Договору), не можуть бути розцінені судом як відкладальні в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та, відповідно, обумовити строк оплати відповідачем виконаних за Договором робіт в залежності від надходження коштів замовника.

Крім того, згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Тобто, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за Договором підряду № 79-07/18 від 19.07.2018, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

За таких обставин, факт відсутності надходження коштів від замовника в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати виконаних будівельних робіт, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 767 886,88 грн. боргу за виконані за вказаним Договором роботи підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" (бульвар Лесі Українки, буд.21, приміщення 201, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41360098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Укрспецбуд" (вул. М. Бойчука, 2/34, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 43256521) 767 886,88 грн. (сімсот шістдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 88 коп.) боргу та 11 518,30 грн. (одинадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять грн. 30 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 24 травня 2022 року.

Суддя А.М. Селівон