Ухвала

від 23.05.2022 по справі 278/1303/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 травня 2022 року

м. Київ

справа № 278/1303/20

провадження № 61-4472ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира (далі КЕВ м. Житомира) звернувся до суду з позовом до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності та витребування земельних ділянок.

В обґрунтування позову зазначав, що у 1978 році Житомирським обласним виконавчим комітетом виданий державний акт серії НОМЕР_2 на безстрокове і безоплатне користування Житомирській КЕЧ району земельною ділянкою площею 15724,8 га землі відповідно до положень постанови Ради народних комісарів Української РСР від 06 липня 1945 року № 429/0037 «Про відновлення права Київському, Харківському, Львівському військовим округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни». Вказаний державний акт є законною підставою для користування позивачем землею, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 9. Законність державного акта підтверджено судовим рішенням у справі № 45/326-50/136 т, відповідно до якого державний акт є документом, що підтверджує право, яке вже виникло у Житомирської КЕЧ району на підставі рішень Виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 09 квітня 1945 року № 518, 519 і від 02 червня 1945 року № 1020 та постанови Ради народних комісарів Української РСР від 06 липня 1945 року № 429/0037 «Про відновлення права Київському, Харківському і Львівському військовим округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни».

Вказував, що у листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про захист права власності на земельні ділянки (справа № 278/3207/19). 14 квітня 2020 року ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області позов залишено без розгляду за заявою позивачки. Зі змісту згаданої позовної заяви та долучених до неї додатків стало відомо, що ОСОБА_1 11 січня 2018 року здійснила продаж ОСОБА_2 двох земельних ділянок з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016, площею 0,2500 га, та з кадастровим номером 1822080600:03:002:0017, площею 0,0300 га. Земельні ділянки, що були предметом відчуження, належали ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 564055 та серії ЯД № 564056, виданих 26 листопада 2008 року та зареєстрованих в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю і на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010820900428 і за № 010820900429.

Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1822080600:03:002:0016 площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1822080600:03:002:0017 площею 0,0300 га для ведення особистого селянського господарства.

Вказані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 564055 та серії ЯД № 564056 від 26 листопада 2008 року видані на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради від 11 червня 2008 року.

Зазначені земельні ділянки входять у межі, визначені державним актом на право користування землею серії Б за № 022537, який виданий Житомирській КЕЧ району ще у 1978 році у безстрокове і безоплатне користування на виконання рішення Житомирської обласної Ради народних депутатів, постанови № 429/0037 Ради народних комісарів від 06 липня 1945 року та рішення Виконавчого комітету обласної ради депутатів трудящих Житомирської області від 09 квітня 1945 року, площею 15724,8 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 9.

Зазначав, що, оскільки спірні земельні ділянки передані ОСОБА_1 за рахунок земель, які знаходились у користуванні КЕВ м. Житомира і при цьому із користування останнього у встановленому законом порядку не вилучались, тому передача цих земельних ділянок у власність фізичній особі порушує права позивача і земельні ділянки мають бути повернуті у користування КЕВ м. Житомира.

Ураховуючи вищевикладене, просив суд визнати незаконним та скасувати рішення 24 сесії 5 скликання Буківської сільської ради від 11 червня 2008 року; визнати недійсними державні акти серії ЯД № 564055, серії ЯД № 564056 та витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року, у задоволені позову КЕВ м. Житомира відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не доведено факт того, що земельні ділянки, які у свій час видавались відповідачці ОСОБА_1 та набувались у власність ОСОБА_2 , входять у масив земельних ділянок, наданих у постійне користування позивачу. Посилання позивача на план-схему, складену інженером КЕВ м. Житомира, суди вважали неналежним способом підтвердження даних обставин та зазначали, що беззаперечним доказом накладення чи перетинання земельних ділянок відповідачів із земельною ділянкою позивача були б висновки експертизи, проте така не надана.

18 травня 2022 року КЕВ м. Житомира звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності та витребування земельних ділянок повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак