Ухвала

від 24.05.2022 по справі 904/6044/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

25.05.2022 м.Дніпро Справа № 904/6044/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Іванова О.Г. доповідач

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022, ухвалене суддею Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст якого складено 31.01.2022, у справі № 904/6044/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства "СТРІЛЕЦЬ", с. Поливанівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , смт. Магдалинівка, Дніпропетровська область

про скасування наказу та скасування запису в державному реєстрі речового права.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-906/15-18-СГ від 26.03.20218 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".

Скасовано запис про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1222386800:01:002:0298, площею 51 га ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування ДП від 27.10.1998 року, виданого Магдалинівською районною державною адміністрацією, вчинений державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації Горобець О.П. 26.06.2018 року, номер запису в спеціальному розділі 27078071.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь Селянського (фермерського) господарства "СТРІЛЕЦЬ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез"ясування обставин справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Одночасно у змісті апеляційної скарги (п.1) та окремим документом викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що повний текст рішення хоча й отримано 16.02.2022, втім, у зв"язку із введенням згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, воєнного стану в Україні, з 24.02.2022 зупинена робота Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, при цьому, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.04.2022 №49 "Про організацію роботи в Головному правлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області", зокрема п.6 , прийнято рішення для працівників, які не можуть бути переведені на дистанційний та/або гнучкий режим роботи в умовах воєнного стану про продовження для них простою, оголошеного наказом Держгеокадастру від 24.02.2022 №82 "Про встановлення простою у роботі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органах".

Крім того, у прохальній частині скарги (п.3) та окремим документом викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2022 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 17.05.2022 здійснено запит матеріалів справи №904/6044/21 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

23.05.2022 матеріали справи №904/6044/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху, враховуючи наступне.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, пунктом 2 частини 3 статті 258 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня. При цьому, визначальним для сплати судового збору є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом саме на 01 січня календарного року.

Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до матеріалів справи, Позивачем заявлено позов про визнання недійсним і скасування наказу відповідача від 26.03.2018 №4-906/15-18-СГ та скасування запису про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права постійного користування земельною ділянкою), з якого сплачений судовий збір у сумі 4540,00 грн (2270,00 грн х2) за платіжними квитанціями №№68825, 68847 від 24.06.2021 (а.с.57-58, т.1).

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги має становити суму 6810,00 грн (4540,00 х 150%) та, відповідно, має бути сплачений на наступні реквізити Центрального апеляційного господарського суду:

Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл/Шев.р/22030101

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA678999980313131206082004628

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(номер справи), Центральний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).

Апелянтом судовий збір сплачений не був, відповідних доказів апеляційна скарга не містить, як і відсутнє посилання на наявність таких доказів у додатку до апеляційної скарги.

Натомість, заявлене клопотання про відстрочення скаржнику сплати судового збору, яке обґрунтовано важким матеріальним становищем відповідача, який є бюджетною установою, розрахунково-касове обслуговування якого здійснюється лише в межах відкритих асигнувань, обмеженням фінансування на даний момент.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави стверджувати, що сплату судового збору може бути відстрочено, розстрочено з огляду на суб`єктний склад заявника (п.п.1, 2 ч.1 ст.8 Закону) та предмет позову (п.3 ч.1 ст.8 Закону). До суб`єктів, яким Законом надається право на відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від такої сплати відносяться тільки фізичні особи, предметом позову має бути захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав та відшкодування шкоди здоров`ю.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, апелянт не є фізичною особою, а предмет позову не становить захист вище перелічених категорій прав, отже, зазначена норма Закону до скаржника не може бути застосована; крім того, підстави, наведені у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є вичерпними при вирішенні питання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору або звільнення від такої сплати.

Жодних змін до вказану Закону, з урахуванням запровадження у країні воєнного стану, не вносилось.

Суд звертає увагу скаржника, що частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначений частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається відстрочення сплати судового збору заявнику або звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених частиною 1 статті 8 цього Закону; при цьому, зазначених заявником апеляційної скарги підстав для відстрочення сплати судового збору дана норма Закону України "Про судовий збір" не містить.

Така ж правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 по справі №0940/2276/18, зокрема у п.45 цієї постанови вказано, що: " із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю".

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення від такої сплати або звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Крім того, за приписами ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).

Згідно з матеріалами справи, в судовому засіданні 20.01.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуване рішення, повний текст якого складено та підписано 31.01.2022, отже, строк на апеляційне оскарження, визначений законодавством, спливає 21.02.2022 (оскільки 20.02.2022 неділя, вихідний день). При цьому, оскільки апелянтом рішення суду отримано 16.02.2022, що підтверджується поштовим повідомленням у справі (а.с.26, т.2), тому скаргу в порядку ч.2 ст.256 ГПК України він мав подати у строк до 09.03.2022 (включно, оскільки 08.03.2022 святковий день). Скаржником апеляційна скарга подана з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку 06.05.2022, через відділення поштового зв"язку.

У змісті апеляційної скарги (п.1 прохальної частини скарги) та окремим документом апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 скаржник, зокрема, зазначив, що у зв"язку із запровадженням воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, та відповідно до наказу Держгеокадастру №82 від 24.02.2022 була зупинена робота Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.04.2022 №49 для працівників, які не можуть бути переведені на дистанційний та/або гнучкий режим роботи в умовах воєнного стану продовжено простій. Відтак, вважає, що процесуальний строк на оскарження рішення пропущено ним з поважних підстав.

Розглянувши вказане клопотання, апеляційний господарський суд визнає підстави, наведені скаржником в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не доведеними належними доказами, з огляду на наступне.

Згідно офіційно доступної публічної інформації із сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за веб-посиланням (https://land.gov.ua/nakazy-z-osnovnoi-diialnosti/) вказаним державним органом дійсно 24.02.2022 прийнято наказ №82 про зупинення роботи Держгеокадастру та його територіальних відділень на період з дня його видання до закінчення дії обставин, що зумовлюють загрозу життю і здоров"ю працівників; у період простою працівникам дозволено не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою.

Втім, наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №49 від 06.04.2022, на який посилався відповідач, та яким продовжено простій відповідача, останнім не надано, у публічному доступі його немає, отже, перевірити відповідні доводи апелянта неможливо.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи з доказами на їх підтвердження, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки на апеляційне оскарження, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне провадження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Також у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі "Скорик проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішеннях у справах "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, а підстави, вказані нею в заяві визнані апеляційним господарським судом неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою та вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та сплатити судовий збір у сумі 6810,00 грн, докази чого надати суду, а також, з метою уникнення надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою, з урахуванням необхідності надати скаржнику можливість захистити своє право в суді, оскільки інакший підхід був би проявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке регламентовано статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний господарський суд вважає необхідним надати скаржнику можливість надати належні та допустимі докази продовження простою установи відповідача, що слугувало перешкодою в оскарженні вчасно рішення по цій справі.

Слід звернути увагу, що у разі, якщо відповідач не усуне недоліки апеляційної скарги в строк установлений судом, заява (скарга) вважається неподаною та повертається скаржнику (ч. 4 ст. 174, ч.ч.6, 8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України), а відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

Керуючись ст. ст.174, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

2. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі №904/6044/21 залишити без руху.

3. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:

- здійснити оплату судового збору в сумі 6810,00 грн, докази чого надати суду;

- надати належні та допустимі докази продовження простою установи відповідача, що слугувало перешкодою в оскарженні вчасно рішення по цій справі.

4. У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260, п.4 ч.1 ст.261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/

Головуючий суддя О.Г. Іванов