Постанова

від 22.03.2023 по справі 904/6044/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/6044/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022

у справі № 904/6044/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства "СТРІЛЕЦЬ"

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1

про скасування наказу та скасування запису в державному реєстрі речового права

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство "СТРІЛЕЦЬ" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Держгеокадастр, відповідач) про скасування наказу № 4-906/15-18-СГ від 26.03.20218 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" та запису про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1222386800:01:002:0298, площею 51га ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування ДП від 27.10.1998.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 позов задоволений повністю.

05.05.2022 Держгеокадастр подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення з клопотаннями про відновлення строку на подання апеляційної скарги та відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху. З огляду на не усунення відповідачем недоліків скарги ухвалою апеляційного суду від 30.06.2022 апеляційну скаргу Держгеокадастру повернуто відповідачу.

04.10.2022 до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Держгеокадастру, в якій просив скасувати рішення господарського суду, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022 (колегія суддів: Іванова О.Г. - головуючий, Березкіна О.В., Дармін М.О.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Судове рішення мотивовано тим, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави в особі Держгеокадастру у даній справі.

Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду .

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що впродовж тривалого часу Держгеокадастром самостійно не вживалися заходи по оскарженню рішення місцевого господарського суду, зокрема відповідачем не було вчинено жодної процесуальної дії для виконання ухвали апеляційного суду від 25.05.2022 про залишення апеляційної скарги без руху. Вказані обставини свідчать про бездіяльність вказаного органу та неналежне здійснення ним повноважень щодо захисту інтересів держави. Отже, прокурор належним чином довів підстави для представництва інтересів держави в особі Держгеокадастру, тоді як апеляційний суд допустив порушення норм статей 4, 53, 55 ГПК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.02.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою та, зокрема надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 13.03.2023.

13.03.2023 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін. Вказує на те, що Держгеокадастр реалізував свої процесуальні права під час розгляду справи в суді першої інстанції та скористався процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, тобто належним чином здійснював свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувану ухвалу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина друга). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1, 2 частини третьої). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1- 3 частини четвертої).

Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження бездіяльності Держгеокадастру прокурором надано: лист Дніпропетровської обласної прокуратури від 07.09.2022 № 15/1-922вих-22 з вимогою про надання Держгеокадастром інформації про вжиття заходів щодо оскарження рішення суду у справі № 904/6044/21 в апеляційному порядку; лист Держгеокадастру від 08.09.2022 № 10-4-0.62-3858/2-22, яким повідомлено Дніпропетровську обласну прокуратуру про подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у цій справі, відмову у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, повернення апеляційної скарги внаслідок несплати судового збору та відсутність фінансування для цілей сплати судового збору; лист Дніпропетровської обласної прокуратури від 30.09.2022 з повідомленням відповідача про здійснення обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі Держгеокадастру шляхом апеляційного оскарження рішення господарського суду у цій справі.

Указані обставини, за твердженням прокурора, свідчать про бездіяльність Держгеокадастру щодо захисту порушених інтересів держави.

Апеляційний суд зазначив, що наведене не свідчить про те, що вказаний орган не здійснює та не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідною апеляційною скаргою, тобто прокурором не доведено неможливості та небажання відповідачем самостійного звернення до суду в інтересах держави та відповідно бездіяльності Держгеокадастру.

Верховний Суд погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

У розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia) від 15.01.2009, заява № 42454/02, § 35).

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Держгеокадастр подавав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі, яка була повернута апеляційним судом внаслідок не усунення скаржником її недоліків.

Отже відповідач, звернувшись з апеляційною скаргою до суду, не самоусувався від реалізації свого права на оскарження рішення суду першої інстанції та не був позбавлений права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Таке право Держгеокадастром не було втрачене (у разі звернення з повторною апеляційною скаргою) і на момент звернення прокурора з апеляційної скаргою.

При цьому неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави у суді.

Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Держгеокадастру у суді відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушень інтересів держави недостатньо для прийняття судом рішення у спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Суд касаційної інстанції зазначає, що орган, в інтересах якого прокурор подав апеляційну скаргу -Держгеокадастр є відповідачем у справі - юридичною особою, яка має самостійну процесуальну дієздатність, тобто здатна особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (частина 2 статті 44 ГПК України). Ця процесуальна дієздатність здійснювалась відповідачем у формі звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Допущення уповноваженим органом процесуальних недоліків (помилок) при реалізації своїх процесуальних прав само по собі не свідчить про неналежне здійснення ним захисту інтересів держави, що в розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дало б прокурору право на представництво цього органу в суді, оскільки неналежне оформлення апеляційної скарги не позбавляє уповноважений орган процесуальної дієздатності. У цьому випадку, вступаючи у справу шляхом подання апеляційної скарги на боці державного органу, який здатен самостійно реалізувати свої процесуальні права учасника справи та активно реалізовує їх, прокурор фактично дублює цей орган, надаючи йому у такий спосіб додаткові переваги перед іншою стороною спору, яка натомість опиняється у гірших умовах порівняно з реалізацією процесуальних прав підтримуваним прокурором відповідачем.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 911/936/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на відсутність підстав для представництва інтересів держави в особі Держгеокадастру прокурором, який не брав участі під час розгляду справи у суді першої інстанції, шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

Перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі прокурора доводів, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки Верховний Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 904/6044/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.