Ухвала

від 16.11.2022 по справі 904/6044/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

16.11.2022 м.Дніпро Справа № 904/6044/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.А.,

секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від Дніпропетровської обласної прокуратури: Карюк Д.О., посвідчення № 058602 від 14.12.2020 р., прокурор;

від позивача: Салтисюк Ю.В., ордер серія АЕ №1077805 від 24.06.2022 р., адвокат;

від 3-ї особи: Гаврилюк Л.В., ордер серія АР №1104380 від 16.11.2022 р., адвокат;

представник відповідача в судове засідання не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022, ухвалене суддею Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст якого складено 31.01.2022, у справі № 904/6044/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства "СТРІЛЕЦЬ", с. Поливанівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , смт. Магдалинівка, Дніпропетровська область

про скасування наказу та скасування запису в державному реєстрі речового права

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "СТРІЛЕЦЬ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просить суд скасувати наказ № 4-906/15-18-СГ від 26.03.20218 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" та скасувати запис про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1222386800:01:002:0298, площею 51га ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування ДП від 27.10.1998 року, виданого Магдалинівською районною державною адміністрацією, вчинений державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації Горобець О.П. 26.06.2018 року, номер запису в спеціальному розділі 27078071.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ, відповідачем прийнято всупереч законодавства, є незаконним та порушує права позивача як належного землекористувача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-906/15-18-СГ від 26.03.20218 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою".

Скасовано запис про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1222386800:01:002:0298, площею 51 га ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування ДП від 27.10.1998 року, виданого Магдалинівською районною державною адміністрацією, вчинений державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації Горобець О.П. 26.06.2018 року, номер запису в спеціальному розділі 27078071.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь Селянського (фермерського) господарства "СТРІЛЕЦЬ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального (ст.ст.141, 142 Земельного кодексу України) і процесуального права (ст.ст.86, 236, 237 ГПК України), нез`ясування обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прокурор визначає, як неналежність захисту таких інтересів уповноваженим органом, що стало відомо після отримання відповіді від 08.09.2022 №10-4-0.62-3858/2-22 на запит обласної прокуратури від 07.09.2022 №15/1-922вих-22.

Одночасно у змісті скарги викладеного клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано невзяттям прокурором участі у справі, встановленим фактом неналежного вжиття відповідним органом (відповідачем) заходів по захисту інтересів держави згідно листа-відповіді від 08.09.2022 №10-4-0.62-3858/2-22, наявністю підстав для застосування представницьких повноважень після ознайомлення з матеріалами справи 20.09.2022, що підтверджується наявною у ній відміткою.

Також апелянт просить долучити до цієї справи копію рішення власника (голови) СФГ Стрілець від 19.09.2018 №4/1/09/18 про продаж господарства, як цілісного майнового комплексу та акту прийняття-передачі СФГ Стрілець як цілісного майнового комплексу від 19.09.2018.

Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 06.02.2018 надійшла заява від ОСОБА_1 щодо скасування права постійного користування земельною ділянкою площею 51 га з кадастровим номером 1222386800:01:002:0298, розташованою на території Приорільської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка перебувала у користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ДП без номеру, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею МД №504 від 27.10.1998 у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та необхідністю ліквідації СФГ «Стрілець». Тобто, ОСОБА_1 , як засновник та голова С(Ф)Г «Стрілець», відмовився від права користування земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ДП б/н, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею МД№504 від 27.10.1998.

Також ОСОБА_1 , реалізуючи своє рішення про ліквідацію господарства подав 26.02.2018 до Магдалинівської районної державної адміністрації заяву про проведення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, що підтверджується витягом ЄДРЮОФОПГФ, який міститься в матеріалах справи (т.1 а.с. 210).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.03.2018 №4-906/15- 18-СГ припинено право постійного користування спірною земельною ділянкою державної власності

Оскільки органом, уповноваженим власником (державою) здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступало Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, то останнє в межах своєї компетенції, передбаченої ч.4 ст.142 Земельного кодексу України, прийняло рішення про припинення права користування СФГ «Стрілець» земельною ділянкою; більш того, наказом Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.05.2018 №113 вищезазначену земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, продаж права оренди на які виставляється на земельні торги; відтак, доводи про те, що відповідач не мав повноважень припиняти право постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, а мав право лише розпоряджатись ними, суперечать ч.4 ст.142 ЗК України.

Тому прокурор вважає, безпідставним на даний момент користування позивачем спірною земельною ділянкою.

Зауважує, що рішення власника (голови) СФГ «Стрілець» від 19.09.2018 №4/1/09/18 про продаж господарства як цілісного майнового комплексу прийнято ОСОБА_3 , який не входив до складу членів господарства, на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 від 18.09.2022, в той час, як ч.2 ст.22 Закону України «Про фермерське господарство» право на прийняття рішення щодо відчуження фермерського господарства надано законом виключно членам фермерського господарства.

Вважає, що оскільки державна реєстрація договору купівлі-продажу СФГ «Стрілець», як єдиного майнового комплексу не здійснена, з урахуванням положень ст.ст.125, 126 ЗК України, ст.ст.640, 210 ЦК України, договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 19.09.2018 не є укладеним та вчиненим та не створює прав і обов`язків для сторін. З цього приводу прокурор вважає необхідним залучити до справи новий доказ копію рішення власника (голови) СФГ «Стрілець» від 19.09.2018 №4/1/09/18 про продаж господарства, як цілісного майнового комплексу та акту прийняття-передачі СФГ «Стрілець», як цілісного майнового комплексу від 19.09.2018, які не були долучені до справи, оскільки прокурор в ній участі не брав.

Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у спірних відносинах, обґрунтовує виключним випадком, недопущенням залишення незахищеними інтересів держави у зв`язку із протиправним набуттям речових прав на спірну земельну ділянку, оскільки уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює такий захист.

У своїх поясненнях щодо наявності підстав для представництва прокурором відповідача у суді, позивач зазначив, що відповідачем у справі є державний орган Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до якого і заявлено позовну вимогу. Зазначений орган протягом розгляду справи належним чином виконував свої процесуальні обов`язки, в тому числі, щодо дій направлених на захист інтересів держави, в межах власної компетенції, прав та обов`язків відповідача у господарському процесі, зокрема ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, під час слухань справи в суді першої інстанції було в повному обсязі реалізовано власну правову позицію шляхом подання відзиву на позовну заяву, а також забезпечення представника відповідача для участі в судових засіданнях. В подальшому, після отримання судового рішення у господарській справі № 904/6044/21 від 20.01.2022, яким задоволено позовні вимоги, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у відповідності до вимог господарського процесуального законодавства, скористалося своїм правом на апеляційне оскарження та, відповідно, звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Окремо позивач зазначає, що при зверненні з апеляційною скаргою, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області висловлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та на обґрунтування вказаного клопотання наведено відповідне мотивування. Через не усунення недоліків відповідну апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Тому позивач наголошує, що під час слухання справи як в суді першої інстанції, так і в подальшому не було проявлено дій, які б вказували на неналежне виконання органом державної влади своїх обов`язків, направлених на захист прав та інтересів держави, як відповідача у господарській справі. Державним органом вчинялися активні дії, направлені на реалізацію процесуальних прав відповідача у справі.

Наведеним спростовуються доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі у цій справі щодо неналежного захисту ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області інтересів держави, а відтак, наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі відповідача.

Таким чином, Позивач вважає, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у справі № 904/6044/21, та, відповідно, апеляційне провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 264 ГПК України.

Інші учасники судового процесу, правом, передбаченим ст.263 ГПК України стосовно надання відзиву на апеляційну скаргу або пояснень щодо наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі відповідача у цій справі, не скористались, відзивів не надали.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.10.2022 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Березкіна О.В., Дармін М.О.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 05.10.2022 здійснено запит матеріалів справи №904/6044/21 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

17.10.2022 матеріали справи №904/6044/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2022 скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги, з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.01.2022 у справі № 904/6044/21; зупинено дію рішення на час апеляційного розгляду справи; судове засідання призначене на 16.11.2022.

Відповідач в судове засідання не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлявся рекомендованим листом.

У судовому засіданні 16.11.2022 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття апеляційного провадження у цій справі.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та третьої особи, присутніх в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційне провадження слід закрити з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Частиною 1 статті 17 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 254 ГПК України регламентовано, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Таким чином, звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом. Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

За правилами ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Законом встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Частина 2 статті 4 ГПК України містить перелік суб`єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Діючим законодавством України передбачено виключний перелік суб`єктів, які вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у випадку наявності підстав для цього. Визначаючи коло вказаних суб`єктів, законодавство передбачає попередню участь апелянта у справі з певним процесуальним статусом, за винятком випадків, коли рішення стосується прав та обов`язків скаржника, який не брав участь у справі.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції, зокрема, з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною третьою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Оскільки апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022, у справі № 904/6044/21 подав заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, вимога частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» була дотримана.

Подібний правовий висновок щодо права прокурора на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (провадження № 14-643цс19).

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина друга). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1, 2 частини третьої). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1- 3 частини четвертої).

Згідно з частиною четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області прокурором надано: лист Дніпропетровської обласної прокуратури від 07.09.2022 № 15/1-922вих-22 з вимогою про надання ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області інформації про вжиття заходів щодо оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6044/21 в апеляційному порядку; лист ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.09.2022 № 10-4-0.62-3858/2-22, яким повідомлено Дніпропетровську обласну прокуратуру про подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у цій справі, відмову у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, повернення апеляційної скарги внаслідок несплати судового збору та відсутність фінансування для цілей сплати судового збору; лист Дніпропетровської обласної прокуратури від 30.09.2022 з повідомленням відповідача про здійснення обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області шляхом апеляційного оскарження рішення господарського суду від 20.01.2022 у цій справі.

Указані обставини, за твердженням прокурора, свідчать про неналежне здійснення ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області захисту порушених інтересів держави.

У розумінні положень пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (пункти 45, 47 постанови).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia) від 15.01.2009, заява № 42454/02, § 35).

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

На думку Верховного Суду (постанова від 26.02.2019 у справі № 905/803/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

В свою чергу, здійснення захисту «неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту уповноваженим органом полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, перевіривши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

27.10.1998 фізичній особі ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації №356-р від 14.05.1997 видано державний акт на право постійного користування землею площею 51 га на території радгоспу Пролетарій Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, для ведення селянського господарства серії ДП. який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землю за номером МД 504.

Земельна ділянка була передана Вороновській К.Т. на праві постійного користування, виключно для мети подальшого створення селянського (фермерського) господарства та здійснення відповідної господарської діяльності.

23.12.1998, Вороновською Катериною Тимофіївною, одноособово, створено та у встановленому законом порядку зареєстровано Селянське (фермерське) господарство СТРІЛЕЦЬ (далі за текстом - СФГ СТРІЛЕЦЬ), код за ЄДРПОУ 30242216, дата перенесення запису до електронного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.07.2009, номер запису: 12061200000000604.

Згідно даних Державного земельного кадастру, вищевказана земельна ділянка в подальшому зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1222386800:01:002:0298, з зазначенням цільового призначення: 01.02 - для ведення фермерського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності державна, будь-яких обмежень та обтяжень не зареєстровано.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Держгеокадастру.

Відповідно до пункту 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 №603 завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Дніпропетровській області.

Згідно з підпунктом 17 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку в межах, визначених Земельним кодексом України на території області.

Звідси, ГУ Держгеокадастру наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Дніпропетровської області, а тому є належним відповідачем у цьому спорі.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем суду першої інстанції була подана заява по суті справи з відповідними доказами, зокрема відзив на позов; також відповідачем подавалась заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності, клопотання про залучення доказів; представник відповідача приймав участь у судових засіданнях в господарському суді.

Також, 05.05.2022 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/6044/21 з клопотаннями про відновлення строку на подання апеляційної скарги та відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу відповідача залишено без руху. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме: сплати судового збору у сумі 6810,00 грн. та, з урахуванням не доведення у повному обсязі простою, апелянту запропоновано надати належні та допустимі докази продовження простою установи відповідача, в обґрунтування клопотання про відновлення строку для подачі скарги.

З огляду на неусунення відповідачем недоліків скарги, ухвалою суду від 30.06.2022 апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повернуто відповідачу.

Отже, колегія суддів констатує, що відповідач, звернувшись з апеляційною скаргою до суду, не самоусувався від реалізації свого права на оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, та не був позбавлений права на звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою повторно. Таке право ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не втрачене останнім і на цей час, про що наголошено в ухвалі від 30.06.2022.

Тому, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, під час розгляду цієї справи належним чином виконувало свої процесуальні обов`язки, в тому числі, щодо дій направлених на захист інтересів держави, в межах власної компетенції, прав та обов`язків відповідача у господарському процесі.

Апеляційний господарський суд зазначає, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави у суді.

Відповідний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №917/388/20, від 11.11.2021 у справі №160/8411/20 та від 04.08.2022 у справі № 160/5247/20; при цьому Верховний Суд у справі № 160/5247/20 не вбачав підстав відступати від неї.

Колегія суддів наголошує, що самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушень інтересів держави недостатньо для прийняття судом рішення у спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що орган, в інтересах якого прокурор подав апеляційну скаргу - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області є відповідачем у справі - юридичною особою, яка має самостійну процесуальну дієздатність, тобто, здатна особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (частина друга статті 44 Господарського процесуального кодексу України). Ця процесуальна дієздатність здійснювалась відповідачем у формі звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Допущення уповноваженим органом процесуальних недоліків (помилок) при реалізації своїх процесуальних прав само по собі не свідчить про неналежне здійснення ним захисту інтересів держави, що в розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дало б прокурору право на представництво цього органу в суді, оскільки неналежне оформлення апеляційної скарги не позбавляє уповноважений орган процесуальної дієздатності. У цьому випадку, вступаючи у справу шляхом подання апеляційної скарги на боці державного органу, який здатен самостійно реалізувати свої процесуальні права учасника справи та активно реалізовує їх, прокурор фактично дублює цей орган, надаючи йому у такий спосіб додаткові переваги перед іншою стороною спору, яка натомість опиняється у гірших умовах порівняно з реалізацією процесуальних прав підтримуваним прокурором відповідачем.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 911/936/18.

Таким чином, всупереч наявному та закріпленому процесуальним законом праву відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою з такою скаргою звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі, зокрема, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з посиланням на неналежне здійснення таким органом захисту інтересів держави у спірних відносинах, тобто, фактично прокурором здійснене дублювання (підміна) функцій відповідача, що є неприпустимим за наявності останнього і за встановленого судом факту належного здійснення ним захисту інтересів держави у спірних відносинах.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що прокурор не наділений повноваженнями визначати процесуальну поведінку відповідача у господарській справі неналежною і самостійно звертатись з апеляційною скаргою фактично на захист інтересів такого відповідача (відповідна правова позиція наведену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №914/1248/20).

Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у суді відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19 (пункт 54)) дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на відсутність підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровської області у справі прокурором, який не брав участі під час розгляду справи у суді першої інстанції, шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

В той же час, оскільки після відкриття апеляційного провадження колегією суддів встановлена відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави в особі відповідача, а відтак, підписання її особою, що не має права її підписувати, через що апеляційне провадження підлягає закриттю, то колегією суддів не надається оцінка іншим аргументам та доводам заявника апеляційної скарги, так як це унеможливлюється закриттям апеляційного провадження.

Апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з позицією Верховного Суду, наведеною в ухвалі від 08.12.2021 у справі №916/2623/20, закриття провадження у справі і закриття апеляційного/касаційного провадження є різними, зовсім не тотожними інститутами і регулюються зовсім різними нормами ГПК України (ст.231 та ст.ст.264, 296 ГПК України, відповідно), відтак, підстави для повернення сплаченої суми судового збору за подачу апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 234, 235, п.2 ч.1 ст.264, 281 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження по апеляційній скарзі Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 у справі № 904/6044/21 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з моменту складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.11.2022

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін