Постанова

від 18.05.2022 по справі 132/1184/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 травня 2022 року

м. Київ

справа № 132/1184/20

провадження № 61-10126 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро»;

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Трак», державний реєстратор Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксана Василівна;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року у складі судді Сєліна Є. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» (далі - ТОВ «Лан-Агро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Трак» (далі - ТОВ «Агро Трак»), державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О. В. про скасування рішення державного реєстратора, визнання договорів оренди землі недійсними, визнання додаткової угоди укладеною, зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2009 року між ТОВ «Лан-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 283, відповідно до якого ОСОБА_1 передала ТОВ «Лан-Агро» у платне користування строком на 10 років земельну ділянку, площею 1,9382 га, із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області. Договір зареєстровано у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 червня 2009 року за № 040986300095.

Вказувало, що йому стало відомо, що за відсутності на те законних підстав, під час дії договору оренди вказаної земельної ділянки рішенням державного реєстратора Вовчоцької сільради Немирівського району Вінницької області, індексний номер 45939296, 13 березня 2019 року проведено державну реєстрацію припинення права оренди за ТОВ «Лан-Агро», підставою для чого став лист-повідомлення ОСОБА_1 щодо відмови від пролонгації договору оренди.

Стверджувало, що на момент вчинення державним реєстратором вказаної дії строк дії договору оренди не закінчився, сторони не укладали жодних угод про розірвання, підстав для державної реєстрації припинення права оренди за ТОВ «Лан-Агро» не існувало, отже, державний реєстратор Білієнко О. В. діяла всупереч закону, чим незаконно та безпідставно обмежила його в праві оренди спірної земельної ділянки, а тому це рішення підлягає скасуванню.

Зазначало, що ОСОБА_1 всупереч договору оренди землі від 02 лютого 2009 року та актам цивільного законодавства України, які регулюють відносини, пов`язані з орендою землі, 02 липня 2019 року уклала договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена 11 липня 2019 року, із ТОВ «Агро Трак», чим порушила його переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Посилалося на те, що 26 квітня 2019 року направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року та проект додаткової угоди до нього від 05 квітня 2019 року, які отримані останньою 03 травня 2019 року, та відповіді на які ОСОБА_1 не надала.

Вважало, що такі дії ОСОБА_1 свідчать про невизнання переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, оскільки орендодавець всупереч положенням статті 33 Закону України «Про оренду землі», статті 777 ЦК України та умов укладеного договору, позбавив його першочергового права оренди спірної земельної ділянки, надавши перевагу в передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Агро Трак», який не має переважного права на оренду земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Лан-Агро» просило суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О. В., яке датоване 13 березня 2019 року з індексним номером 45939296, в частині державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, площею 1,9382 га, із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, яка знаходиться на території Пиківської сільради Калинівського району Вінницької області, за ТОВ «Лан-Агро»;

- визнати недійсним укладений 02 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак» договір оренди вищевказаної земельної ділянки, зареєстрований за рішенням державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 11 липня 2019 року, індексний номер 47720897;

- визнати укладеною додаткову угоду від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан-Агро», предметом якої є оренда вищевказаної земельної ділянки, на відповідних умовах.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року позов ТОВ «Лан-Агро» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О. В. від 13 березня 2019 року за індексним номером № 45939296.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що ТОВ «Лан Агро» втратило право на поновлення договору оренди землі, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору. Крім того, ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі від 02 лютого 2009 року двічі повідомляла ТОВ «Лан Агро» про небажання продовжувати термін дії цього договору на новий строк. Отже, відсутні підстави для застосування положень статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки до закінчення строку дії договору оренди орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

Суд першої інстанції вказав, що підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 02 липня 2019 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Агро Трак» немає, оскільки спірна земельна ділянка передавалася у користування вказаного товариства вже після закінчення дії договору оренди землі від 02 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро».

Скасування рішення державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О. В. від 13 березня 2019 року за індексним номером № 45939296 суд мотивував тим, що через неналежне виконання державним реєстратором своїх обов`язків під час розгляду заяви про державну реєстрацію припинення права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Лан-Агро» та прийняття відповідного рішення не було встановлено строк дії договору оренди землі, а отже не перевірено умови правочину, що призвело до передчасного припинення за ТОВ «Лан-Агро» належного йому права користування землею згідно умов договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Лан-Агро» залишено без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що позовна вимога про визнання укладеною додаткової угоди від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан-Агро», предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,9382 га, із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, на відповідних умовах, не підлягає задоволенню, оскільки листами-повідомленнями до ТОВ «Лан-Агро» щодо відмови в пролонгації договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року ОСОБА_1 висловила своє волевиявлення як до умов договору в редакції, підписаній сторонами, так і в редакції, запропонованій проектом додаткової угоди. Оскільки проект додаткової угоди до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме: товариством запропоновано змінити розмір орендної плати та строк дії цього договору, тоді як на зміну вказаних істотних умов договору необхідна згода сторін (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі), якої між сторонами досягнуто не було, ОСОБА_1 відмовила у продовженні дії договору оренди земельної ділянки з позивачем на інших умовах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «Лан-Агро» втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки спірна земельна ділянка передавалась у користування ТОВ «Агро Трак» вже після закінчення дії договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, право ТОВ «Лан-Агро» оспорюваним договором оренди землі від 02 липня 2019 року не порушені, а відтак підстави для визнання його недійсним відсутні.

При цьому апеляційний суд послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 132/2635/19 (провадження № 61-80св21), відповідно до яких недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права. При цьому направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для їх поновлення між сторонами за умови наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора в суді апеляційної інстанції не оскаржувалося, тому апеляційним судом на підставі частини першої статті 367 ЦПК України в цій частині не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ТОВ «Лан-Агро» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині незадоволених позовних вимог скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов ТОВ «Лан-Агро» задовольнити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1634цс17, від 18 березня 2015 року у справі № 6-4цс15, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16, постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 547/89/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 132/1184/20 із Калинівського районного суду Вінницької області.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Лан-Агро» мотивована тим, що лист ОСОБА_1 , направлений на його адресу 12 лютого 2019 року, був оформлений та надісланий до того, як ТОВ «Лан-Агро» направило повідомлення про бажання скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі.

Стверджує, що оскільки лист-повідомлення від 12 лютого 2019 року надіслано не в порядку, який визначений статтею 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема, не у відповідь на лист орендаря, то відсутні підстави вважати його таким, що припиняє переважне право орендаря на укладення договору оренди.

Звертає увагу на те, що у листах-повідомленнях від 12 лютого 2019 року та від 06 травня 2019 року ОСОБА_1 відмовилася поновлювати договір оренди земельної ділянки та зазначила, що бажає використовувати спірну земельну ділянку для власних потреб, що не відповідає фактичним діям останньої. При цьому, у вказаних листах-повідомленнях ОСОБА_1 не вказувала, що запропоновані позивачем умови поновлення договору оренди землі на умовах, виклепаних у додатковій угоді, її не влаштовують.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 022574, виданого 01 вересня 2004 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі розпорядження від 05 березня 2004 року № 64, є власником земельної ділянки, площею 1,9382га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського товариства, кадастровий номер 0521686300:06:000:0258.

02 лютого 2009 року між ТОВ «Лан-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала, а ТОВ «Лан-Агро» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 1,9382 га, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, строком на 10 років. Договір оренди землі зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 червня 2009 року за №040986300095, про що свідчить Книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, витяг з якої наданий згідно листа Відділу у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах від 11 травня 2019 року № 0-2-0.181-366/124-19.

Відповідно до пункту 14.1. розділу 14 договору оренди землі від 02 лютого 2009 року, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі розпочався з моменту його державної реєстрації, тобто - з 10 червня 2009 року та є чинним протягом 10 років з дня його державної реєстрації, тобто - до 10 червня 2019 року, що було погоджено сторонами під час укладення цього договору (пункт 3.1. розділу 3 та пункт 14.1. розділу 14 договору).

Відповідно до пункт 3.1. договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року після закінчення строку договору орендар має переважне право на продовження його на новий строк та переважне право на викуп земельної ділянки.

Сторони дійшли згоди, що у разі відсутності за один рік до закінчення строку дії договору письмового повідомлення орендодавця про ненадання згоди на продовження терміну дії даного договору оренди, цей договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах (пункт 3.2. договору).

Відповідно до пункту 12.1. договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «Лан-Агро» лист-повідомлення (датований 12 лютого 2019 року) про небажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, площею 1,9382 га, кадастровий номер 0521686300:06:000:0258, так як має намір використовувати її для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти.

Вказаний лист-повідомлення отримано ТОВ «Лан-Агро», про що свідчить її засвідчена копія, яка додана позивачем до позовної заяви.

26 квітня 2019 року ТОВ «Лан-Агро» направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення (датований 05 квітня 2019 року) з пропозицією поновлення договору оренди земельної ділянки № 283 від 02 лютого 2009 року шляхом підписання додаткової угоди, до якого долучило її проект.

Згідно проекту цієї додаткової угоди до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, ТОВ «Лан-Агро» пропонувало викласти пункт 3.1. договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року в новій редакції «Договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Строк дії договору оренди, що минув, станом на момент підписання даної додаткової угоди, до строку вказаному в даному пункті додаткової угоди не враховується». Крім цього, ТОВ «Лан-Агро» пропонувало і пункт 4.1. цього ж договору викласти в новій редакції «Орендна плата орендодавцю сплачується орендарем у розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп., з якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України та військовий збір».

Отже, вказаним діями ТОВ «Лан-Агро» засвідчило небажання продовжувати дію договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року на термін та на умовах, зазначених в ньому, як це було передбачено пунктом 3.2. договору.

На вказаний лист-повідомлення ОСОБА_1 повторно направила ТОВ «Лан-Агро» лист-повідомлення (датований 06 травня 2019 року) щодо відмови в пролонгації договору оренди у зв`язку із наміром використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти.

Вказаний лист-повідомлення ТОВ «Лан-Агро» отримало 15 травня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (22100 0186814 6/21429 00027261).

Таким чином, ОСОБА_1 двічі до закінчення строку дії договору оренди № 283 від 02 лютого 2009 року направляла ТОВ «Лан-Агро» листи, у яких повідомляла, що не бажає продовжувати термін дії договору оренди, отже висловила своє волевиявлення як до умов договору в редакції, підписаній сторонами, так і в редакції, запропонованій проектом додаткової угоди.

02 липня 2019 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Агро Трак» договір оренди належної їй земельної ділянки, площею 1,9382 га, із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, розташованої на території Пиківської сільради Калинівського району Вінницької області, який був зареєстрований за рішенням державного реєстратора Вовчоцької сільради Немирівського району Вінницької області від 11 липня 2019 року, індексний номер 47720897.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ТОВ «Лан-Агро» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Лан-Агро», оскільки ОСОБА_1 не порушувала прав позивача, а укладення договору оренди з іншим орендодавцем не суперечило вимогам законодавства, зокрема, Закону України «Про оренду землі».

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи сторін, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.

Положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Договір оренди землі може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі також за наявності умов, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема: належного виконання своїх обов`язків орендарем, повідомлення ним орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з доданням до нього додаткової угоди, продовження користування виділеною земельною ділянкою, та відсутності протягом місяця після закінчення строку договору письмового повідомлення орендодавцем орендаря про відмову у поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, буде порушене, зокрема, у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Судами встановлено, що між ТОВ «Лан-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 червня 2009 року № 040986300095.

У зв`язку з відсутністю волевиявлення на поновлення договору оренди з ТОВ «Лан-Агро», ОСОБА_1 12 лютого 2019 року та 06 травня 2019 року надіслала йому відповідні листи-повідомлення.

Лист ОСОБА_1 від 06 травня 2019 року є відповіддю на надісланий 26 квітня 2019 року ТОВ «Лан-Агро» лист-повідомлення від 05 квітня 2019 року з пропозицією поновити договір оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендодавець двічі до закінчення строку дії договору оренди повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

При цьому судами правильно враховано положення частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у якій зазначено, що недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали на відсутність порушених прав позивача. Такі висновки судів попередніх інстанцій не спростовані і доводами касаційної скарги.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваним договором оренди землі 02 липня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Трак», права позивача не порушені, оскільки земельна ділянка передавалась у користування зазначеного орендаря вже після закінчення договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, а відтак підстави для визнання його недійсним відсутні .

Отже, встановивши відсутність підстав для застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки до закінчення строку дії договору оренди орендодавець ОСОБА_1 повідомила орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для їх поновлення між сторонами за умови наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди.

Такі висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 132/2635/19 (провадження № 61-80св21).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам є необґрунтованими, оскільки суди ухвалили рішення про відсутність підстав для задоволення позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.

Посилання касаційної скарги з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19) колегія суддів відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу та дійшли висновків, які не суперечать правовим висновкам, викладеним у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду. При цьому колегія суддів звертає увагу, що у справі № 378/596/16-ц були наявні інші фактичні обставини, відмінні від обставин справи № 132/1184/20.

Посилання ТОВ «Лан-Агро» на незастосування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, від 18 жовтня 2017 року у справі № 1634цс17, від 18 жовтня 2017 року у справі № 237/143/16-ц, від 18 березня 2015 року у справі № 6-4цс15, у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 547/89/16-ц про те, що направлення відповідачем до закінчення строку дії договору оренди повідомлення про відсутність у нього, як власника земельної ділянки, наміру поновлювати договір оренди на новий строк після закінчення терміну дії договору не створює будь-яких прав та обов`язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі», колегія суддів відхиляє, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать правовим висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду у вказаних справах. При цьому колегія суддів дійшла такого висновку з огляду на наявність у матеріалах справи підтвердження того, що ОСОБА_1 листом від 06 травня 2019 року відреагувала на звернення ТОВ «Лан-Агро» від 05 квітня 2019 року (дата направлення - 26 квітня 2019 року) про бажання поновити договір оренди земельної ділянки № 283 від 02 лютого 2009 року та відмовила у поновленні договору.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягають.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара