Постанова

від 19.05.2021 по справі 132/1184/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/1184/20

Провадження № 22-ц/801/928/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 рокуСправа № 132/1184/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л. О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П.,

за участі секретаря судового засідання Файчук Я. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро , в інтересах якого діє адвокат Мельник Юрій Миколайович до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Трак , державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни про скасування рішення державного реєстратора, визнання договорів оренди землі недійсними, визнання додаткової угоди укладеною, зобов`язання звільнити земельну ділянку,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Сєлін Є. В. в приміщенні суду в м. Калинівка, -

в с т а н о в и в :

23 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лан-Агро (далі - ТОВ Лан-Агро ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Трак (далі - ТОВ Агро Трак ), державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О. В. про скасування рішення державного реєстратора, визнання договорів оренди землі недійсними, визнання додаткової угоди укладеною, зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 лютого 2009 року між ТОВ Лан-Агро та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,9382 га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, строком на 10 років, який був зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 червня 2009 року за № 040986300095. Оскільки відповідний запис про державну реєстрацію зазначеного договору внесений до Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди 10 червня 2009 року, а строк дії договору становить 10 років, то в такому разі даний договір діє в період часу з 10 червня 2009 року по 10 червня 2019 року, в межах якого товариство має право самостійно господарювати на земельній ділянці ОСОБА_1 в обсязі встановленому договором.

Однак, позивачу стало відомо, що за відсутності на те законодавчих підстав, під час дії договору оренди вказаної земельної ділянки, рішенням держреєстратора Вовчоцької сільради Немирівського району Вінницької області, з індексним номером 45939296, проведено 13 березня 2019 року державну реєстрацію припинення права оренди за ТОВ Лан-Агро , підставою для чого став лист-повідомлення ОСОБА_1 щодо відмови в пролонгації договору оренди. Оскільки, на момент вчинення держреєстратором вказаної дії, строк дії договору оренди не закінчився, його сторони не укладали жодних угод про його розірвання, підстав для державної реєстрації припинення права оренди за ТОВ Лан-Агро не існувало, а відтак держреєстратор ОСОБА_2 діяла всупереч закону, чим незаконно та безпідставно обмежила позивача в праві оренди спірної земельної ділянки, а тому це рішення підлягає скасуванню.

Після цього, позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 всупереч договору оренди землі від 02 лютого 2009 року та актам цивільного законодавства України, які регулюють відносини пов`язані з орендою землі, 02 липня 2019 року був укладений договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена 11 липня 2019 року, із ТОВ Агро Трак , чим порушене переважне право ТОВ Лан-Агро перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), а тому підлягає визнанню недійсним.

Так, позивач 26 квітня 2019 року направив ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року та проект додаткової угоди до нього від 05 квітня 2019 року, які отримані останньою 03 травня 2019 року, однак відповіді не надано, натомість укладено договір із ТОВ Агро Трак . Дані дії відповідача ОСОБА_1 свідчать про невизнання переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, оскільки орендодавець всупереч ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст. 777 ЦК України та умов укладеного договору, позбавив першочергового права ТОВ Лан-Агро оренди спірної земельної ділянки, надавши перевагу в передачі земельної ділянки в оренду ТОВ Агро Трак , який немає будь-якого переважного права на оренду земельної ділянки як позивач.

Таким чином, переважне право ТОВ Лан-Агро припиненим не було, а направлений лист ОСОБА_1 від 12 лютого 2019 року, не є в розумінні ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі запереченням в поновленні договору оренди землі позивачу, оскільки має інший зміст та обґрунтування. За вказаних обставин, договір оренди землі, укладений 02 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Трак підлягає визнанню недійсним, що гарантуватиме можливість позивачу безперешкодно користуватись спірною земельною ділянкою. Оскільки договір оренди від 02 лютого 2009 року, укладений між ТОВ Лан-Агро та ОСОБА_1 вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Виходячи з наведеного, ТОВ Лан-Агро просило суд :

1)скасувати рішення держреєстратора Вовчоцької сільради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В., яке датоване 13 березня 2019 року з індексним номером 45939296, в частині державної реєстрації прав припинення права оренди земельної ділянки площею 1,9382га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, яка знаходиться на території Пиківської сільради Калинівського району Вінницької області, за ТОВ Лан-Агро згідно укладеного 02 лютого 2009 року договору оренди землі із ОСОБА_1 ;

2)визнати недійсним укладений 02 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Трак договір оренди землі площею 1,9382 га. із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, яка знаходиться на території Пиківської сільради Калинівського району Вінницької області, який був зареєстрований за рішенням держреєстратора Вовчоцької сільради Немирівського району Вінницької області від 11 липня 2019 року, індексний номер 47720897;

3)визнати укладеною додаткову угоду від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро , предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,9382 га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, на відповідних умовах;

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни від 13.03.2019р. індексний номер 45939296.

Стягнуто з державного реєстратора Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко Оксани Василівни на користь ТОВ Лан-Агро , пропорційно до задоволених позовних вимог, документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., а всього 4102 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії ТОВ Лан-Агро засвідчили небажання продовжувати дію договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року на термін та на умовах, зазначених в ньому, як це було передбачено п.3.2 Договору. Листами-повідомленнями до ТОВ Лан-Агро щодо відмови в пролонгації договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, ОСОБА_1 висловила своє волевиявлення як до умов договору в редакції підписаній сторонами, так і в редакції запропонованій проектом додаткової угоди. Оскільки проект додаткової угоди до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме товариством запропоновано змінити розмір орендної плати та строк дії цього договору. На зміну вказаних істотних умов договору необхідна згода сторін (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі). Між сторонами такої згоди досягнуто не було, ОСОБА_1 відмовила у продовженні дії договору оренди земельної ділянки з позивачем на інших умовах, а тому ТОВ Лан-Агро втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Тому, позовна вимога про визнання укладеною додаткову угоду від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро , предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,9382 га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, на відповідних умовах, не підлягає до задоволення.

Суд також дійшов висновку про те, що ТОВ Лан-Агро втратило право на поновлення договору оренди земельної ділянки № 283 від 02 лютого 2009 року на новий строк, а тому його право спірним договором оренди землі від 02 липня 2019 року не порушені, оскільки спірна земельна ділянка передавалась у користування ТОВ Агро Трак вже після закінчення дії договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, а відтак підстав для визнання його недійсним суд не вбачає.

Разом з тим, через неналежне виконання державним реєстратором своїх обов`язків під час розгляду заяви про державну реєстрацію припинення права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Лан-Агро , та прийняття відповідного рішення від 13 березня 2019 р. за індексним номером 45939296, не було встановлено строк дії договору оренди землі, а отже не перевірено умови правочину, що призвело до передчасного припинення за ТОВ Лан-Агро належного йому права користування землею згідно умов договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року. Оскільки рішення державним реєстратором Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О. В. від 13 березня 2019 року за індексним номером 45939296, прийняте з грубим порушенням чинного законодавства, воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, ТОВ Лан-Агро подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро від 02 лютого 2009 року діяв до 10 червня 2019 року. 24 квітня 2019 року позивач направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі № 83 від 02 лютого 2009 року та проект додаткової угоди від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року.

Відповідач направив позивачу лист повідомлення щодо відмови в пролонгації договору оренди від 12 лютого 2019 року. Однак, зазначений лист відповідача був оформлений та направлений позивачу до того, як позивач направив відповідачу лист-повідомлення про бажання скористатись переважним правом. Тому лист відповідача від 12 лютого 2019 року не має правової сили.

ОСОБА_1 було направлено на адресу позивача також інший лист від 06 травня 2019 року щодо відмови в пролонгації договору оренди землі в якому зазначено, що вона не бажає поновлювати договір оренди землі із позивачем, оскільки бажає використовувати свою земельну ділянку на свій розсуд або самостійно її обробляти. Волевиявлення ОСОБА_1 щодо відмови позивачу в поновленні договору оренди землі з підстав, що бажає використовувати земельну ділянку самостійно не відповідає фактичним обставинам, оскільки ОСОБА_1 спірну земельну ділянку передала в оренду тричі.

Отже, переважне право ТОВ Лан-Агро є порушеним.

Відсутність згоди ОСОБА_1 щодо укладання додаткової угоди до договору про його поновлення та за наявності порушеного переважного права ТОВ Лан-Агро жодним чином не може обмежити реалізацію захисту переважного права ТОВ Лан-Агро в випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди, а спір про укладення такої угоди вирішується судом.

Законодавством передбачено можливість визнання судом укладеною додаткову угоду до договору між орендарем та орендодавцем, навіть за відсутності погоджених умов додаткової угоди із орендодавцем.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. При вирішенні питання розподілу судових витрат поклався на думку суду.

Представник ТОВ Агро Трак Катрич П. С. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачі ОСОБА_1 та державний реєстратор в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволеної позовної вимоги в апеляційному порядку не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України не перевіряється.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 022574, виданого 01 вересня 2004 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі розпорядження від 05 березня 2004 року № 64, є власником земельної ділянки площею 1,9382га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського товариства, кадастровий номер 0521686300:06:000:0258.

02 лютого 2009 року між ТОВ Лан-Агро та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала, а ТОВ Лан-Агро прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9382 га., яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить орендодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 022574 від 01 вересня 2004 року, строком на 10 років. Даний договір оренди землі зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 червня 2009 року за №040986300095, про що свідчить Книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, витяг з якої наданий згідно листа Відділу у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах від 11 травня 2019 року № 0-2-0.181-366/124-19.

Відповідно до п.14.1 р.14 вказаного Договору оренди землі від 02 лютого 2009 року, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір оренди земельної ділянки від 02 лютого 2009 року було зареєстровано у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах 10 червня 2009 року за №040986300095.

З огляду на викладене строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 02 лютого 2009 року між ТОВ Лан-Агро та ОСОБА_1 , розпочався з моменту його державної реєстрації, тобто - з 10 червня 2009 року, та є чинним протягом 10 років з дня його державної реєстрації, тобто - до 10 червня 2019 року, що було погоджено сторонами під час укладення цього договору (п.3.1 р.3 та п.14.1 р.14 Договору).

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 направила лист-повідомлення (датований 12 лютого 2019 року) на адресу ТОВ Лан-Агро про небажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки площею 1,9382 га., кадастровий номер 0521686300:06:000:0258, так як має намір використовувати її для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти.

Вказаний лист-повідомлення отримано ТОВ Лан-Агро , про що свідчить її засвідчена копія, яка додана позивачем до позовної заяви.

ТОВ Лан-Агро направило 26 квітня 2019 року лист-повідомлення (датований 05 квітня 2019 року) на адресу ОСОБА_1 з пропозицією поновлення договору оренди земельної ділянки № 283 від 02 лютого 2009 року шляхом підписання додаткової угоди, до якого долучило її проект.

На вказаний лист-повідомлення, ОСОБА_1 направила повторно лист-повідомлення (датований 06 травня 2019 року) ТОВ Лан-Агро щодо відмови в пролонгації договору оренди, у зв`язку із наміром використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд або самостійно її обробляти.

Дану відмову ОСОБА_1 в пролонгації договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, отримано ТОВ Лан-Агро - 15 травня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (22100 0186814 6/21429 00027261).

ОСОБА_1 двічі до закінчення строку дії договору оренди № 283 від 02 лютого 2009 року направила на адресу ТОВ Лан-Агро лист, у якому повідомила, що не бажає продовжувати термін дії договору оренди.

Відповідно до розділу 3 договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року даний договір укладено на 10 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право на продовження його на новий строк та переважне право на викуп земельної ділянки (п.3.1 договору). Сторони дійшли згоди, що у разі відсутності за один рік до закінчення строку дії договору письмового повідомлення Орендодавця про ненадання згоди на продовження терміну дії даного Договору оренди, цей договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

Відповідно до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, підписаного 05 квітня 2019 року директором ТОВ Лан-Агро ОСОБА_4 , та направленого 26 квітня 2019 року на адресу ОСОБА_1 , відповідно до Закону України Про оренду землі та п.3.1. договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, ТОВ Лан-Агро повідомляє орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, у зв`язку із чим надсилає на адресу останнього проект додаткової угоди.

Згідно проекту цієї додаткової угоди до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, ТОВ Лан-Агро пропонує викласти п.3.1 договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року в новій редакції Договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Строк дії договору оренди, що минув, станом на момент підписання даної додаткової угоди, до строку вказаному в даному пункті додаткової угоди не враховується . Крім цього, ТОВ Лан-Агро пропонує і п.4.1 цього ж договору викласти в новій редакції Орендна плата Орендодавцю, сплачується Орендарем у розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот)грн. 00коп., з якої вираховується податок з доходів Орендодавця згідно Податкового кодексу України та військовий збір .

Отже, вказані дії засвідчили небажання ТОВ Лан-Агро продовжувати дію договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року на термін та на умовах, зазначених в ньому, як це було передбачено п.3.2 Договору.

Листами-повідомленнями до ТОВ Лан-Агро щодо відмови в пролонгації договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, ОСОБА_1 висловила своє волевиявлення як до умов договору в редакції підписаній сторонами, так і в редакції запропонованій проектом додаткової угоди.

Відповідно до п.12.1 договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Після закінчення строку дії договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, ОСОБА_1 уклала 02 липня 2019 року договір оренди належної їй земельної ділянки площею 1,9382 га. із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, розташованої на території Пиківської сільради Калинівського району Вінницької області, із ТОВ Агро Трак , який був зареєстрований за рішенням держреєстратора Вовчоцької сільради Немирівського району Вінницької області від 11 липня 2019 року, індексний номер 47720897.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії ТОВ Лан-Агро засвідчили небажання продовжувати дію договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року на термін та на умовах, зазначених в ньому, як це було передбачено п.3.2 Договору. Листами-повідомленнями до ТОВ Лан-Агро щодо відмови в пролонгації договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, ОСОБА_1 висловила своє волевиявлення як до умов договору в редакції підписаній сторонами, так і в редакції запропонованій проектом додаткової угоди. Оскільки проект додаткової угоди до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме товариством запропоновано змінити розмір орендної плати та строк дії цього договору. На зміну вказаних істотних умов договору необхідна згода сторін (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі). Між сторонами такої згоди досягнуто не було, ОСОБА_1 відмовила у продовженні дії договору оренди земельної ділянки з позивачем на інших умовах, а тому ТОВ Лан-Агро втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Тому, позовна вимога про визнання укладеною додаткову угоду від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро , предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,9382 га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, на відповідних умовах, не підлягає до задоволення.

Суд також дійшов висновку про те, що ТОВ Лан-Агро втратило право на поновлення договору оренди земельної ділянки № 283 від 02 лютого 2009 року на новий строк, а тому його право спірним договором оренди землі від 02 липня 2019 року не порушені, оскільки спірна земельна ділянка передавалась у користування ТОВ Агро Трак вже після закінчення дії договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, а відтак підстав для визнання його недійсним суд не вбачає.

Висновок суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, зроблений за повного з`ясування обставин справи, від яких залежить правильне її вирішення, з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) вказано, що: момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства. У спеціальному Законі № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18). Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13).[…]Велика Палата Верховного Суду погоджується з цією правовою позицією та зазначає таке. Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним. Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації. Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою, третьою, четвертою та п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України 2004 року, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що позовна вимога про визнання укладеною додаткову угоду від 05 квітня 2019 року до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро , предметом якої є оренда земельної ділянки площею 1,9382 га., із кадастровим номером 0521686300:06:000:0258, на відповідних умовах, не підлягає до задоволення, оскільки листами-повідомленнями до ТОВ Лан-Агро щодо відмови в пролонгації договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, ОСОБА_1 висловила своє волевиявлення як до умов договору в редакції підписаній сторонами, так і в редакції запропонованій проектом додаткової угоди. Оскільки проект додаткової угоди до договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме товариством запропоновано змінити розмір орендної плати та строк дії цього договору. На зміну вказаних істотних умов договору необхідна згода сторін (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі). Між сторонами такої згоди досягнуто не було, ОСОБА_1 відмовила у продовженні дії договору оренди земельної ділянки з позивачем на інших умовах, а тому ТОВ Лан-Агро втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Крім цього, як вірно встановив суд першої інстанції ТОВ Лан-Агро втратило право на поновлення договору оренди земельної ділянки № 283 від 02 лютого 2009 року на новий строк, а тому його право спірним договором оренди землі від 02 липня 2019 року не порушені, оскільки спірна земельна ділянка передавалась у користування ТОВ Агро Трак вже після закінчення дії договору оренди землі № 283 від 02 лютого 2009 року, а відтак підстав для визнання його недійсним суд не вбачає.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 132/2635/19, провадження № 61-80св21, зроблено висновок про те, що недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права. При цьому направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для їх поновлення між сторонами за умови наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди.

Аргументи апеляційної скарги є аналогічними тим, що наведені в позовній заяві, їм надана правова оцінка судом першої інстанції в рішенні суду. Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок місцевого суду в оскаржуваній частині рішення.

Суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що переважне право ТОВ Лан-Агро на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна зі складових юридичних фактів, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який двічі повідомляв ТОВ Лан-Агро про небажання поновлювати договір оренди.

Отже, відсутні підстави для застосування статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки до закінчення строку дії договору оренди орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відтак витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, слід залишити за позивачем.

До судового засідання представником ТОВ Агро Трак Катрич П.С. були подані докази про розмір витрат, які відповідач поніс на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Оцінюючи надані докази, у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України, колегія суддів приходить висновку про зменшення розміру судових витрат, виключивши вартість оплати послуг адвоката за написання пояснень по даній справі від 30.04.20 року у сумі - 2500 грн, оскільки в апеляційну інстанцію дані пояснення не надавались, а також за усні та письмові юридичні консультації з питань укладення, виконання та розірвання і визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок з посиланням на судову практику Верховного суду в сумі - 500 грн, оскільки відповідні консультації щодо обрання лінії захисту та власної позиції у справі сторона формує у суді першої інстанції, а тому включення даного виду правової допомоги на етапі апеляційного розгляду, враховуючи, що аналогічні позови вже були неодноразово предметами судових розглядів та доводи відзивів відповідача були майже ідентичними, не відповідає критеріям доцільності та справедливості.

З огляду на викладене відшкодуванню витрат понесених на професійну правничу допомогу підлягає сума в розмірі 2 000 грн (за представництво клієнта в судовому засіданні Вінницького апеляційного суду).

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з ТОВ Лан-Агро (місцезнаходження 22421, Вінницька область Калинівський район, с. Шепіївка, вул. Революційна, 1А; код ЄДРПОУ 36243791) на користь ТОВ Агро Трак (35810, Рівненська область, Острозький район, с. Тесів, вул. Центральна, 11, код ЄДРПОУ 39136675) витрати понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 2 000 грн (дві тисячі гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року.