Постанова

від 19.07.2010 по справі 16/129-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2010 р.                                                           Справа № 16/129-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Бабакова Л.М. , суддя  Кравець Т.В.

при секретарі Горбачової О.А.

за участю представників:

позивача – не прибув;

відповідача –не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1675С/2-5) Фізичної особи–підприємця ОСОБА_1, с. Плавинище Роменського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 06.05.2010 р. по справі № 16/129-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “О’НЕД”, смт. Недригайлів Сумської області

до Фізичної особи–підприємця ОСОБА_1, с. Плавинище Роменського району Сумської області

про стягнення 2332,00 грн., -

встановила:

У березні 2009 р. ТОВ “О’НЕД” звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути на його користь з ФОП ОСОБА_1 помилково перераховані останньому кошти в сумі  2332,00 грн., а також 102,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.05.2010 р. по справі № 16/129-09  (суддя Гудим В.Д.)  позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 2332,00 грн. коштів, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні будь–які докази існування між сторонами договірних відносин чи усної домовленості, а також на те, що відповідач не подав доказів наявності правових підстав для отримання від позивача грошових коштів в сумі 2332,00 грн., зазначені кошти не повернуті позивачеві, а отже вимоги позивача обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Відповідач з зазначеним рішенням місцевого господарського суду  не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, посилаючись на те, що судом було прийняте незаконне рішення з порушенням норм чинного законодавства та без урахувань обставин, що мають істотне значення для справи.

Відповідач в судове засідання 13.07.2010 р. не прибув, 08.07.2010 р. надіслав на адресу суду апеляційної інстанції (вх. № 4805) клопотання про розгляд справи без участі його представника, у зв’язку з неможливістю представника бути присутнім у вказаному судовому засіданні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, просить рішення місцевого господарського суду  від 06.05.2010 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, посилаючись на безпідставність останньої.

Позивач в судове засідання 13.07.2010 р. також не прибув, 12.07.2010 р. надіслав на адресу суду апеляційної інстанції (вх. № 4903) клопотання про розгляд справи без участі його представника, у зв’язку з відсутністю коштів на відрядження через скрутне фінансове становище товариства.

Враховуючи, що неприбуття представників сторін в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе задовольнити заявлені сторонами клопотання, і розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у відсутність представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені у апеляційній скарзі, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 28.01.2009 р. позивачем на рахунок відповідача платіжним дорученням № 200 було помилково перераховано 3000,00 грн. (т. 1 а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, і як вказує позивач, помилка сталась при підготовці керівником товариства, ОСОБА_2, вищезазначеного платіжного доручення, у зв’язку з необхідністю розрахуватись за договором про надання юридичних послуг від 21.01.2009 р., укладеним між ТОВ “О’НЕД” та ФОП ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 108). При цьому, замість реквізитів ФОП ОСОБА_3 було зазначено реквізити ФОП ОСОБА_1   

30.01.2010 р., коли виявилось, що 3000,00 грн були відправлені не за призначенням (оскільки кошти не поступили на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3М.) керівник позивача звернулася з клопотанням до Сумської філії ЗАТ КБ “Приватбанк”, в якому просила “терміново забезпечити повернення коштів, які були помилково перераховані…”

Також, 02.02.2009 р. позивачем була направлена відповідачу претензія стосовно повернення коштів в сумі 3000,00 грн. (т 1. а.с. 10).

Відповідач факт отримання спірних коштів у розмірі 3000,00 грн. підтверджує, проте заперечує проти того, що вказані кошти були надіслані йому помилково, вказуючи на існування між сторонами усної домовленості від     02.01.2009 р. про виконання робіт по виготовленню та встановленню дверей, при цьому у своїй апеляційній скарзі він намагається звинуватити в неправдивості позивача, вишукуючи помилки в діях банків та банківських документах.

Колегія суддів з такими твердженнями заявника апеляційної скарги не погоджується, виходячи з наступного.

В матеріалах справи відсутні будь–які докази на підтвердження існування між сторонами договірних відносин чи усної домовленості, а також відсутні докази направлення акту приймання–передачі робіт позивачеві.

Таким чином, твердження відповідача про “усні домовленості” в новорічні свята, а саме 02.01.2010 р., враховуючи відсутність будь-яких доказів про зворотне, являється безпідставним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що розбіжності у датах договорів в призначенні платежу платіжного доручення № 200 від 28.01.2009 р. та виписці банку і клопотанні позивача від 30.01.2010 р. до Сумської філії ЗАТ КБ “Приватбанк”, на які вказує відповідач,  є технічною помилкою, адже за розпорядженням Кабінету Міністрів України №1458-р від 24.11.2008 р. з 1 по 7 січня 2009 р. були святковими днями.

До того ж, в матеріалах справи мається виписка Сумської філії ЗАТ КБ “Приватбанк” (т 1. а.с. 138), згідно якої 09.02.2009 р. на банківський рахунок ТОВ “О’НЕД” поступили 668,00 грн. від ФОП ОСОБА_1 з призначенням платежу: “Повернено помилково перераховані кошти. Без ПДВ”.

Таким чином, на момент прийняття рішення по справі, сума помилково отриманих коштів, які має повернути відповідач позивачу складала 2332,00 грн.   

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути його потерпілому.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 6 Указу Президента України “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” від 16.03.1995 р. № 227/95 встановлено,  що  підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на  їх  рахунки  кошти.  При  виявленні  фактів такого порушення з керівника  підприємства  і  головного  бухгалтера  стягується   до Державного  бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не було надано доказів наявності правових підстав для отримання від позивача грошових коштів в сумі 2332,00 грн., а також доказів повернення помилково отриманих ним від позивача коштів в сумі 2332,00 грн., отже позовні вимоги цілком правомірні, обґрунтовані, й підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 06.05.2010 р. по справі № 16/129-09 законне та обґрунтоване, підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги  відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фізичної особи–підприємця ОСОБА_1, с. Плавинище Роменського району Сумської області, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 06.05.2010 р. по справі № 16/129-09 залишити без мін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.  

Повний текст постанови підписаний 13.07.2010 р.

         Головуючий суддя                                                                    Фоміна В. О.  

         Суддя                                                                                           Бабакова Л.М.  

         Суддя                                                                                           Кравець Т.В.