Рішення

від 24.05.2022 по справі 707/2901/21

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/2901/21

2/707/36/22

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2022 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання Хандусь І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР» про стягнення заборгованості по заробітній платі, суми компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Кучер Ю.В., в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР», у якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР» на користь ОСОБА_1 :

- нараховану, але не виплачену заробітну плату, за грудень 2018 року в розмірі 3 730 гривень 00 копійок;

- компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 01 квітня 2017 року до 31 грудня 2018 року в розмірі 7 161 гривня 00 копійок;

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 126 474 гривні 21 копійка;

- моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень 00 копійок;

а всього 142 365 гривень 81 копійку.

Судові витрати по справі представник позивача просить покласти на відповідача.

В обґрунтуваннязаявлених позовнихвимог представникпозивача зазначає,що позивачу справі ОСОБА_1 працювала уТОВ «УКРПРОДАКОРДОР» напосаді кухаряу періодз 01квітня 2017року до31грудня 2018року,що підтверджуєтьсязаписами уїї трудовійкнижці серії НОМЕР_1 та ФормоюОК-5Пенсійного фондуУкраїни.31грудня 2018року вонабула звільненаіз займаноїпосади зазгодою двохсторін напідставі п.1ст.36КЗпП України.На деньзвільнення відповідачемне булопроведено зпозивачем повнийрозрахунок іне виплаченоусіх сум, що належали їй від підприємства, зокрема, не виплачено заробітнуплату загрудень 2018року та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з01квітня 2017року до31грудня 2018року тривалістю40днів.Крім того,відповідачем небуло наданопозивачу копіюнаказу прозвільнення тадовідку пронараховану,але невиплачену заробітнуплату.15червня 2021року представникпозивача адвокат КучерЮ.В.звернулася задвокатським запитомдо відповідача,у якомупросила надати:довідку пронараховану,але невиплачену ОСОБА_1 заробітну плату;довідку пророзмір доходу,із зазначеннямрозміру середньоденноїзаробітної плати;довідку прокількість днівневикористаної щорічноївідпустки;а такожналежним чиномзавірену копіюнаказу прозвільнення;однак відповідіна вказанийадвокатський запитвідповідачем ненадано.З урахуваннямнаведеного,представник позивачастверджує,що наданий часвідповідачем невиплачена позивачузаборгованість занарахованою,але невиплаченою заробітноюплатою,за грудень2018року врозмірі 3730грн такомпенсація заневикористану щорічнувідпустку заперіод роботиз 01квітня 2017року до31грудня 2018року.Розраховуючи їїрозмір,представник позивачазазначає,що відповіднодо ФормиОК-5заробітна плата позивача за листопад 2018 року становила 3730 грн 00 коп. таза грудень2018року 3730грн 00коп.Кількість робочих днів у листопаді 2018 року складала22дні, ав грудні2018року 21день.Таким чином,розмір середньоденноїзаробітної платипозивача залистопад-грудень2018року, за розрахунком представника позивача, становить 173 грн49коп.(3730+3730/43).Кількість робочих днівзатримки нарахованоїзаробітної платиза періодз 01січня 2019року до 30листопада 2021року включно,за підрахункомпредставника позивача,складає 729 робочих днів (2019рік 250днів,2020рік 251день,січень 2021року 19днів,лютий 2021року 20днів,березень 2021року 22дні,квітень 2021року 22дні,травень 2021року 18днів,червень 2021року 20днів,липень 2021року 22дні,серпень 2021року 21день,вересень 2021року 22дні,жовтень 2021року 20днів,листопад 2021року 22дні).Відтак,середній заробітокза часзатримки нарахованої,але невиплаченоїзаробітної платипри звільненні,на датузвернення досуду зпозовом становить126474грн 21коп.(173грн 49коп.х 729днів затримкирозрахунку домоменту подачіпозову).Також представникпозивача вказує,що розмірсередньоденної заробітноїплати позивачадля виплатикомпенсації заневикористанні відпусткискладає 179грн 04коп.(3730грн 00коп.х 12місяців /250робочих днівза 2018рік).Фактично позивачем відпрацьовано 1 рік 8 місяців, а тому кількість днів невикористаної щорічної відпустки, на переконання представника позивача, складає 40 днів. Сума компенсації за невикористану основну щорічну відпустку позивача становить 7 161 грн 60 коп. (179 грн 04 коп. х 40 = 7 161 грн 60 коп.). При цьому представник позивача стверджує, що позивач після припинення трудових відносин з відповідачем неодноразово зверталась до останнього з вимогою про виплату належних їй коштів, проте відповідачем її законні вимоги ігноруються до цього часу. Відповідач не повертає позивачу належні їй кошти протягом майже трьох років, у зв`язку з чим останній завдано моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях та у перебуванні у скрутному матеріальному становищі, а тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 03 грудня 2021 року позовна заява була залишена без руху, з наданням позивачу часу для усунення недоліків /а.с. 30-32/.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 14 грудня 2021 року продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків /а.с. 37-38/.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 24 грудня 2021 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 03 лютого 2022 року за наявними у ній матеріалами, а також запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Крім того, даною ухвалою задоволено клопотання представника позивача адвоката Кучер Ю.В. та витребувано від ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» наступні документи: довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату ОСОБА_1 ; довідку про розмір доходу із зазначенням розміру середньоденної заробітної плати; довідку про кількість днів невикористаної ОСОБА_1 щорічної відпустки; належним чином завірену копію наказу про звільнення ОСОБА_1 /а.с. 42-44/.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

03лютого 2022року,14березня 2022 рокута 13квітня 2022року проведеннярозгляду справибуло відкладеноу зв`язкуз тим,щопоштові відправлення, направлені на адресу відповідача, не були отримані адресатом.

За вказаних обставин судом повторно направлялися відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі, якою було задоволено клопотання про витребування доказів, а також повідомлення про розгляд справи.

Жодне з поштових відправлень на адресу суду повернено не було та згідно даних трекінгу Укрпошти вони до цього часу перебувають у точці видачі.

Відповідно до безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» у стані припинення не перебуває /а.с. 29/.

Між тим, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у справі № 320/2991/21 визнано недійсними установчі документи ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» (ідентифікаційний код 33882399, місцезнаходження: 08601, Київська область, м. Васильків, вул. Миру, 3) з 24 липня 2019 року та припинено вказану юридичну особу. Рішення набрало законної сили 26 серпня 2021 року.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а тому, відповідно до вимог частини 5 статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням наведеного, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що наказом ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» № 01 ЧP від 31 березня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду кахаря з 01 квітня 2017 року.

Наказом № 42 ЧР від 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за згодою двох сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з 31 грудня 2018 року.

Вказані обставини стверджуються копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 /а.с. 12/.

З даних форми ОСК-5 з індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо ОСОБА_1 , виданої управлінням Пенсійного фонду України, встановлено, що з квітня 2017 року до грудня 2017 року у графах щодо суми заробітку для зарахування пенсії та позначках про сплату страхових внесків значиться сума 3 200 грн 00 коп. щомісячно. Із січня 2018 року до грудня 2018 року у графах щодо суми заробітку для зарахування пенсії та позначках про сплату страхових внесків значиться сума 3 730 грн 00 коп. щомісячно /а.с. 13-14/.

Згідно виписки АТ «Сбербанк» до угоди № 18399331 за період з 11 квітня 2018 року до 31 грудня 2018 року, ОСОБА_1 в період з 22 червня 2018 року до 18 грудня 2018 року виплачувалася заробітна плата в розмірі 3 002 грн 65 коп. Заробітна плата за листопад 2018 року виплачена 18 грудня 2018 року /а.с. 15-16/.

Крім того, стороною позивача надано суду виписку про рух коштів за рахунком № НОМЕР_2 у АТ Ощадбанк з серпня 2017 року до березня 2018 року, з якої вбачається що позивачу виплачена заробітна плата від ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» за період із липня 2017 року до лютого 2018 року. Заробітна плата за лютий 2018 року виплачена 21 березня 2018 року /а.с. 17-18/.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: Кодексом законів про працю України; Законом України «Про оплату праці».

Частинами 1, 2 статті 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до частини 1 статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ав разівідсутності такихорганів представниками,обраними іуповноваженими трудовимколективом),але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За змістом частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За змістом статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника, а у разі, якщо працівник у день звільнення не працював, - зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 Кодексу законів про працю України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Згідно з пунктом 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України, саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.

Зокрема, для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2018 року в справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18).

При цьому, з долучених до матеріалів позовної заяви доказів неможливо встановити наявність заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 по заробітній платі за грудень 2018 року, адже як вбачається із виписки по картковому рахунку позивача у АТ «Сбербанк» за період з 11 квітня 2018 року до 31 грудня 2018 року, за номером карткового рахунку НОМЕР_3 , виписка надана лише з 22 червня 2018 року до 21 грудня 2018 року. Водночас, із даного документу встановлено, що заробітна плата позивачу виплачувалась за кожен попередній місяць з 18 по 22 число наступного місяця. Виписку за січень 2019 року позивач не надала, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити, чи виплачувалась їй заробітна плата за грудень 2018 року, так як днем звільнення є 31 грудня 2018 року.

Крім того, представник позивача, обґрунтовуючи вимоги у частині заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилається на розмір нарахованої заробітної плати, який зазначено у формі ОСК-5 з індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо ОСОБА_1 , виданій управлінням Пенсійного фонду України, вважаючи, що інформація Пенсійного фонду України є достатньою для стягнення з відповідача вказаних сум.

Однак, суд констатує, що офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 відносно особи підтверджують лише її страховий стаж та не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 31 травня 2021 року в справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19).

Відтак, суд не може взяти до уваги надану стороною позивача копію офіційних відомостей Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 стосовно ОСОБА_1 , які підтверджують лише її страховий стаж за період з квітня 2017 року до грудня 2018 року та не можуть бути прийняті судом як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.

Судом установлено, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження позовних вимог про розмір заробітної плати та по її заборгованості за спірний період, унаслідок чого є не підтвердженими і розрахунки про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також, як наслідок, не доведено факт завдання моральної шкоди.

При цьому, слід зауважити, що судом вживались заходи щодо витребування вказаних відомостей від відповідача.

З урахуванням наведеного, дослідивши матеріали справи, оцінюючи кожен отриманий доказ у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, зокрема, на належність, допустимість та достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із засад диспозитивності цивільного процесу, зважаючи на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та беручи до уваги той факт, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження наявності порушення відповідачем трудових прав позивача, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та недоведеним, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

За змістом частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у справі, понесені ОСОБА_1 , суд залишає за позивачем.

Водночас, враховуючи, що позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за звернення до суду із позовною вимогою про стягнення заробітної плати, а також зважаючи на те, що у задоволенні даної позовної вимоги та позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку відмовлено, судові витрати у цій частині суд вважає необхідним компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР» про стягнення заборгованості по заробітній платі, суми компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди відмовити.

Судові витрати у справі, понесені ОСОБА_2 , залишити за позивачем.

Решту судових витрат компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР», місцезнаходження: вул. Миру, 3, м. Васильків, Київська область; код ЄДРПОУ: 33882399.

Суддя: Т. А. Миколаєнко