Рішення

від 13.01.2010 по справі 22ц-7/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-7/2010                         Головуючий у 1-й інстанції - Решетнік М.О.

Категорія -19     Доповідач - Петренко І.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 січня 2010 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     судді - Петренко І.О.

суддів     - Котушенко С.П., Романюк М.М.,

при секретарі     - Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», треті особи ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_2 про розірвання договору поруки та за позовом третьої особи ОСОБА_2 до АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», треті особи ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про розірвання договору поруки, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою та просила ухвали рішення, яким розірвати договір поруки №085/099-8/5 від 18 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_2, АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Дніпропетровської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат».

В обгрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що 18 вересня 2008 року між її чоловіком ОСОБА_2, АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Дніпропетровської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» було укладено договір поруки №085/099-8/4.

Відповідно до п.1 вказаного Договору ОСОБА_2 зобов'язується перед АКБ «Укрсоцбанк» солідарно відповідати за виконання ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» у повному обсязі зобов'язань за Генеральним договором про кредитування №085/099-8 від 18 вересня 2008 року, а саме повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі, строки та у випадках, передбаченим Генеральним договором.

Генеральним договором про кредитування позичальнику надано кредит у розмірі 25 000 000 грн. зі сплатою 20% річних в гривнях та 14% річних в доларах США. Крім того, до вказаного договору було підписано додаток №1, яким було затверджено тарифи на послуги по наданню кредитів.

Через деякий час їй стало відомо, що Додатковим договором №1 від 17 листопада 2008 року до Генерального договору про кредитування №085/099-8 від 18 вересня 2008 року було змінено тарифи на послуги по наданню кредитів, а саме до тарифів на послуги по наданню кредитів додано пункт про нарахування сум за використання ліміту кредитної лінії в розмірі 3% річних по заборгованості в гривнях та 3,5% в доларах США. Оскільки вказаний Додатковий договір №1 є невід'ємною частиною Генерального договору про кредитування, то позивачка вважає, що даний додатковий договір суттєво збільшив обсяг відповідальності поручителя за договором поруки, оскільки він відповідає у тому ж обсязі, що й боржник по кредитному договору.

ОСОБА_2 є поручителем за договором поруки, до того ж є її чоловіком, з яким вони уклали шлюб 05 серпня 1983 року.

Зазначені договори були укладені її чоловіком за її згоди, яку оформлено у вигляді згоди до договору поруки від 18 вересня 2008 року від 18 вересня 2008 року. Про укладання Додаткового договору №1 від 17 листопада 2008 року до Генерального договору про кредитування№085/099-8 від 18 вересня 2009 року, яким було змінено тарифи на послуги по наданню кредитів їй стало відомо нещодавно та її згоди на укладання договорів про зміни тарифів ОСОБА_2 не отримував та сам не надавав такої згоди. Це істотно зачіпає її майнові права, в зв"язку з чим вона змушена звернутись до суду з даною позовною заявою про розірвання договору поруки.

16     вересня 2009 року ОСОБА_2 подав до суду аналогічний позов до відповідача про

розірвання договору поруки, посилаючись на те що з ним умови додатку до Генерального договору

не обговорювались, але умови його суттєво зачіпають інтереси заявника.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволені.

В апеляційній скарзі АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити , рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Згідно до положень ст.213 ЦПК України суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства постановляє рішення на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 відповідно до договору поруки № 085\099-8\4 від 18 вересня 2008 року ( ар. сп. 25-28) прийняв на себе забов"язання відповідати солідарно з ТОВ „Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат", який являється позичальником за договором кредитування № 085\099-8 , підписаним з АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк" 17 вересня 2008 року ( ар. сп. 8-16), за повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом , комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу). В пункті 2.1 вище вказаного договору поруки визначено зміст забезпеченого порукою забов"язання.

Окрім того , між банком та позичальником було підписано і додатковий договір № 1 від 17 вересня 2008 року, яким було затверджено тарифи на послуги по наданню кредиту (ар. сп.17-18).

17     листопада 2008 року між банком-кредитором та позичальником було підписано

додатковий договір № 1 до кредитного договору від 17 вересня 2008 року , який змінив зміст

додатку № 1 до цього договору „Тарифи, на послуги по наданню кредитів" ( ар. сп.29-33).

Суд , постановляючи оскаржуване рішення виходив із того , що зміна тарифів на послуги по наданню кредиту без згоди поручителя істотно порушує його права , а також права дружини поручителя і на підставі таких висновків задовольнив позовні вимоги і договір поруки № 085\099-8\4 від 18 вересня 2008 року розірвав.

Однак, з такими висновками погодитись не можна.

Так, у відповідності до положень ст.. 553 ЦК України порука це договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку.

У відповідності до положень ч.1 ст. 559 ЦК України порука може бути припинена припиненням забезпеченого нею забов"язання , а також у разі зміни забов"язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Доводи ОСОБА_2 про те , що підписання додатку № 1 до Генерального договору про здійснення кредитування від 17 вересня 2008 року збільшили об"єм забов"язання поручителя без згоди останнього не знайшли свого підтвердження , оскільки у разі прийняття на себе забов"язань поруки за конкретним кредитним договором і зміні у подальшому умов кредитування без узгодження з поручителем , поручитель несе відповідальність згідно з первісними умовами договору.

Саме про це свідчить і лист , направлений на адресу ОСОБА_2 банком 19 листопада 2008 року за № 11.4\96-5336 , наданий до апеляційної інстанції , в якому АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк" , вказує на те , що зміни в додаток № 1 до Генерального договору про здійснення кредитування на об"єм обов'язків поручителя не розповсюджуються .

У відповідності до положень ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона забов"язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином позивачкою та третьою особою з самостійними вимогами не доведено , що внаслідок підписання змін до додатку №1 до Генерального договору  про здійснення кредитування від 17 вересня 2008 року збільшено обсяг відповідальності поручителя, в зв"язку з чим в задоволенні їх позовних вимог слід відмовити.

Окрім того, згідно до змісту ст.. 509 ЦК України забов"язання це правовідношення , в якому одна сторона (боржник) забов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії.

Підстави припинення забов"язання зазначені в ст.. 598 ЦК України , а саме те , що вони можуть бути зазначені в договорі або в законі. В п. 6.1 договору поруки , підписаному між банком та ОСОБА_2 18 вересня 2008 року зазначено , що діє цей договір до виконання у повному обсязі забов"язань за Генеральним договором і цим договором.

Таким чином припинення забов"язання на вимогу однієї з сторін не допускається , як таке , що не передбачене у якості визначеного способу захисту судом цивільних прав, що робить не можливим задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 , зокрема, не являлась і не являється стороною договірних відносин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає , що суд повно з"ясував обставини справи,

проте при вирішенні справи дійшов до висновку , що не відповідає встановленим обставинам і, що у відповідності до положень п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст..ст. 303,307,п.3.ч.1 ст.309,313,314,316,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2009 року -скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», треті особи ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_2 про розірвання договору поруки та позовних вимог ОСОБА_2 до АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», треті особи ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про розірвання договору поруки - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.