Постанова

від 01.06.2022 по справі 161/13877/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13877/20 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/583/22 Категорія: 32 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс-Віт Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв», ОСОБА_1 про стягнення збитків, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріс-Віт Україна» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що для здійснення сільськогосподарського виробництва 30 квітня 2010 року між товариством, як орендарем та ОСОБА_1 , як орендодавцем було укладено строком на 10 років договори оренди двох земельних ділянок: площею 1,8569 га кадастровий номер 0722884300:04:000:1359 і площею 1,1476 га кадастровий номер 0722884300:04:000:1360, які розташовані на території Одерадівської сільської ради у Луцькому районі Волинської області, які було зареєстровано у порядку, передбаченому чинним законодавством України. На початку 2016 року із запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивачу стало відомо про укладення 01 грудня 2015 року між відповідачами ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» нових договорів оренди тих же земельних ділянок, чим позбавлено можливості користуватися ними та здійснювати свою основну господарську діяльність. За його позовом рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2017 року у справі № 161/2206/16-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2018 року, зазначені повторні договори оренди земельних ділянок було визнано недійсними та скасовано державну реєстрацію речового права оренди ТОВ «Україна-Баїв» за цими договорами. У зв`язку із позбавленням можливості користуватися орендованими земельними ділянками товариство за 2016-2017 роки зазнало збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 18 165,13 грн, що підтверджується висновком судового експерта. Ураховуючи наведене, ТОВ «Кріс-Віт Україна» просило стягнути з відповідачів ТОВ «Україна-Баїв» і ОСОБА_1 солідарно на свою користь 18 165,13 грн завданих збитків та відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 вересня 2021 року прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс-Віт Україна» від позову в частині заявлених позовних вимог до відповідача ТзОВ «Україна-Баїв». Провадження в цивільній справі № 161/13877/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна» то Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв», ОСОБА_1 про стягнення збитків - закрито в частині заявлених позовних вимог до відповідача ТзОВ «Україна-Баїв».

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 18 165,13 гривень заподіяних збитків. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Кріс-Віт Україна» понесених і документально підтверджених судових витрат в сумі 5 912, 81 гривень, з яких: - 2102 гривень сплата судового збору; - 810,81 гривень за проведення економічного експертного дослідження; - 3000 гривень витрати на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову в позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач не мав законної можливості використовувати земельні ділянки, які перебували у повторній оренді (із відповідною реєстрацією речового права) ТОВ «Україна-Баїв» є необґрунтованим, оскільки сам по собі факт укладення договорів не свідчить про неможливість користування спірними земельними ділянками. Вказує, що розмір збитків, у тому числі неодержаних доходів, згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», визначається комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Позивач протягом 2016-2018 років не звертався до районної комісії при Луцькій районній державній адміністрації Волинської області для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, що підтверджується листом Луцької РДА № 1994/23/2-20 від 10.11.2020, а також не звертався до Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області щодо створення комісії по визначенню розміру збитків та неодержаних доходів протягом 2016-2018 років, що підтверджується листом Заборольської сільської ради № 1034/1.11.2 від 18.11.2020. Рішенням суду у справі № 161/2206/16-ц, яке набрало законної сили 16.04.2018, не констатовано неможливість використання спірних земельних ділянок позивачем. Долучений до матеріалів справи висновок експерта про розмір збитків є недопустимим та неналежним доказом, в висновку не вказано жодної атестованої методики на основі якої проводились розрахунки упущеної вигоди. Згідно доводів позовної заяви на початку 2016 року позивачу стало відомо, що 01.12.2015 ті ж ділянки були передані в оренду ТОВ «Україна-Баїв», позивач ставить питання про стягнення збитків оскільки не мало змоги у 2016-2017 роках використовувати орендовані земельні ділянки, але з позовом у цій справі позивач звернувся тільки в серпні 2020 року, тому стягнення збитків за період з січня 2016 року по 8 місяців 2017 року лежить поза межею строків позовної давності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що вина відповідача ОСОБА_1 полягає у тому, що він, достеменно знаючи про наявність діючих договорів оренди із ТзОВ «Кріс-Віт Україна», все ж передав свої земельні ділянки у повторну оренду ТОВ «Україна-Баїв», а також, що під час розгляду справи про визнання недійсними повторних договорів оренди орендодавець не сприяв поновленню прав ТзОВ «Кріс-Віт Україна», а своїм зустрічним позовом ускладнював розгляд справи. Доводи апеляційної скарги про відсутність у ТзОВ «Кріс-Віт Україна» перешкод у користуванні земельними ділянками не відповідають дійсності, оскільки в силу ч. 5 ст. 3 і ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» єдиним належним землекористувачем під час дії повторних договорів оренди було ТОВ «Україна-Баїв». Зазначає, що розмір збитків може встановлюватись на підставі належних доказів, а не лише не підставі акту комісії, складеному в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». Передусім цей Порядок не врегульовує випадків, коли збитки заподіяно землекористувачу діями власника земельної ділянки. Висновок експерта від 09.10.2020 є належним та допустимим доказом, складеним без порушень чинного законодавства. Експерт в межах своєї компетенції використала методику 11.0.08 «Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних експертиз», відповідачем не надано доказів, що експерту слід було обрати іншу методику і що при обранні іншої методики, результат дослідження був би іншим. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності. ТзОВ «Кріс-Віт Україна» не мало змоги обробляти земельні ділянки у 2016-2017 роках, але в цій справі позивач ставить вимогу про стягнення збитків, заподіяних неможливістю отримати і продати врожай, вирощений у 2017 році. Збір врожаю (це соя) у 2017 році відбувався восени. А реалізація врожаю, тобто отримання доходів, розпочалася ТзОВ «Кріс-Віт Україна» в жовтні 2017 року і тривала до квітня 2018 року. Просить продовжити строк для подання відзиву, відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення експертизи, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 24.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення у цій справі судово-економічної експертизи.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що 30 квітня 2010 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТзОВ «Кріс-Віт Україна» (орендар) було укладено договір оренди землі № 50. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,86 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1359. Договір укладений строком на 10 років.

30 квітня 2010 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТзОВ «Кріс-Віт Україна» (орендар) було укладено договір оренди землі № 87. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,15 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1360. Договір укладений строком на 10 років.

Зазначеними договорами передбачено зміну їх умов і припинення дії, а також відповідальність сторін. Зокрема, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п.37). Дія договору припиняється достроково шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.38). Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39). Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п.40). За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору (п.42). Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань та обов`язків, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права, включаючи витрати на судове провадження, якщо таке має місце. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних; доходи які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору; у разі дострокового розірвання договору через порушення його умов орендодавцем, останній має відшкодувати орендарю комерційні збитки, які розраховуються на підставі даних бухгалтерського обліку і аналізу родючості ґрунту. Орендар передає ділянку тільки після отримання відшкодування (п.43).

01 грудня 2015 року було укладено договір оренди землі № 962, (щодо земельної ділянки площею 1,8569 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1359, адреса - с. Одеради Луцького р-ну Волинської обл.), сторонами якого є ОСОБА_1 , як орендодавець і ТзОВ «Україна-Баїв», як орендар (запис про речове право № 12708986 від 23.12.2015).

01 грудня 2015 року було укладено договір оренди землі № 961, (щодо земельної ділянки площею 1,1476 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1360, адреса - с. Одеради Луцького р-ну Волинської обл.), сторонами якого є ОСОБА_1 , як орендодавець і ТзОВ «Україна-Баїв», як орендар (запис про речове право № 12478906 від 10.12.2015)

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2017 року у справі № 161/2206/16-ц, яке набрало законної сили 16 квітня 2018 року, визнано недійсним, зокрема:

- Договір оренди землі № 961, укладений 01.12.2015 (щодо земельної ділянки площею 1,1476 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1360, адреса - с. Одеради Луцького р-ну Волинської обл.), сторонами якого є ОСОБА_1 , як орендодавець і ТзОВ «Україна-Баїв», як орендар, та скасувати державну реєстрацію цього договору (запис про речове право № 12478906 від 10.12.2015);

- Договір оренди землі № 962, укладений 01.12.2015 (щодо земельної ділянки площею 1,8569 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1359, адреса - с. Одеради Луцького р-ну Волинської обл.), сторонами якого є ОСОБА_1 , як орендодавець і ТзОВ «Україна-Баїв», як орендар, та скасувати державну реєстрацію цього договору (запис про речове право № 12708986 від 23.12.2015), та скасовано державну реєстрацію вказаних договорів.

Цим судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 повторно, не розірвавши попередні договіри оренди землі, передав ті самі земельні ділянки площею площею 1,1476 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1360 та площею 1,8569 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1359, в оренду ТОВ «Україна-Баїв», що стало підставою для визнання недійсним повторного договору, оскільки земельна ділянка на той час уже перебувала в оренді позивача ТОВ «Кріс-Віт Україна».

З висновку судово-економічної експертизи від 31 липня 2020 року, який підготовлений судовим експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Кочетовою І. Ю. слідує, що розмір збитків (упущеної вигоди) ТОВ «Кріс-Віт Україна» за 2017-2018 роки, заподіяних незаконною передачею для ТОВ «Україна-Баїв» орендованої товариством земельної ділянки площею 1,1476 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1360, власником якої є ОСОБА_1 , становить 6 929,88 грн; заподіяних незаконною передачею для ТОВ «Україна-Баїв» орендованої товариством земельної ділянки площею 1,8569 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1359, власником якої є ОСОБА_1 , становить 11 235,25 грн

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані у разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Пунктом 3 зазначеного Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Виходячи з обсягу наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з моменту укладення між відповідачем ОСОБА_1 , як орендодавцем і ТОВ «Україна-Баїв», як орендарем нового договору оренди земельної ділянки та до моменту визнання його недійсним первинному орендарю - позивачу ТОВ «Кріс-Віт Україна» було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди.

Як вбачається із матеріалів справи реєстрацію права ТОВ «Україна-Баїв» на користування спірною земельною ділянкою було проведено на підставі договорів оренди землі № 961 і № 962 від 01.12.2015, укладених ОСОБА_1 та цим товариством. ОСОБА_1 , порушуючи умови попередніх договорів оренди землі, укладених з позивачем ТОВ «Кріс-Віт Україна», не припинивши їх дію, повторно уклав договори з новим орендарем ТОВ «Україна-Баїв» на ті ж самі земельні ділянки, чим безпідставно позбавив позивача права на користування орендованими земельними ділянками, тим самим завдав йому збитки у вигляді упущеної вигоди.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відповідальність саме відповідача ОСОБА_1 , оскільки шкода заподіяна лише винними діями орендодавця спірної земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 , у зв`язку із чим підлягає відшкодуванню останнім.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі укладення та належного виконання договору і тільки неправомірні дії відповідача ОСОБА_1 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості позивача отримати прибуток. Такий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 13 січня 2021 року у справі №925/1525/19.

Суд першої інстанції підставно погодився з використаною судовим експертом методологією визначення збитків у формі упущеної вигоди, яка полягає у визначенні наступних показників: 1) ймовірну собівартість 1 тонни культури, якою б засівалася земельна ділянка; 2) ймовірний дохід від реалізації культури; 3) розмір втрат урожаю. Для визначення першого з цих показників (собівартості 1 тонни культури) експертом мотивовано взято до уваги первинні документи ТОВ «Кріс-Віт Україна», зокрема, наказ № 4 від 05 січня 2017 року «Про затвердження посівів в розрізі сільськогосподарських культур на полях у 2017 р.», адже позивач користувався цією земельною ділянкою до її незаконної передачі в оренду, а тому у своїй діловій практиці та господарській діяльності обґрунтовано міг виробити відповідну структуру посівів. У даному випадку у 2017 році на орендованій земельній ділянці планувалося засіювання соєю. Для розрахунку ймовірних витрат на вирощування 1 тонни бобів сої у 2017 році експерт посилається на Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», а також первинні документи позивача звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду ТОВ «Кріс-Віт Україна» станом на 01 грудня 2017 року та визначає прямі матеріальні витрати на 1 т бобів сої у розмірі 2782,31 грн на тонну. Аналогічно експертом, шляхом дослідження первинних документів позивача, було визначено прямі витрати на оплату праці, витрати на соціальне відрахування, орендну плату, оплату послуг сторонніх організацій, амортизація необоротних активів, решта загальновиробничих витрат та визначено виробничу собівартість 1 т бобів сої за 2017 рік у розмірі 6281,95 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується, що є обґрунтованим підхід судового експерта для визначення урожайності бобів сої в розрахунку на 1 га, а також визначення її закупівельної ціни, для чого були використані дані про ціни станом на 2017 рік від Волинської торгово-промислової палати, ТОВ «Волинь-зерно-продукт», ТОВ «Традекс». Внаслідок визначення вищенаведених показників, враховуючи площу земельних ділянок ОСОБА_1 , судовий експерт обґрунтовано визначив розмір збитків у формі упущеної вигоди внаслідок неможливості у 2017 році використання земельної ділянки у розмірі 18 165,13 грн, а саме як чистий дохід, яке підприємство могло отримати внаслідок збору та реалізації урожаю 2017 року.

Доводи про несплату у 2017 році позивачем на користь ОСОБА_1 орендної плати не впливають на обґрунтованість висновку судового експерта, оскільки у ньому використовувалися не реальні значення прямих витрат на оренду плату, а розрахункові.

Суд першої інстанції підставно не застосував Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, оскільки у ній йдеться мова про орієнтований порядок визначення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який не враховує випадки, коли така ділянка уже використовувалася у виробничій діяльності потерпілої особи і вибула з її володіння, тим самим спричинивши збитки у формі упущеної вигоди. Таку Методику доцільно було б використати, якщо земельна ділянка не використовувалася власником (державою, територіальною громадою, особою) за призначенням, адже в такому випадку неможливо визначити ймовірну упущену вигоду, бо відсутні вихідні дані у вигляді показників господарської діяльності власника землі. Правові позиції, які викладені у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року №3-463гс17, постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року №127/27155/16-ц полягають у тому, що норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. ТзОВ «Кріс-Віт Україна» не мало змоги обробляти земельні ділянки у 2016-2017 роках, але в цій справі позивач ставить вимогу про стягнення збитків, заподіяних неможливістю отримати і продати врожай, вирощений у 2017 році. Збір врожаю (це соя) у 2017 році відбувався восени. А реалізація врожаю, тобто отримання доходів, розпочалася ТзОВ «Кріс-Віт Україна» в жовтні 2017 року і тривала до квітня 2018 року.

Виходячи з наведеного, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов відносно відповідача ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а містять суб`єктивне тлумачення відповідачем норм законодавства, фактично є аналогічними доводам, які викладені у відзиві на позовну заяву, мотивована відповідь на які надана судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2022 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді