Ухвала

від 30.05.2022 по справі 304/670/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 304/670/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2022 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді в режимі відеоконференції судове провадження 11-сс/4806/217/22 за апеляційною скаргою представника ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.03.2022.

Цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (код ЄДРПОУ 33133003) та розміщені на банківському рахунку, відкритому у Акціонерному товаристві «Ощадбанк» (МФО 300465), а саме № НОМЕР_1 (українська гривня) шляхом заборонити службовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (код ЄДРПОУ 33133003) та Акціонерного товариства «Ощадбанк», іншим особам за довіреністю/дорученням проводити будь-які банківські операції, що призведуть до зменшення залишку грошових коштів на зазначених рахунках, крім обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених 05.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32021100110000014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 (українська гривня) ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (ЄДРПОУ 33133003), відкритому в АТ «Ощадбанк» (МФО 300465), а також заборонити службовим особам ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (ЄДРПОУ 33133003), АТ «Ощадбанк» та іншим особам за довіреністю чи дорученням проводити будь які банківські операції, що призведуть до зменшення залишку грошових коштів на вказаних рахунках, крім обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, та зобов`язати службових осіб вказаної банківської установи письмово повідомити Офіс Генерального прокурора про суму грошових коштів, що знаходяться на вказаних рахунках на момент оголошення ухвали слідчого судді. Клопотання мотивує тим, що СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження, нагляд за додержанням законів під час якого у формі процесуального керівництва здійснюється Офісом Генерального прокурора. Встановлено, що у період із січня 2019 по липень 2021 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (код 33133003) оформило господарські

-2-

взаємовідносини щодо придбання товарів, робіт та послуг у ризикових контрагентів, а саме: ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС» (код 37674503), ТОВ «СПЕЦПОСТАВКА-НИКОЛАЕВ» (код 39032375), ПрАТ «ІНТЕРХІМ» (код 32192953), ТОВ «КСАНА» (код 42827506), які у свою чергу оформили придбання таких товарів, робіт та послуг у ТОВ «АЛЬТАС ПЛЮС» (код 43288134), ТОВ «АДОГА УШВЕРС» (код 43275261), ТОВ «БЛУМІ» (код 39215751), ПП «ОМЕГА-БРОКЕРС» (код 34553358), ТОВ «ФОРВАРД-СВ» (код 35626950), ТОВ «ПРАЙМ ТРЕЙД ЮГ» (код 41327333), ТОВ «АРІКОЛ» (код 30611138), ТОВ «ТАВРІЯ ПЛЮС» (код 31929492). Крім того ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у той же період оформило господарські взаємовідносини щодо придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ «СХІДГАЗЕНЕРГО» (код 42004898) та ТОВ «ЗАЛІЗНИЧНИЙ БУДІВЕЛЬНИК» (код 41058680), проте використання таких товарів, робіт та послуг у господарській діяльності та їх фактичне виконання не підтверджено документально. Прокурор зазначає, що відображення зазначених взаємовідносин у бухгалтерському і податковому обліках вплинуло на визначення у декларації з ПДВ за травень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, внаслідок чого в порушення вимог ПК України завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 20145446 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту на 9154 507 грн. Також вказує, що у період з січня 2019 року по вересень 2020 року, службові особи ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з метою зменшення податкового навантаження та ухилення від сплати податків до бюджету, відобразили у податковій звітності господарські операції з ПВКП «БУДШЛЯХ» (код 30900818), ПП ФІРМА «СПЕЦСТРОЙТЕХМОНТАЖ» (код 23045330), з ТОВ «ТК «ЛОГІТЕК» та ТОВ «ІНЖИНІРІНГОВА КОМПАНІЯ «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» (код 40575112), з ПП «АТОН-КВ» (код 35577081) по придбанню товарів, робіт та послуг; з нерезидентом «RS Snternational GmbH» (Швейцарія) щодо надання послуг з переробки давальницької сировини (бокситів), чим в порушення вимог Податкового кодексу України незаконно сформували податковий кредит на суму 292178000 грн., з яких з метою заволодіння коштами безпідставно заявили для бюджетного відшкодування 289532000 грн., що підтверджується актами документальних позапланових виїзних перевірок від 19.07.2019 №46/28-10-49-06/33133003; 19.08.2019 №53/28-10-49-06/33133003; 19.10.2020 №5/28-10-53-10/33133003; 17.09.2020 № 34/28-10-53-11/33133003, проведених Південним управлінням Офісу великих платників податків ДПС. Крім того, протягом 2019-2020 років службові особи ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», одержавши внаслідок ухилення від сплати податків грошові кошти, легалізували їх шляхом вчинення правочинів з пов`язаними компаніями нерезидентами, провівши з метою маскування незаконного походження грошових коштів, фінансові операції на загальну суму 4241000 грн. за договорами про надання послуг з юридичними особами, які належать до групи компаній «РУСАЛ» (Російська Федерація): ТОВ «СИБИНФОСОФТ», ТОВ «ИНДАСОФТ», ТОВ «КОРСИС», AT «РУСАЛ ВСЕРОССИЙСКИЙ АЛЮМИНИЕВО-МАГНИЕВЬІЙ ИНСТИТУТ», ТОВ «ОБЬЕДИНЕННАЯ КОМПАНИЯ РУСАЛ ИНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЙ ЦЕНТР», ТОВ «ДНВ ГЛ». Відтак згідно акту №30/28-10-53-11/33133003 від 21.08.2020 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн., в декларації з податку на додану вартість за травень 2020 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, вбачається, що за відсутності підтверджуючих документів, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання за травень 2020 року (рядок 9)

-3-

на суму 28979571 грн. Відтак перевіркою встановлено порушення п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної складеної відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України на загальну суму 173877425,90 грн., у т. ч. ПДВ 28979570,99 грн. Також, прокурор вказує на те, що при перевірці операцій щодо придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за травень 2020 року встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 320382,34 грн. Зокрема, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» укладено з ТОВ «ЗАЛІЗНИЧНИЙ БУДІВЕЛЬНИК» договір підряду від 14.04.2020, однак в ході проведення перевірки, за результатами підрахунків встановлено, недостатність трудових ресурсів для виконання обсягу будівельних робіт, зазначених в акті виконаних будівельних робіт №2жд від 22.05.2020, що через порушення під час декларування вказаних взаємовідносин вимог п.п.198.1, 198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, призвело до завищення податкового кредиту за травень 2020 року на суму ПДВ 274081,81 грн. Прокурор також посилається на те, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» укладено договір від 20.08.2019 з ПрАТ «Інтерхім» щодо постачання хімічної продукції та хімічного посуду, однак походження поставленої ПрАТ «Інтерхім» на адресу Товариства продукції не підтверджується за ланцюгом постачання; через відсутність операцій з придбання продукції за номенклатурою, відображеною в податкових накладних, складених ПрАТ «Інтерхім» на адресу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», фактичне постачання (реалізація) такої продукції саме ПрАТ «Інтерхім» є неможливою. Аналогічно, Товариством на підставі усної домовленості з ТОВ «КСАНА» здійснено придбання товарно-матеріальних цінностей, походження яких не підтверджується за ланцюгом постачання через відсутність операцій з придбання продукції за номенклатурою, відображеною в податкових накладних, складених ТОВ «КСАНА» на адресу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», фактичне постачання (реалізація) такої продукції саме ТОВ «КСАНА» є неможливою. Тому, оскільки господарські операції між ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та контрагентами-постачальниками ПрАТ «ІНТЕРХІМ» та ТОВ «КСАНА» не відбулися, відсутнє джерело походження товару, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» при декларуванні взаємовідносин з вказаними Товариствами порушено вимоги п.п.198.1,198.2,198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту всього на суму 46300 грн., у т. ч. за травень 2020 року на суму 46300 грн. Відповідно до висновків акту № 30/28-10-53-11/33133003 від 21.08.2020 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн., в декларації з податку на додану вартість за травень 2020 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року у розмірі 20145446 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року у розмірі 9211338 грн. На підставі наведених обставин, прокурор вважає, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», що зазначені у прохальній частині клопотання, можуть бути приховані, відчужені та перетворені особами, причетними до вчинення правопорушення, оскільки такі набуті шляхом реалізації схеми ухилення від сплати податків, зборів та обов`язкових платежів. Зазначає, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках товариства, відкритих у АТ «Ощадбанк» є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а тому з метою

-4-

їх збереження та можливого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а також припинення злочинної діяльності, попередження виникнення збитків, що заподіюються державі діями групи осіб за рахунок використання «ризикових» та «транзитних» підприємств при проведення псевдо розрахункових фінансово-господарських операцій, що направлені на несплату податків, виникла необхідність у накладенні арешту на майно. Крім того, задля запобігання загрози закриття рахунків, списання чи перерахування коштів з них, прокурор вважає за доцільне розглянути клопотання без виклику власників та представників банку. На підставі наведеного просить клопотання задовольнити.

Задовольняючи клопотання прокурора слідчий суддя послався на те, слідчим ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області за постановою першого заступника Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування від 25.03.2022, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 05.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32021100110000014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, щодо службових осіб ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у сфері порушення податкового законодавства.

Також з даних матеріалів вбачається, що актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», код ЄДРПОУ 33133003, з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за травень 2020 року з урахуванням уточнюючих розрахунків від 21.08.2020 №30/28-10-53-11/33133003, складеним Офісом великих платників податків Державної податкової служби України, встановлено порушення п.п.198.1,198.2,198.5 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.02.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), пп.4 п.4 розділу ІІ «Податковий кредит» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 (в редакції наказу МФУ від 23.02.2017 №276 та від 23.03.2018 №381), в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року у розмірі 20145446 грн., а також від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) по податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року у розмірі 9211338 грн.

22.04.2021 органом досудового розслідування на підставі наданої ДПС України інформації, встановлено банківські рахунки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (код ЄДРПОУ 33133003), серед яких зокрема рахунок у АТ «Ощадбанк».

Вказаний банківський рахунок постановою т.в.о. керівника другого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту економіки у фіскальній сфері Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_7 про визнання речовими доказами від 17.03.2022 визнано речовими доказом у кримінальному провадженні №32021100110000014.

Таким чином, врахувавши, що грошові кошти на банківському рахунку АТ «Ощадбанк» визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №32021100110000014, вони відповідають критеріям зазначеним ст.98 КПК України, слідчий суддя, з метою їх збереження наклав арешт шляхом заборони службовим особам Товариства та банківської установи чи іншим особам за довіреністю/дорученням проводити будь які банківські операції, що призведуть до зменшення залишку грошових коштів на вказаному рахунку, крім обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати. Саме такий захід забезпечення кримінального провадження, на думку слідчого судді, здатен забезпечити кримінальне провадження.

-5-

Не погодившисьз ухвалоюслідчого суддівід 30.03.2022,представник ТОВ «Миколаївськийглиноземний завод»-адвокат ОСОБА_6 подавапеляційну скаргув якійпросить їїскасувати тавідмовити взадоволенні клопотанняпрокурора проарешт майна.Вважає ухвалунезаконною,необґрунтованою узв`язку знеповнотою судовогорозгляду,невідповідністю висновківсуду фактичнимобставинам кримінальногопровадження татакою,що постановленаз істотнимпорушенням вимогкримінального процесуальногозакону. В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначає про відсутність правових підстав для арешту грошових коштів на рахунку ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у АТ «Ощадбанк», оскільки такі не відповідають ознакам речових доказів, передбачених ст.98 КПК України та щодо даних коштів відсутні ризики, передбачені абз.2 ч.1 ст.170 КПК України . Вказує на те, що матеріали клопотання прокурора про арешт майна не містять жодних належних та допустимих доказів щодо вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого заявлено клопотання про арешт майна, фактично здійснюється за матеріалами актів позапланових документальних перевірок, проведених відносно ТОВ «МГЗ» Офісом Великих платників податків ДФС/ДПС в 2019-2020 роках. На вказані акти перевірок Товариством були подані заперечення, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення оскаржені у судовому порядку. Як наслідок, щодо одного акту складено довідку, згідно якої порушень не встановлено, щодо іншого - прийнято рішення про те, що не будуть складатися податкові повідомлення-рішення. Окрім того, винесені на підставі актів перевірки Офісом ВПП ДПС податкові повідомлення-рішення оскаржені Товариством у судовому порядку, частина з яких були скасовані повністю або частково, рішення суду щодо яких набрали законної сили. Таким чином, враховуючи, що з боку ТОВ «МГЗ» не було допущено порушення податкового законодавства, то підстав для накладення арешту на грошові кошти на банківському рахунку немає. Окрім іншого, представник просить врахувати, що накладення арешту на грошові кошти Товариства може призвести до екологічної катастрофи. Зазначає, що ТОВ «МГЗ» є об`єктом підвищеної техногенної небезпеки, оскільки здійснює експлуатацію двох шламових полів (шламосховищ) на яких накопичено понад 47 млн. тон червоного шламу. Припинення вжиття заходів з утримання шламосховищ може призвести до екологічної небезпеки національного масштабу. При цьому внаслідок ведення бойових дій є висока ймовірність руйнування огороджуючих дамб шламосховищ та потрапляння червоного шламу до Дніпро-Бузького лиману. Для мінімізації даних ризиків Товариство вживає екстрені позапланові заходи, які також вимагають додаткового фінансування та ресурсів. Також, після зупинки роботи Товариства у баковій апаратурі залишилась велика кількість міцних лужних розчинів. Окрім того, на території Товариства знаходиться ділянка мазутного господарства з ємностями для зберігання мазуту. Вказане обладнання також потребує обслуговування та утримання, за відсутності якого є ризики забруднення екології. Просить врахувати, що 08.03., 09.03, 14.03. та 15.03.2022 вже мало місце попадання бойових снарядів на територію Товариства, що спричинило часткове руйнування технологічного обладнання, яке було локалізовано силами бригад Товариства та загрозу техногенної екологічної катастрофи ліквідовано. Також накладення арешту на грошові кошти Товариства обмежують його право на ведення господарської діяльності. Вказані обставини не були враховані слідчим суддею при постановленні рішення , а тому воно, як необґрунтоване підлягає скасуванню.

Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суді представник просить врахувати, що ухвала постановлена у відсутності представника Товариства, а копію ухвали отримано представником на електронну пошту 04.05.2022, після надіслання адвокатського запиту. З наведених підстав вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущено.

-6-

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «МГЗ» адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, адвокатом ОСОБА_6 не пропущено.

Відповідно до вимог ст.ст.370,372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За змістом ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. У відповідності до вимог ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 30.03.2022 відповідає у повній мірі.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 цього Кодексу його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

-7-

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів судового провадження СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області за постановою першого заступника Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування від 25.03.2022, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 05.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32021100110000014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, щодо службових осіб ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у сфері порушення податкового законодавства.

З даних матеріалів вбачається, що актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», код ЄДРПОУ 33133003, з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за травень 2020 року з урахуванням уточнюючих розрахунків від 21.08.2020 № 30/28-10-53-11/33133003, складеним Офісом великих платників податків Державної податкової служби України, встановлено порушення п.п.198.1,198.2,198.5 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.02.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), пп.4 п.4 розділу ІІ «Податковий кредит» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 (в редакції наказу МФУ від 23.02.2017 № 276 та від 23.03.2018 №381), в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року у розмірі 20145446 грн., а також від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) по податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року у розмірі 9211338 грн.

22.04.2021 органом досудового розслідування на підставі наданої ДПС України інформації, встановлено банківські рахунки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (код ЄДРПОУ 33133003), серед яких зокрема рахунок у АТ «Ощадбанк»,

17.03.2022 грошові кошти на банківському рахунку ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у АТ «Ощадбанк» постановою т.в.о. керівника другого відділу детективів Підрозділу детективів із захисту економіки у фіскальній сфері Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №32021100110000014.

25.03.2022 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора звернувся до слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області про арешт майна у кримінальному провадженні №32021100110000014 від 05.02.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України.

30.03.2022ухвалою слідчогосудді Перечинськогорайонного судуЗакарпатської областіклопотання проарешт майназадоволено частково.Накладаючи арештна грошовікошти набанківському рахункуТОВ «Миколаївськийглиноземний завод» у АТ «Ощадбанк» слідчий суддя виходив з положень ст.ст.170,173 КПК України та врахував, що грошові кошти є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а відтак необхідність арешту таких, є доведеною.

-8-

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що з метою збереження зазначеного майна та недопущення його втрати, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, яке визнано речовим доказом, є необхідним та достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети швидкого, повного, неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, зокрема, можливості закриття рахунків, списання чи перерахування коштів з них.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими наведені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 твердження про те, що зазначене у клопотанні прокурора майно, не відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України та не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні №32021100110000014. Оскільки, як вбачається з матеріалів судового провадження одним із кримінальних правопорушень, за фактом вчинення якого розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №32021100110000014, є кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.212 КК України, предметом якого є грошові кошти, які підлягають сплаті як податки і збори (обов`язкові платежі), що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки майна передбаченого ст.98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному проваджені, а також те, що на цій стадії потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», оскільки грошові активи Товариства мають значення для кримінального провадження, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються матеріалами судового провадження та викладеними вище обставинами.

До того ж, в супереч доводів апеляційної скарги, в клопотанні прокурора і в ухвалі слідчого судді зазначено мету та правові підстави для арешту вказаного вище майна. При цьому пряме чи побічне значення цього майна до обставин кримінального правопорушення, також є предметом перевірки під час досудового розслідування.

Відповідно довимог ст.98КПК України,речовими доказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі слідиабо містятьінші відомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дій,гроші,цінності таінші речі,набуті кримінально-протиправнимшляхом. Сукупністьнаданих судуматеріалів міститьдостатньо розумнихпідстав іпідозр вважати,що грошовікошти набанківському рахунку ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у АТ «Ощадбанк», можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №32021100110000014.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України. Натомість посилання в апеляційній скарзі на відсутність у арештованого майна ознак речових доказів спростовуються вище наведеними обставинами.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень адвоката, встановив належні правові підстави, передбачені ст.170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

-9-

Надаючи оцінкудоводам апеляційноїскарги щодовідсутності підстав,за якихслідчий суддямав биправо накластиарешт нагрошові кошти,які зберігаютьсяна банківськомурахунку ТОВ«Миколаївський глиноземнийзавод» у АТ «Ощадбанк», з метою збереження їх, як речових доказів, зокрема, відсутність доказів вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.1 ч.3 ст.132 КПК).

Обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» /Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).

Використане законодавцем у п.1 ч.3 ст.132 КПК України формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості», вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт винуватості конкретних осіб, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.

В оскаржуваній ухвалі з посиланням на докази наведено відомості, які, на думку колегії суддів, можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» могло бути причетним до подій, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні №32021100110000014.

Отже, у кримінальному провадженні №32021100110000014 існує обґрунтована підозра вчинення кримінальних правопорушень (ч.3 ст.212, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України) такого ступеня тяжкості, що можуть бути підставою для накладення арешту на майно. При цьому у даному випадку немає правового значення вручення будь-кому з посадових осіб Товариства повідомлення про підозру.

Разом з тим, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Таким чином, матеріали судового провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості закриття рахунків, списання чи перерахування коштів з них.

Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

-10-

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурор довів існування достатніх підстав вважати, що грошові кошти на банківському рахунку Товариства у АТ «Ощадбанк», є речовим доказом у кримінальному провадженні, а відтак задля запобігання ризику втрати речових доказів, який необхідний для встановлення об`єктивної істини у справі, обґрунтовано наклав арешт на дане майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

У свою чергу, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахував правову підставу для накладення арешту, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.

Крім того, власник арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз.2 ч.1ст.174 КПК України, в якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При прийнятті рішення, колегія суддів враховує і те, що арешт майна з підстав передбачених ч.ч.2,3 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Тому, посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею вимог ст.170 КПК України, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів і не суперечить вимогам ч.3 ст.170 КПК України.

Апеляційний суд не вбачає підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно, який належить ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» завданням кримінального провадження. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника, апеляційним судом також не встановлено.

Разом з тим, адвокатом ОСОБА_6 не надано жодних доказів, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді накладання арешту на грошові кошти ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» може негативно вплинути на забезпечення екологічної безпеки в регіоні.

-11-

Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт майна, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст.ст.170-173КПК України та положень, закріплених у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.

Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи адвоката ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими та безпідставними.

Згідно з положеннями п.1 ч.3ст.407 КПК Україниза наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст.ст.220,317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи, і те, що адвокат ОСОБА_6 не довів обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст.404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.03.2022 про накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (код ЄДРПОУ 33133003) та розміщені на банківському рахунку у АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 (українська гривня),- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: