Постанова

від 30.05.2022 по справі 922/2249/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2249/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: не з`явилися,

відповідача: Гарагуля В.А. (присутній в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021

у справі № 922/2249/20

за позовом Харківської міської ради

до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Турбоатом" (нова назва - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини") (далі - АТ "Турбоатом") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 877 944, 86 грн за період з 01.03.2020 до 30.06.2020 на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що АТ "Турбоатом" у період з 01.03.2020 до 30.06.2020 як власник нерухомого майна використовувало земельну ділянку на просп. Московському, 267 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 загальною площею 11, 0851 га, на якій це майно розташоване, без державної реєстрації речових прав на цю земельну ділянку відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та без здійснення плати за її використання, у зв`язку з чим відповідач безпідставно, за рахунок позивача зберіг кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку в сумі 1 877 944, 86 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 (суддя Жигалкін І.П.) у справі №922/2249/20 позовні вимоги Харківської міської ради до АТ "Турбоатом" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати задоволено у повному обсязі. Стягнуто з АТ "Турбоатом" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 1 877 944, 86 грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано наявністю передбачених статтею 1212 ЦК України правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми як безпідставно збережених грошових коштів з огляду на те, що відповідач у період з 01.03.2020 до 30.06.2020 використовував земельну ділянку на просп. Московському, 267 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 загальною площею 11, 0851 га для експлуатації та обслуговування розташованих на ній належних відповідачу на праві власності об`єктів нерухомого майна, без оформлення права власності або користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи за її користування грошові кошти, внаслідок чого за відсутності правових підстав зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 (колегія суддів: Шутенко І.А. - головуючий суддя, Россолов В.В., Слободін М.М.) скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі № 922/2249/20 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до АТ "Турбоатом" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 877 944, 86 грн.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що внаслідок здійснення за заявою відповідача реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру 6310138500:06:004:0002 відбулось формування відповідно до нових правил земельного законодавства існуючого об`єкту цивільних прав - земельної ділянки, право постійного користування якою виникло у 1940-х - 1960-х роках відповідно до чинного на той час законодавства, та перейшло до відповідача в порядку правонаступництва. Апеляційним господарським судом констатовано, що відповідач у спірний період використовував спірну земельну ділянку на праві постійного користування. Враховуючи викладене, за висновком апеляційного господарського суду, відповідач протягом спірного періоду використовував спірну земельну ділянку на правовій підставі із здійсненням встановленої чинним законодавством плати за землю, що свідчить про відсутність безпідставного збереження ним за рахунок позивача грошових коштів внаслідок використання цієї земельної ділянки та, відповідно, про відсутність порушеного права позивача, на захист якого він подав позов у цій справі.

Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень встановили, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.06.2020 № 211538060 право власності на:

-нежитлову будівлю літ. "Т-1" загальною площею 173,1 кв.м. по просп. Московського, 267 у м. Харкові з 12.07.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "Х-1" загальною площею 7,3 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 10.07.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "У-1" загальною площею 105,7 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 09.07.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "Ч-1" загальною площею 79,8 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 14.06.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АП;

-нежитлову будівлю літ. "Ц-1" загальною площею 475,6 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 14.06.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АП;

-нежитлову будівлю літ. "АД-1" загальною площею 200,7 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 09.07.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "Ш-1" загальною площею 81,7 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 21.05.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "Л-1" загальною площею 622,8 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 21.05.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "Н-2" загальною площею 8,8 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 23.04.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "АА-1" загальною площею 3,2 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 23.04.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 02.03.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "С-1" загальною площею 24,6 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 02.04.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "К-1-2" загальною площею 862,1 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 02.04.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "М-2" загальною площею 1 157,7 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 27.02.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "И-1" загальною площею 377,5 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 27.02.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "Д-2" загальною площею 872,4 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 19.02.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "З-2" загальною площею 279,4 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 19.02.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "Б-2" загальною площею 7 646,2 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 07.02.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "А-4" загальною площею 1 120 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 07.02.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "Г-1-2" загальною площею 5 464,9 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 16.01.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "Ж-1" загальною площею 7 470,8 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 22.01.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "В-1-2" загальною площею 3 355, 1 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 22.01.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ;

-нежитлову будівлю літ. "Ю-1-3" загальною площею 13 932, 9 кв.м. по просп. Московському, 267 у м. Харкові з 16.01.2019 зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу від 31.01.1996 № 16-АТ.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 № НВ-0005138212020 земельна ділянка на просп. Московському, 267 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 дата державної реєстрації земельної ділянки 07.02.2020; площа земельної ділянки 11, 0851 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення.

Судами констатовано, що речові права на зазначену земельну ділянку за АТ "Турбоатом" не зареєстровані.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 26.06.2020 здійснено обстеження земельної ділянки на просп. Московському, 267 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 на підставі витягу з Державного земельного кадастру 24.06.2020 № НВ-0005138212020.

За результатами обстеження 26.06.2020 складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Московський, 267, з кадастровим номерам 6310138500:06:004:0002, в якому зазначено, що обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 11, 0851 га розташовані нежитлові будівлі літ. "Г-1-2", літ. "Ю-1-3", літ. "Ж-1", літ. "В-1-2", літ. "Б-2", літ. "А-4", літ. "З-2", літ. "Д-2", літ. "М-2", літ. "И-1", літ. "К-1-2", літ. "С-1", літ. "АА-1", літ. "Н-2", літ. "Л-1", літ. "Ш-1", літ. "Ц-1", літ. "Ч-1", літ. "АД-1", літ. "У-1", літ. "Х-1", літ. "Т-1", право власності на які зареєстроване за АТ "Турбоатом". Останній з 07.02.2020 використовує зазначену земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 ЗК України.

Зважаючи на наведені обставини, позивач наголошував, що у період з 01.03.2020 до 30.06.2020 земельна ділянка площею 11, 0851 га (кадастровий номер 6310138500:06:004:0002) на просп. Московському, 267 у м. Харкові використовуються АТ "Турбоатом" для розміщення та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, за відсутності документів, що посвідчують право власності або право користування ними та сплати орендної плати, що, на думку позивача, свідчить про збереження відповідачем за рахунок позивача грошових коштів у розмірі орендної плати.

Розрахунок розміру безпідставно збережених АТ "Турбоатом" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 11, 0851 га (кадастровий номер 6310138500:06:004:0002) у м. Харкові від 06.05.2020 № 3704, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до інформації Офісу великих платників податків ДПС України від 03.06.2020 № 3401/9/28-10-54-18 АТ "Турбоатом" нараховує та сплачує земельний податок з юридичних осіб. За зобов`язаннями за січень-березень року 2020 АТ "Турбоатом" нараховано та сплачено 6 329 099, 40 грн.

Відповідно до уточнюючої податкової декларації, поданої АТ "Турбоатом" за 2020 рік до контролюючого органу, АТ "Турбоатом" декларується плата за землю за використання чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0016, 6310137500:04:011:0015, 6310138500:06:004:0002, 6310138500:02:001:0045.

За використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 АТ "Турбоатом" декларується річна сума земельного податку у розмірі 3 934 740, 77 грн.

Періодом, за який звертається позивач про стягнення з АТ "Турбоатом" за використання вказаної земельної ділянки, є період з 01.03.2020 до 30.06.2020, стягнення проводиться за 3 місяці, оскільки за березень 2020 року нарахування безпідставно збережених коштів міською радою не здійснюється з огляду на положення Закону України від 02.04.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби", відповідно до положень якого плата за землю не нараховується та не сплачується за період з 01 березня до 31 березня 2020 року.

Крім того, з метою недопущення подвійного стягнення плати за землю за використання спірних земельних ділянок комунальної власності позивач при визначенні заявленого до стягнення розміру безпідставно збережених грошових коштів врахував сплату АТ "Турбоатом" плати за землю з урахуванням інформації щодо задекларованого АТ "Турбоатом" земельного податку, а саме: за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 відповідачем декларується 3 934 740, 77 грн в рік, що в місяць складає 327 895, 07 грн, а за три місяці (тобто з 01.04.2020 до 30.06.2020, без врахування березня 2020) складає 983 685, 21 грн.

З урахуванням сплаченої АТ "Турбоатом" суми земельного податку за три місяці 2020 року у розмірі 983 685, 21 грн за використання земельної ділянки позивачем нараховано до стягнення безпідставно збережені кошти за зазначений період в розмірі 1 877 944, 86 грн.

Поряд із цим, апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції, встановив, що з офіційного сайту відповідача та сайту ФДМ України вбачається, що наказом Міністра енергетичного машинобудування СРСР від 21.07.1977 № 203 Харківський турбінний завод ім. С. М. Кірова перейменовано у Виробниче об`єднання турбобудівництва "Харківський турбінний завод" ім. С.М. Кірова.

В постанові Ради міністрів Української РСР від 05.10.1977 № 506 "Про присвоєння імені С. М. Кірова виробничому об`єднанню турбобудування "Харківський турбінний завод" зазначено, що виробниче об`єднання турбобудування "Харківський турбінний завод" створено на базі Харківського турбінного заводу імені С. М. Кірова, прийнято пропозицію Міністерства енергетичного машинобудування, Харківського обкому Компартії України і облвиконкому про присвоєння вказаному об`єднанню імені Сергія Мироновича Кірова і надалі вирішено іменувати його - виробниче об`єднання турбобудування "Харківський турбінний завод" імені С. М. Кірова.

Відповідно до Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 03.01.1980 № 5, Виробниче об`єднання турбобудування "Харківський турбінний завод" ім. С.М. Кірова перейменоване у виробниче об`єднання турбобудування "Харківський турбінний завод" ім. С.М. Кірова.

Апеляційним господарським судом зазначено, що відповідно до наказу Міністра важкого, енергетичного та транспортного машинобудування СРСР від 20.03.1989 № 99 виробниче об`єднання турбобудування "Харківський турбінний завод" ім. С. М. Кірова перетворено у науково-виробниче об`єднання "Турбоатом".

Відповідно до наказу ФДМ України від 31.01.1996 № 16-АТ науково-виробниче об`єднання "Турбоатом" перейменоване у Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом".

Апеляційним господарським судом констатовано, що в розділі 1 Статуту АТ "Турбоатом", затвердженого річними загальними зборами акціонерів (протокол від 18.04.2018 № 23 ), зазначено, що Товариство є юридичною особою із новим найменуванням у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI.

Апеляційний господарський суд зазначив, що Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", створеного відповідно до наказу ФДМ України від 31.01.1996 № 16-АТ, Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів", на підставі процедури, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 № 686 "Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства" шляхом перетворення Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом".

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 № 686 "Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства" передбачено, що в процедурі перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством, яке є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства, що приватизується.

Апеляційний господарський суд вказав на те, що відповідач стверджує, що земельна ділянка, на якій розміщуються будинки та споруди підприємства, надані АТ "Турбоатом" рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради, зокрема:

-рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 370 від 31.03.1948;

-рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 232 від 30.03.1949;

-рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 359 від 11.05.1949;

-рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 556 від 23.06.1949;

-рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 56 - II від 03.02.1960;

-рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 210 - 13 від 18.04.1961;

-рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 158 - 16 від 27.06.1990.

Дослідивши рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, на які посилався відповідач, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 11.05.1949 № 359 задоволено клопотання дирекції Харківського турбогенераторного заводу та відведено земельний участок по проспекту Сталіна (нині пр. Московський) орієнтовною площею 2,5 га, згідно доданого до цього плану Управління головного архітектора міста (п.1). Це рішення набуває чинності після відводу участка в натурі Управлінням головного архітектора міста (п.4).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 23.06.1949 № 556 ухвалено Харківському турбогенераторному заводу відвести участок землі по пр. Сталіна під забудову.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 18.04.1961 №210 - 13 Харківському турбінному заводу ім. С.М. Кірова відведено додатково ділянки землі, в районі другої ділянки заводу по пр. Сталіна.

Тобто, із вказаних рішень судом встановлено, що Харківському турбогенераторному заводу у 1949 році та Харківському турбінному заводу ім. С.М. Кірова у 1961 році було надано земельні ділянки на по пр. Сталіна (нині пр. Московський).

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що використання спірної земельної ділянки на підставі вказаних рішень виконавчого комітету Харківської міської ради встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2010 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 у справі № 16/174-08 за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області до ВАТ "Турбоатом" про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

Встановивши вказані обставини, суд констатував, що відповідач користується земельними ділянками, на яких розташовано його підприємство, включаючи спірне нерухоме майно, на підставі зазначених рішень органів місцевого самоврядування, відповідно до яких у його правопопередників виникло право постійного користування відповідними земельними ділянками, яке в результаті правонаступництва перейшло до відповідача від Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом".

Спір у цій справі виник з огляду на те, що, на думку позивача, відповідач протягом спірного періоду використовував спірну земельну ділянку без державної реєстрації речових прав на цю земельну ділянку відповідно до статті 125 ЗК України та без здійснення плати за її використання, а тому безпідставно за рахунок позивача зберіг кошти у розмірі орендної плати.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Харківська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати повністю та направити справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Харківська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 1212 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд встановив обставину, яка має суттєве значення для вирішення спору, - наявність у відповідача права постійного землекористування, на підставі недопустимих доказів - рішень 1940-1960 років, які не посвідчують право постійного користування АТ "Турбоатом" на земельну ділянку на просп. Московському, 267 у м. Харкові. Також скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд встановив обставину правонаступництва щодо речових прав на спірну земельну ділянку за АТ "Турбоатом" від інших юридичних осіб на підставі офіційного сайту відповідача, офіційного сайту Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) та інших матеріалів справи. Однак для обґрунтування таких загальних висновків судом апеляційної інстанції не наведено жодного документа, наявного в матеріалах справи та наданого відповідачем, який посвідчував би право постійного користування на спірну земельну ділянку за АТ "Турбоатом" та перехід такого права у порядку правонаступництва від інших юридичних осіб саме до відповідача.

Отже, на думку скаржника, шляхом встановлення обставин, які мають значення для цієї справи, на підставі веб-сайтів в онлайн режимі, судом апеляційної інстанції фактично створено новий засіб доказування, який не передбачений частиною 2 статті 73 та статтею 96 ГПК України, та не може бути віднесений ні до письмових, речових доказів, ні до висновків експертів, ні до показань свідків. Скаржник вважає, що, враховуючи імперативні положення процесуального законодавства, використання судом апеляційної інстанції веб-сайтів в онлайн режимі є збиранням доказів з власної ініціативи суду, які не мають значення електронного доказу через відсутність та неподання електронного доказу як такого до матеріалів цієї справи. Скаржник також наголошує на помилковому застосуванні судом апеляційної інстанції положень частини 4 статті 75 ГПК України щодо преюдиціальності обставин, встановлених судами у справі № 16/174-08. Водночас заявник вважає, що висновок Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В М. Корецького національної академії наук України від 15.10.2020 № 126/194-е, який також покладено в основу постанови суду апеляційної інстанції, не є доказом в силу положень статті 109 ГПК України, він має допоміжний (консультативний характер) і не є обов`язковим для суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у судовому засіданні на 06.07.2021 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 01.07.2021.

Від АТ "Турбоатом" 02.07.2021 надійшов відзив на касаційну скаргу (поданий до суду 30.06.2021), в якому товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. На думку АТ "Турбоатом", застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України є неправильним.

Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2021 зупинено провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №922/2249/20 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 906/620/19.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2022 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/2249/20.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2022 розгляд справи відкладено на 10.03.2022.

Оскільки розгляд справи 10.03.2022 не відбувся у зв`язку з введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, ухвалою Верховного Суду від 04.04.2022 розгляд справи призначено на 31.05.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2022 змінено найменування відповідача з Акціонерного товариства "Турбоатом" на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Дослідивши доводи, викладені в касаційній скарзі та заперечення проти них, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, а також рішення місцевого господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є вимоги Харківської міської ради до АТ "Турбоатом" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 877 944, 86 грн за період з 01.03.2020 до 30.06.2020 на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України.

Підставою позовних вимог є те, що, на думку позивача, відповідач у спірний період використовував спірну земельну ділянку без державної реєстрації речових прав на цю земельну ділянку та без здійснення плати за її використання, а тому безпідставно, за рахунок позивача, зберіг кошти у розмірі орендної плати.

Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 1212 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Також Харківська міська рада, посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України вважає, що апеляційний господарський суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано в главі 5 "Докази та доказування" ГПК України, положення якої передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

У розумінні наведених положень законодавства допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. При цьому допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.

Належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика, та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів зазначає, що обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України.

У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини 1, 2 статті 269 ГПК України).

Отже, обов`язок щодо надання правового аналізу заявленим вимогам та запереченням на них, дослідження та оцінки доказів на їх підтвердження чи спростування, а також оцінки доводів учасників справи, покладений на суд.

Проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції в порушення наведених положень процесуального законодавства належної оцінки наявним у справі доказам, що стосуються умов та підстав виникнення у відповідача права на спірну земельну ділянку, тобто доводять та посвідчують відповідне право землекористування відповідача, зокрема на умовах постійного користування, з огляду на встановлені процесуальним законом правила та критерії оцінки доказів, у тому числі такі як належність та допустимість, в межах наданих суду повноважень не здійснив, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що користування земельною ділянкою на просп. Московському, 267 у м. Харкові, кадастровий номер 6310138500:06:004:0002, відповідач здійснював на відповідній правовій підставі (праві постійного користування землею) не може вважатися таким, що підтверджується обставинами, з достовірністю встановленими судом, та матеріалами справи, оскільки не ґрунтується на належному встановленні обставин щодо дійсних прав відповідача на спірну земельну ділянку. Так, обмежившись посиланням на перехід прав на спірну земельну ділянку до відповідача від його правопопередника в порядку універсального правонаступництва, яке за висновком суду апеляційної інстанції підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту відповідача, та зазначивши про преюдиціальність обставин щодо користування відповідачем спірною земельною ділянкою на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування, що було встановлено судами під час розгляду іншої справи № 16/174-08, суд апеляційної інстанції достеменно не встановив щодо яких саме земельних ділянок та якої їх площі виникло та існувало відповідне право у правопопередника відповідача; не з`ясував та не зазначив на підставі яких конкретно рішень до відповідача перейшло право постійного користування саме спірною земельною ділянкою, площею 11, 0851 га, кадастровий номер 6310138500:06:004:0002, розташованою на просп. Московському, 267 у м. Харкові; не врахував, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За змістом частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на положення частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. При цьому на необхідність урахування правових висновків, викладених, зокрема, у постанові у справі № 922/3412/17, посилався скаржник у касаційній скарзі.

Зважаючи на викладене, суд повинен, зокрема, достеменно встановити на підставі належних та допустимих доказів, чи наявні правові підстави для використання відповідачем земельної ділянки, яка площа такої земельної ділянки, чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства, чого проте судом апеляційної інстанції належним чином здійснено не було.

Викладене свідчить про невстановлення судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та ненадання їм належної правової оцінки, а отже, висновки апеляційного господарського суду про необґрунтованість заявлених вимог є передчасними.

Допущені апеляційним господарським судом порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення спірних коштів не можна вважати таким, що відповідає приписам статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведені скаржником підстави касаційного оскарження отримали підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги позивача шляхом скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції і задоволення касаційної скарги.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, та Указом від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/2249/20 скасувати, справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.