Постанова

від 15.02.2023 по справі 922/2249/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2249/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Харківської міської ради - Жилко С. Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022

(судді Стойка О. В., Попков Д. О., Радіонова О. О.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі

(суддя Жигалкін І. П.)

за позовом Харківської міської ради

до Акціонерного товариства "Турбоатом"

про стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У липні 2020 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Турбоатом" (нова назва - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини") (далі - АТ "Турбоатом") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1877944, 86 грн за період з 01.03.2020 до 30.06.2020 на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що АТ "Турбоатом" у період з 01.03.2020 до 30.06.2020 як власник нерухомого майна використовувало земельну ділянку на просп. Московському, 267 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 загальною площею 11, 0851 га, на якій це майно розташоване, без державної реєстрації речових прав на цю земельну ділянку відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та без здійснення плати за її використання, у зв`язку з чим відповідач безпідставно за рахунок позивача зберіг кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку в сумі 1 877 944, 86 грн.

1.3. Позивач здійснив розрахунок спірної суми за період з 01.03.2020 до 30.06.2020 (крім березня 2020 року) з огляду на приписи Закону України від 02.04.2020 №540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби)» на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на просп. Московському, 267 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:06:004:0002) від 06.05.2020 року №3704, виданого Відділом у місті Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

1.4. При цьому врахував внесення відповідачем плати за землю з урахуванням інформації щодо задекларованого останнім земельного податку, а саме: за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 декларується 3934 740,77 грн в рік, що в місяць складає 327 895,07 грн, а за три місяці (тобто з 01.04.2020 до 30.06.2020, без врахування березня 2020) - 983 685,21 грн.

1.5. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про відсутність правових підстав оплачувати орендну плату за спірну земельну ділянку до моменту укладення договору оренди, реєстрації права оренди та посилаючись на існування у нього права постійного користування землею, правомірно набуте в період 1947- 1961 років, що виключає поширення на спірні правовідносини норми статей 1212, 1214 ЦК України.

1.6. Відповідач стверджує, що земельна ділянка, на якій розміщуються будинки та споруди підприємства, перебуває у нього на праві постійного користування, яке перейшло в порядку правонаступництва від Харківського турбогенераторного заводу, а потім і Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом" на підставі рішень виконавчого комітету Харківської міської ради.

1.7. Крім того, за доводами відповідача, відповідні підстави використання спірної земельної ділянки встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2010 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 у справі №16/174-08 за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області до ВАТ "Турбоатом" про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.06.2020 № 211538060 відповідач є власником об`єктів нерухомого майна (нежитлових будівель), розташованих за адресою: м.Харків, Немишлянський район, просп. Московський, 267.

2.2. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2020 року №НВ-0005138212020, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 розташовується у Харківській області, м. Харків, Немишлянський район, просп. Московський, 267 загальною площею 11,0851 га; цільове призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; дата державної реєстрації земельної ділянки - 07.02.2020.

2.3. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на просп. Московському, 267 у м. Харкові на №3В-9801259902020 від 30.04.2020 року (кадастровий номер 6310138500:06:004:0002) від 06.05.2020 року №3704, виданого ГУ Держгеокадастру у Харківській області Відділом у м. Харкові, за площу вказаної земельної ділянки, що складає 11,0851 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 286 163006 грн.

2.4. Суди встановили, що на підставі звернення відповідача рішенням Харківської міської ради №1835/19у від 27.11.2019 йому надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 29,2015 га, 11,0634 га, 0,1655 га, 2,2792 га та 12,0310 га. Спірна земельна ділянка площею 11,0851 га з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 на просп. Московському, 267 у м. Харкові сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі як об`єкт цивільних прав 07.02.2020 року.

2.5. Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2020 №2149/20 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 надана AT "Турбоатом" в оренду строком до 01.07.2069 для експлуатації та обслуговування будівель і споруд.

2.6. Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що земельна ділянка, на якій розміщуються будинки та споруди підприємства, перебуває у нього на праві постійного користування, яке перейшло в результаті правонаступництва від Харківського турбогенераторного заводу, а потім і Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом" на підставі рішень виконавчого комітету Харківської міської ради, зокрема: рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 370 від 31.03.1948; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 232 від 30.03.1949; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 359 від 11.05.1949; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 556 від 23.06.1949; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 56-II від 03.02.1960; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих №210-13 від 18.04.1961; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 158-16 від 27.06.1990.

2.7. За змістом рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 11.05.1949 року №359 задоволено клопотання дирекції Харківського турбогенераторного заводу та відведено земельну ділянку по проспекту Сталіна (потім просп. Московський, нині - Героїв Харкова) орієнтовною площею 2,5 га, згідно з доданим до цього планом Управління головного архітектора міста (пункт 1), рішення набуває чинності після відводу ділянки в натурі Управлінням головного архітектора міста (пункт 4).

2.8. Згідно з рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 23.06.1949 №556 ухвалено Харківському турбогенераторному заводу відвести ділянку землі на просп. Сталіна (потім просп. Московський, нині - Героїв Харкова) під забудову.

2.9. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 18.04.1961 №210-13 Харківському турбінному заводу ім. С. М. Кірова відведено додатково ділянки землі в районі другої ділянки заводу на просп. Сталіна.

2.10. За відомостями з офіційного сайту відповідача на сайті відображене перейменування Харківського турбінного заводу ім. С. М. Кірова у Виробниче об`єднання турбобудівництва "Харківський турбінний завод" ім. С. М. Кірова за наказом Міністра енергетичного машинобудування СРСР від 21.07.1977 № 203, а потім подальші перейменування та перетворення цього підприємства у Виробниче об`єднання турбобудування "Харківський турбінний завод" ім. С. М. Кірова, відповідно до Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 03.01.1980 №5, Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом" за наказом Міністра важкого, енергетичного та транспортного машинобудування СРСР від 20.03.1989 №99, Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом" за наказом ФДМ України від 31.01.1996 №16-АТ та Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" за наказу ФДМ України від 31.01.1996 №16-АТ.

2.11. Проте за наданою судами попередніх інстанцій оцінкою додані відповідачем на підтвердження набуття ним (його правопопередниками) права постійного користування спірною земельною ділянкою документи є лише копіями відповідних рішень виконавчих комітетів щодо відведення земельних ділянок та не містять актів відведення зазначених ділянок в натурі або державних актів на землю, а також інших документів, на підставі яких можна було б їх ідентифікувати в межах спірної ділянки.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

3.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі №922/2249/20 позовні вимоги Харківської міської ради до АТ "Турбоатом" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати задоволено у повному обсязі. Стягнуто з АТ "Турбоатом" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 1 877 944, 86 грн.

3.3. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано наявністю передбачених статтею 1212 ЦК України правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми як безпідставно збережених грошових коштів з огляду на те, що відповідач у період з 01.03.2020 до 30.06.2020 використовував земельну ділянку на просп. Московському, 267 у м.Харкові з кадастровим номером 6310138500:06:004:0002 загальною площею 11, 0851 га для експлуатації та обслуговування розташованих на ній належних відповідачу на праві власності об`єктів нерухомого майна без оформлення права власності або користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи за її користування грошові кошти, внаслідок чого за відсутності правових підстав зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

3.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі №922/2249/20 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до АТ "Турбоатом" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1877944,86 грн.

3.5. Апеляційний господарський суд виходив із того, що внаслідок здійснення за заявою відповідача реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номера 6310138500:06:004:0002 відбулось формування відповідно до нових правил земельного законодавства існуючого об`єкта цивільних прав - земельної ділянки, право постійного користування якою виникло у 1940 - 1960-х роках відповідно до чинного на той час законодавства, та перейшло до відповідача в порядку правонаступництва. Апеляційний суд констатував, що відповідач у спірний період використовував спірну земельну ділянку на праві постійного користування, тобто на правовій підставі, із здійсненням встановленої чинним законодавством плати за землю, що свідчить про відсутність безпідставного збереження ним за рахунок позивача грошових коштів внаслідок використання цієї земельної ділянки.

3.6. Верховний Суд постановою від 31.05.2022 постанову суду апеляційної інстанції скасував, справу направив на новий апеляційний розгляд.

3.7. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам, які стосуються умов та підстав виникнення у відповідача права на спірну земельну ділянку, тобто доводять та посвідчують відповідне право землекористування відповідача, зокрема, на умовах постійного користування, з огляду на встановлені процесуальним законом правила та критерії оцінки доказів, у тому числі такі як належність та допустимість, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що користування земельною ділянкою на просп. Московському, 267 у м. Харкові, кадастровий номер 6310138500:06:004:0002, відповідач здійснював на відповідній правовій підставі (праві постійного користування землею), не може вважатися підтвердженим. Обмежившись посиланням на перехід прав на спірну земельну ділянку до відповідача від його правопопередника в порядку універсального правонаступництва, яке за висновком суду апеляційної інстанції підтверджується інформацією з офіційного вебсайту відповідача, та зазначивши про преюдиціальність обставин щодо користування відповідачем спірною земельною ділянкою на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування, що встановили суди під час розгляду іншої справи №16/174-08, суд апеляційної інстанції достеменно не встановив, щодо яких саме земельних ділянок та якої їх площі виникло та існувало відповідне право у правопопередника відповідача; не з`ясував та не зазначив, на підставі яких конкретно рішень до відповідача перейшло право постійного користування саме спірною земельною ділянкою; не врахував, що звільнення від доказування навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, зазначених в іншому судовому рішенні.

3.8. За результатами повторного перегляду справи Східний апеляційний господарський суд постановою від 05.09.2022 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

3.9. Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами універсальне правонаступництво після Харківського турбогенераторного заводу, Харківського турбінного заводу ім. С. М. Кірова, яким за рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 11.05.1949 № 359 та від 18.04.1961 № 210 були відведені земельні ділянки за зазначеною адресою. Так, відповідач надав лише копії відповідних рішень виконавчих комітетів щодо відведення земельних ділянок, проте ані актів відведення зазначених ділянок в натурі, ні державних актів на землю чи інших документів, на підставі яких можна було їх ідентифікувати в межах спірної ділянки, матеріали справи не містять.

3.10. Відомості ж із сайту відповідача не можуть бути належним та допустимим доказом універсального правонаступництва, оскільки ці відомості формуються самим відповідачем з власної волі.

3.11. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача щодо преюдиційності рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2010 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 у справі №16/174-08 з тих підстав, що обставини набуття відповідачем права постійного користування спірною земельною ділянкою під час розгляду цієї справи не встановлювались.

3.12. Щодо висновку Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького національної академії наук України від 15.10.2020 №126/194-е, то він також не є доказом в силу положень статті 109 ГПК України, зокрема щодо обставин землекористування та виникнення обов`язку відшкодувати позивачу як землевласнику безпідставно збережені кошти.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 13.12.2022 АТ "Українські енергетичні машини" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 (повний текст складений 11.11.2022) та рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2020, в якій просить судові рішення у цій справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

4.2. АТ "Українські енергетичні машини" вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, в якій Верховний Суд констатував, що у зв`язку з припиненням Житомиррибгоспу право постійного користування цього підприємства не припиняється і переходить в порядку правонаступництва до новоствореної (реорганізованої) особи.

4.3. На думку скаржника, правовідносини у справах №906/620/19 та №922/2249/20 за характером спору та сферою правового регулювання є подібними, однак висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі №906/620/19, не були враховані судом апеляційної інстанції, що призвело до ухвалення, за доводами скарги, незаконної постанови та є підставою для скасування судових рішень у цій справі.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Харківська міська рада проти задоволення касаційної скарги заперечує, просить судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані. Зазначає, що посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного суду від 15.11.2021 у справі №906/620/19, є помилковим, оскільки предметом розгляду Верховним Судом у справі №906/620/19 було питання переходу права користування земельної ділянкою на підставі державного акта, натомість у справі, що розглядається, такий акт не видавався, тобто правовідносини у цих справах не є подібними.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

6.2. За частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. За умовами частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

6.4. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

6.5. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

6.6. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

6.7. Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

6.8. Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

6.9. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

6.10. Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

6.11. При цьому законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

6.12. У цій справі суди встановили, а сторони не заперечували, що відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомості, і у спірний період сплачував за користування земельною ділянкою земельний податок, а не орендну плату.

6.13. Водночас згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

6.14. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

6.15. Верховний Суд неодноразово викладав свій висновок про те, що положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

6.16. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 та №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

6.17. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

6.18. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, прийнятих з їх урахуванням. Зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване.

6.19. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

6.20. Отже, встановивши, що відповідач у період з 01.03.2020 року до 30.06.2020 використовував спірну земельну ділянку без державної реєстрації речових прав на неї, не вносив за користування вищенаведеною земельною ділянкою плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, суди попередніх інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

6.21. Як вже зазначалось, відповідач у спірний період сплачував за користування земельною ділянкою земельний податок, а не орендну плату, оскільки вважав, що ця земельна ділянка знаходиться у нього на праві постійного користування, яке було оформлене його правопопередником та перейшло в порядку правонаступництва.

6.22. Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі №906/620/19 дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути такого права, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду. Таким чином, право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01 січня 2002 року, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника, навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.

6.23. Для визначення подібності / неподібності спірних правовідносин судова колегія враховує використання принципу «mutatis mutandis», яким часто послуговується Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Цей принцип застосовується ЄСПЛ у якості застереження тоді, коли необхідно звернути увагу на розбіжності у обставинах досліджуваної справи і обставинах, за яких було ухвалене рішення, на яке посилається суд, однак висновки суду в обох ситуаціях можна вважати аналогічними. Використання ж принципу «mutatis mutandis» Верховним Судом у вирішенні питання про подібність правовідносин означатиме, що не всі елементи порівнюваних правовідносин є тотожними, однак їх відмінність не є принциповою і висновок щодо вживання певної норми права є застосовним до обох з них.

6.24. Так, як у справі №906/620/19, так і у цій справі предметом дослідження судів були фактичні обставини, необхідні для кваліфікації правового титулу, на підставі якого відбувається використання спірної земельної ділянки особою - правонаступником, і застосувалося правове регулювання підстав та умов збереження за правонаступником права постійного користування земельною ділянкою, що вказує на подібність елементів порівнюваних правовідносин.

6.25. При цьому, вирішуючи спір у справі №922/2249/20, суди не ставили під сумнів саму можливість збереження права постійного користування земельною ділянкою за суб`єктом у разі зміни ним форми власності на приватну, натомість констатували, що відповідач не довів належними та допустимими доказами універсальне правонаступництво після Харківського турбогенераторного заводу, Харківського турбінного заводу ім. С. М. Кірова, яким за рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 11.05.1949 №359 та від 18.04.1961 №210 були відведені земельні ділянки за відповідною адресою, а також ті обставини, щодо яких саме земельних ділянок, якою площею виникло та існувало право землекористування у особи, яку відповідач вважає своїм правопопередником.

6.26. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, окрім загального посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити безпосередньо формулювання застосованого судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287).

6.27. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, хоча заявник і посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.11.2021 у справі №906/620/19, однак не наводить, яку саме норму права, на його думку, застосували суди в оскаржуваних судових рішеннях без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.

6.28. Касаційна скарга по суті зводиться до незгоди скаржника з наданою судами оцінкою наявних у справі доказів як таких, що не підтверджують переходу прав на спірну земельну ділянку до відповідача в порядку правонаступництва. Проте Верховний Суд, в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Пунктами 1, 2, 4 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі №922/2249/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Багай

Ю. Чумак