Ухвала

від 24.05.2022 по справі 2-82/2008

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 травня 2022 року

м. Київ

справа № 2-82/2008

провадження № 61-19997св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чемеровецька селищна рада Чемеровецького району Хмельницької області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Степанівської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області (далі - Степанівська сільська рада), правонаступником якої

є Чемеровецька селищна рада Чемеровецького району Хмельницької області (далі - Чемеровецька селищна рада), про визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивований тим, що вона є донькою ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована і постійно проживала з ним в спадковому будинку. Головою двору на АДРЕСА_1 , де позивач проживала на час подання позову, був її батько - ОСОБА_4 .

Після смерті батька позивач вступила у фактичне управління та володіння спірним майном.

На час звернення позивача до суду з позовом виникла необхідність у визнанні права власності на житловий будинок та господарські споруди. Проте через те, що ці приміщення не були зареєстровані сільською радою, не визнано права власності на жилий будинок та господарські споруди (відсутній техпаспорт та свідоцтво про право власності), ОСОБА_3 не може оформити необхідні документи про право власності у спосіб звернення до бюро технічної інвентаризації.

З огляду на викладене ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на житлове приміщення та господарські споруди за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня

2008 року позов задоволено.

Визнано право власності на житлове приміщення та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня

2008 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , до Степанівської сільської ради, правонаступником якої є Чемеровецька селищна рада, відмовлено.

Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 червня

2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі

5 152,60 грн.

Постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що поновлюючи строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкриваючи апеляційне провадження

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня 2008 року, суд апеляційної інстанції не дослідив причин пропуску відповідачем строку, визначеного частиною першої статті

294 ЦПК України 2004 року, та не надав оцінки доказам поважності його пропуску, а лише зазначив про те, що особа, яка подала апеляційну скаргу, дізналась про оскаржуване рішення 23 жовтня 2019 року, про що вказано в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що у березні 2016 році ОСОБА_2 зверталась з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (справа № 686/6867/16-ц). Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду 01 липня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду. Також у вересні 2016 року ОСОБА_2 зверталась

з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними заяви про відмову від спадщини та свідоцтв про право на спадщину (справа № 687/1251/16-ц). Зазначені судові справи стосувалися спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,

а суди досліджували матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції не дослідив коли саме ОСОБА_2 дізналася про рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня

2008 року, адже саме нею були ініційовані судові спори в інших справах щодо спірного спадкового майна. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті

6 Конвенції. Таким чином, апеляційний суд у порушення вказаних вимог відкрив провадження у справі, не зважаючи на пропущений заявником строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу (понад 11 років),

без наведення відповідних підстав, чим порушив принцип правової визначеності (res judicata).

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року визнано неповажними підстави про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня 2008 року, що зазначені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня

2008 року залишено без руху та надано їй строк для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку.

Вважаючи наведені в заяві причини пропущення строку апеляційного оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції послався на те, що березні 2016 року ОСОБА_2 зверталась з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (справа № 686/6867/16-ц). Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду. Крім того, у вересні 2016 року ОСОБА_2 зверталась з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними заяви про відмову від спадщини та свідоцтв про право на спадщину (справа № 687/1251/16-ц). Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вказані судові справи стосувались спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час розгляду справи суди за участі позивача ОСОБА_2 досліджували матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_2 , причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від

29 січня 2008 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до статті 294 ЦПК України

(в редакції, чинній на час ухвалення рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Встановлено, що апеляційна скарга на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня 2008 року подана 01 листопада 2019 року, тобто з пропуском строку в понад 11 років. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 124 Конституції України та практиці Європейського суду

з прав людини.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на те, що вона не знала, і адвокат їй не розповідав, які документи знаходяться у матеріалах справ № 686/6867/16 та № 687/1251/16 за її позовами, є необґрунтованим, оскільки відповідно до статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції необхідно відмовити.

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу

в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_2 не було залучено до участі у справі, внаслідок чого копія рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня 2008 року їй не направлялась та не вручалась;

ОСОБА_2 не могло бути відомо про існування судового рішення. Представник у цивільних справах № 686/6867/16 та № 687/1251/16 за її позовами, поданими у березні 2016 року та у вересні 2016 року відповідно, самостійно здійснював збір документів та вчиняв інші процесуальні дії, оскільки вона у цей час перебувала за кордоном. Водночас представник не інформував її про існування Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня 2008 року;

висновки суду апеляційної інстанції щодо ознайомлення ОСОБА_2 із рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня

2008 року не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Апеляційний суд формально підійшов до вирішення питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, необґрунтовано зазначив, що ОСОБА_2 було відомо про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав вказівки Верховного Суду, які містяться у постанові від 30 червня

2021 року, щодо необхідності встановлення обставин коли саме ОСОБА_2 довідалась про ухвалення рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 січня 2008 року, оскільки таку дату апеляційний суд не встановив.

У січні 2022 року від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

на виконання постанови Верховного Суду від 30 червня 2021 року апеляційний суд розпочав розгляд цієї справи зі стадії відкриття апеляційного провадження та повторного розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і поважність причин пропуску такого строку. Враховуючи зроблені судом касаційної інстанції висновки щодо неповажності наведених причин пропуску строку на апеляційне оскарження та беручи до уваги, що

ОСОБА_2 стало відомо про оскаржуване рішення суду першої інстанції не пізніше 2016 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для подання додаткових доказів та наведення інших підстав поважності пропуску строку на оскарження;

на виконання ухвали апеляційного суду представник особи, яка подала апеляційну скаргу, надав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначив підстави, що є аналогічними тим, яким суд уже надав оцінку (зазначені у клопотанні, яке подано разом із апеляційною скаргою). Крім цього, ОСОБА_2 через свого представника підтвердила факт ознайомлення із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції ще у 2016 році, проте наголошувала про незнання процесуального законодавства, а також неналежне виконання професійних обов`язків її представником, який не роз`яснив їй норми права щодо строків та порядку оскарження рішення суду;

особа, яка подала апеляційну скаргу, та її представник намагаються створити передумови для перегляду судового рішення, що набрало законної сили близько дванадцяти років тому;

до матеріалів касаційної скарги як доказ долучено копію закордонного паспорта ОСОБА_2 , у якому наявні відмітки про перетин кордону. Разом з цим, долучені до матеріалів касаційної скарги нові докази не були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанції, а тому не можуть бути предметом дослідження під час перегляду справи у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою тавитребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Разом з цим, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 2-3887/2009 (провадження

№ 61-17369св20) за позовом ОСОБА_3 до Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, Львівського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на спадщину.

Передаючи вказану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів виходила з того, що існують різні підходи щодо застосування норм ЦПК України та ГПК України у відповідній редакції, якими визначаються строки апеляційного оскарження судових рішень, ухвалених до 15 грудня 2017 року:

в одних випадках суди застосовують процесуальні норми, які були чинними станом на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення, в інших - визнають, що застосуванню підлягають процесуальні норми в редакції, яка діяла безпосередньо перед набранням чинності ЦПК України та ГПК України в новій редакції на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

№ 2147-VІІІ.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 березня 2021 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, Львівського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на спадщину за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від

29 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року (провадження № 14-36цс21).

Процесуальне питання, яке підлягає вирішенню в цій справі, є подібним до питання, переданого на вирішення Великої Палати Верховного Суду в справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється в випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Тому колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 2-82/2008.

Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 2-82/2008 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук