Ухвала

від 01.06.2022 по справі 700/261/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 700/261/19

провадження № 61-3671ск22

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Рось» на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року в складі колегії суддів Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Бондаренка С. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Рось» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 21 вересня

2021 року позов ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Рось» (далі - ПСП «Рось») про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задоволено частково. Зобов`язано ПСП «Рось» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,73 га кадастровий номер 7122884800:02:001:0409 для ведення сільськогосподарського виробництва у придатному стані для використання та ведення сільськогосподарського виробництва. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, 31 грудня 2021 року ПСП «Рось» звернулось з апеляційною скаргою, в якій зазначило, що оскаржене рішення отримало 29 грудня 2021 року, про його існування до моменту отримання не знало. 05 січня 2022 року подало клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2021 року, в якому вказало, що копії судового рішення або будь-яких повідомлень про ухвалення судом рішення до 29 грудня 2021 відповідач не отримував.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 січня 2022 року вказані скаржником підстави для поновлення пропущеного строку визнано неповажними, апеляційну скаргу ПСП «Рось» залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання скаржником копії ухвали Черкаського апеляційного суду для усунення вказаних в ухвалі недоліків - для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд, зокрема, зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 21 вересня

2021 року проголошувалось без участі сторін. Копія рішення була направлена ПСП «Рось» 21 вересня 2021 року. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія оскаржуваного рішення була вручена ПСП «Рось» 25 вересня 2021 року, що підтверджується відповідним підписом про одержання. Оскільки матеріали справи містять докази отримання скаржником 25 вересня 2021 року рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2021 року, вказані підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Апеляційний суд роз`яснив позивачу, що у випадку неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

02 лютого 2022 року ПСП «Рось» подало до Черкаського апеляційного суду клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, в якій скаржник повторно навів аналогічне мотивування підстав пропущення строку, крім того зазначив, що в ПСП «Рось» проведено перевірку про належність підпису на поштовому повідомленні, яке наявне в матеріалах справи з підписом про вручення судового рішення ПСП «Рось», та встановлено, що підпис не належить будь-кому з працівників ПСП «Рось», 25 вересня

2021 року судового рішення ніхто з працівників даного підприємства не отримував, та 25 вересня 2021 року була субота, вихідний та неробочий день. На підтвердження даних обставин скаржник долучив копію довідки ПСП «Рось» № 2 від 31 січня 2022 року.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПСП «Рось» на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2021 року відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що копія оскаржуваного рішення вручена під підпис ПСП «Рось» 25 вересня 2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення, а копія довідки ПСП «Рось» № 2 від 31 січня 2022 року не є належним доказом невручення поштового відправлення, оскільки це внутрішній документ підприємства, який не спростовує належне виконання працівником «Укрпошти» своїх обов`язків, зокрема, вручення судового рішення ПСП «Рось» 25 вересня 2021 року. Наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а тому суд застосував пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

16 квітня 2022 року ПСП «Рось» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року з пропуском строку на касаційне оскарження, у якій просить скасувати указане судове рішення. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для надання належним чином засвідчених доказів на підтвердження обставин, що перешкоджали подати касаційну скаргу до 11 березня 2022 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження посилається на те, що копію повного тексту ухвали Черкаського апеляційного суду від

09 лютого 2022 року він отримав 13 квітня 2022 року.

На підтвердження зазначених обставин до касаційної скарги додано відповідні докази.

Ураховуючи те, що касаційну скаргу подано 16 квітня 2022 року, тобто впродовж тридцяти днів з дня вручення судового рішення, суд дійшов висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПСП «Рось» на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року слід відмовити з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (стаття 272 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 (провадження № 61-15286св20) зазначено, що «суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження». Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Апеляційний суд встановив, що копія оскаржуваного рішення вручена ПСП «Рось» 25 вересня 2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення, достовірність якого не спростована ПСП «Рось» належними та допустимими доказами. Тому встановивши, що ПСП «Рось» не наведено поважних причин та не надано доказів на підтвердження обставин, що перешкоджали подати йому касаційну скаргу у встановлений законом строк, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити приватному сільськогосподарському підприємству «Рось» строк на касаційне оскарження ухвали Черкаського апеляційного суду від 09 лютого

2022 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства «Рось» на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Рось» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат