Постанова

від 07.06.2022 по справі 757/39546/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 757/39546/20-ц

провадження № 61-21280св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська Анастасія Сергіївна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування», яку підписано представником Диким Юрієм Олеговичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року в складі судді: Остапчук Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в складі колегії суддів:Вербової І. М., Головачова Я. В., Нежури В. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування» (далі - ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська А. С., товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Морган Кепітал»), про скасування рішень про держану реєстрацію, записів про реєстрацію, витребування майна із незаконного володіння та визнання правочину недійсним.

Позов мотивований тим, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 140-12/07-2005К від 12 липня 2005 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 12 липня 2005 року укладено договір іпотеки № 140-12/07-2005К-2 за умовами якого банку в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2019 року АТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ «ФК «Морган Кепітал», яке цього ж дня відступило права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ «ФК «Факторинг та Кредитування».

09 грудня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Малим О. С. право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ТОВ «ФК «Факторинг та Кредитування» на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Позивач вказував, що при здійсненні зазначеної реєстраційної дії державним реєстратором не було належним чином встановлено наявності факту виконання умов правочину, не було належним чином перевірено документи щодо наявності підстав для зупинення та/або відмови у державній реєстрації прав та не встановлено факту наявності застереження в іпотечному договорі та факту належного отримання вимоги про усунення порушень та завершення тридцятиденного строку на усунення порушень позичальником.

Позивач зазначав, що земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:82:143:0018, 04 лютого 2020 року була відчужена на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спільну власність. У подальшому між вказаними особами та ТОВ «ФК «Факторинг та Кредитування» укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 06 лютого 2020 року. Такі дії позивач вважав такими, що вчинені з метою приховування протиправних намірів по незаконному відчуженню нерухомого майна та ускладненню процедури його витребування із незаконного володіння.

ОСОБА_1

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію № 50095775 від 09 грудня 2019 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Малим О. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за номером запису про право власності - 34531611, за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна - 1981268680000;

визнати протиправним і скасувати запис про право власності № 34531611 від 09 грудня 2019 року на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Факторинг та Кредитування» (ідентифікаційний код юридичної особи 42577750, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 41-41А);

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер № 50971518 від 04 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чернявською А. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за номером запису про право власності - 35334252, 35334256, за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна - 1981268680000;

визнати протиправним і скасувати записи про право власності № 35334252, 35334256 від 09 грудня 2019 року на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 );

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію № 51013045 від 06 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чернявською А .С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за номером запису про встановлення права користування - 35372739, за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна - 1981268680000;

визнати протиправним і скасувати запис про реєстрацію іншого речового права № 35372739 від 06 лютого 2020 року щодо встановлення права забудови земельної ділянки (суперфіцію) на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у розмірі частки 4/5 та ОСОБА_3 у розмірі частки 1/5 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 06 лютого 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А. С. за реєстровим № 57.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію № 50095775 від 09 грудня 2019 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Малим О. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за номером запису про право власності - 34531611, за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна - 1981268680000.

Визнано протиправним і скасовано запис про право власності № 34531611 від 09 грудня 2019 року на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Факторинг та Кредитування».

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію індексний номер № 50971518 від 04 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чернявською А. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за номером запису про право власності - 35334252, 35334256, за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна - 1981268680000.

Визнано протиправним і скасовано записи про право власності № 35334252, 35334256 від 09 грудня 2019 року на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію № 51013045 від 06 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чернявською А. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за номером запису про встановлення права користування - 35372739, за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна - 1981268680000.

Визнати протиправним і скасувати запис про реєстрацію іншого речового права № 35372739 від 06 лютого 2020 року щодо встановлення права забудови земельної ділянки (суперфіцію) на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1 (нуль цілих одна десята) га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 в розмірі частки 4/5 та ОСОБА_3 в розмірі частки 1/5 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 (нуль цілих одна десята) га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 06 лютого 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А. С. за реєстровим № 57.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» на користь ОСОБА_1 в рівних частинах судовий збір у розмірі 16 395,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» направило позичальнику ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення № 041119-1 від 04 листопада 2019 року. На підтвердження отримання позивачем зазначеної вимоги ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» надало рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (поштове відправлення № 0102416133899 та повідомлення про вручення № 0102416141832). Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 зазначав, що зазначеної вимоги він не отримував. Надане іпотекодержателем ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (поштове відправлення № 0102416133899 та повідомлення про вручення № 0102416141832) не містить будь-яких обов`язкових відміток, що дають можливість встановити вручення вказаного листа, оскільки на ньому відсутній підпис працівника поштового зв`язку та відбиток календарного штемпелю, відсутня інформація про прізвище та підпис отримувача. Крім того, згідно відповіді АТ «Укрпошта» від 05 червня 2020 року інформація щодо поштового відправлення в автоматизованій системі Укрпошти відсутня. Тому суд першої інстанції вважав, що зазначене рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення неналежним та недостовірним доказом направлення іпотекодержателем ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» іпотекодавцю ОСОБА_1 письмової вимоги про виконання зобов`язання за кредитним договором;

з урахуванням того, що у матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги від іпотекодержателя про усунення порушення кредитного зобов`язання, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, відсутня оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя, що є істотною обставиною і повинно погоджуватися з власником майна, а також необґрунтована сума заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про відсутність підстав для набуття іпотекодержателем ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації такого права на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку». Згідно з чинним законодавством передбачено право іпотекодавця оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, набутого останнім в позасудовому порядку з порушенням вимог закону та договору, чим і скористався позивач подаючи зазначений позов. Тому у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О. С., як державного реєстратора, не було правових підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Факторинг та Кредитування» на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку»;

беручи до уваги факт незаконної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування», обґрунтованими є вимоги про скасування подальшої реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнання недійсним правочину, укладеного останніми в порядку реалізації права власності на земельну ділянку, яка належить позивачу, а також витребування її з незаконного володіння відповідачів. Ураховуючи, що власником спірної земельної ділянки є позивач, право власності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які укладали оспорюваний договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 06 лютого 2020 року, набуте від особи, яка не мала права відчужувати майно (ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування»), суд вважає обгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання зазначеного договору недійсним, оскільки він укладений відповідачами без достатньої правової підстави (право власності на спірну земельну ділянку). Оскільки спірна земельна ділянка вибула із володіння позивача не з його волі, останніми набувачами майна є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є добросовісними набувачами, між позивачем та зазначеними відповідачами не існує договірних відносин, а тому вимоги ОСОБА_1 про витребування майна із незаконного володіння останніх на підставі статті 388 ЦК України є законними та обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Пунктом 4.1 договору іпотеки, визначено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, зазначених у пунктах 2.1.1-2.1.2 договору іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором. Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 договору іпотеки, у випадках, зазначених у пунктах 2.1.1- 2.1.2 цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку». У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в пункту 4.3 договору, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, сторонами іпотечного договору визначено, що підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором;

згідно матеріалів справи 04 листопада 2019 року ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» направило на поштову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , вимогу про усунення порушення (поштове відправлення № 0102416133899). Згідно вказаної вимоги товариство просило у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги усунути порушення умов кредитного договору № 140-12/07-2005К від 12 липня 2005 року та сплатити заборгованість, яка станом на 04 листопада 2019 року складає 467 068,35 дол. США та складається з кредитної заборгованості та простроченої заборгованості по відсотках. Згідно листа начальника відділення поштового зв`язку № 24 Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» від 21 квітня 2020 року поштове відправлення № 0102416133899, направлене ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» було вручено 07 листопада 2019 року адресату ОСОБА_1 . Разом з тим, відповідно до трекінгу відправлень Укрпошта та листа АТ «Укрпошта» від 23 квітня 2020 року поштове відправлення № 0102416133899 вручено «особисто» одержувачу у відділенні: 01024 місто Київ 18 листопада 2019 року. Вказані докази мають суперечності щодо дати отримання ОСОБА_1 письмової вимоги ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» та не є взаємовиключними, а відтак, вони не можуть бути належними доказами, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 вказаної вимоги. Із пояснень представника позивача наданих в суді апеляційної інстанції вбачається, що позивач не отримував від ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» письмової вимоги. Із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що лист направлений ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» за адресою: АДРЕСА_2 , було вручено 07 листопада 2019 року. Разом з тим, вказане рекомендоване повідомлення не містить інформацію про прізвище отримувача, а відтак, підстави вважати, що воно було отримано особисто ОСОБА_1 , відсутні. Тому письмову вимогу про усунення порушення ОСОБА_1 отримано не було, а відтак, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію № 50095775 від 09 грудня 2019 року, є незаконним;

сума заборгованості на час закінчення строку кредитному договору № 140-12/07-2005К від 12 липня 2005 року становила 273 153,40 дол. США. Як вбачається зі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 18-191209-11 від 09 грудня 2019 року, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 8000000000:82:143:0018 становить 7 097 498,40 грн. Таким чином, оціночна ринкова вартість стягнутого за іпотечним застереженням об`єкту нерухомого майна, значно перевищує заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 140-12/07-2005К від 12 липня 2005 року. Ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, разом з тим, ціна земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 8000000000:82:143:0018, в порушення вимог чинного законодавства України, не була погоджена з позивачем. Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для набуття іпотекодержателем ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації такого права на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку»;

апеляційний суд зазначив, що враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 письмової вимоги від іпотекодержателя про усунення порушення кредитного зобов`язання, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, необґрунтованість суми заборгованості за кредитним договором, у державного реєстратора були відсутні підстави для здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку за «ФК «Факторинг та кредитування». Таким чином, реєстрація права власності на земельну ділянку за ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування», було здійснено незаконно, а відтак, подальша реалізація земельної ділянки та реєстрація права власності на неї за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є незаконними. Таким чином, суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення даного позову;

колегія суддів відхилила посилання на те, що ОСОБА_1 було отримано вимогу про усунення порушення за кредитним договором та договором іпотеки в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» 07 листопада 2019 року, оскільки належних доказів на підтвердження зазначеного, матеріали справи не містять. Посилання на наказ Міністерства юстиції України № 2292/7 від 07 вересня 2020 року як на підставу підтвердження законності здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» безпідставне, оскільки цей висновок є консультативним;

колегія суддів відхилила посилання на невірний висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості заборгованості за кредитним договором, оскільки, пред`являючи 24 вересня 2014 року вимогу до ОСОБА_1 про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором, АКІБ «Укрсиббанк» визначив строк закінчення договору та суму заборгованості, яка становила 273 153,40 доларів США. Разом з тим, після закінчення строку дії договору, ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» продовжувало нараховувати відсотки по кредитному договору № 140-12/07-2005К від 12 липня 2005 року, що не відповідає положенням статті 1050 ЦК України.

Аргументи учасників справи

27 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, в якій просило: оскаржені судові рішення скасувати повністю; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції: неповно з`ясував обставини прийняття оспорюваного рішення державним реєстратором Малим О. С. про реєстрацію речових прав на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування»; неповно з`ясував обставини направлення та вручення боржнику вимоги про усунення порушень умов кредитного договору; висновки щодо відсутності оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя та щодо відсутності у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення будь-яких обов`язкових відміток, що дають можливість встановити вручення вказаного листа боржнику не відповідають обставинам справи та спростовуються матеріалами справи; висновки суду про відсутність підстав для набуття іпотекодержателем права власності па предмет іпотеки в позасудовому порядку з підстав необґрунтованої суми заборгованості за кредитним договором не ґрунтуються на вимогах закону;

висновок судів про відсутність відомостей про отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень кредитного зобов`язання, інформації про вартість спірного майна, відсутність оцінки спірного майна є суперечливим. Встановлення апеляційним судом факту вручення письмової вимоги про усунення порушень кредитного зобов`язання, навіть незважаючи на вказівку в різних доказах на різні дати, спростовує висновок місцевого суду про відсутність відомостей про отримання такої вимоги позивачем. Незважаючи на наявність в матеріалах справи письмових доказів, що підтверджують вручення адресату поштового відправлення № 0102416133899 (вимоги про усунення порушень) апеляційний суд при встановленні факту отримання позивачем зазначеної вимоги надає перевагу усним поясненням представника позивача, які не є належними доказами, що підтверджують обставини вручення поштового відправлення;

навіть у випадку встановлення судом донарахування кредитором заборгованості за відсотками за користування кредитом за весь строк прострочення зобов`язання, а не лише в межах дії кредитного договору, це не є підставою для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, оскільки в такому разі належним способом захисту порушених прав боржника статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя;

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено обов`язку державного реєстратора з`ясовувати обґрунтованість сум заборгованості боржника перед кредитором;

апеляційний суд в оскарженій постанові застосував статті 35, 37 Закону України «Про іпотеку» без врахування висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права Верховного Суду, викладених у: постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17; постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 705/4381/19; постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 206/6043/19; постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 911/3001/20;

апеляційний суд в оскарженій постанові застосував статті 35, 37 Закону України «Про іпотеку», пункти 57, 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2015 року № 1127, статті 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без врахування висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права Верховного Суду викладеного у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20;

апеляційний суд в оскарженій постанові застосував статті 10, 18, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без врахування висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права Верховного Суду викладеного у постанові від 27 травня 2021 року у справі №914/1201/19 та у постанові від 20 серпня 2020 року у справі №916/2464/19;

суд першої інстанції не встановлено наступних обставин справи: 1) факту вручення ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», що вбачається з наявного на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0102415133899 підпису адресата та дати його вручення 07 листопада 2019 року; 2) підтвердження оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» факту вручення ОСОБА_1 07 листопада 2019 року поштового відправлення № 0102416133899 за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) факту наявності у іпотекодержателя звіту про експертну грошову предмету іпотеки від 09 грудня 2019 року, актуального на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування»; 4) наявності висновку колегії Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що приватний нотаріус Малий О. С. оскаржене рішення прийняв з дотриманням пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та норм Закону України «Про державну реєстрацію речових) прав па нерухоме майно». Зазначені обставини знайшли відображення у постанові Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, однак, судом надано помилкову оцінку доказам, що їх підтверджують. При цьому апеляційним судом не встановлено, що повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання від 21 жовтня 2019 року також направлялись боржнику 22 жовтня 2019 року АТ «УкрСиббанк» поштовими відправленнями № 0303100310174 та № 033100310182 від 22 жовтня 2019 року, докази чого надані суду апеляційної інстанції 21 вересня 2021 року та прийняті судом до розгляду, однак їх оцінки апеляційним судом не надано;

матеріалами справи підтверджується, що 04 листопада 2019 року ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування», як новим кредитором направлено вимогу про усунення порушення за кредитним договором та договором іпотеки в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», зміст якої відповідає положенням статті 35 Закону України «Про іпотеку». На підтвердження направлення ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» відповідачем разом із відзивом на позовну заяву надано суду засвідчені копії: вимоги за вих. № 041119-1 від 04 листопада 2019 року; опис вкладення у цінний лист № 0102416133899 на ім`я ОСОБА_1 про направлення останньому за адресою: АДРЕСА_3 (адреса реєстрації позивача) вимоги за вих. № 041 119-1 від 04 листопада 2019 року про усунення порушення; накладної АТ «Укрпошта» № 0102416133899 від 04 листопада 2019 року; фіскального чеку АТ «Укрпошта» № 00010708000052 від 04 листопада 2019 року;

07 листопада 2019 року адресатом отримано вимогу ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» за вих. № 041119-1 від 04 листопада 2019 року про усунення порушень, про що свідчить підпис адресата на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та дата вручення поштового відправлення. Згідно відповіді начальника відділення поштового зв`язку № 24 Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» від 21 квітня 2020 року на адвокатський запит представника відповідача, копія якої долучена до відзиву на позовну заяву, поштове відправлення № 0102416133899 направлене ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» цінним листом з повідомленням про вручення вручене 07 листопада 2019 року адресату - ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 . Викладене свідчить, що ОСОБА_1 отримав 07 листопада 2020 року вимогу ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» за вих. № 041119-1 від 04 листопада 2019 року про усунення порушень (у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку») та був повідомлений про намір кредитора звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, у разі непогашення ним заборгованості, що виникла за кредитним договором у 30-ти денний строк з дня отримання зазначеної вимоги. Тому доводи про те, що позивач не отримував вимоги про усунення порушень за кредитним договором та договором іпотеки, є безпідставними та не підтвердженими належними доказами. Презумпція належного повідомлення боржника (іпотекодержателя) про необхідність усунення порушень основного зобов`язання ним не спростована у спосіб визначений законом;

відповідь ЛТ «Укрпошта» від 12 червня 2020 року № 33-У-6354, яка дана на запит представника позивача по спливу семи місяців після реєстрації в системі штрихкодового ідентифікатора поштового відправлення, про відсутність інформації щодо поштового відправлення № 0102416133899 в автоматизованій системі Укрпошти, не є доказом неотримання позиваче поштового відправлення № 0102416133899, оскільки інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень зберігається в системі протягом шести місяців з моменту реєстрації;

суди в порушення принципів змагальності, диспозитивності та пропорційності цивільного судочинства врахував при ухваленні оскаржуваного рішення, як доказ, відповідь АТ «Укрпошта» на запит позивача від 12 червня 2020 року № ЗЗ-У-6354, який не стосується предмету спору та не підтверджує неотримання позивачем вимоги про усунення порушення та не надали оцінки відповіді начальника відділення поштового зв`язку № 24 Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» від 21 квітня 2020 року про вручення поштового підправлення ОСОБА_1 . Висновки суду про неможливість встановити достовірність вручення ОСОБА_1 поштового відправлення у зв`язку з відсутністю підпису працівника поштового зв`язку та інформації про прізвище отримувача, враховуючи наявність дати отримання та підпису адресата на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, а також підтвердження начальника відділення поштового зв`язку № 24 Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» від 21 квітня 2020 року про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 є надмірно формалізованими та такими, що не відповідають завданню цивільного судочинства;

на стадії апеляційного перегляду справи 01 вересня 2021 року представником позивача заявлено клопотання про долучення нових доказів, а саме: копій адвокатських запитів адвоката Усачука 0. І. адресованих АТ «Укрпошта» та листів відповідей на них, у якому представник зазначав, що листом АТ «Укрпошта» № ЗЗ-Д-4450 від 23 квітня 2020 року у відповідь на адвокатський запит АТ «Укрпошта» повідомило адвоката, що поштове відправлення № 0102416133899 від 04 листопада 2019 року на адресу ОСОБА_1 надійшло до відділення поштового зв`язку № 24 м. Київ та вручене адресату 18 листопада 2019 року під підпис, проте адвокатом Диким Ю. O. до відзиву на позовну заяву долучено відповідь АТ «Укрпошта» за підписом начальника відділення поштового зв`язку № 24 м. Київ від 21 квітня 2020 року, відповідно до якої поштове відправлення № 0102416133899 вручене адресату 07 листопада 2019 року. Крім того АТ «Укрпошта» у відповіді № 33-У-5007/У-5007-1 від 12 липня 2021 року на адвокатський запит адвоката Усачука О. І. повідомило, що відповідь начальника відділення поштового зв`язку № 24 м. Київ не може вважатись офіційною відповіддю АТ «Укрпошта». Незважаючи на заперечення відповідача щодо можливості прийняття таких доказів на стадії апеляційного перегляду справи, апеляційним судом зазначені докази було долучено та враховано при ухваленні оскаржуваної постанови;

виходячи із суперечності відповідей АТ «Укрпошта», а також враховуючи, що надані у липні 2021 року відповіді АТ «Укрпошта» не гуртуються на первинних доказах підтверджуючих факт вручення ОСОБА_1 у листопаді 2019 року поштового відправлення № 0102416133899, долучені представником ОСОБА_1 докази є недопустимими, недостовірними та недостатніми для спростовувати факту вручення ОСОБА_1 07 листопада 2019 року поштового відправлення № 0102416133899. Саме рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0102416133899 з власноручним підписом адресата та датою його вручення 07 листопада 2019 року, копія якого наявна у матеріалах справи, є належним доказом вручення ОСОБА_1 07 листопада 2019 року поштового відправлення № 0102416133899;

враховуючи долучені апеляційним судом нові докази надані стороною позивача, відповідачем було зібрано додаткові докази, підтверджуючі факти повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушення основного зобов`язання від 21 жовтня 2019 року, які направлялись ОСОБА_1 АТ «УкрСиббанк» поштовими відправленнями № 0303100310174 та № 003100310182 від 22 жовтня 2019 року, які було долучено клопотанням з обґрунтуванням причин неможливості їх падання раніше та які були долучені судом до матеріалів справи, однак апеляційний суд не мотивував їх прийняття чи відхилення при ухваленні оскаржуваної постанови;

суд першої інстанції необґрунтовано переклав обов`язок із спростування презумпції належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання на відповідача, враховуючи, що відповідач довів факт надіслання такого повідомлення боржнику належним чином, відповідно до правил надання послуг поштового зв`язку. Апеляційний суд не надав належної оцінки ні доказам відповідача, ні доказам позивача підтверджуючим отримання боржником вимоги про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», а також не надав жодної оцінки факту належного надсилання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», яку боржник мав отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості;

висновок суду першої інстанції про відсутність оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя спростовується матеріалами справи, а саме - копією звіту № 18-191209-011 від 09 грудня 2019 року про грошову оцінку земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, долученим до відзиву на позовну заяву;

згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку» у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. У випадку, якщо іпотекодавцем буде доведено нарахування іпотекодержателем відсотків по кредитному договору після закінчення строку дії договору та незаконність таких дій іпотекодержателя, позикодавець, у разі, якщо вартість предмета, іпотеки перевищує розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, вправі звернутись до суду з позовом в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» та просити суд стягнути з іпотекодержателя різницю між 90 відсотків вартості предмета іпотеки над дійсним розміром заборгованості. Саме такий спосіб захисту, зазначеного позивачем порушення його прав, є належним у разі доведення іпотекодавцем та встановлення судом до нарахування іпотекодержателем відсотків по кредитному договору після закінчення строку дії договору;

з вимогами про скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О. С. та вимогами про скасування записів про державну реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку позивач уже звертався до Міністерства юстиції України, однак, наказом Міністерства юстиції України № 2292/7 від 07 вересня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги і оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що суди дійшли висновку, що надане іпотекодержателем ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, не містить будь-яких обов`язкових відміток, що дають можливість встановити вручення вищевказаного листа саме ОСОБА_1 , оскільки на ньому відсутній підпис працівника поштового зв`язку та відбиток календарного штемпеля, а також відсутня інформація про прізвище та підпис отримувача.

Вказував, що оскаржені ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» судові рішення не суперечать висновкам викладеним у зазначених постановах Верховного Суду, а ухвалені за інших фактичних обставин встановлених судами у кожній справі, зокрема у наведених справах суди достовірно встановили факт отримання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя про усунення порушень основного зобов`язання. Водночас, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанцій, надавиш належну оцінку зібраним у справі доказам, як наданим ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» на підтвердження вручення ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, так і доказам наданим представником ОСОБА_1 на їх спростування, та дійшли висновку про те, що повідомлення про вручення поштового підправлений на яке посилався заявник, не містить обов`язкових відміток, а тому достовірно не свідчить про вручення вимоги іпотекодержателя саме ОСОБА_1 . У справі № 725/2195/20 суди встановили факт отримання боржником та іпотековавцем вимоги про необхідність усунення порушень основного зобов`язання. Натомість у справі № 757/39546/20 суди, оцінивши надані сторонами докази, дійшли висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б достовірно свідчили про отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень основного зобов`язання.

ОСОБА_1 наполягав на тому, що не отримував вимоги ТОВ «ФК «Факторинг та Кредитування» про усунення порушень основного зобов`язання, що підтверджено належними доказами, які міститься у матеріалах справи, а отже звернення стягнення на предмет іпотеки без надання боржнику реальної можливості усунути порушення основного зобов`язання, є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.

У червні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 засобами електронного поштового зв`язку подав додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні касаційної скарги і оскаржені судові рішення залишити без змін.

Зазначав, що: ОСОБА_1 не отримував у 2019 році вимоги ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» про усунення порушень основного зобов`язання; ОСОБА_1 є боржником перед ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування» за кредитним договором №140-12/07-2005К від 12.07.2005 року та бажає сплатити існуючий борг; ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування» двічі незаконно вчинила дії з метою позбавлення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з метою позбавлення можливості ОСОБА_1 сплатити борг. З метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 щодо повторного незаконного звернення стягнення на предмет іпотеки сторона Позивача звернулася до Печорського районного суду м. Києва з новим позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування», про скасування рішення про державну реєстрацію,, витребування майна із незаконного володіння.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року:клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником ОСОБА_5 , про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу задоволено; продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу; призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 26 січня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17; від 14 квітня 2021 року у справі № 705/4381/19; від 06 жовтня 2021 року у справі № 206/6043/19; від 20 жовтня 2021 року у справі № 911/3001/20; від 08 вересня 2021 року у справі № 725/2195/20; від 27 травня 2021 року у справі № 914/1201/19; від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19; від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17; від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц; від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 25 березня 2004 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 .

12 липня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 140-12/07-2005К відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті у сумі 423 000 дол. США, що за курсом НБУ на дату укладення договору в еквіваленті складає 2 138 265 грн.

12 липня 2005 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 140-12/07-2005К від 12 липня 2005 року, укладено договір іпотеки № 140-12/07-2005К-2 за умовами якого, банку в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У договорі іпотеки № 140-12/07-2005К-2 передбачено:

право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, зазначених у пунктах 2.1.1-2.1.2 договору іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (пункт 4.1 договору іпотеки);

у випадках, зазначених у пунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку». (пункти 4.3 договору іпотеки).

в разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в пункту 4.3 договору, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки (пункти 4.4 договору іпотеки).

24 вересня 2014 року АКІБ «Укрсиббанк» звернувся до ОСОБА_1 з вимогою, в якій зазначив про порушення ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 140-12/07-2005К від 12 липня 2005 року та наявність заборгованості, яка станом на 24 вересня 2014 року становить 273 153,40 дол. США, з яких: 253 145,15 дол. США - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість - 13 109,28 дол. США; 20 008,25 дол. США - прострочена заборгованість по процентам та вимагало усунення порушень.

30 жовтня 2019 року між АК «УкрСибббанк» та ТОВ «ФК «Морган Кепітал» укладено договір факторингу № 30-10/2019 та договір про відступлення прав за договором іпотеки № 140-12/07-2005К-2 від 12 липня 2005 року, за умовами яких банк відступив на користь ТОВ «ФК «Морган Кепітал» право вимоги за кредитним договором № 140-12/07-2005К від 12 липня 2005 року та договором іпотеки № 140-12/07-2005К-2 від 12 липня 2005 року.

30 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «Морган Кепітал» та ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» укладено договір факторингу № 98-Ф та договір про відступлення прав за договором іпотеки № 140-12/07-2005К-2 від 12 липня 2005 року, за умовами яких ТОВ «ФК «Морган Кепітал» відступило на користь ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» право вимоги за кредитним договором № 140-12/07-2005К від 12 липня 2005 року та договором іпотеки № 140-12/07-2005К-2 від 12 липня 2005 року.

04 листопада 2019 року ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» направило на поштову адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення (номер відправлення 0102416133899).

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 18-191209-11 від 09 грудня 2019 року, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 8000000000:82:143:0018, для цілей оподаткування складає, без ПДВ: 7 097 498,40 грн.

09 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. прийнято рішення (індексний номер 50095775), про реєстрацію права власності на нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:143:0018, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а ТОВ «ФК «Факторинг та Кредитування».

Згідно наказу Міністерства юстиції № 2292/7 від 07 вересня 2020 року та висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 07 липня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 21 лютого 2020 року на рішення від 09 грудня 2019 року № 50095775, прийняте приватним нотаріусом КМНО Малим О. С., відмовлено.

У листі начальника відділення поштового зв`язку № 24 Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» від 21 квітня 2020 року вказано, що поштове відправлення № 0102416133899, направлене ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» було вручено - 07 листопада 2019 року адресату ОСОБА_1 .

Згідно листа АТ «Укрпошта» від 23 квітня 2020 року поштове відправлення № 0102416133899 від 04 листопада 2019 року на адресу ОСОБА_1 надійшло до відділення поштового зв`язку № 24 м. Київ та було вручено адресату 18 листопада 2019 року під підпис.

Відповідно до трекінгу відправлень Укрпошта, поштове відправлення № 0102416133899 вручено «особисто» у відділенні: 01024 місто Київ, 18 листопада 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина четверта статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (частина п`ята статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, що:

«за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання

При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. У разі направлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» з одночасним повідомленням про обраний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» (одним документом) слід виходити з пріоритету дотримання саме частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) вказано, що:

«в зв`язку з невиконанням умов кредитного договору на адресу боржника ( ОСОБА_7 ) та іпотекодавця ( ОСОБА_8 ) 05 серпня 2016 року була надіслана вимога-попередження від 02 серпня 2016 року за вих. № 04/08-2016-1 про стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20 серпня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М. 20 серпня 2008 року та зареєстрованим в реєстрі за № 3885.

Вимоги містять, зокрема, повідомлення іпотекодержателя про намір укласти від свого імені договір купівлі-продажу предмета іпотеки з будь-якою особою-покупцем та повідомлення про банківські реквізити для погашення заборгованості.

До вимог були додані копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, копія розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0435/08/01-CLNv від 20 серпня 2008 року, надані первісним кредитором - ПАТ «Банк Форум».

Факт надіслання таких вимог підтверджується поштовими квитанціями та описами вкладення до цінного листа, копії яких було долучено до матеріалів справи ТОВ «ФК «Ратіо Інвест».

Позивач стверджує, що він не тільки не отримував повідомлення, а й що його не було надіслано. Звертає увагу на те, що вимога-попередження начебто на ім`я та адресу ОСОБА_8 від 04 серпня 2016 року (т. 1, а. с. 176-180) складена на 5 аркушах, проте у фотокопії опису вкладення вказано, що вимога-попередження від 02 серпня 2016 року адресована фізичній особі - підприємцю ОСОБА_9 , а не ОСОБА_8 , і що зміст цієї вимоги-попередження не містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Доказів надіслання ОСОБА_8 саме вимоги від 04 серпня 2016 року матеріали справи не містять.

На думку позивача, суди попередніх інстанцій також не взяли до уваги посилання ОСОБА_8 на те, що оскільки він не є боржником за кредитним договором, а лише майновим поручителем за договором іпотеки, то саме з письмової вимоги про усунення порушень, яку іпотекодержатель у будь-якому випадку зобов`язаний надіслати майновому поручителю, позивач міг дізнатися про порушення боржником основного зобов`язання та мав передбачене законом право протягом не менше 30 днів виконати (задовольнити) вимогу іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені доводи позивача суперечать переліченим матеріалам справи та не спростовують висновків попередніх судів щодо надіслання іпотекодавцю вимоги про усунення порушень відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Разом з тим суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували питання отримання іпотекодавцем вимоги-попередження.

Натомість за змістом статті 38 Закону України «Про іпотеку» неповідомлення всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки є підставою для відповідальності іпотекодержателя перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про те, що неналежне повідомлення іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними чи витребування майна, оскільки правовим наслідком невиконання передбаченого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки визначено відшкодування іпотекодержателем збитків.

Отже, неналежне повідомлення іпотекодавця про намір іпотекодержателя вчинити правочин щодо предмета іпотеки, за умови направлення вимоги згідно із частиною першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», не є підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 20 січня 2017 року, укладених між ТОВ «Каунт-про» і ТОВ «ФК «Ратіо інвест».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 725/2195/20 (провадження № 61-4590св21) зазначено, що:

«на момент проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Поліс» (01 листопада 2016 року) завершився 30-денний строк з моменту отримання іпотекодавцем та боржником зазначеної вимоги, однак порушення кредитного зобов`язання не було усунуто, борг не сплачено.

Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення приватного нотаріуса про проведення державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «ФК «Поліс» від 01 листопада 2016 року, за індексними номерами 32158949, 32158555, суди попередніх інстанцій виходили із того, що письмова вимога про усунення порушень не містила інформації про вартість предмета іпотеки, а також не конкретизовано в який саме спосіб іпотекодержателем планується провести звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, суди не вказали, якими чинними нормативно-правовими актами передбачені вимоги до змісту вказаного листа про усунення порушень, зокрема щодо зазначення у ньому вартості предмета іпотеки. При цьому є помилковим висновок судів про те, що у вимозі не конкретизовано, в який саме спосіб іпотекодержателем планується звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки у ній прямо зазначено про те, що у разі невиконання вимоги кредитор зверне стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття предмета іпотеки у власність нового кредитора за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності (а. с. 185, т. 1).

Посилання судів на те, що розмір заборгованості, зазначений у вказаній вимозі, є більшим за розмір заборгованості, стягнутим за рішенням суду, що також є підставою для скасування рішення приватного нотаріуса, помилкові, оскільки при здійсненні державної реєстрації безспірність заборгованості не перевіряється. Таке передбачено у разі вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, а не здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, як помилково вважали суди.

Крім того, за змістом частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 206/6043/19 (провадження № 61-16695св20) вказано, що

«у справі, що переглядається, суди не врахували, що в іпотечному договорі від 25 квітня 2008 року (пункт 4.6) міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема шляхом можливості набуття ним права власності на предмет іпотеки, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому суди не звернули увагу, що у пункті 6.2. вказаного іпотечного договору сторони домовилися про те, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або зроблені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення одержувача.

Системний аналіз пункту 6.2. іпотечного договору від 25 квітня 2008 року у взаємному зв`язку з положеннями статті 627 ЦК України дає підстави для висновку, що сторони у договорі за взаємною домовленістю встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та визначили, що таку вимогу слід вважати зробленою належним чином у випадку якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручена особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання такої письмової вимоги слід вважати дату її особистого вручення, або дату поштового штемпеля відділення одержувача.

Встановлено, що 09 лютого 2018 року за вих. №163/18 ПАТ «Укрсоцбанк» засобами поштового зв`язку направило ОСОБА_5 на адресу: АДРЕСА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 095/65-ДК від 17 серпня 2006 року шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

У вказаному повідомленні банк вимагав протягом тридцятиденного строку сплатити борг за кредитним договором, розмір якого, станом на 31 січня 2018 року, складає 119 006,44 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 31 січня 2018 року становить 3 333 226,51 грн. Також боржника попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку, ПАТ «Укрсоцбанк» в порядку статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».

На підтвердження належного відправлення вказаного повідомлення (вимоги) банком надано список - реєстр відправлень та фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 09 лютого 2018 року. Вказане поштове повідомлення надійшло до поштового відділення одержувача, але було повернуто поштовою установою відправнику за спливом терміну зберігання.

При цьому рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотекодержатель прийняв лише у 2019 році, тобто поза межами встановленого частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» тридцятиденного строку, а право власності на домоволодіння у АДРЕСА_1 , було зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення державного реєстратора Волос О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 лютого 2019 року, індексний номер: 45534486.

Таким чином, належним чином виконавши у порядку, визначеному пунктом 6.2. іпотечного договору від 25 квітня 2008 року, передбачений частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» обов`язок належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, АТ «Укрсоцбанк» правомірно звернуло стягнення на предмет іпотеки.

Разом із тим, слід ураховувати, що презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання іпотекодавцем ОСОБА_5 в загальному порядку належними та допустимими доказами не спростована. За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди при задоволенні позовних вимог вважали, що з урахуванням того, що у відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги від іпотекодержателя про усунення порушення кредитного зобов`язання, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, відсутня оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя, що є істотною обставиною і повинно погоджуватися з власником майна, а також необґрунтована сума заборгованості за кредитним договором, то відсутні підстави для набуття іпотекодержателем ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації такого права на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», інші вимоги є похідними, атому позов підлягає задоволенню;

суди не врахували, що в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку;

судами встановлено, що: 04 листопада 2019 року ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» направило на поштову адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення (номер відправлення 0102416133899). У листі начальника відділення поштового зв`язку № 24 Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» від 21 квітня 2020 року вказано, що поштове відправлення № 0102416133899, направлене ТОВ «ФК «Факторинг та кредитування» було вручено - 07 листопада 2019 року адресату ОСОБА_1 . Згідно листа АТ «Укрпошта» від 23 квітня 2020 року поштове відправлення № 0102416133899 від 04 листопада 2019 року на адресу ОСОБА_1 надійшло до відділення поштового зв`язку № 24 м. Київ та було вручено адресату 18 листопада 2019 року під підпис. Відповідно до трекінгу відправлень Укрпошта, поштове відправлення № 0102416133899 вручено «особисто» у відділенні: 01024 місто Київ, 18 листопада 2019 року. Таким чином, встановивши, що вимога про усунення порушення (номер відправлення 0102416133899) була вручена ОСОБА_1 , суди зробили помилковий висновок про недотримання іпотекодержателем вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку». Як наслідок необґрунтованим є висновок судів про відсутність відомостей про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги від іпотекодержателя про усунення порушення кредитного зобов`язання, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності;

суди не звернули уваги, що при здійсненні державної реєстрації безспірність заборгованості не перевіряється. Крім того, за змістом частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя;

відповідачем разом із відзивом на позовну заяву долучено до матеріалів справи копію звіту № 18-191209-011 від 09 грудня 2019 року про грошову оцінку земельної ділянки, яка є предметом іпотеки (Т. 1, а. с. 218-223). Тому помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи відомостей про оцінку майна - предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя.

За таких обставин суди зробили неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позову. Тому судові рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування» сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 24 593,50 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 32 791,20 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування», яку підписано представником Диким Юрієм Олеговичем, задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року і постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська Анастасія Сергіївна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» про визнання протиправними та скасування рішень про держану реєстрацію, записів про реєстрацію, витребування майна із незаконного володіння та визнання договору про встановлення суперфіцію, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг та кредитування» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 24 593,50 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 32 791,20 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року і постанова Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук