Ухвала

від 07.06.2022 по справі 752/9712/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/9712/21

Провадження №11-кп/824/1438/2022 Головуючий в І інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 345-1 КК України Суддя - доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового

засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12020105010001415 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2021 щодо обвинуваченого,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Житомир, з середньою освітою, працює інженером першої категорії у Комунальному підприємстві «Київтеплоенерго», не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей та/або недієздатних/непрацездатних осіб, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2021 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців та відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбуття покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 2 (два) роки, з покладенням на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України, зокрема: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, реєстрації та місця роботи.

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 2174 грн. 90 коп. за проведення експертизи.

Згідно вироку суду, 14.12.2020 приблизно об 11:15 год. журналістка ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з телеоператором ОСОБА_11 , здійснюючи законну професійну діяльність та виконуючи редакційне завдання, проводили у прямому ефірі телемовника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюс Нетворк», який провадить діяльність з використанням логотипу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме: висвітлювали при безпосередній телетрансляції стан прибирання підприємцями підходів до їх торгівельних точок від снігу та льоду у м. Києві поблизу станції метро «Видубичі».

Для цього журналістка ОСОБА_10 та телеоператор, серед іншого, увійшли до приміщення торговельного павільйону, де здійснюється продаж напоїв та продуктів харчування, закусок (мала архітектурна форма), з метою опитати продавчиню стосовно виконання обов`язків з прибирання наслідків негоди. У цей час у цьому торговельному павільйону знаходився ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якого виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень журналістці під час виконання нею професійних обов`язків.

З метою реалізації свого протиправного умислу ОСОБА_6 прослідував за знімальною групою, яка вже перебувала на вулиці та прикриваючи власне обличчя головним убором, який тримав у своїй руці, без будь-яких пояснень почав штовхати ОСОБА_10 , що змусило останню відсторонитися і зробити йому усні зауваження щодо припинення незаконного посягання не неї.

Віддалившись від знімальної групи, ОСОБА_6 за певний час (не більше однієї хвилини), повторно наблизився до них та усвідомлюючи, що це журналісти, які здійснюють телезйомку, підійшов до ОСОБА_10 та діючи умисно, протиправно з метою заподіяння тілесних ушкоджень останній, наніс лівою рукою один удар в область її обличчя, а також штовхнув у спину. Після цього ОСОБА_6 розвернувся на пішов з місця події.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 . ОСОБА_10 були заподіяні ушкодження у вигляді синця в правій скроневій ділянці з розповсюдженням на вилицеву ділянку, два садна на фоні синця в правій скроневій ділянці з розповсюдженням на вилицеву ділянку, що за критерієм розладу здоров`я відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Своїми діями, які виразилися в умисному заподіянні журналістці легких тілесних ушкоджень у зв`язку із здійсненням нею законної професійної діяльності, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 345-1 КК України.

На даний вирок суду обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисниками адвокатами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , подано апеляційну скаргу, в якій вони просять скасувати вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2021, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345-1 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянтами зазначено, що суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив упереджену оцінку доказів, однобічність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, при цьому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи що призвело до притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка не вчиняла інкриміноване кримінальне правопорушення, така невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 та на визначення міри покарання.

Апелянти вказують, що судом першої інстанції були відхилені заперечення та доводи сторони захисту, що досудовим розслідуванням не з`ясовано, зокрема, чи можливо було ідентифікувати потерпілу ОСОБА_10 як журналіста та чи міг обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлювати, що потерпіла є журналістом та 14.12.2020 здійснює законну професійну діяльність.

Також, як зазначають апелянти, суд не встановивши, чи достатньою близько від ОСОБА_10 перебував в кафе обвинувачений ОСОБА_6 , наскільки голосно і за якими критеріями суд оцінив силу голосу потерпілої, зробив суб`єктивний висновок, що обвинувачений чув, як потерпіла називала телеканал і повідомляла про перебування в прямому ефірі. Суд не встановлював, як звучав голос потерпілої саме в кафе, адже досліджувалися відеозаписи на яких звучання голосу може відрізнятися від того, як він звучить та сприймається в приміщенні. Суд не зазначив, на підставі яких доказів зробив висновок, що ОСОБА_6 міг чути, про що розмовляла потерпіла з продавчинею.

Крім того, на відеозаписах не відображено, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває поряд з потерпілою, в момент коли вона називає назву телеканалу.

Крім того, апелянти стверджують, що суд першої інстанції до оцінки доказів підійшов з обвинувальним нахилом, оскільки не взяв до уваги твердження сторони захисту, покази обвинуваченого та покази потерпілої, яка підтвердила, що прес-карти та будь-яких розпізнавальних знаків - ТВ, преса, телебачення на одязі та мікрофоні не було, покази свідка ОСОБА_11 в тій частині, яка підтверджує необізнаність ОСОБА_6 , що перед ним журналіст, яка здійснює законну професійну діяльність. Крім того, апелянти зазначають, що суд не взяв до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_6 , що телеканал «КYІY.LIVE» йому невідомий, про нього та що потерпіла є журналістом дізнався, коли його викликали до поліції та повідомили про існування кримінального провадження, що цей телеканал не відноситься до загальновідомих українських телеканалів. Таким чином апелянти вважають, що висновок суду що обвинувачений міг усвідомлювати та усвідомлював, що перед ним знаходиться журналіст та оператор, а не пара так званих пранків, не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на припущеннях.

Також апелянти вказують, що суд не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_12 , які могли вплинути на вирішення питання про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 та на визначення міри покарання, з чого вбачаєтьсяупереджене ставлення суду, який відхиляє покази, які можуть свідчити про невинуватість обвинуваченого.

Щодо мотиву та кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, то апелянтами зазначено, що ОСОБА_6 не було відомо, що потерпіла є журналістом та займається журналістською діяльністю, а доказами які були досліджені в суді першої інстанції, на думку апелянтів, не встановлено наявність суб`єктивної сторони злочину, яка характеризується прямим умислом і полягає в усвідомленні винним того, що він своїми діями умисно заподіяв журналісту легкі тілесні ушкодження у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності, тобто, передбачав наслідки своїх дій і бажав їх вчинити, та стверджують, що наявність у людини в руках відеокамери, мікрофона чи будь-якого предмета за допомогою якого можна збирати певну інформацію, проводити зйомку, не робить цю людину автоматично журналістом, і оточуючі не зобов`язані сприймати будь-яку людину з відеокамерою чи мікрофоном як журналіста, який здійснює законну професійну журналістську діяльність. Крім того, наявність професійної камери не є тією ознакою у відповідності ст. 345-1 КК України, яка підтверджує статус журналіста.

Апелянти стверджують, що ОСОБА_6 будь-яких дій, що свідчили б про спрямованість саме на нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілій не вчиняв, що було видно з перегляду відеозаписів та встановлено з показів самого обвинуваченого, які і на досудовому слідстві і під час судового розгляду є незмінними, логічними та послідовними, його поведінка, яка зафіксована на відеозаписах не свідчить про бажання нанести тілесні ушкодження потерпілій, а стороною обвинувачення, в свою чергу, не надано достатніх доказів та не доведено мотивів на підтвердження прямого умислу обвинуваченого саме на нанесення потерпілій легких тілесних ушкоджень. Отже апелянти вважають, що в діях ОСОБА_6 відсутня суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України, що ставить під сумнів правильність кваліфікації дій останнього саме за ч. 2 ст. 345-1 КК України.

Крім того, апелянти стверджують, що судом першої інстанції не встановлено та не зазначено, які на його думку конкретні дії кореспондента та оператора не схвалював обвинувачений, разом з тим, суд відхилив заперечення сторони захисту про те, що обвинувачений не є зацікавленою особою у невиході сюжету та що у нього відсутній мотив для заподіяння тілесних ушкоджень пов`язаних з журналістською діяльністю, суд першої інстанції зазначив, що мова йшла про перешкоджання журналістській діяльності. При цьому, як вказують апелянти, протягом досудового розслідування та судового розгляду і захисники і обвинувачений постійно стверджували, що у обвинуваченого не було умислу на нанесення будь-яких тілесних ушкоджень потерпілій та що у обвинуваченого відсутній мотив заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій у зв`язку з журналістською діяльністю, що обвинувачений не мав на меті припинити процес зйомок сюжету. Те, що відбувалася пряма трансляція, обвинуваченому на час подій не було відомо, а отже метою його дій не могло бути бажання припинити трансляцію, як зазначено у вироку. Однак, суд безпідставно зробив висновок, що метою дій обвинуваченого було саме бажання нашкодити фізично і припинення трансляції. Доказів, що обвинуваченому було відомо про здійснення прямої трансляції, на думку сторони захисту, в судовому засіданні не було здобуто, таке питання не досліджувалося.

Також апелянти акцентують увагу апеляційного суду на тому, що ОСОБА_10 не перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Київ-Лайв», про що є наявна інформація в матеріалах справи, але, в матеріалах кримінального провадження міститься посадова інструкція кореспондента ТОВ «Київ. Лайв» та витяг з трудової книжки потерпілої, які свідчить про те, що вона працює кореспондентом в ТОВ «Київ Лайв», а в обвинувальному акті вказано, що редакційне завдання надано телеканалом «KYIV.LIVE», однак в матеріалах кримінального провадження таке завдання відсутнє, натомість є в наявності редакційне завдання про зняття сюжету, яке видано ТОВ «Ньюс Нетворк», апелянти вважають, що така розбіжність в документах підтверджує, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях та ставить під сумнів, що потерпіла 14.12.2020 здійснювала законну професійну діяльність, що впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого.

Крім цього апелянти, зазначають, що дії потерпілої ОСОБА_10 під час підготовки сюжету від 14.12.2020, переросли в незаконні, оскільки ОСОБА_6 неодноразово заперечував щоб його знімали на відеокамеру, вважають такі дії протиправним втручанням у приватне життя, вчиненими всупереч національному та міжнародному законодавству.

Також, апелянти стверджують і про істотне порушення вимог процесуального закону яке виразилось і в тому, що експертиза №042-281-2021 була призначена та проведена через чисельні порушення вимог КПК України. Стороною захисту під час судового розгляду та судових дебатів висловлена вимога про визнання висновку експерта № 042-281, ДВД - диску та відеозапису, який був направлений для проведення експертизи, протоколу огляду відеозапису від 04.03.2021 неналежним та недопустимим доказом, однак судом першої інстанції така позиція захисту була проігнорована, що призвело до ухвалення вироку стосовно ОСОБА_6 на недопустимих, неналежних і, як наслідок, недостатніх у їх сукупності доказах, тобто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою до скасування вироку.

На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 представником потерпілої ОСОБА_10 адвокатом ОСОБА_13 подано заперечення, в яких остання просить вирокГолосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого та його захисників без задоволення.

Представник потерпілої вважає апеляційну скаргу обвинуваченого та його захисників безпідставною, а вирок таким, який постановлений з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що суд, в процесі розгляду справи, достатньо приділив уваги з`ясуванню питання щодо ідентифікації потерпілої як журналістки, про що підтвердив свідок ОСОБА_14 , відтак твердження обвинуваченого, що він нібито не зрозумів, що перед ним журналістка, є лише намаганням уникнути покарання та оскаржити вирок суду. Тому адвокат ОСОБА_13 вважає, що суд, на підставі досліджених доказів та з огляду на обставини, що супроводжували скоєння злочину, зробив обґрунтований та об`єктивний висновок про те, що обвинувачений усвідомлював, що потерпіла є журналісткою та виконує свій професійний обов`язок, та обґрунтовано відхилив посилання сторони захисту на те, що статус потерпілої як журналіста не підтверджено, а висловлені в апеляційній скарзі сумніви сторони захисту, на думку адвоката ОСОБА_13 , є безпідставними. Крім того, адвокат ОСОБА_13 зазначає, що згідно Витягу з наказу №77 від 17.11.2020 по ТОВ «КИЇВ.ЛАЙВ», ОСОБА_10 прийнято на посаду кореспондента.

Також, на думку адвоката ОСОБА_13 , суд першої інстанції об`єктивно дослідив докази, надані сторонами та надав їм належну оцінку, а отже висновки суду цілком відповідають обставинам справи. Крім того, представник потерпілої, звертає увагу і на той факт, що подія злочину транслювалася у прямому ефірі телеканалу «Kyiv.Live», тобто відеозапис не містив виключень і демонструвався в ефірі у незмінному вигляді. Отже, як стверджує адвокат, висновки суду у справі базуються не на припущеннях, як це стверджує обвинувачений та його захисники, а на безпосередньому сприйнятті судом події злочину. На думку адвоката ОСОБА_13 , суд не лише належним чином використав цю унікальну можливість, а й детально й об`єктивно проаналізував відеозапис ситуації та оцінив цей доказ у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами у справі, як того вимагає ст. 370 КПК України. Таким чином, представник потерпілою, вважає, що судовий розгляд справи проведено у повному обсязі, без порушень норм процесуального та матеріального права України, висновки суду відповідають обставинам справи та базуються на належних доказах, а отже відсутні підстави для скасування або зміни вироку, передбачені ст. 409 КПК України.

Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляційні вимоги, просили скасувати вирокГолосіївського районного суду м.Києва від 01.11.2021 та закрити кримінальне провадження, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та його захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України за обставин, викладених у вироку обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України підтверджуються детальними та послідовними показаннями допитаної в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілої ОСОБА_10 , яка показала, що 14.12.2020 у проміжку часу з 11 до 12 години дня проводила репортаж з прямим включенням з міста Києва біля станції метро "Видубичі", неподалік супермаркету "Фуршет". Виконуючи редакційне завдання з освітлення обставин прибирання підприємцями прилеглої до їх МАФів територій, посипання льоду реагентами, підключилася до прямого ефіру, зайшла у так звану "наливайку", представилася журналістом телеканалу "KYIV.LIVE", почала спілкуватися, розмовляла голосно, щоб її чули. В руках тримала брендований мікрофон з найменуванням телеканалу на шашці. Поряд з нею знаходився оператор ОСОБА_11 , який тримав на плечах професійну відеокамеру з відповідною символікою. Також потерпіла зазначила, що у "наливайці" був ОСОБА_6 та чув, що вона представилася журналістом, повідомивши про назву телекомпанії, здійснення трансляції у прямий ефір. Після спілкування вона з оператором вийшли з МАФу та до неї підійшов невідомий на той час чоловік і почав її штовхати. Через декілька секунд чоловік відійшов, проте підсковзнувся і впав, при цьому знімальна група продовжувала репортаж. Цей же чоловік, яким є ОСОБА_6 , підвівся попрямував, і, підійшовши зі спини до неї, наніс удар по обличчю у скроневу частину з правого боку. Внаслідок удару на обличчі з`явилися синці, а також були подряпини, що сходили два-три дні.

Майже аналогічні показання у суді першої інстанції надав і свідок ОСОБА_11 , уточнивши, що коли вони з ОСОБА_15 виходили з останнього магазинчику, до них підійшов невідомий чоловік, якого він ідентифікував в судовому засіданні, як обвинуваченого ОСОБА_6 , який штовхнув його та журналістку ОСОБА_10 . Дії були цілеспрямованими. Безпосередньо цього чоловіка не бачив, адже дивився в об`єктив камери. Він, з журналісткою почали відходити, чоловік впав, підвівшись почав до них рухатися, вони відходили і чоловік наніс ОСОБА_15 удар по обличчю.

Свідок ОСОБА_16 в ході судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції надала показання про те, що у грудні 2020 року вона працювала у МАФі поблизу станції метро "Видубичі". 14.12.2020 у неї були клієнти: два молодих чоловіки, які пригостили напоєм обвинуваченого. До кіоску зайшли кореспонденти, сказали, що вони з телеканалу та запитали, чи відбувається прибирання дороги, а саме: дівчина з великим мікрофоном "Київ Лів" та чоловік з великою професійною камерою. Також ОСОБА_16 зазначила, що бачила, що ОСОБА_6 впав, що наздогнав дівчину. Потім, дівчина до неї зайшла і пожалілася на те, що її клієнт її вдарив. Момент удару свідок ОСОБА_16 не бачила.

Згідно із висновком експерта № 042-118-2021 від 08.02.2021 виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження, відносяться до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров`я), відповідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 № 6.

Відповідно до висновку експерта № 042-281-201 від 11.03.2021 у ОСОБА_10 , тілесні ушкодження у вигляді синця та саден правої половини обличчя могли утворитися при обставинах, зафіксованих на відеозапису з місця події, які мали місце 14.12.2020.

Відповідно до дослідженого судом першої інстанції в залі судового засідання лазерного диску, на якому містяться один відеофайл, та флеш накопичувачем встановлено, що згідно відомостей, які міститься на лазерному диску ОСОБА_10 , вела пряму трансляцію з вулиці у м. Києві поблизу станції метро "Видубичі, повідомила, що дізнаватиметься у підприємців про порядок прибирання наслідків негоди, зайшла до приміщення, де реалізовуються продукти харчування та напої, привіталась та повідомила назву телеканалу та про зйомку у прямому ефірі, поставила запитання продав чині - ОСОБА_16 , вийшла з приміщення, де видно, що знаходились кілька постатей. На дворі ОСОБА_10 продовжила репортаж, намагалася отримати коментар від продавця кіоску, віконце якого зачинилось, і у цей момент камера, з допомогою якою відбувалася трансляція у прямий ефір, струшується внаслідок стороннього впливу, ОСОБА_10 штовхає чоловік, прикриваючи обличчя головним убором, щось промовляє, а ОСОБА_10 перелякано робить чоловікову зауваження, чоловік відходить на залізничні рейки, де підсковзнувшись, падає у калюжу, зводиться на ноги, ОСОБА_10 в цей час пройшла уперед та продовжила спілкування зі студією та глядачами, повільно рухаючись уздовж кіоску з продажу шаурми, тоді як до неї швидко наблизився все той же чоловік, і, прикриваючи обличчя головним убором (тримаючи його в правій руці впритул до обличчя), замахнувся кілька разів на ОСОБА_10 , вдарив, штовхнув у спину. Зокрема, на 03 хв. 03 секунді відео зафіксовано нанесення лівою рукою чоловіка удару в обличчя дівчини. Після цього чоловік повертається та йде в напрямку естакад, у бік МАФу, з якого вийшла ОСОБА_17 .

На відео файлі, що міститься на флеш накопичувачі, відображаються описані вище події, проте, без текстових нашарувань, без телеведучих та без їх голосів, зображення на ньому більш чітке, звуки голосніші, сам відео файл довший та містить момент, коли чоловік, який вдарив і штовхав ОСОБА_10 , повернув за кут наприкінці ряду торговельних кіосків, крадькома, дивлячись в бік знімальної групи.

Наведені докази судом першої інстанції належним чином досліджені, детально викладені у вироку, та їм надана відповідна оцінка, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей, а тому суд правильно обґрунтував ними доведення винуватості ОСОБА_6 , та вірно кваліфікував дії останнього за ч.2 ст. 345-1 КК України.

При цьому, колегія суддів погоджується з мотивами неврахування судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_12 , яка не перебувала у безпосередній близькості до обвинуваченого та у місці, яке б дозволило бачити і чути подію, яка становить собою кримінальне правопорушення, до того ж особисто повідомила, що не була безпосереднім очевидцем моменту інценденту, що в свою чергу повністю спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Також, на переконання колегії суддів, під час судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції ретельно перевірив показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що дівчину та хлопця з камерою він жодним чином не ідентифікував, як журналістів, оскільки ні дівчина, ні оператор йому журналістами не представлялись, документів не показували, коментарі дати не просили, вдягнені були у звичайний одяг, крім того, свідомо ударів дівчині він не наносив та намірів таких не мав, а лише відсторонив від себе камеру, та грубо і нечемно вимовив прохання прибрати камеру і не знімати, свою згоду на зйомку не давав, при цьому сприймав дівчину та оператора як "пранків", та навів переконливі докази неспроможності такої версії обвинуваченого. Так, всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції, правильно встановив, що з переглянутих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_10 при намаганні зібрати інформацію при створенні програми у прямому ефірі, голосно і чітко вказувала на те, що вона та оператор представляють телерадіоорганізацію (у побутовому спілкуванні - телеканал), проголошувала його найменування, повідомляла про те, що особа, до якої вона зверталася перебуває у прямому ефірі. При цьому, з огляду на розміри приміщення магазину (кафе), які, згідно відео, є невеликими, підстав ставити під сумнів те, що обвинувачений, який перебував в ньому, міг не чути, що ОСОБА_10 , зайшовши до приміщення, повідомила назву телеканалу та вказала про здійснення прямого ефіру, як про це зазначають апелянти, колегія суддів не вбачає. До того ж, у руках ОСОБА_10 знаходився досить великий мікрофон з найменуванням телеканалу, поряд з нею перебував чоловік з професійною камерою, що всупереч доводам апелянтів, свідчить про можливість ідентифікувати ОСОБА_10 , як журналіста. Крім того, здійснюючи репортаж ОСОБА_10 акцентувала увагу на стані вулиці, та до обвинуваченого не зверталась, не ставила йому запитань, не просила надати коментар на камеру, фактичний їх контакт зводився до захисту від нетривалих нападок обвинуваченого під час прямого ефіру, а тому посилання на те, що ОСОБА_10 не представилась та не показала посвідчення журналіста обвинуваченому є неспроможними. Що стосується відсутності на потерпілій прес-карти, то це, на думку колегії суддів не може свідчити про те, що обвинувачений не усвідомлював, що перед ним журналіст, враховуючи наявність у потерпілої мікрофону з розпізнавальними знаками ТБ, а саме найменуванням телеканалу "KYIV.LIVE", яке чітко бачив обвинувачений, оскільки в своїх поясненнях вказував, що такий телеканал йому був невідомий, а також професійної камери. Звертає увагу на себе і те, що репортаж ОСОБА_10 здійснювався на вулиці і до нападу на неї обвинуваченим, зйомка останнього не відбувалась, будь-яких провокуючих дій щодо обвинуваченого потерпіла не вчиняла, взагалі вулиця була безлюдною, а тому твердження обвинуваченого про те, що він думав, що це «пранки» не заслуговує на увагу. При цьому, жодного підтвердження того, що ОСОБА_6 заперечував проти проведення його зйомки, його прохань чи висловлювань з цього приводу відеозаписи не містять.

Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції з достатньою повнотою було перевірено здійснення 14.12.2020 потерпілою своєї професійної діяльності, яка, окрім показань самої потерпілої ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_11 і відеозапису сюжету, з яких слідує, що у парі з оператором ОСОБА_10 здійснювала збирання й одержання інформації, її оформлення в сюжет, зберігання на носії у відеокамері, поширення засобами безпосередньої трансляції на необмежене коло осіб через телеорганізацію - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюс Нетворк", також підтверджується і редакційним завданням від 14.12.2020 № 14/12-20, оформленим Товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюс Нетворк", основними видами діяльності, якого, згідно з КВЕД, є діяльність у сфері телевізійного мовлення, виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних программ. Також, згідно із витягом з трудової книжки та наказу від 17.11.2020 № 77 про прийняття на роботу ОСОБА_10 працює на посаді кореспондента відділу редакторів департаменту проектів та програм з 18.11.2020, має виданий телерадіокомпанією ідентифікуючий розпізнавальний документ - прес-карту на своє ім`я, що містить інформацію про те, що ОСОБА_10 є журналістом і станом на 14.12.2020 виконувала редакційне завдання.

Доводи апеляційної скарги про те, що в обвинувальному акті зазначено, що редакційне завдання було надано телеканалом "KYIV.LIVE", а не "Ньюс Нетворк", що ставить під сумнів здійснення потерпілою 14.12.2020 законної професійної діяльності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюс Нетворк" має ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на здійснення телевізійного мовлення, і здійснювала свою діяльність з використанням логотипу "KYIV.LIVE", при цьому офіційне перебування ОСОБА_10 у трудових відносинах з Товариством з обмежено відповідальністю "Київ.Лайв" - виробником телепрограм та виконання редакційного завдання, отриманого від телемовника (телерадіоорганізації) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюс Нетворк", як правильно зазначив суд першої інстанції не спростовує факту виконання ОСОБА_10 професійної законної діяльності журналіста 14.12.2020 у м. Києві поблизу станції метро "Видубичі" у проміжок часу з 11 по 12 години дня.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що обвинувачений будь яких дій, спрямованих на нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, не вчиняв та не мав умислу і мотивів для їх заподіяння у зв`язку з журналістською діяльністю потерпілої, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки дії обвинуваченого, який після здійснення поштовху потерпілої та оператора, не залишив місце пригоди, а наздогнавши потерпілу, яка здійснювала в цей момент репортаж, наніс їх ушкодження, беззаперечно вказують на те, що така поведінка обвинуваченого була спрямована саме на нанесення ушкоджень журналісту під час виконання ним професійних обов`язків, які за наслідками проведення експертизи, виявилися такими, що відносяться до легких тілесних ушкоджень та охоплюються диспозицією інкримінованої статті кримінального закону. При цьому мотивом таких дій, про, що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, став вияв неповаги, неправильна оцінка суспільних і соціальних цінностей, особисте несхвалення конкретних дій кореспондента й оператора, зокрема коментування його поведінки, після нанесення їм поштовху, метою - бажання нашкодити фізично і припинити трансляцію, до того ж про усвідомлення обвинуваченим того, що здійснювалась трансляція свідчать і його дії спрямовані на прикриття свого обличчя стороннім предметом, який він тримав у руці в момент поштовхів та удару задля утруднення впізнання.

Що стосується доводів апеляційної скарги про недопустимість та неналежність таких доказів як висновок експерта №042-281-2021 від 11.03.2021, який на думку сторони захисту, був призначений та проведений з порушеннями КПК України, ДВД - диску та відеозапису, який був направлений для проведення експертизи, протоколу огляду відеозапису від 04.03.2021, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Так,всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого та його захисників, висновок експерта №042-281-2021 від 11.03.2021, яким було проведено судово-медичну експертизу за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12020105010001415 ОСОБА_10 на підставі постанови слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві від 09.03.2021, ґрунтуються навідомостях, які експерт сприймав безпосередньо, шляхом огляду відеозапису з місця події, які мали місце 14.12.2020, який містився на наданому ДВД-диску, протоколу огляду відеозапису та висновку експерта №042/118-2021 на ім`я ОСОБА_10 . У висновку зазначено матеріали, які використовувались при проведенні експертизи, а також зазначено коли, де, ким тана якій підставі проведено експертизу, місце і час проведення експертизи. Експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків чи розголошення даних досудового слідства чи дізнання. У ході дослідження було надано відповіді на поставлені на вирішення експертизи питання. Експертизу проведено кваліфікованим експертом ОСОБА_18 , яка володіє спеціальними знаннями, має право на проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю «судово-медична експертиза», та достатній експертний досвід роботи. Отже, експертне дослідження проведене із дотриманням процесуального порядку його призначення та проведення, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його захисників про проведення експертизи з порушеннями вимог КПК України, є неспроможними. Звертає колегія суддів увагу і на те, що кримінальним процесуальним законодавством України не передбачено визначення понять первинної, додаткової чи повторної експертизи, а тому не зазначення у висновку експерта №042-281-2021 від 11.03.2021 повторна чи додаткова виконана експертиза, не може бути підставою для визнання такого висновку неналежним чи недопустимим доказом, як про це зазначають апелянти.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що певні розбіжності в описанні доказів, на які в тому числі і посилаються апелянти, а саме: найменування слідчим носія з відеозаписом диском, замість флеш накопичувача у другому абзаці протоколу огляду відеозапису від 03.02.2021; зазначення у супровідному листі експертної установи дати протоколу огляду відеозапису як 04.03.2021, замість правильного 03.02.2021, так само як і у тексті висновку експерта № 042-281-2021, є описками, зумовлені людським фактором, які є свого роду неточностями, що не міняють змісту й суті процесуальних документів та не є безумовною підставою для визнання вказаних доказів недопустимими.

Що стосується ДВД-диску та відеозапису, то як вбачається з матеріалів справи та правильно встановив суд першої інстанції, не дивлячись на те, що стороною обвинувачення не було надано жодного процесуального документа про визнання певного носія інформації речовим доказом, проте, джерело походження обох носіїв та відеозаписів, які на них містяться, є установленим. Так, флеш накопичувач з відеозаписом був наданий слідчому потерпілою ОСОБА_10 30.01.2021 в ході проведення її додаткового допиту, про що зазначено у відповідному протоколі від 30.01.2021. Лазерний диск з відеозаписом був переданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ.Лайв" слідчому на запит з супровідним листом від 22.02.2021 № 22/02-21. Наданий потерпілою ОСОБА_10 флеш накопичувач з відеозаписом був оглянутий слідчим, про що складено відповідний протокол огляду відеозапису, згідно якого безпосередньо досліджувався файл з назвою "Clip0004", розміром 1,36 гігабайт. При цьому, колегія суддів вважає, що відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови слідчого про визнання зазначеного флеш накопичувача та лазерного диску з відеозаписом речовим доказом, не спростовує достовірності інформації, відображеної на відеозаписах, які були оглянуті в суді першої інстанції, та учасники події не заперечували, що на відеозаписах зображені потерпіла та обвинувачений. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що, зазначені відеозаписи є належними і допустимими доказами у справі, оскільки, були надані добровільно, джерело походження їх є встановленим,

Таким чином, судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження, будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду не встановлено.

Відповідає вимогам статті 65 КК України і призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання, розмір якого обраний з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, який є нетяжким злочином, його наслідки, які не є тяжкими чи особливо обтяжливими для потерпілої, відсутність збитків або ж заподіяння майнової шкоди потерпілій особі, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується дуже позитивно, має значний життєвий і трудовий досвід, до кримінальної відповідальності притягається вперше, є особою зрілого віку, який продовжує працювати на відповідальній посаді, має постійне місце реєстрації та місце проживання, освіту, веде соціально-позитивний спосіб життя, виявляв свідоме ставлення до судового процесу та взірцеву процесуальну поведінку й повагу до суду, відсутність обставин, що обтяжують покарання, до обставини, яка пом`якшує покарання, суд першої інстанції відніс ускладненість стану здоров`я обвинуваченого, вікові зміни, що підтверджується відповідними документацією медичного характеру, ставлення обвинуваченого до вчиненого, форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, поведінку під час та після вчинення злочинних дій. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, в межах, установлених санкцією інкримінованої статті, відповідно до положень КК України.

Обґрунтованим вважає, колегія суддів, і висновок суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з підстав зазначених у вироку.

Відтак, підстав для скасування оскаржуваного вироку, як про це ставлять питання в своїй апеляційній скарзі обвинувачений та його захисники, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 376, ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 01.11.2021 щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 -1 КК України без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_4