Рішення

від 13.06.2022 по справі 756/17332/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14.06.2022 Справа № 756/17332/21

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний №756/17332/21

Провадження №2/756/1974/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.

за участю секретаря Колесник А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Кравця Р.Ю.,

представника відповідача

НВК «Спеціалізованої школи

І-ІІІ ступенів - ліцей» №20 адвоката Лєдовського А.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Навчально-виховного комплексу «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Сікори Олени Віталіївни, Навчально-виховного комплексу «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до директора НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Сікори О.В., НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 про визнання протиправним і скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову вказала, що з 14.05.2005 працює на посаді вчителя історії у НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20. Наказом директора НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Сікори О.В. №172-к від 05.11.2021 позивача було відсторонено від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення. Як підставу зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 №48 від 01.11.2021.

Позивач вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що наказ не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених в ній працівників може призвести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення, що передбачені в передбачених ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, не передбачено Календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативним актом, який встановлює види обов`язкових щеплень в Україні, в тому числі, і за епідемічними показниками; в порушення ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не було надано єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення - посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідного подання про усунення особи від роботи.

Крім цього, оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки прийнятий за відсутності визначеного законом порядку відсторонення, оскільки ані ст. 46 КЗпП ані ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не містить порядку для відсторонення працівників, які не щеплені проти С0VID-19; норма п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України №1236, що містить вимогу про «взяття до відома» не містить імперативних приписів про порядок здійснення відсторонення працівників, а лише вказує на рекомендації до усвідомлення інформації, висловленої Кабінетом Міністрів України; норма ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вимагає, щоб відсторонення відбувалося в порядку, встановленому законом, постанова Кабінету Міністрів України №1236 законом не є та не може собою його підмінювати; Конституція України не визначає серед випадків обмеження права на працю, обмеження пов`язане із щепленням проти СОVID-19, встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України, як це було встановлено рішенням Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020 року.

На підставі викладеного, позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати наказ директора НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Сікори О.В. №172-к від 05.11.2021 про відсторонення від роботи, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

30.11.2021 представник позивача звернувся до суду з заявою про усунення недоліків та надав позовну заяву у новій редакції.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у вказаній цивільній справі та призначено судове засідання.

04.01.2022 на адресу суду від представника НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 - адвоката Лєдовського А.В. надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 вважає заявлений позов безпідставним та за результатами розгляду справи просить залишити його без задоволення.

Позивач працює у відповідача на посаді вчителя історії за трудовим договором. 01.11.2021 його було письмово повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 та п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрі України №1236 від 09.12.2020. Повідомлення зазначало необхідність до 05.11.2021 надати документ, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання для проведення профілактичних щеплень, та попереджено про наслідки невиконання.

Відповідач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.11.2020 на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ, організацій покладено забезпечення контролю за проведенням обов`язкового щеплення проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком; відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень.

Крім того листом управління Оболонської РДА в м. Києві №10418-3072 наголошено, що відповідно до п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 саме на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено обов`язок безпосередньо забезпечити контролю за проведенням обов`язкового щеплення проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком; відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень.

Відповідач вважає, що директор НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Сікори О.В. відповідно до діючого законодавства була зобов`язана відсторонити позивача від роботи відтак як ОСОБА_1 будучи вчителем закладу загальної середньої освіти, не пройшла обов`язкове щеплення проти COVID-19, категорично відмовилась надати відповідний документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та не має протипоказань до вакцинації.

Представник НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» наголошує, що тимчасове увільнення від роботи не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, що застосовуються у виняткових випадках та має на меті відвернення та/або попередження негативних наслідків. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Рішення директора НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Сікори О.В. про відсторонення позивача від роботи є обґрунтованим, містить належні посилання на норми чинного законодавства, що дають підстави для відсторонення. Наказ №172-к від 05.11.2021 є правомірним, а процедура відсторонення позивача від роботи додержана у повному обсязі.

В свою чергу, 14.01.2022 представник позивача - адвокат Кравець Р.Ю. надав до суду відповідь на відзив.

Позивач наполягає, що Наказ №172-к від 05.11.2021 про відсторонення позивача від роботи є протиправним, оскільки в ньому відсутні належні правові підстави та він прийнятий за відсутності визначеного законом порядку відсторонення.

Також, вказує на відсутність науково обґрунтованої ефективності вакцини проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, в той час, коли Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» гарантує право на здійснення виключно науково обґрунтованого попередження масових інфекційних захворювань.

В судовому засіданніпозивач ОСОБА_2 та представник позивача - адвокат Кравець Р.Ю. позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити в повному обсязі. Додатково повідомили, що наказом НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 №31/к/тр від 25.02.2022 позивача з 01.03.2022 позивача було допущено до виконання посадових обов`язків вчителя історії.

Відповідач директор НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Сікора О.В. в судове засідання не з`явилась про дату, час та місце судом повідомлявся належним чином, про що у матеріалах справи містяться відповідні документи.

Представник відповідача НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 - адвоката Лєдовського А.В. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі, просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом з 14.10.2005 ОСОБА_1 працює у НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 на посаді вчителя історії.

04.10.2021 на сайті МОЗ України було опубліковано прийнятий Наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» №2153 від 04.10.2021 року, який містив такі положення: «Обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

- центральних органів виконавчої влади та їх тереторіальних органів;

- місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

- закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності».

01.11.2021 позивача під розписку повідомлено, що на підставі Наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пункту 41-б Постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 необхідно надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щепленні від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України №595 від 16.09.2011 (а.с.62).

05.11.2021 директором НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Сікорою О.В., заступником директора НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Шевченко О та лаборантом Зубрицькою Г. складено акт №12 про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного документу про протипоказання та застереження до проведення профілактичних щеплень (а.с.63).

Наказом директора НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Сікори О.В. №172-к від 05.11.2021 позивача було відсторонено від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати з 08.11.2021 до усунення причин, що зумовили відсторонення.В наказі містяться відомості про ознайомлення позивача із наказом (а.с. 39).

Спір між сторонами виник з приводу законності наказу відповідача про відсторонення позивача від виконання покладених на неї обов`язків через не надання доказів вакцинації та не надання медичної документації проти абсолютних протипоказань щодо такої.

Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Кабінетом Міністрів України 22.07.2020 затверджено Постанову «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» за №641.

Протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Згідно статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Разом з тим передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Наказом МОЗ України №2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Отже, на підставі ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» в редакції від 26.10.2021, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» працівники НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину, як працівники, що належать до закладів освіти (загальної середньої).

На підставі досліджених документів суд прийшов до висновку, що всі працівники НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину, в тому числі і позивач.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» передбачається, що щеплення проводиться, в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Абсолютні протипоказання - стан, за якого існує чітко визначена ймовірність виникнення серйозної побічної реакції на введену вакцину для реципієнта вакцини, а ризики від проведення вакцинації значно перевищують переваги від проведення щеплення. Абсолютні протипоказання можуть бути постійними й тимчасовими;

Окрім того, суд зазначає, що протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання.

Доказів на підтвердження звернення позивача до лікаря або наявності у позивача абсолютних протипоказань до профілактичного щеплення проти COVID-19 суду надано не було.

Статтею 46 КЗпП України передбачено право відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі наявності інших випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до постанови Кабінету Мінсітрів України № 1236 (в редакції від 20 жовтня 2021 року) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначено переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП, частини першої статті 1 ЗУ «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення.

З матеріалів справи убачається, що позивач була заздалегідь повідомлена про обов`язковість вакцинації, наслідки та підстави можливого відсторонення.

Внаслідок невиконання вимог уповноваженими особами було складено акт про відмову надати документ про обов`язкове щеплення проти COVID-19 або медичного документу протипоказання та застереження до проведення профілактичних щеплень.

Відсторонення від роботи було здійснено шляхом видачі наказу №172-к від 05.11.2021 про відсторонення від роботи, з зазначенням підстав та строків такого відсторонення. Позивач з наказом ознайомлена згідно наявності особистого підпису на копії наказу наданого до суду.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників матимуть негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу на посадових осіб від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Суд погоджується із посиланням позивача про відсутність в законодавстві України норми, яка дозволяла примусову вакцинацію. Проте, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Так, дійсно обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст.8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Проте, такі втручання цілком припустимі та можуть бути виправданими.

Для визначення законності втручання Європейський суд вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно наметі законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) зазначає: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).» ЄСПЛ установивши, втручання у приватне життя у вигляду обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому не спричиняє порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Окрім того, в зазначеному рішенні ЄСПЛ вказано, «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується тих, хто отримує відповідні щеплення так і тих, хто не може бути вакцинованим, і таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

«Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав Суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Суд не може визнати обґрунтованими твердження позивача, що усі зареєстровані в України вакцини проти COVID-19 є експериментальними лікарськими засобами, що перебувають на стадії клінічних досліджень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №95 від 08.02.2021 «Деякі питання державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування», передбачено реєстрацію вакцин для профілактики COVID-19 дозволені для екстреного використання в Україні.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 в тому числі посилалась на порушення її права на працю.

Згідно ст. 64 Конституції України що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У відповідності до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Обмеження прав громадян, зокрема права на працю можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану та мають встановлюватися виключно законом.

Однак в даному випадку, обов`язкова вакцинація ОСОБА_1 з подальшим її тимчасовим відстороненням, через відсутність щеплення тимчасово обмежило її право на працю з огляду на суспільні інтереси.

Окрім того, згідно з ст. 43 КЗпП право на працю включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Отже, позивач ОСОБА_1 не позбавлена можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації.

Європейський суд з прав людини в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) зазначає «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитись від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021р. у справі №331/5291/19 вказано, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою, тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим. Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, втому числі й самих дітей. В цій же постанові, Верховного Суду вказано, що вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, можна визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту, а право дитини позивачки на освіту в шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси.

В даному випадку суд вважає, що відсутнє порушення права позивача на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки ОСОБА_1 , відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці, займає посаду вчителя історії, трудові відносини не припинені, жодного наказу про звільнення позивача не видавалось, а обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки суспільства.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи позивача є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення від роботи ОСОБА_1 робоче місце за працівником зберігається, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до директора Навчально-виховного комплексу «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 Сікори Олени Віталіївни (дата народження невідомо, РНОКПП невідомо, адреса місця роботи: м. Київ, просп. Оболонський, 32-Б), Навчально-виховного комплексу «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів-ліцей» №20 (04214, м. Київ, просп. Оболонський, 32-Б, код ЄДРПОУ 16459048) про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення - залишити без задоволення;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 14.06.2022.

Суддя: О.В.Диба