Постанова

від 06.06.2022 по справі 161/13314/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13314/21 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/373/22 Категорія: 44 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника позивачів - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , поданим їх представником ОСОБА_6 , до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_7 , про стягнення завданої внаслідок ДТП шкоди, за апеляційною скаргою відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року адвокат Шумський Б. А. звернувся в інтересах позивачів ОСОБА_3 , малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Департаменту патрульної поліції з даним позовом, який мотивував тим, що при виконанні службових обов`язків 06.07.2020 р. ОСОБА_8 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, у зв`язку з чим помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.11.2020 р., залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду, поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону УПП у Волинській області ДПП НПУ, рядового поліції ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Факт перебування ОСОБА_8 у трудових відносинах та завдання шкоди саме під час виконання трудових обов`язків підтверджується вищевказаним вироком та ухвалою і не заперечується іншою стороною.

Як зазначено адвокатом у позовній заяві, ОСОБА_3 є дружиною загиблого ОСОБА_8 , у шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_5 - мати померлого. На час смерті потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю були на його утриманні, оскільки донька є малолітньою, а ОСОБА_3 не працювала, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а тому мають право на відшкодування шкоди в порядку ч.2 ст.1200 ЦК України у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого. Окрім того, смертю ОСОБА_8 внаслідок ДТП його дружині ОСОБА_3 , доньці ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 було завдано моральної шкоди, яку позивачі оцінюють у 500 000 грн кожній та просять стягнути її з відповідача на їхню користь.

На підставі зазначеного просили стягувати з ДПП на користь ОСОБА_3 за шкоду, завдану у зв`язку зі смертю ОСОБА_8 , 3 685,48 грн щомісячно з 07.07.2020 і до досягнення ОСОБА_4 чотирнадцятирічного віку, на користь ОСОБА_4 - за таку ж шкоду 3 748,71 грн щомісячно з 07.07.2020 і до досягнення нею вісімнадцятирічного віку; стягнути з ДПП на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 500 000 грн кожній моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю ОСОБА_8 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань:

на користь ОСОБА_3 шкоду, завдану у зв`язку зі смертю ОСОБА_8 , у розмірі 3685 гривень 48 коп. щомісячно, починаючи з 07 липня 2020 року і до досягнення ОСОБА_4 чотирнадцятирічного віку;

на користь ОСОБА_4 шкоду, завдану у зв`язку зі смертю ОСОБА_8 , у розмірі 3 748 гривень 71 коп. щомісячно, починаючи з 07 липня 2020 року і до досягнення ОСОБА_4 вісімнадцятирічного віку;

на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 500000 гривень кожному позивачу моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю ОСОБА_8 ;

на користь держави судовий збір у розмірі 11350 гривень.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ДПП НП України є неналежним відповідачем, оскільки відшкодування моральної та майнової шкоди належить здійснювати з ОСОБА_7 , який був водієм даного автомобіля та який грубо порушив Закон України «Про дорожній рух», ПДР, у зв`язку з чим останнього визнано винним у вчиненні злочину. Таким чином, ч. 2 ст. 1177 ЦК імперативно визначає випадки, коли держава не бере на себе обов`язок відшкодувати шкоду особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, а саме коли встановлено особу, яка вчинила злочин. Також суд не мотивував розмір моральної шкоди, яку стягнуто на користь позивачів, оскільки за рахунок виплати одноразової соціальної виплати сім"ї померлого вже повністю компенсовано завдану моральну шкоду за смерть працівника поліції при виконанні ним службових обов"язків.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів адвокат Шумський Б.А. зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду - залишити без змін.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов є обґрунтованим та на підставі статей 1167, 1168 1172, 1174, 1195, 1200, 1201, 1202 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає повністю до задоволення.

З таким висновком колегія суддів погоджується лише частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2020 року приблизно о 05 год. 26 хв. ОСОБА_7 , будучи поліцейським взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП у Волинській області ДПП НПУ, керуючи технічно справним транспортним засобом - легковим автомобілем марки "Mitsubishi Outlander", модель MOU-04МП, р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Володимирській м. Луцька в напрямку с. Забороль Луцького району Волинської області, неподалік буд. 74а, діючи з необережності, перебуваючи у стані стомлення - заснув, у результаті чого виїхав на бордюрний камінь, який знаходився з правого боку за ходом руху автомобіля, де, продовжуючи рух тротуаром, через 13,5 м передньою правою частиною транспортного засобу здійснив наїзд на електроопору.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Mitsubishi Outlander", модель MOU-04МП, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №288 від 17.07.2020, отримав закриту черепно-мозкову травму, що супроводжувалась забоєм головного мозку із крововиливами під оболонки, що і стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.11.2020, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 14.04.2021, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 перебував у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції шляхом проходження служби поліцейським взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП, рядовим поліції, та виконував свої безпосередні службові обов`язки. Дана обставина також підтверджується копією витягу з наказу №593 о/с від 13.08.2020, копією витягу з наказу №432 о/с від 20.10.2017 та копією витягу з наказу №579 о/с від 01.08.2019 (а.с.36-38) і не заперечується відповідачем.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля"Mitsubishi Outlander", модель MOU-04МП, р.н. НОМЕР_1 , 2017 р.в., є Департамент патрульної поліції.

Як вбачається з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4569900 від 24.10.2019, цивільно-правова відповідальність Департаменту патрульної поліції в період з 23.12.2019 по 22.12.2020 відносно автомобіля "Mitsubishi Outlander", модель MOU-04МП, р.н. НОМЕР_1 , 2017 р.в, застрахована в АСК «Омега (а.с.34).

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 27.04.2018 до смерті ОСОБА_8 перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.7).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою дочкою ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивача ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 (а.с.8).

Згідно з копією довідки Департаменту соціальної політики Луцької міської ради №942 від 10.08.2020 ОСОБА_3 з 01.10.2018 перебувала на обліку в Департаменті соціальної політики як одержувач допомоги при народженні дитини на ОСОБА_4 (а.с.11).

Як вбачається з копії довідки ПП «Смак пригод» (код ЄДРПОУ 41192367), ОСОБА_3 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.12.2018 по 23.12.2021 згідно з наказом №15 від 20.12.2018 (а.с.12).

ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_8 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.13).

Частиною першою статті 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності.

Відповідно до частини другої 1200 ЦК України визначена у пунктах 1-5 частини першої цієї статті особам шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з урахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Згідно з частиною першою статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Отже, позивачі мають право на отримання відшкодування, відповідно до п. 1 та п.4 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, шкоди завданої у зв`язку зі смертю чоловіка, батька дитини та сина.

Щодо неправильності нарахування судом розміру присуджених виплат у цій частині відповідачем в апеляційній скарзі жодних аргументів не наведено.

Беручи до уваги зазначені норми закону та додані до справи і належним чином оцінені судом докази, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції у частині стягнення щомісячних сум на відшкодування шкоди дружині та дочці померлого.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежного відповідача в справі, яким, на думку апелянта, має бути ОСОБА_7 , а не Департамент патрульної поліції Національної поліції України, апеляційний суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 203/3237/16 (провадження № 61-10121св19) вказав, що відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності (пункт 1 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 вересня 2017 року № 757).

Відповідальність роботодавця за шкоду, завдану її працівником, врегульовано статтею 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Джерело підвищеної небезпеки (службовий транспортний засіб) експлуатується працівником патрульної поліції виключно в службових цілях. Працівник поліції наділений правами здійснювати експлуатацію службового транспортного засобу (об`єкт державної власності), застосовувати передбачені законом заходи примусу з використанням автомобіля, в результаті чого може бути завдана шкода.

У справах про відшкодування шкоди, завданої поліцейським внаслідок ДТП, визначальне значення має саме кваліфікація відповідних конкретних дій посадових осіб, а не характер загальної діяльності організації, в якій працює завдавач шкоди.

Співробітник поліції, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони пошкодження та знищення майна будь-якої особи.

Верховний Суд зазначив, що у справах про відшкодування шкоди, завданої поліцейським у результаті ДТП, є та юридична особа, у якій працевлаштований такий співробітник, а спеціальними нормами, що регулюють такі правовідносини, є статті 1187, 1172 ЦК України.

Разом з тим, згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Отже, не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

За сукупності таких умов за спричинену поліцейським шкоду відповідальність має нести його роботодавець, а тому належним відповідачем у справі, до якого має бути звернута матеріально-правова вимога, є ДПП НП України, який є юридичною особою і може бути стороною у цивільному процесі (стаття 48 ЦПК України).

Висновки про те, що належним відповідачем у спорах щодо відшкодування шкоди, завданої ДПТ за участю службового автомобіля поліції, є ДПП НП України, викладені також у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 760/10402/16-ц (провадження № 61-1184св17), від 10 листопада 2021 року у справі № 524/8803/19 (провадження № 61-14690св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 332/4043/18 (провадження 61-7294св20).

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що належним відповідачем у цій справі є саме Департамент патрульної поліції Національної поліції України, так як саме він є власником об`єкта транспортного засобу - автомобіля "Mitsubishi Outlander", модель MOU-04МП, р.н. НОМЕР_1 , 2017 р.в., що визнається учасниками цієї справи - ст. 82 ч. 1 ЦПК України, що встановлено вироком суду - ст. 82 ч. 6 ЦПК України), використання якого створює підвищену небезпеку та працівник якого - поліцейський взводу №2 роти №3 батальйону УПП у Волинській області ДПП НПУ, рядовий поліції ОСОБА_7, завдав шкоди під час несення служби, керуючи цим службовим автомобілем.

Як на підставу апеляційного оскарження заявник також посилається на те, що судом не враховано виплату Департаментом патрульної поліції одноразової грошової допомоги, яку відповідач вважає компенсацією за моральні страждання позивачів. Вказані доводи колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Статтею 97 Закону України «Про національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема,: смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч.2 ст.97 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 98 Закону України «Про національну поліцію» у випадках, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) поліцейського.

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем відповідно до наказу №2250 о/с від 16.03.2021 «Про виплату поліцейським одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності» ОСОБА_4 - дочці померлого поліцейського взводу № 2 роти №4 Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП ОСОБА_8, була призначена одноразова грошова допомога на підставі п.1 ст. 97 Закону України від 02.07.2015 р. № 580-VIII «Про Національну поліцію» та п.2 ст. 100 Закону, у розмірі 1702500,00 грн (а.с. 64).

14 травня 2021 року позивачу ОСОБА_3 на користь малолітньої дочки була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 1702500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6388 від 13.05.2021 р. (а.с. 65).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що одноразова грошова допомога та моральна шкода є різними правовими категоріями, порядок та підстави їх виплати (стягнення) відрізняються, а тому такі доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Щодо відсутності правових підстав для стягнення моральної шкоди апеляційний суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом враховується, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року по справі № 640/3837/17 та від 29 серпня 2018 року по справі № 686/16161/16-ц.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам, суд першої інстанції, з висновком якого не у повній мірі погоджується апеляційний суд, урахував глибину та тяжкість моральних страждань позивачів, яких вони зазнали внаслідок смерті ОСОБА_8 .

Апеляційний суд враховує те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, бере до уваги, що сам факт загибелі сина, чоловіка та батька для дитини внаслідок ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів.

Проте, присудження до стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди в користь позивачів по 500000 грн кожній, на думку колегії апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин даної справи, характеру правопорушення водія, який спричинив ДТП, та інших обставин, які встановлені судом у цій справі, не у повній мірі відповідає принципу розумності і справедливості, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення та зменшення розміру моральної шкоди до 250 000 грн кожному позивачу.

У зв`язку з наведеним колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в іншій частині, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, який надав належну оцінку всім обставинам справи та перевірив аргументи учасників справи, а зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів. Однак, у частині розміру стягнутої моральної шкоди апеляційний суд частково задовольняє вимоги апеляційної скарги і змінює оскаржуване судове рішення, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції з відповідача, з 500000 грн до 250000 грн в користь кожного позивача.

Відповідно до ч. 1. ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року в даній справі в частині вимог про стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши розмір стягнутої з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України моральної шкоди, завданої у зв"язку зі смертю ОСОБА_8 , в користь ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень кожному.

В решті рішення суду залишити без змін.

Поновити дію рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2021 року, яка була зупинена ухвалою Волинського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді