Постанова
від 06.06.2022 по справі 758/11906/19
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року місто Київ.

Справа 758/11906/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3640/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Желепи О.В.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

при секретарі судового засідання Ковальовій В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року (у складі судді Ларіонової Н.М., інформація щодо дати складання повного тексту відстуня )

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя в якому просив: 1) визнати за ним право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) визнати за ним право власності на легковий автомобіль RENAULT «MEGAN» 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; та легковий автомобіль RENAULT «MEGAN» 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; визнати за позивачем та відповідачем право спільної сумісної власності у рівних частинах на нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_3 за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 39 , ГБК «Вимпел».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 18 липня 1998 року позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який 30 квітня 2018 року розірвано на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва. Перебуваючи у шлюбі, колишнім подружжям ОСОБА_4 було набуте майно, а саме - трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; легковий автомобіль RENAULT «MEGAN» 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; легковий автомобіль RENAULT «MEGAN» 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_3 в гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел» за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 39. Позивач вважає, що спірна трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю, оскільки придбана ним за особисті кошти, що були отримані від продажу двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , подарованої позивачу батьками. Спірні легкові автомобілі RENAULT «MEGAN» 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та RENAULT «MEGAN» 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 вважає своєю особистою власністю, оскільки придбані ним за кошти батьків. Нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_3 в ГБК «Вимпел» за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 39, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 1 серпня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя:

- визнано за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення - гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 18,5 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», який знаходиться за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Сирецька, 39 ;

- визнано за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення - гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 18,5 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», який знаходиться за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Сирецька, 39 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, 02.11.2021 року згідно поштової відмітки, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим .

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд безпідставно не врахував, що спірна квартира придбавалась за особисті кошти позивача, які були отримані від реалізації подарованої позивачу іншої квартири, яка відповідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України є його особистим майном. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

25 січня 2022 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала відзив на апеляційну скаргу, обґрунтований тим, що апеляційна скарга представника позивача не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними , а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України. Враховуючи усі фактичні обставини справи, судом вірно застосовано як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надано належну оцінку всім доказам. Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира та інше спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя. Просить суд стягнути з позивача витрати на правову допомогу за надання правничої допомоги станом на 23.01.2022 р. у розмірі 7 700,00 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник ОСОБА_1 апеляційну скарги підтримали та просили її задовольнити.

Відповідачка та її представник ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши сторони та їх представників, доповідь судді доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма частин третьої та четвертої статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Суд може застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні. Розподіл речей є самостійним способом поділу подружнього майна та має місце при наявності кількох більш-менш рівнозначних за вартістю речей, які за своєю природою не можуть бути поділені в натурі. Так, суд може розподілити між подружжям будь-які об`єкти права спільної власності, передавши кожному з подружжя певну їх кількість. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

При розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 18 липня 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30.04.2018 р. у справі №758/9019/17 розірвано (а.с. 73-74). За час перебування у шлюбі сторони придбали таке майно: трикімнатну квартиру загальною площею 88,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_3 у гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел» за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 39; легковий автомобіль RENAULT «MEGAN» 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та легковий автомобіль RENAULT «MEGAN» 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 04.02.2011 року (а.с.12-13 ) позивач придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 єві. (далі по тексу спірна квартира) Як встановлено судом, позивач та відповідач не заперечують і визнають факт придбання вищевказаної квартири у шлюбі. Право позивача на вказану квартиру зареєстроване БТІ 21.02.2011 р. за реєстраційним номером 31945624, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 14).

Згідно п. 2.4. договору (останнє речення) цей правочин здійснюється за заявою про згоду дружини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом. Згідно п. 2.5. договору сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовані усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу квартири.

Згідно п. 5.1. цього договору роз`яснено сторонам (у тому числі позивачу ОСОБА_2 ) зміст статей 61,65,74 Сімейного кодексу України, якими регулюються об`єкти права спільної сумісної власності (ст. 61 СК), право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 65 СК). Договір купівлі-продажу від 04.02.2011 р. не містить застереження щодо джерела коштів, за рахунок яких оплачена спірна квартира.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, з яких би вбачалось, що спірна квартира придбана за рахунок коштів від продажу квартири АДРЕСА_6 .

Колегія суддів з таким висновком повністю погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що спірна квартира придбавалась за 120 000 доларів США і 40 000 доларів на придбання спірної квартири були коштами, які були отримані за продаж позивачем іншої квартири АДРЕСА_6 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 також надав пояснення та визнав, що спірна квартира придбавалась за ціною більше 100 000 доларів США, але точно вартість він не пам`ятає. Надавши такі пояснення позивач фактично визнав, що в договорі купівлі-продажу спірної квартири її справжня ринкова вартість була занижена з метою зменшення тягаря оподаткування.

Відповідно до п.2,3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини та чоловіка є майно набуте ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, а також майно набуте за кошти, які належали йому особисто.

З огляду на те, що відповідач визнала в судовому засіданні що 1/3 частина коштів за які була придбана спірна квартира належали позивачу особисто, так як вони були отримані від реалізації його особистого майна, квартири, яка була йому подарована, що підтверджується наявними в справі договорами дарування та купівлі-продажу кв. АДРЕСА_6 , висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову про поділ квартири не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищенаведені обставини, та надані сторонами пояснення, апеляційний суд встановив, що позивач спростував презумпцію спільності , щодо 1/3 частини спірної квартири, яка була придбана за його особисті кошти. Решта 2/3 частини спірної квартири належать подружжю , частки яких при поділі є рівними , відповідно до ст. 70 СК України.

Повністю відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу на те, що позивач звернувся до суду з вимогами про поділ майна, а суд відмовивши позивачу у визнанні за ним права власності на спірну квартиру, взагалі не вирішив вимоги, щодо поділу вказаного майна.

З огляду на доведеність факту придбання спірної квартири частково за особисті кошти позивача, що становить 1/3 частину вартості спірної квартири, колегія суддів приходить до висновку, що в порядку поділу майна подружжя за позивачем необхідно визнати право власності на 2/3 частини спірної квартири, а за відповідачем на 1/3 частину.

Також, судом встановлено, що за позивачем зареєстровано право власності на легковий автомобіль RENAULT «MEGAN» 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який за усною домовленістю знаходиться у користуванні відповідача.

Судом встановлено, що у травні 2015 року за відповідачем зареєстровано право власності на легковий автомобіль RENAULT «MEGAN» 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який за усною домовленістю знаходиться у користуванні позивача.

Позивач та відповідач визнають, що ці автомобілі придбані подружжям в період шлюбу. До справи не долучено розрахункових фінансових документів, з яких вбачалося б, що позивачем купувалися спірні автомобілі саме за його особисті кошти .

Не визнавались ці обставини відповідачкою і при наданні нею пояснень в суді, а тому презумпція спільної власності подружжя щодо автомобілів в суді спростована не була .

Ні позивач ні відповідач не просили в порядку поділу виділити їм конкретний автомобіль, та сплатити грошову компенсацію різниці у вартості транспортних засобів.

За таких обставин, суд правомірно не визнав за позивачем право особистої приватної власності на вищевказані автомобілі, та з огляду на те, що у володінні кожного з подружжя перебуває по автомобілю, не здійснив їх поділ в натурі, констатуючи, що вони належать сторонам на праві спільної сумісної власності і за Законом кожен з подружжя має право власності на 1/2 частину (половину) кожного з автомобілів.

З огляду на викладене. апеляційний суд встановив, що рішення суду першої інстанції в частині поділу квартири ухвалене з порушенням норм процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нового рішення про часткове задоволення вимог про визнання права власності на квартиру та її поділ.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4744 грн. 87 коп.

З огляду на часткове задоволення вимог апеляційної скарги заява відповідача про стягнення на її користь витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.268, 367, 374-376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року в частині поділуквартири скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_5 .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 4744 грн. 87 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді: В.А. Кравець

О.Ф.Мазурик

Дата ухвалення рішення06.06.2022
Оприлюднено23.06.2022

Судовий реєстр по справі —758/11906/19

Постанова від 30.11.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Левенець Борис Борисович

Ухвала від 30.10.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Левенець Борис Борисович

Ухвала від 30.10.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Левенець Борис Борисович

Ухвала від 27.09.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Левенець Борис Борисович

Рішення від 14.07.2023

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Ларіонова Н. М.

Рішення від 14.07.2023

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Ларіонова Н. М.

Постанова від 06.06.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Желепа Оксана Василівна

Ухвала від 18.01.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Желепа Оксана Василівна

Ухвала від 17.01.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Желепа Оксана Василівна

Рішення від 12.08.2021

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Ларіонова Н. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні