Постанова

від 30.11.2023 по справі 758/11906/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 758/11906/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15644/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя в якому просив: визнати за ним право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на легковий автомобіль RENAULT «MEGAN» 2016 року випуску, р.н. НОМЕР_1 ; та легковий автомобіль RENAULT «MEGAN» 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_2 ; визнати за позивачем та відповідачем право спільної сумісної власності у рівних частинах на нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 , ГБК «Вимпел» (т. 1 а.с. 3-7).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення - гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 18,5 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення - гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 18,5 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 238-249).

Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу Видюка Д.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року в частині поділу квартири скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 . В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4744 грн. 87 коп. (т. 2 а.с. 69-73).

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. (т. 2 а.с. 76-77, 83-85).

Також у серпні 2021 року з заявою про ухвалення додаткового рішення звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Видюк Д.В., просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 33 363,00 грн. (т. 2 а.с. 103-105).

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року заяву представника позивача - адвоката Видюка Д.В. про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат по цивільній справі № 760/11906/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя - задоволено частково. Заяву відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат по цивільній справі № 758/11906/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя - задоволено частково. Звільнено відповідача ОСОБА_2 від обов`язку сплатити на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 108,34 грн., оскільки при розподілі судових витрат на позивача покладено більшу суму судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 19 515,66 грн. В іншій частині вимог про відшкодування судових витрат - відмовлено (т. 2 а.с. 120-127).

Не погодившись з додатковим рішенням районного суду, 23 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Видюк Д.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 18 721,10 грн. (т. 2 а.с. 154-173).

На обґрунтування скарги зазначив, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та необґрунтовано зменшено судові витрати. Зазначав, що позивачем було заявлено попередній розрахунок суми судових витрат. При цьому, законом не передбачено під час подання першої заяви по суті спору перераховувати усі види судових витрат, які позивач очікує понести.

Вказував, що судом не досліджено та не надано належної оцінки висновкам про незалежну експертну оцінку вартості майна, що призвело до постановлення незаконного додаткового рішення. Вважає неправильним розрахунок суду щодо пропорції задоволених позовних вимог, оскільки стягненню з відповідача підлягає 52,58 % понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн., що відповідає 13 670,00 грн.

Також судом не враховано, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9 605,00 грн., а тому пропорційно до частини задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню 5 050,30 грн.

Щодо витрат відповідача на правничу допомогу вказував, що неможливо встановити інформацію про дійсну вартість однієї години правничої допомоги представника відповідача, реальну вартість переліку послуг наданих адвокатом, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт. Внаслідок цього вважає недоведеним той факт, що вартість правничої допомоги наданої відповідачу відповідає заявленій сумі в розмірі 20 000,00 грн. Судом не враховано, що стороною відповідача неодноразово здійснювались безпричинні неявки в судові засідання, зловживання процесуальними правами, небажання вирішувати питання у досудовому порядку та відмову від пропозиції укладення мирової угоди, що призвело до штучного затягування часу судового процесу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Трегубенко С.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року залишити без змін (т. 2 а.с. 194-198).

Позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Видюк Д.В. підтримали скаргу і просили її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Трегубенко С.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення районного суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не прибула, повідомлення на зазначену нею адресу повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною нею адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Проте ОСОБА_2 була сповіщена повідомленням її представника - адвоката Трегубенко С.В., що представник підтвердила в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 184-193, 204-205).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вищезазначене і вимоги ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦКП України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовною заявою представник позивача - адвокат Видюк Д.В. зазначив орієнтовний перелік судових витрат, а саме витрати на судовий збір у розмірі 5 763,00 грн. (т. 1 а.с. 6).

До закінчення судових дебатів у справі представник позивача - адвокат Видюк Д.В. заявив лише про стягнення судового збору у розмірі 5 763,00 грн. (т. 1 а.с. 224-225).

Рішення Подільського районного суду міста Києва у даній справі ухвалено 12 серпня 2021 року.

25 серпня 2021 року представник позивача - адвокат Видюк Д.В. направив до суду заявупро ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 33 363,00 грн. (5 763,00 грн. - судовий збір, 1 600,00 грн. оцінка нерухомого майна, 26 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу). До заяви адвокат Видюк Д.В. долучив витяг з договору про надання правничої допомоги від 03 липня 2019 року, акт з описом № 16/21 наданих послуг від 16 серпня 2021 року та квитанцію про оплату послуг від 16 серпня 2021 року (т. 2 а.с. 103-110).

Доказів понесення витрат на проведення оцінки майна на суму 1 600,00 грн. позивачем протягом розгляду справи та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду не надано.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу та витрат на оцінку майна, подана представником позивача - адвокатом Видюком Д.В. 25 серпня 2021 року, тобто зі спливом строків, передбачених положенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України. При цьому, представник позивача - адвокат Видюк Д.В. не просив поновити пропущений процесуальний строк та не вказав про поважність причин його пропуску.

Крім того, надані акт № 16/21 з описом наданих послуг адвоката від 16 серпня 2021 року та квитанція про оплату послуг від 16 серпня 2021 року, враховуючи відсутність у матеріалах справи заяви позивача чи його представника про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, а також порушення порядку та строків для подання відповідних доказів, можна стверджувати про відсутність підстав для розгляду поданих документів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ст. 126, ч. 1 ст. 127 ЦПК України).

Встановивши, що вже після ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі і після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник позивача надав новий розрахунок понесених судових витрат, який доповнив витратами на професійну правничу допомогу та оцінку майна, апеляційний суд вважає, що в частині вирішення питання про стягнення 26 000,00 грн. витрат на правничу допомогу - заяву представника позивача необхідно залишити без розгляду.

У задоволенні заяви в частині стягнення витрат у розмірі 1600,00 грн. на проведення оцінки майна слід відмовити на підставі ч. 2 ст. 134 ЦПК України, оскільки наміру про стягнення цих витрат не було заявлено протягом розгляду справи судом першої інстанції.

Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Видюка Д.В. в апеляційній скарзі на ч. 3 ст. 134 ЦПК України, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат - є безпідставними, оскільки у позовній заяві та до закінчення судових дебатів у справі позивачем було заявлено лише про стягнення витрат на судовий збір, та не вказано наміру про стягнення витрат на правничу допомогу та оцінку майна чи про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд перевірив розрахунок пропорції розміру задоволених позовних вимог, здійснений судом першої інстанції, та не погодився з наведеним розрахунком з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення - гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 18,5 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення - гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 18,5 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 238-249).

Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу Видюка Д.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року в частині поділу квартири скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 . В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4744 грн. 87 коп. (т. 2 а.с. 69-73).

Вартість майна пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить 1 638 458,12 грн. (1 618 809,14 грн. вартість квартири + 39 297,96 грн. вартість гаража).

За позивачем визнано право власності на 1/2 частину гаража (39 297,96 грн. : 2) та на 2/3 частини квартири (1 618 809,14 грн. : 100 * 66,6666667%).

Враховуючи вартість та частини поділеного майна між сторонами, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 67,06 % (1 098 855,07 грн. * 100 : 1 638 458,12 грн.).

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 6 441,11 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, сплата якого підтверджується квитанціями (т. 1 а.с. 1, 53).

Щодо заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦКП України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з відзивом на позовну заяву представником ОСОБА_2 - адвокатом Трегубенко С.В. було заявлено про розподіл судових витрат та визначено попередній розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. (т. 1 а.с. 61-67).

До відзиву додані договір про надання правничої допомоги № 4 від 03 лютого 2020 року, ордер на надання правової допомоги, квитанція до прибуткового касового ордеру сер. 01АААЛ № 131929 від 03 лютого 2020 року та зазначено, що акти виконаних робіт надаватимуться по мірі їх підписання по факту виконання робіт.

Рішення Подільського районного суду міста Києва у справі ухвалено 12 серпня 2021 року.

16 серпня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. (т. 2 а.с. 76-77, 83-85).

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення наданий акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 13 серпня 2021 року, в якому визначений перелік наданих послуг та їх вартість на загальну суму 20 000,00 грн. (т. 2 а.с. 78).

Таким чином, ОСОБА_2 разом з першою заявою по суті спору заявила про розподіл судових витрат та подала докази понесення судових витрат на правничу допомогу з дотриманням строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦКП України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Позивач не подавав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, надану відповідачу у справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Заявлений стороною відповідача розмір витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції апеляційний суд визнав обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом на здійснення представництва клієнта.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що пропорційно до частини задоволених позовних вимог з позивача на користь відповідача слід стягнути 6 588,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Заявупредставника ОСОБА_1 - адвоката Видюка Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення у частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - залишити без розгляду.

У задоволенні заявипредставника ОСОБА_1 - адвоката Видюка Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення у частині вирішення питання про стягнення витрат на оцінку майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 6 441,11 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 6 588,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 30 листопада 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова