Рішення

від 14.07.2023 по справі 758/11906/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11906/19

Провадження 2-др/758/6/23

2-др/758/8/23

Д О Д А Т КО В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиної А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Видюка Д.В. про ухвалення додаткового рішення, заяву відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення та матеріали цивільної справи № 758/11906/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 758/11906/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя.

Представник позивача - адвокат Видюк Д.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 33363,00 грн., включаючи 5763,00 грн. судового збору, 1600,00 грн. оплата за проведення експертиз, 26000,00 грн. витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що у позові зазначений попередній розрахунок судових витрат, який не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26000,00 грн., представником позивача надано витяг з договору про надання правничих послуг від 03.07.2019 року; акт з описом наданих послуг № 16/21 від 16.08.2021 року; квитанція № 16/21 від 16.08.2021 р.

Через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн. та прохання розглянути заяву без виклику учасників справи. На підтвердження факту отримання відповідачем послуг адвоката до заяви доданий акт виконаних робіт від 13.08.2021 р.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач зазначила, що у відзиві на позовну заяву повідомлено про понесені витрати на правничу допомогу у сумі 20000, 00 грн. та додані докази цьому. У судових дебатах представник відповідача адвокат Трегубенко С.В. зазначила, що у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України нею було заявлено про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення суду акт виконаних робіт як доказ отримання відповідачем послуг адвоката в суді першої інстанції. Заявлену до стягнення суму вважає співрозмірною та обґрунтованою відносно затраченого часу на правову допомогу та складності справи.

Відповідачем через канцелярію суду подані заперечення на заяв сторони позивача про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування яких зазначила, що в позові в попередньому розрахунку судових витрат позивач зазначив лише судовий збір, про інші витрати, які позивач поніс або планує понести, він вказав вперше в заяві про ухвалення додаткового рішення від 24.08.2021 р., у зв`язку з чим втратив право на компенсацію судових витрат, понесених за проведення експертизи та правничі послуги. Крім того, документи, додані до заяви про ухвалення додаткового рішення, не підтверджують факту понесення витрат позивачем.

Учасники справи, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2021 року позов задоволений частково. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення гараж № НОМЕР_1 загальною площею 18,50 кв.м. гаражно-будівельного кооперативу «Вимпел», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення гараж № НОМЕР_1 загальною площею 18,50 кв.м. гаражно-будівельного кооперативу «Вимпел», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовлено.

При винесенні рішення не вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 р. частково задоволена апеляційну скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року в частині поділу квартири скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог: визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; в іншій частині рішення залишити без змін. Одночасно стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4 744 грн. 87 коп.

Згідно ст.270 ч.1 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (п.3).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Згідно з ч.1,2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Встановлено, що представник позивача адвокат Видюк Д.В., відповідно до положень ст.134 ЦПК України надав попередній розрахунок витрат зі сплати судового збору у сумі 5763,00 грн., який міститься у позові. До позову додані висновки до звітів про незалежну експертну оцінку вартості нерухомого майна та звіти про оцінку транспортних засобів, але докази оплати проведення цих експертиз у матеріалах справи відсутні і до попереднього розрахунку судових витрат позивача не заявлені. Витрати позивача на правничі послуги до попереднього розрахунку судових витрат не заявлені.

Встановлено, що відповідач, відповідно до положень ст.134 ЦПК України, надала попередній розрахунок витрат зі сплати правничої допомоги у сумі 20000,00 грн., який міститься у відзиві на позовну заяву. До відзиву додані договір про надання правничої допомоги № 4 від 03.02.2020 р., квитанція до прибуткового касового ордеру сер. 01АААЛ № 131929 від 03.02.2020 р. та зазначено, що акти виконаних робіт надаватимуться по мірі їх підписання по факту виконання робіт. Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення наданий акт виконаних робіт від 13.08.2021 р.

За роз`ясненнями п. 20 постанови Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК (нова редакція 270 ЦПК); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Вимоги відповідача про компенсацію витрат за правничу допомогу та докази на їх обґрунтування в судовому засіданні досліджувались, докази подані разом з відзивом на позовну заяву в попередньому розрахунку, були заявлені до закінчення судових дебатів, тому суд приходить до висновку, що ці витрати підлягають відшкодуванню.

Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17 та від 11.04.2018 у справі № 814/698/16 надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

В обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником відповідача подано укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 договір № 4 від 03.02.2020 р. про надання правничої допомоги. Пунктом 1.1. договору доведено, що правнича допомога надавалась у цій справі. Пунктом 5.1. договору визначена фіксована сума гонорару адвоката у розмірі 20000,00 грн. Згідно з п. 3.1. виконання доручення за договором оформлюється актом виконаних робіт. Доданий до заяви про ухвалення додаткового рішення акт виконаних робіт від 13.08.2021 р. містить перелік правничої допомоги, отриманої відповідачем. Про подання акту виконаних робіт після останнього судового засіданні і ухвалення рішення по справі представник відповідача наголошувала у відзиві, під час дослідження доказів та під час проголошення судової промови, тому суд приходить до висновку про поважність причин неподання акту виконаних робіт із відзивом.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У даній справі договором про надання правничої допомоги визначений фіксований розмір гонорару адвоката, який не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги, а саме складання відзиву, клопотань про витребування доказів, з метою збирання доказів складання та надсилання адвокатський запитів, представництво інтересів відповідача в судових засіданнях. Копія квитанції підтверджує сплату відповідачем на користь адвоката гонорару в сумі 20000,00 грн., акт виконаних робіт підтверджує отримання відповідачем послуг адвоката.

Таким чином з огляду на умови договору про надання правничої допомоги, враховуючи складання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах відповідача, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними та підтвердженими матеріалами справи.

Правовий статус адвоката Трегубенко С.В. підтверджений свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, доданим до відзиву.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідач надав докази з наданих та виконаних послуг адвокатом, та за які саме послуги адвоката здійснено витрати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення по справі додаткового рішення, яким задовольнити вимоги відповідача про стягнення судових витрат з надання послуг адвоката з позивача.

За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.3 ч. 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, відповідно до ч. 2 ст.134 ЦПК України, підлягають відшкодуванню витрати відповідача на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені у розмірі 1,88 % (39297,96 * 100 / 2089837,56). А тому витрати відповідача на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на позивача у пропорційному розмірі 19624,00 грн. (20000,00 * 98,12% / 100). Саме з такого розрахунку суми судових витрат виходила Велика Палата Верховного Суду при винесенні рішення 10.04.2018 року у справі №910/10156/17, задовольняючи частково позовні вимоги і здійснюючи розподіл судових витрат (п.47).

Вимоги позивача про компенсацію витрат за проведення експертиз та правничі послуги та докази на їх обґрунтування в судовому засіданні не досліджувались, вони не були подані разом з позовом в попередньому розрахунку, не були заявлені до закінчення судових дебатів, тому суд приходить до висновку, що ці витрати не підлягають відшкодуванню.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, згідно з якою судові витрати на професійну правничу допомогу не відшкодовуються, якщо під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона разом з першою заявою по суті спору не подала суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.1 ст.120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч.1,2 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Рішення Подільського районного суду м. Києва ухвалено 12.08.2021 року, при цьому строк для подачі таких доказів закінчився 17.08.2021 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат за проведення експертиз та правничі послуги подана представником відповідача 25.08.2021 року (здано на пошту), тобто зі спливом строків, передбачених положенням статті 141 ЦПК України, оскільки визначений у ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк обраховується з моменту ухвалення рішення суду. Представник позивача адвокат Видюк Д.В. пропустив строк звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та подання доказів понесених витрат, тому вимоги про відшкодування витрат за проведення експертиз та правничі послуги, понесених позивачем, задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, представник позивача не надав доказів оплати за проведені експертизи, доказів узгодження з позивачем розміру гонорару 26000,00 грн. та за які саме послуги адвоката здійснено витрати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення по справі додаткового рішення, яким в задоволенні вимог про стягнення судових витрат за проведення експертиз та надання послуг адвоката відмовити.

За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, відповідно до ч. 2 ст.134 ЦПК України, підлягають відшкодуванню витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені у розмірі 1,88 % (39297,96 * 100 / 2089837,56). А тому витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на відповідача у пропорційному розмірі 108,34 грн. (5763,00 * 1,88% / 100). Саме з такого розрахунку суми судових витрат виходила Велика Палата Верховного Суду при винесенні рішення 10.04.2018 року у справі №910/10156/17, задовольняючи частково позовні вимоги і здійснюючи розподіл судових витрат (п.47).

Згідно з ч.10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У зв`язку з тим, що при розподілі судових витрат на позивача покладено більшу суму судових витрат, відповідач звільняється від обов`язку сплатити судові витрати у розмірі 108,34 грн. на користь позивача, різниця судових витрат у розмірі 19515,66 грн. підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 .

Згідно з ч.10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У зв`язку з тим, що при розподілі судових витрат на позивача покладено більшу суму судових витрат, різниця судових витрат у розмірі 19515,66 грн (19624,00 - 108,34) підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 142, 258-259, 270, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача - адвоката Видюка Д.В. про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат по цивільній справі № 760/11906/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Заяву відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат по цивільній справі № 758/11906/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Звільнити відповідача ОСОБА_2 від обов`язку сплатити на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 108,34 грн. оскільки при розподілі судових витрат на позивача покладено більшу суму судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 19 515,66 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять грн. 66 коп.).

В іншій частині вимог про відшкодування судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Н. М. Ларіонова