Рішення

від 12.08.2021 по справі 758/11906/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11906/19

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Видюка Д.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Трегубенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: 1) визнати за ним право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) визнати за позивачем право власності на легковий автомобіль RENAULT MEGAN 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; 3) визнати за позивачем право власності на легковий автомобіль RENAULT MEGAN 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; визнати за позивачем та відповідачем право спільної сумісної власності у рівних частинах на нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_3 за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 39 , ГБК Вимпел .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 18 липня 1998 року позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який 30 квітня 2018 року розірвано на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва. Перебуваючи у шлюбі, колишнім подружжям ОСОБА_3 було набуте майно, а саме - трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; легковий автомобіль RENAULT MEGAN 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; легковий автомобіль RENAULT MEGAN 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_3 в гаражно-будівельному кооперативі Вимпел за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 39. Позивач вважає, що спірна трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю, оскільки придбана ним за особисті кошти, що були отримані від продажу двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , подарованої позивачу батьками. Спірні легкові автомобілі RENAULT MEGAN 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та RENAULT MEGAN 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 вважає своєю особистою власністю, оскільки придбані ним за кошти батьків. Нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_3 в ГБК Вимпел за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 39, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2019 року вказана цивільна справа розподілена судді Ларіоновій Н.М.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2019 р. вказаний позов залишений без руху, та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2019 р., після усунення позивачем недоліків, відкрито провадження у справі з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.

Через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому остання, заперечуючи проти позову, зазначила, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 18.07.1998 р. У шлюбі народились доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30.04.2018 р. шлюб розірвано. За час перебування у шлюбі подружжям неодноразово вчинялись значимі угоди в інтересах сім`ї, в тому числі і придбання спірного майна, яке зазначає позивач. Спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана за особистою згодою відповідача, в інтересах сім`ї, за рахунок коштів подружжя та її матері ОСОБА_6 , яка була присутня 04.02.2011 р. під час оформлення договору купівлі-продажу квартири. Також, в оплату спірної квартири (і в подальшому на її ремонт) були витрачені кошти в розмірі 12 000,00 дол. США, отримані від продажу ОСОБА_2 автомобіля KIA RIO 1,4 LX Sdr 4 А/Т BNS6А561BD, д.н.з. НОМЕР_4 , 2010 року випуску. Також, під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири відповідачу та позивачу нотаріусом роз`яснювались положення глави 8 Сімейного кодексу України Право спільної сумісної власності подружжя , вважає, що квартира набувалась за спільні кошти подружжя, відтак є спільною сумісною власністю. Заперечує, що спірна квартира придбана за рахунок коштів від продажу квартири АДРЕСА_3 , і зазначає, що ці кошти були витрачені позивачем на купівлю садового будинку, нежитлових приміщень та земельну ділянку площею 0.0605 га (реєстраційний номер 96776732218), на якій розташовані будинок та господарські приміщення з кадастровим номером 3221888800:38:022:0108 за адресою: АДРЕСА_5 . Крім цього, за кошти подружжя у шлюбі придбані легкові автомобілі RENAULT MEGAN 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та RENAULT MEGAN 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Вважає, що спірні автомобілі також є спільною сумісною власністю, оскільки придбані за рахунок коштів подружжя і в інтересах сім`ї. Так, згідно з договором № 292 купівлі-продажу автомобіля від 28.05.2010 р. подружжям був придбаний автомобіль HYUNDAI моделі ІХ 35, 2010 року випуску, за ціною 261 600,00 грн., який був зареєстрований за позивачем. За рахунок коштів від продажу цього автомобілю був оплачений автомобіль RENAULT MEGAN 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім цього, відповідач підтверджує, що нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_3 у ГБК Вимпел , за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 39, є спільною сумісною власністю, оскільки придбане у шлюбі за кошти подружжя.

Через відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив, в якій стверджував, що спірне майно, крім нежитлового приміщення гаража, є особистою власністю позивача.

Представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання № 1 від 14.08.2020 р. про витребування доказів у приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Левчук О.Б., а саме: довідку про вчинені нотаріальні дії щодо нотаріального посвідчення дарування серія та номер: 3322 та 3325, якими ОСОБА_7 були подаровані нежитлові приміщення, садовий будинок (реєстраційний номер 96776732218) та земельна ділянка площею 0.0605 га з кадастровим номером 3221888800:38:022:0108 за адресою: АДРЕСА_5 ; та завірені належним чином копії договорів заяв ОСОБА_2 про надання згоди подружжя на укладення цих договорів.

Також представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання № 2 від 14.08.2020 р. про витребування доказів у Територіального сервісного центру № 8041 РСЦ МВС в м. Києві, а саме: витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про належність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобілів KIA RIO 1,4 LX Sdr 4 А/Т BNS6А561BD, д.н.з. НОМЕР_4 , 2010 року випуску та HYUNDAI моделі ІХ 35, 2010 року випуску, д.н.з. невідомий.

Також представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання № 3 від 14.08.2020 р. про витребування доказів у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В., а саме: довідку про вчинення нотаріальної дії 04.02.2011 р. щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 04.02.2011 року, завірених належним чином копій договору та заяви згоди чоловіку.

Ухвалами від 17.08.2021 клопотання представника задоволені та витребувані відповідні докази.

Також 17.08.2020 р. представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про виклик свідків, яке було задоволено протокольною ухвалою.

05.11.2020 р. в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про виклик свідків, яке було задоволене протокольною ухвалою.

05.11.2020 р. ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просив задовольнити позов з урахуванням підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти його задоволення та просили відмовити у позові, посилаючись на те, що позивачем не враховано при поділі майна, що майно придбавалось у шлюбі в інтересах сім`ї у спільну сумісну власність.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Згідно ст.41 Конституції України, ч.1, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції" право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Відповідно до ч.1, ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і поділу спільного майна подружжя , вирішуючи суперечки між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18 липня 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30.04.2018 р. у справі №758/9019/17 розірвано (а.с. 73-74). За час перебування у шлюбі подружжям неодноразово вчинялись значимі угоди в інтересах сім`ї, в тому числі, придбання спірного майна, яке зазначає позивач, а саме: трикімнатна квартира загальною площею 88,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; нерухоме майно гараж № НОМЕР_3 у гаражно-будівельному кооперативі Вимпел за адресою: за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 39; легковий автомобіль RENAULT MEGAN 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та легковий автомобіль RENAULT MEGAN 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Вирішуючи вимоги про поділ майна подружжя, суд виходить з такого.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 04.02.2011 року (а.с.12-13 оберт) позивач прибав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Як встановлено судом, позивач та відповідач не заперечують і визнають факт придбання вищевказаної квартири у шлюбі. Право позивача на вказану квартиру зареєстроване БТІ 21.02.2011 р. за реєстраційним номером 31945624, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 14).

Згідно п. 2.4. договору (останнє речення) цей правочин здійснюється за заявою про згоду дружини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом. Згідно п. 2.5. договору сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовані усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу квартири.

Згідно п. 5.1. цього договору роз`яснено сторонам (у тому числі позивачу ОСОБА_1 ) зміст статей 61,65,74 Сімейного кодексу України, якими регулюються об`єкти права спільної сумісної власності (ст. 61 СК), право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 65 СК). Договір купівлі-продажу від 04.02.2011 р. не містить застереження щодо джерела коштів, за рахунок яких оплачена спірна квартира. Позивач не надав належних та допустимих доказів, з яких би вбачалось, що спірна квартира придбана за рахунок коштів від продажу квартири АДРЕСА_3 чи за кошти батьків. Позивач та відповідач визнали, що спірна квартира оплачувалась готівкою. Договір позивачем не оспорювався, відтає є чинним.

З тексту листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В. № 22/01-16 від 01.10.2020 р. (а.с. 185) на запит суду, вбачається, що нею було визначено обсяг цивільної дієздатності сторін зазначеного договору, встановлено дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, а також однакове розуміння сторонами значення умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін, та відсутність у сторін заперечень щодо кожної умови зазначеного правочину, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. Нотаріусом підтверджено особистий підпис відповідача на заяві про згоду на купівлю чоловіком спірної квартири, що відповідач була ознайомлена з відповідними статтями глави 8 Сімейного кодексу України - Право спільної сумісної власності подружжя , тобто була впевнена, що квартира набувалась подружжям у спільну сумісну власність. Як вбачається з заяви про згоду на купівлю чоловіком спірної квартири (а.с. 188), відповідач згідно з п. 3 ст. 65 СК Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя надала згоду відповідачу на купівлю квартири АДРЕСА_1 та на укладення і підписання ним же договору купівлі-продажу вищезазначеної квартири. Згідно цієї заяви відповідач підтвердила, що правочин відповідає інтересам сім`ї подружжя та їхньому спільному волевиявленню, що квартира придбана у зареєстрованому шлюбі, що нотаріусом їй роз`яснено зміст ст. 60, 65,69,70,74 СК.

При цьому, доводи сторони позивача щодо його необізнаності про фактичне придбання квартири у спільну сумісну власність, суд не бере до уваги, оскільки договір купівлі-продажу квартири від 04.02.2011 р. містить інформацію, що спірна квартира придбана за згодою відповідача, яка підтвердила, що квартира придбана позивачем разом з нею, на потребу сім`ї та відповідає спільному (позивача та відповідача) волевиявленню.

Тобто, слід зробити висновок, що вказана квартира є майном, набутим подружжям за час шлюбу в інтересах сім`ї, а тому, в силу статті 60 СК України, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Також, судом встановлено, що за позивачем зареєстровано право власності на легковий автомобіль RENAULT MEGAN 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який за усною домовленістю знаходиться у користуванні відповідача.

Судом встановлено, що у травні 2015 року за відповідачем зареєстровано право власності на легковий автомобіль RENAULT MEGAN 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який за усною домовленістю знаходиться у користуванні позивача.

Позивач та відповідач визнають, що ці автомобілі придбані подружжям в період шлюбу. До справи не долучено розрахункових документів, з яких вбачалося б, що позивачем купувалися спірні автомобілі саме за його грошові кошти або за кошти його батьків.

При цьому, доводи позивача, що автомобіль RENAULT MEGAN 2016 року випуску придбаний за його особисті кошти, а автомобіль RENAULT MEGAN 2006 року випуску - за кошти його батьків, суд не приймає до уваги, оскільки позивач не надав докази на підтвердження своїх доводів.

Тобто, слід зробити висновок, що спірні автомобілі є майном, набутим подружжям за час шлюбу, а тому, в силу статті 60 СК України, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Позивач і відповідач визнають, що нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_3 в гаражно-будівельному кооперативі Вимпел за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 39 , є спільною сумісною власністю подружжя. Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною сестрою позивача, повідомила, що спірна квартира придбана за кошти від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що ніколи не чула, щоб мати відповідача давала гроші на покупку квартири чи автомобілів, не була присутня під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, не була присутня при передачі позивачу коштів його батьками, лише чула обговорення цих питань родичами. Підтвердила придбання подружжям автомобіля KIA PICANTO за рахунок коштів батьків позивача та відповідача. Кошти від продажу автомобіля KIA PICANTO були витрачені в подальшому на придбання подружжям інших автомобілів.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є матір`ю позивача. 27.02.1997 р. вона з чоловіком подарували позивачу квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Кошти від продажу цієї квартири були витрачені позивачем на оплату квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Не була присутня під час продажу квартири позивача та під час купівлі спірної квартири. Повідомила, спірні автомобілі покупали за кошти батьків позивача, доказів на підтвердження передачі коштів позивачу немає.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що є батьком позивача. 27.02.1997 р. він з дружиною подарували позивачу квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Кошти від продажу цієї квартири були витрачені позивачем на оплату квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Не був присутній під час продажу квартири позивача та під час купівлі спірної квартири. Повідомив, що постійно давав сину гроші, за його рахунок подружжя ОСОБА_3 купляли автомобілі, не пам`ятає обставини придбання автомобілів, суми коштів, які передавав сину. Допомагав фінансово сину робити ремонт у спірній квартирі, тому вважає, що спірне майно придбане не за кошти подружжя, а тому належить позивачу на праві особистої приватної власності. Докази на підтвердження передачі коштів позивачу відсутні.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що є матір`ю відповідача. У 2009 році вона продала квартиру за адресою: АДРЕСА_7 . 04.02.2011 р. була присутня у нотаріуса під час купівлі подружжям ОСОБА_3 спірної квартири і передала гроші доньці на оплату спірної квартири. Пояснила, що квартира куплена за спільні кошти подружжя і частково за її гроші, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири відбувалось у її присутності, квартира придбавалась подружжям в інтересах сім`ї у спільну сумісну власність, про що в її присутності нотаріус роз`яснював зокрема позивачу та відповідачу та пояснювала правові наслідки, пояснила, що позивачем вартість квартири в договорі істотно занижена і не відповідає реальної вартості, за яку куплялась спірна квартира. Також, повідомила, що допомагала фінансово доньці, у тому числі давала гроші на потреби сім`ї та на ремонт у спірній квартирі, також донька працювала і отримувала кошти від оренди квартири, а тому квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Пояснила, що спірні автомобілі також куплялись подружжям у спільну сумісну власність за кошти подружжя та від раніше проданих автомобілів.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини щодо розподілу спільного майна подружжя врегульовано Сімейним кодексом України ( далі СК).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Частина 1 ст. 70 СК України зазначає, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Домовленостей щодо відступлення від рівності часток між позивачем та відповідачем немає, шлюбний контракт не укладався, спільно нажите майном подружжя належіть подружжю на праві спільної сумісної власності в рівних долях.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності майна подружжя, набутого ними за час шлюбу.

Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення, і саме на позивача покладається обов`язок доведення існування підстав, передбачених статтею 57 СК, оскільки в даному випадку спростовується презумпція спільної сумісної власності подружжя.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач купляв спірне майно за особисті кошти чи кошти батьків. Позивач, на виконання вимог частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, не надав доказів того, що придбав спірні квартиру та автомобілі виключно за особисті кошти та кошти батьків на виконання вимог частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України.

Суд критично оцінює покази свідків позивача, оскільки вони не були присутніми під час придбання подружжям спірного майна, не пам`ятають жодної обставини, яка б доводила факти передачі грошей батьками позивачу на придбання спірного майна. До справи не долучено розрахункових документів, з яких вбачалося б, що позивачем купувалися спірна квартира саме за кошти від продажу іншої квартири, а автомобілі - саме за гроші його батьків.

При цьому доводи позивача та його представника про те, що спірне майно було набуто лише за кошти, які належали особисто позивачу та його батькам, є безпідставними, оскільки позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами те, що спірне майно було придбано за його особисті кошти та кошти його батьків, тобто він не спростувала матеріально-правову презумпцію спільності майна подружжя. Сама по собі наявність у позивача коштів від продажу належної їй праві власності квартири не може бути беззаперечним підтвердженням того, що спірна квартира була придбана ним за ці кошти без надання відповідних доказів.

Спірне майно було придбане позивачем та відповідачем за час перебування у шлюбі, відповідач надавала свою згоду на купівлю даної квартири, та хоча дану квартиру було зареєстровано лише на позивача, однак факт реєстрації спірного нерухомого майна на позивача не означає, що воно належить лише йому. Квартира та спірні автомобілі і в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належать позивачу та відповідачу в рівних частках з моменту придбання такого майна, оскільки на нього поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Відповідач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Реєстрація прав на спірне майно лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Зазначена правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі №372/504/17, постанові ВС/КЦС від 29.01.2021 р. у справі № 161/14048/19.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України)).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд надав належну оцінку усім доводам і доказам позивача, на які він посилався, спростовуючи презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно та, з урахуванням встановлених обставин і доказів, які підтверджують спільність набутого під час шлюбу майна, дійшов обґрунтованих висновків про недоведення факту придбання спірного майна за особисті кошти позивача та за кошти його батьків, та про відсутність підстав вважати спірне майно особистою приватною власність позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 57-60,69,70 СК України, ст. 368 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 51, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (2017 р.), -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя:

-визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення - гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 18,5 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі Вимпел , який знаходиться за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Сирецька, 39 ;

-визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення - гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 18,5 кв.м, в гаражно-будівельному кооперативі Вимпел , який знаходиться за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Сирецька, 39 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Суддя Н. М. Ларіонова