Рішення

від 07.06.2022 по справі 542/1598/21

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 542/1598/21

провадження № 2/542/100/22

08 червня 2022 року Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Кашуби М.І.

за участю секретаря судового засідання Нестеренко О.В.,

представника позивача адвоката Чуй А.І.,

представника відповідача адвоката Берлименко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Новосанжарським районним судом Полтавської області та Решетилівським районним судом Полтавської області в приміщенні Новосанжарського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 провизнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- визнати заповіт від 31 серпня 2010 року ОСОБА_4 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,посвідчений Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрований в реєстрі за № 27, спадкоємцем в якому зазначено ОСОБА_2 , 1993 року народження, частково недійсним;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності па обов`язкову частку у спадщині після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5323483408:08:001:0108, площею 0,1986 гадля будівництва та обслуговування житлового будинку;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати у розмірі 1400,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовувалатим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими побудовами, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

21 грудня 2019 року Новосанжарською державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_2 1993 року народження свідоцтва про право па спадщину за заповітом ОСОБА_4 , 1937 року народження. Спадщина складається з приватизованої земельної ділянки, кадастровий номер 532348:3408:08:001:0108 площею 0,1986 га за адресою: АДРЕСА_1 , а також житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважала, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 видано незаконно.

Посилалась на акт від 02.09.2021, виданий Новосанжарською селищною радою Полтавської області, згідно з яким вона постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; довідку КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» про проходження нею лікування, з огляду на що не мала можливості звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

В уточненій позовній заяві також зазначила, що згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 15.11.2016, гр. ОСОБА_1 , 1961 року народження, є пенсіонером по інвалідності,а відповідно до довідки МСЕК № 0359612 від 01.04.2011 є інвалідом другої групи.

Вказала, що суд може визнати заповіт частково недійсним в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Посилалась на те, що вона є непрацездатною, особою з інвалідністю і тому має право на обов`язкову частку у спадщині.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 30).

30 листопада 2021 року представник відповідача у справі адвокат Берлименко Т.В. надала відзив на позовну заяву, в якомупросила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обгрунтування відзиву зазначила, що перебування позивачки на стаціонарному лікуванні в період з 24.04.2012 року по 30.05.2012 року та проходження нею реабілітації та підтримання амбулаторного лікування, яке не передбачає постійне знаходження особи, що лікується, у стінах лікарні не перешкоджали позивачці вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Вказала, що, враховуючи той факт, що позивачка ОСОБА_1 не зверталась до суду з вимогою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не продовжила додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини на протязі дев`яти років з моменту відкриття спадщини, позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2021 року витребувано з Новосанжарської державної нотаріальної контори (39300, Полтавська область, Полтавський район, смт Нові Санжари, площа Перемоги, 11) належним чином завірену копію спадкової справи №323/2012, заведену після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 56-57 т. 1).

Ухвалою судувід 18січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 18 січня 2022 року повернуто (а.с. 148-149 т. 1).

Ухвалою судувід 11 лютого 2022 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині (а.с. 174-175 т. 1).

Ухвалою судувід 28 квітня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 211-212 т. 1).

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи.На електронну адресу суду надіслала листа, де зазначила, зокрема, про можливість розгляду справи за її відсутності.

Представник позивачки адвокат Чуй А.І в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, пояснення надав аналогічні, викладеним у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 5 т. 2).

Представник відповідача адвокат Берлименко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. Пояснення надала аналогічні, викладеним у відзиві.Також вказала, що законом визначено виключний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Проте, позивачкою не наведено жодних таких підстав та не надано доказів на їх існування. Додатково зазначила, що позивачка була обізнана про існування заповіту, яким її матір заповіла все своє майно відповідачу, проте до нотаріальної контори протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталась, факт постійного проживання зі спадкодавцем не встановлювала, додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини в судовому порядку не продовжувала. З огляду на викладене просила суд у разі наявності підстав для задоволення позову застосувати позовну давність.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 6 т. 2).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Заслухавши представників сторін, покази свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що, згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданимМалоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області30 січня 2012 року, актовий запис № 9 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9 т. 1).

Відповідно до наданої копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_4 (а.с. 6, том. 1).

Згідно з наданою копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , місце проживання останньої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 27.04.1981 (а.с. 4 -зворот, т.1).

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області 31 серпня 2010 року, ОСОБА_4 все своє майно де б воно не було і з чого не складалосяі всете, що буде належати їй на день смерті і на що вона законом буде мати право заповіла внуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідачу у справі(а.с. 84 т. 1).

21.12.2019 державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманцем М.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим №1127, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходиться на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з житлового будинку став. з пластин, облицьованого цеглою літ. «А-1», житловою площею 58,0 кв.м., загальною площею 99,6 кв.м., літньої кухні «Б», бані «Б1», сараю «б», літньої кухні «В», гаражу «Д», сараю «З», вбиральні «Г», огорожі №1, воріт огорожі №2, колодязя питного №3, який належав померлій відповідно до виписки з погосподарської книги №1, виданої Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області від 25 червня 2019 року за №1694 (а.с. 110 т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 21.12.2019 зареєстровано право власності на зазначений житловий будинок за ОСОБА_2 (а.с. 44 т. 1).

Крім того, 21.12.2019 державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманцем М.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим №1128, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається зприватизованої земельної ділянки, що розташована на території АДРЕСА_1 , відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №071039, виданого відділом Держкомзему у Новосанжарському районі Полтавської області від 28 жовтня 2010 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011057000136, кадастровий номер 5323483408:08:001:0108, площею 0,1986 га., цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)(а.с. 111-зворот т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 21.12.2019 зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 (а.с. 46, т. 1).

Відповідно до довідки МСЕ серії 7-66 ТЕ, виданої 01.04.2011 ОСОБА_5 є інвалідом другої групи, інвалідність встановлено безтерміново (а.с. 12-13, т. 1).

Згідно з копією свідоцтва про зміну імені, виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, 06 грудня 2014 року ОСОБА_5 змінила ім`я на ОСОБА_1 (а.с. 7, т. 1).

10 вересня 2021 року державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області Уманцем М.В. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з наявністю спадкоємця на підставі заповіту у спадщині ОСОБА_4 , який прийняв спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством термін (а.с. 11-12, т. 1).

Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції Україникожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Згідно із частиною першоюстатті 41Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до змісту статей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинились у зв`язку з його смертю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини другоїстатті 1220 та статті 1221 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

За змістом положень ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами частини 3статті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Стаття 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до положеньст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»той зі спадкоємців, який має право на обов`язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов`язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З наведеного слідує, що прийняття спадщини спадкоємцем, є обов`язковою умовою здійснення права на спадщину як за законом і за заповітом, так і права на обов`язкову частку у спадщині.До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 червня 2020 року по справі № 556/734/13-ц.

Приймаючи до уваги викладене, предметом доказування у даній справі є наявність права у позивачки на обов`язкову частку у спадщині та факт прийняття нею спадщини.

Щодо наявності у позивачки права на обов`язкову частку у спадщині.

Суд констатує, що Конституційний суд України у своєму рішенні від 11лютого 2014року усправі №1-1/2014вирішив,що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

Так, на обгрунтування обставин щодо наявності у позивачки права на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_1 посилалась на наявність пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 15.11.2016 та довідки МСЕК від 01.04.2011.

При цьому, відповідного пенсійного посвідчення позивачкою до суду не надано.

Водночас,нею надано до суду довідку, видану на ім`я ОСОБА_5 , відповідно до змісту якої остання є інвалідом другої групи, інвалідність встановлено безтерміново (а.с. 12-13, т. 1).

Разом з тим, на підтвердження в подальшому зміни прізвища позивачки з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » до суду надано відповідний доказ- копію свідоцтва про зміну імені (а.с.7, т. 1).

Водночас, на підтвердження факту зміни прізвища позивачки з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_6 » належних та допустимих доказів до суду не надано.

Між тим, судом враховано, що у паспорті громадянина України ОСОБА_1 міститься відмітка про реєстрацію шлюбу 04.03.1981 з ОСОБА_8 .

Проте, зазначені відомості та надані до суду докази в сукупності в достатній мірі не доводять ту обставину, що позивачка змінювала прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_6 », а відтак- щодо наявності у позивачки права на обов`язкову частку у спадщині.

Щодо прийняття спадщини позивачкою.

На обгрунтування позовних вимог представник позивача надіслав на електронну адресу суду довідкувиконавчого комітету Новосанжарської селищної ради №36,видану 27.01.2022, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації у АДРЕСА_1 з 2006 року і по теперішній час у житловому будинку ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 201 т. 1).

Водночас, в матеріалах спадкової справи є довідка, видана виконкомом Малоперещепинської сільської ради 20.07.2012, відповідно до якої ОСОБА_4 постійно проживала в с. Пристанційне Новосанжарського району Полтавської області, де померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала сама(а.с. 84-зворот, т. 1).

При цьому, суд не бере до уваги надану до суду копію довідки від05.05.2015, яка виданавиконавчим комітетом Малоперещепинської сільської ради №926, де зазначено, що ОСОБА_1 , проживає без реєстрації у селі Пристанційне Новосанжарського району Полтавської області у жилім будинку ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 протягом 8 років (а.с. 70 т. 1) з наступних підстав.

Так, за змістом положень ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Встановлено, що подана до суду копія довідки від 05.05.2015 (а.с. 70,т. 1) не містить будь-яких відміток про її відповідність оригіналу, не засвідчена у порядку, встановленому законом. Під час дослідження доказів, до суду не було надано для огляду оригінал вказаного документу, відтак, відомості, які зазначені у наданій до суду копії довідки від 05.05.2015, суд не бере до уваги.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась також на акт, складений 02.09.2021депутатом Новосанжарської селищної ради в тому, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала постійно без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 матір`ю ОСОБА_4 , вела постійний догляд та мали спільне господарство з 2006 року (а.с. 8, т. 1).

Встановлено, що акт складено у присутності свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Разом з тим, допитані в судовому засіданні свідки, які підписали вказаний акт не підтвердили обставини щодо постійного проживання позивачки разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що знайомий з позивачкою з 2005 року, деякий час здійснював ремонтні роботи у домогосподарстві, де проживала її матір. На запитання представника позивача щодо проживання позивачки разом з матір`ю з 2006 по 2012 роки відповів ствердно. Проте, в подальшому, надаючи покази суду, зазначив, що після того, як ОСОБА_4 захворіла- приблизно у 2007-2008 роках, позивачка ОСОБА_1 іноді ночувала разом з матір`ю у с. Пристанційне, привозила їй продукти, була разом з нею десь 2-3 дні на тиждень, а в інший час проживала у м. Полтаві. Крім того, свідок вказав, що у 2012 році він не проживав у с. Пристанційне, оскільки перебував у м. Києві, а де жила у цей час позивачка, йому не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 вказав, що він знайомий з позивачкою, здійснював у будинку її матері ремонтні роботи. На запитання представника позивача щодо проживання позивачки разом з матір`ю з 2008 по 2012 роки відповів ствердно. Однак, в подальшому, в ході надання показів зазначив, що не обізнаний з тим, як часто приїздила до матері позивачка, скільки часу вона проводила в селі разом з матір`ю, а скільки в м. Полтаві.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні зазначила, що знайома з позивачкою з дитинства. Пояснила, що ОСОБА_1 після розлучення з чоловіком переїхала проживати до матері у с. Пристанційне, здійснювала за нею догляд, оскільки ОСОБА_4 хворіла. Зазначила, що ОСОБА_1 приблизно 8 років до дня смерті матері проживала разом із нею. Пояснила також, що позивачка відлучалась з села з метою сезонного підробітку, коли саме та на який час- вказати не змогла.

З отриманих в ході судового розгляду свідчень свідків слідує, що вонине узгоджуються між собою, є непослідовними, непереконливими, а тому суд не бере їх до уваги.

З огляду на те, що показами свідків не підтверджено факт постійного проживання позивачки разом з матір`ю на момент відкриття спадщини, суд не може брати до уваги складений 02.09.2021депутатом Новосанжарської селищної ради акт з огляду на те, що викладені у ньому обставини свідки, які його підписали не підтвердили в судовому засіданні.

Інших доказів на підтвердження факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини до суду не надано.

При цьому, надана до суду довідка виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради №36 від 27.01.2022 у достатній мірі не доводить обставин, на які посилається позивачка як на підставу позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Положення ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 ЦПК України, учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з положеннями ст. 80 ЦПК України,достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведене, враховуючи, що позивачка у встановленому законом порядку та строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не зверталась, факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не довела, вона не може вважатися такою, що прийняла спадщину у встановленому законом порядку, відтак, суд не знаходить підстав для визнання за нею права власності на обов`язкову частку у спадщині.

Щодо позовної вимоги про визнання заповіту частково недійсним, суд дійшов таких висновків.

Так, положеннями статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, у якому відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

При цьому позивачкою та її представником не доведено наявності підстав, які б мали наслідкомнедійсність заповіту, що в силу положень статей12,81 ЦПК Україниє їх процесуальним обов`язком.

При цьому, за змістом п. 7 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013№ 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»,захист права на обов`язкову частку в спадщині може здійснюватись шляхом пред`явлення вимог про визнання права на обов`язкову частку в спадщині (ст. 1241ЦК), перерозподіл спадщини (ст. 1280 ЦК), визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301 ЦК). Право на обов`язкову частку в спадщині не залежить від змісту заповіту, отже рішення суду про визнання недійсним заповіту в частині, що порушує права спадкоємця на обов`язкову частку в спадщині, не вимагається.У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на обов`язкову частку в спадщині зазначена відмова може бути оскаржена до суду в порядку позовного провадження.

З огляду на неведене, позовна вимога про визнання заповіту частково недійсним задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Водночас, у контексті оцінки доводів сторін суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів учасників справи, суд вважає, що ключові аргументи доводів сторін отримали достатню оцінку.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Встановлено, що позивачка просила стягнути судові витрати, які складаються з витрат на виготовлення звіту про оцінку майна в сумі 1400 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позовіпокладаютьсяна позивача.

З огляду на те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями4, 12,13,76,77,79,89,258,263-265Цивільногопроцесуального кодексуУкраїни , суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 провизнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.