Рішення

від 26.05.2022 по справі 125/7/22

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/7/22

2/125/3/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2022 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

секретар судового засідання Гаврищук К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позов мотивовано тим, що 08.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3146306978 в письмовій (електронній) формі шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 31.05.2017 на підставі договору факторингу №170531-1 ТОВ «Вортекс Груп» відступило право грошової вимоги до відповідача та право вимоги стягнення судових витрат у справі на користь ТОВ «АІА Фінанс груп». Права вимоги до ОСОБА_1 за договором передані на користь позивача згідно додатку до договору факторингу №1 від 31.05.2017.

Згідно з умовами додатку №1560019 до первісного договору ТОВ «Вортекс Груп» надало відповідачу кредит у розмірі 3000 грн на визначених Графіком розрахунків умовах: строк користування кредитом - 7 днів, процентна ставка на день - 1, 4, сума оплачуваних процентів - 294 грн. Кредитні кошти були перераховані на рахунок відповідача 09.12.2016. Згідно з пунктом 5 додатку дата здійснення платежу на повернення кредиту та оплату процентів за користування кредитом визначається як календарний день, що настає після закінчення 7 календарних днів з дати зарахування кредиту на рахунок позичальника. Дата здійснення платежу (дата погашення) вказується в заявці, затвердженій кредитором, в особистому кабінеті позичальника на сайті кредитора.

Оскільки відповідачем у вказаний строк кредит не повернуто, проценти не сплачено, станом на 30.12.2021 загальний розмір заборгованості відповідача становить 87566,44 грн, з яких: 3000 грн - оплачувана сума кредиту, 294 грн - сума оплачуваних процентів, 82800 грн - проценти згідно з пунктом 1.6. Договору, 1472,44 грн - інфляційні втрати згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України.

Покликаючись на вищенаведене, позивач просив стягнути на його користь вказані суми з відповідача, а також судові витрати на сплату судового збору в сумі 2270 грн і на правничу допомогу адвоката в сумі 9378, 32 грн.

Відповідач подав до суду відзив, у якому просив в задоволенні позову відмовити повністю. До відзиву жодних доказів додано не було. Відзив подано особисто відповідачем до канцелярії суду 08.02.2022, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції суду, зареєстровано за №837 від 08.02.2022.

Відповідно до частини 1 статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

До відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частина 5 статті 178 ЦПК України).

Згідно з частиною 7 статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

В ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 26.01.2022, яку відповідачу було особисто вручено у приміщенні суду 03.02.2022, що підтверджується даними супровідного листа від 31.01.2022 і розписки, було встановлено строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення цієї ухвали. Таким чином, відзив подано до суду в межах встановленого судом строку.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Нормами статті 178 ЦПК України, якою врегульовано порядок, строки подання і вимоги до змісту відзиву, не встановлено наслідків порушення пункту 2 частини 5 статті 178 ЦПК України, а саме наслідків ненадання суду документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву іншим учасникам справи. Жодними іншими нормами ЦПК України таких наслідків також не передбачено.

Наслідок у вигляді вирішення справи за наявними матеріалами передбачений лише для ситуації ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин (частина 8 статті 178 ЦПК України).

21.02.2022 через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Литвинцем С. А. подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, у якій представник позивача просив перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді. Після цього секретарем судового засідання було створено електронну справу, тобто переведено усі матеріали справи в електронний формат для надання можливості позивачу ознайомитися з матеріалами справи, що підтверджується даними довідки від 21.02.2022.

Таким чином, позивач мав фактичну можливість ознайомитися з відзивом шляхом доступу до електронної справи, і мав достатньо часу для підготовки відповіді на відзив із наданням доказів на підтвердження аргументів позивача, викладених у відповіді на відзив, однак таким правом не скористався.

Оскільки нормами ЦПК України не передбачено наслідку у вигляді неврахуванням відзиву у разі ненадання суду доказів його надсилання безпосередньо позивачу, а право позивача на спростування аргументів, викладених у відзиві, було забезпечено шляхом надання доступу до електронної справи, суд не вбачає підстав для неврахування відзиву під час вирішення справи по суті. Протилежний підхід, на думку суду, означав би занадто формальне тлумачення процесуальних норм, що призвело б до порушення принципу змагальності сторін і порушило б право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Отже, суд бере до уваги позицію відповідача щодо суті спору, наведену у відзиві.

Зокрема, відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до пункту 1.9 кредитного договору від 08.09.2016 № 3146306978 між ТОВ «Вортекс Груп» та ОСОБА_1 , договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Однак приєднаний позивачем до позовної заяви договір не підписаний зі сторони кредитора шляхом використання саме електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Щодо підписання даного договору зі сторони позичальника, то позичальник підписав даний договір електронним підписом, ідентифікатор - 8072200, який був відправлений у вигляді SMS-повідомлення на номер телефону позичальника, зазначений у заявці. Проте самої заявки позивач не додав до позовної заяви, тому, на думку відповідача, неможливо встановити, який саме номер мобільного телефону позичальник вказував в заявці. Крім того, кредитор надсилав свої SMS-повідомлення на номер НОМЕР_1 , проте позивач надав «Ідентифікацію Суб`єкта Кредитної Історії», у якій відображені інші зареєстровані позичальником номери телефонів. Відтак, немає підстав вважати, що вказаний позивачем номер телефону дійсно належав позичальнику і він міг отримувати на нього SMS-повідомлення від кредитора. Позивач також не надав доказів того, що той договір, який приєднано до матеріалів позовної заяви, є дійсно саме тим договором, який уклали між собою сторони в 2016-му році.

Відповідач також посилався на те, що у пункті 1 додатку від 09.12.2016 №1560019 до договору вказано, що кредит надається кредитором на картковий рахунок позичальника в AT «ПриватБанк». Проте рішенням від 05.08.2019 у справі №125/1739/18 Барський районний суд Вінницької області встановив, що ОСОБА_1 ніколи не отримував у КБ АТ «Приватбанк» ніяких карток. Позивач не надав доказів того, що 3000 гривень кредиту він надав саме позичальнику.

Відповідач у відзиві також вказував на пропуск трирічного строку позовної давності. Зокрема, на те, що у додатку до договору вказано, що договір діє протягом 10 років - до 09.12.2026, а строк, на який кредитор передає позичальникові кредит, становить 7 (сім) календарних днів з дати надання кредиту (включно), а саме з 09.12.2016. Вказаний строк настав з моменту порушення позичальником пункту 2 договору і не повернення кредиту, а саме з 16.12.2016. Отже, з моменту настання права вимоги за кредитним договором, а саме з 16.12.2016, до дати подання позовної заяви пройшло більше 5 років.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подав заяву з проханням розгляд справи провести без його участі.

2. Процесуальні дії у справі

26.01.2022 відкрито провадження у справі і постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

22.02.2022 постановлено ухвалу про витребування доказів, а саме про витребування в Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» інформації про зарахування на банківський (картковий) рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 09.12.2016 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс Груп» (ідентифікаційний код юридичної особи 38932810) платежу у розмірі 3000,00 грн за платіжним дорученням від 09.12.2016; у випадку зарахування - надати інформацію про призначення даних платежів.

Розгляд справи неодноразово відкладався з причин ненадходження витребуваних доказів, оскільки неможливо було надіслати ухвалу суду у зв`язку із тимчасовим припиненням доставки пошти під час воєнного стану.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

08.09.2016 ОСОБА_1 , як позичальник, уклав із ТОВ «Вортекс Груп», як кредитором, кредитний договір №3146306978 від 08.09.2016 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua. Сторони домовилися, що сам договір і всі документи щодо надання кредиту, зокрема заявка, підписуються сторонами з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 2.2.1, 8.1 кредитного договору).

У кредитному договорі у розділі реквізитів сторін вказані паспортні дані і реєстраційний номер облікової кратки платника податків ОСОБА_1 , номер його телефону НОМЕР_1 , номер банківського рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»: № НОМЕР_3 .

У пункті 8.8. кредитного договору вказано, що до правовідносин за цим договором застосовується загальний строк позовної давності тривалістю 3 роки.

Згідно з пунктом 1.9. кредитного договору сторони підписують договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається позичальнику у вигляді коду sms-повідомлення на номер телефону позичальника, зазначений у заявці.

Вказані обставини підтверджуються наданою позивачем паперовою копією кредитного договору №3146306978 від 08.09.2016, укладеного в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з додатком №1560019 від 09.12.2016 до кредитного договору №3146306978 від 08.09.2016, який є невід`ємною частиною кредитного договору, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Вортекс Груп» на його картковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 3000 гривень строком на 7 (сім) календарних днів з виплатою процентів за користування кредитними коштами за ставкою 1,4 % в день із загальною сумою оплачуваних процентів 294 грн. Додаток до договору також укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua.

Кінцевим терміном повернення суми кредиту та оплати процентів за користування кредитними коштами було 16.12.2019 (пункт 4, 5 вказаного додатку до кредитного договору).

Наведені обставини підтверджуються наданою позивачем паперовою копією додатку №1560019 від 09.12.2016 до кредитного договору №3146306978 від 08.09.2016, який укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також реєстром дій клієнта ОСОБА_1 та ТОВ «Вортекс Груп» в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua з укладення кредитного договору/додатку. Отримання кредитних коштів на вказаний у кредитному договорі картковий рахунок ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 в сумі 3000 гривень підтверджується повідомленням АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-220419/3729 від 21.04.2022, за змістом якого банк підтвердив інформацію щодо зарахування на банківський рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , від ТОВ «Вортекс Груп», код ЄДРПОУ 38932810, платежу у розмірі 3000,00 гривень із зазначенням призначення платежу: виплата грошових коштів по договору кредиту № 3146306978 від 09.12.2016.

Сторони домовилися, що у разі якщо позичальник не повернув кредит у строк, затверджений сторонами у заявці та/або додатку до кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом, яку позичальник виплачує кредитору, перераховується, починаючи з другого дня прострочення, та становить 1,5% від суми кредиту за кожну добу прострочення повернення кредиту (пункт 1.6 кредитного договору №3146306978 від 08.09.2016)

31.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс груп» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вортекс Груп» (Клієнт) було укладено договір факторингу, предметом якого є відступлення клієнтом права грошової вимоги фактору до боржників у повному обсязі, що включає всі грошові права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс Груп», зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за договором №3146306978 від 08.09.2016.

Вказані обставини підтверджуються витягом з договору факторингу №170531-1 від 31.05.2017 та витягом з додатку 1 до договору факторингу №170531-1 від 31.05.2017.

24.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс груп» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення ТОВ «Вортекс Груп» права вимоги до нього за кредитним договором №3146306978 від 08.09.2016 на користь ТОВ «АІА Фінанс груп», і вимогу в строк до 30.12.2021 погасити заборгованість в сумі 87251,44 гривень. Вказане підтверджується письмовим повідомленням-вимогою №211224-2 від 24.12.2021 ТОВ «АІА Фінанс груп» на ім`я ОСОБА_1 , описом вкладення у цінний лист на ім`я ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання з відбитком штампу АТ «Укрпошта».

Станом на момент розгляду справи відповідач не повернув отримані ним кредитні кошти і не сплатив проценти за користування ними.

Отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовано нормами §1-2 Глави 16, Глави 52, §1,2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію».

4. Оцінка суду та застосовані судом норми права

Вирішуючи цей спір, суд керується нормами законодавства станом на момент виникнення спірних правовідносин сторін, а саме станом на момент укладення кредитного договору (08.09.2016).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3 статті 1054 ЦК України).

Станом на момент виникнення спірних правовідносин таким законом був Закон України «Про захист прав споживачів».

Частина 4 статті 11 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачала, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Загальні норми щодо форми правочинів передбачені Цивільним кодексом України.

Так, згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Нормами Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що сторони можуть домовитися про застосування положень цього Закону до правочину. Така домовленість була відображена у кредитному договорі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зі змісту абзацу 2 частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно з нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач надав належний і допустимий доказ передання кредитних коштів в сумі 3000 гривень відповідачу, що підтверджує волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.

Доводи відповідача про те, що рішенням Барського районного суду Вінницької області у справі № 125/1739/18 встановлено ті обставини, що громадянин ОСОБА_1 ніколи не отримував в АТ «ПриватБанк» ніяких карток, не відповідають змісту вказаного рішення суду, текст якого досліджено в режимі повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Інакше, ніж шляхом укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній мережі і заповнення відповідачем відповідних реквізитів, ТОВ «Вортекс Груп» не могло б дізнатися такої кількості персональних даних відповідача (номер паспорта, орган його видачі, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер банківської карти ОСОБА_1 , на яку були фактично перераховані кредитні кошти). Доказів здійснення позивачем чи іншою особою дій, які сприяли б укладенню договору іншою особою, а не ОСОБА_1 , або отримання позивачем його персональних даних у незаконний спосіб, відповідачем не надано.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позивач надав достатньо доказів на підтвердження укладення з відповідачем кредитного договору і змісту його умов.

Враховуючи вищенаведене і згадані норми законодавства, кредитний договір, укладений 08.09.2016 між ТОВ «Вортекс Груп» і ОСОБА_1 в електронній формі, що містить електронний підпис відповідача з використанням одноразового ідентифікатора, разом з невід`ємним додатком до нього №1560019 від 09.12.2016, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору і отримання відповідачем кредитних коштів, які відповідач вчасно не повернув і не сплатив проценти за користування кредитними коштами.

Однак, відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності за пред`явленими ним вимогами. Заяву про застосування позовної давності відповідач виклав у тексті відзиву. Нормами ЦПК не передбачено вимог до форми заяви про застосування позовної давності, вимог щодо попереднього надсилання позивачу заяви про застосування позовної давності, а строк для подання такої заяви встановлено до ухвалення рішення судом першої інстанції. Відтак, суд враховує наведену у відзиві заяву відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (Частини 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 Цивільного кодексу України).

Згідно з умовами кредитного договору кінцевим терміном повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування ними було 16.12.2016. Отже, з 17.12.2016 право позивача вважається порушеним і саме з цього часу слід обраховувати строк позовної давності.

Отже, станом на момент подання позову до суду (05.01.2022) сплив трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення суми кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

У позовній заяві позивач також вказував, що до заборгованості за кредитним договором також входить сума процентів згідно з пунктом 1.6 Договору в розмірі 82800 гривнеь та інфляційні втрати згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України в розмірі 1472, 44 грн.

Виходячи зі змісту пункту 1.6. кредитного договору №3146306978 від 08.09.2016, за правовою природою обов`язок сплатити кошти кредитору у разі неповернення кредиту у встановлений у договорі строк в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожну добу прострочення платежу є пенею. Це не є процентами за користування кредитом, оскільки такі нараховуються лише в межах встановленого у договорі строку кредитування, який становив 7 днів згідно з додатком до кредитного договору.

Так, відповідно до частини 3 статі 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) допускається лише у межах строку позовної давності за основною вимогою.

З огляду на приписи статті 266 Цивільного кодексу України, не підлягають задоволенню також у зв`язку із пропуском строку позовної давності за основною вимогою і вимоги про стягнення інфляційних втрат згідно із статтею 625 Цивільного кодексу, як похідні вимоги про стягнення основної суми боргу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 756/9094/15.

Заяви про поновлення пропущеного строку позовної давності позивач не подав.

Отже, у позові слід відмовити повністю у зв`язку із пропущенням строку позовної давності.

4. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивача слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Судові витрати позивача залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.06.2022.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс груп», ідентифікаційний код 41184403, місце знаходження: вул. Михайлівська 15/1Б, м. Київ;

ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Юлія САЛДАН