Постанова

від 18.09.2022 по справі 125/7/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/7/22

Провадження № 22-ц/801/1429/2022

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 рокуСправа № 125/7/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» на рішення Барського районного суду Вінницької області у складі судді Салдан Ю. О. від 27 травня 2022 року (повний текст рішення складено 03 червня 2022 року),

встановив:

У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» (далі ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 87566 грн 44 к. заборгованості за кредитним договором № 3146306978 від 08 вересня 2016 року (далі Договір), яка складається з:

-3000 грн 00 к. оплачуваної суми кредиту;

-294 грн 00 к. суми оплачуваних процентів;

-82800 грн 00 к. процентів згідно з пунктом 1.6. Договору,

-1472 грн 44 к. інфляційних втрат згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 08 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОРТЕКС ГРУП» (далі ТОВ «ВОРТЕКС ГРУП») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3146306978, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 3000 грн 00 к., який він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ним.

31 травня 2017 року на підставі договору факторингу № 170531-1 ТОВ «ВОРТЕКС ГРУП» відступило право грошової вимоги за Договором та право вимоги стягнення судових витрат у справі на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП». Права вимоги до ОСОБА_1 за договором передані на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» відповідно до додатку до договору факторингу № 1 від 31 травня 2017 року.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором виконував неналежним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у зазначеному розмірі.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» доведено факт укладення кредитного договору і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, які він вчасно не повернув і не сплатив проценти за користування ними. Проте, станом на момент подання позову до суду сплив трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення суми кредиту і процентів за користування ними.

Виходячи зі змісту пункту 1.6. Договору за правовою природою обов`язок сплатити кошти кредитору у разі неповернення кредиту у встановлений у договорі строк в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожну добу прострочення платежу є пенею. Це не є процентами за користування кредитом, тому що такі нараховуються лише в межах встановленого у договорі строку кредитування, який становив 7 днів згідно з додатком до кредитного договору. Стягнення неустойки (пені, штрафу) допускається лише у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Не підлягають задоволенню також у зв`язку із пропуском строку позовної давності за основною вимогою і вимоги про стягнення інфляційних втрат згідно із статтею 625 ЦК України, як похідні вимоги про стягнення основної суми боргу.

В апеляційній скарзі ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просило рішення Барського районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) при подані відзиву відповідачем, внаслідок чого неправомірно застосовано норму статті 267 ЦК України до вимог позивача. Позовна давність у справі згідно з частиною другою цієї статті застосовується виключно за заявою сторони у справі, правових підстав для її застосування у суду першої інстанції не було.

ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» нараховано в період неналежного користування кредитом проценти на підставі частини другої статті 625 ЦК України у повній відповідності до положень цієї статті та правової позиції Верховного Суду. При цьому, Договором визначено саме розмір процентів, які нараховуються в період прострочення, як це передбачено вищевказаною нормою, тому визначення вказаних процентів в якості пені є помилковим.

Судом першої інстанції помилково застосовано позовну давність до вимог щодо стягнення грошових коштів на підставі частини другої статті 625 ЦК України та статті 266 ЦК України, як додаткових, без врахування їх правової природи і триваючої дії.

Представник ОСОБА_1 адвокат Сопрун В. В. подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених обставин справи та норм матеріального права, якими регулюються правовідносини сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 08 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВОРТЕКС ГРУП» укладено кредитний договір № 3146306978 в електронній форміз використаннямелектронного підписуодноразовим ідентифікатором в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua. Сторони домовилися, що сам договір і всі документи щодо надання кредиту, зокрема заявка, підписуються сторонами з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 2.2.1, 8.1 Договору).

У пункті 8.8. Договору вказано, що до правовідносин за цим договором застосовується загальний строк позовної давності тривалістю 3 роки.

Згідно з додатком № 1560019 від 09 грудня 2016 року до Договору, який є невід`ємною частиною кредитного договору, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «ВОРТЕКС ГРУП» на картковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 3000 грн 00 к. строком на 7 (сім) календарних днів з виплатою процентів за користування кредитними коштами за ставкою 1,4 % в день із загальною сумою оплачуваних процентів 294 грн.

Кінцевим терміном повернення суми кредиту та оплати процентів за користування кредитними коштами було 16 грудня 2019 року (пункти 4, 5 додатку № 1560019 Договору).

У разі якщо позичальник не повернув кредит у строк, затверджений сторонами у заявці та/або додатку до кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом, яку позичальник виплачує кредитору, перераховується, починаючи з другого дня прострочення, та становить 1,5 % від суми кредиту за кожну добу прострочення повернення кредиту (пункт 1.6 Договору).

31 травня 2017 року між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ВОРТЕКС ГРУП» укладено договір факторингу, предметом якого є відступлення клієнтом права грошової вимоги фактору до боржників у повному обсязі, що включає всі грошові права вимоги ТОВ «ВОРТЕКС ГРУП», зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3146306978 від 08 вересня 2016 року.

24 грудня 2021 року ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення ТОВ «ВОРТЕКС ГРУП» права вимоги до нього за Договором на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» і вимогу в строк до 30 грудня 2021 року погасити заборгованість в сумі 87251 грн 44 к.

З наданого ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» розрахунку борг ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2021 року становить 87566 грн 44 к., з яких: 3000 грн 00 к. оплачувана сума кредиту; 294 грн 00 к. сума оплачуваних процентів; 82800 грн 00 к. проценти згідно з пунктом 1.6. Договору; 1472 грн 44 к. інфляційні втрати згідно з статтею 625 ЦК України.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

В частині доведення факту укладення кредитного договору № 3146306978 і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, які він не повернув та не сплатив проценти за користування ними, рішення суду першої інстанції ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» не оскаржується, тому апеляційним судом не перевіряється.

Щодо доводів апеляційної скарги про невірне застосування судом першої інстанції статей ЦК України в частині застосування позовної давності до вимог позивача, апеляційний суд виходить із такого.

Згідно зчастинами третьою четвертоюстатті 267ЦК Українипозовна давністьзастосовується судомлише зазаявою сторониу спорі,зробленою довинесення нимрішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як видно з матеріалів справи, заяву про застосування позовної давності ОСОБА_1 виклав у тексті відзиву.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з статтею 49 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права.

Отже, заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.

Оскільки нормами ЦПК України не передбачено наслідку у вигляді неврахування відзиву у разі ненадання суду доказів його надсилання безпосередньо позивачу, вимог до форми заяви про застосування позовної давності, а відтак судом першої інстанції правильно враховано наведену у відзиві заяву відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).

Як видно з матеріалів справи, Договір між сторонами укладено 08 вересня 2016 року строком на десять років. В той же час кредитні правовідносини за Договором розпочалися з дати безпосереднього надання кредитних коштів ОСОБА_1 , тобто з 09 грудня 2016 року.

Відповідно до додатку № 1560019 до Договору ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти і проценти за користування ними впродовж 7 календарних днів з дати надання кредиту до 16 грудня 2016 року, а тому початок перебігу строку позовної давності почався з 17 грудня 2016 року, тобто від дня, коли кредитор довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на те, що до ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» правовимоги перейшло31травня 2017році,товариство маломожливість звернутисьдо судув межахпередбаченого строкупозовної давності.З позовом ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» звернулося 31 грудня 2021 року.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що станом на момент подання ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» позову до суду сплив трирічний строк позовної давності по основній вимозі.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виходячи зі змісту пункту 1.6 Договору, за правовою природою обов`язок сплатити кошти кредитору у разі неповернення кредиту у встановлений у договорі строк в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожну добу прострочення платежу є пенею і, відповідно, правильно застосував річний строк позовної давності.

Згідно з статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із пропуском строку позовної давності за основною вимогою не підлягають задоволенню також і вимоги про стягнення інфляційних втрат згідно з статтею 625 ЦК України, як похідні вимоги про стягнення основної суми боргу.

Посилання ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» на правову позицію, висловлену Верховним Судом у справах № 552/7615/14-ц та № 127/15672/16-ц є безпідставними, тому що у справі № 552/7615/14-ц позивачем не був пропущений трирічний строк позовної давності, а у справі № 127/15672/16-ц позовна заява подавалася у межах строку дії кредитного договору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» залишити без задоволення, а рішення Барського районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року без змін.

Відновити дію рішення Барського районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета