Рішення

від 08.06.2022 по справі 380/12745/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12745/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Стецишин П.Д.,

з участю представників: позивача Горонного О.О., відповідача Олексієнко В.М.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий Холл» до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Княжий Холл» (далі - позивач, ТзОВ «Княжий Холл) звернулося до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач, МКІП), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №8400/6.11.6 від 20.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний припис від 20.07.2021 №8400/6.11.6 МКІП видано з порушенням норм чинного законодавства. Зі змісту спірного припису вбачається, що такий винесено з підстав здійснення ТзОВ «Княжий Холл» будівельних робіт в межах історичного ареалу міста Львова без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що є порушенням вимог частини 4 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Оскільки МКІП як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, як це передбачено статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», межі історичного ареалу не затверджено, то такі твердження відповідача є помилковими. Органи місцевого самоврядування, яким є Львівська міська рада, не наділені такими повноваженнями. Тому рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови міста Львова» не може вважатися належним документом, яким затверджено межі історичного ареалу м. Львова, без погодження таких центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, тобто МКІП. Крім цього, МКІП не визначені та не затверджені межі охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова». На підтвердження цього посилається на лист відповідача від 29.07.2021 №8886/6.11.3, в якому відповідач вказав лише про розміщення схеми буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Історичний ансамбль міста Львова» на офіційному веб-сайті ЮНЕСКО та відсутність інших рішень держави щодо меж та режимів буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Позивач також стверджує про порушення відповідачем процедури проведення контрольного заходу, який повинен був здійснюватися у порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». За вказаних обставин вважає припис МКІП №8400/6.11.6 від 20.07.2021 протиправним та просить його скасувати.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у законності спірного припису. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 місто Львів занесено до Списку історичних населених місць України. Межі історичного ареалу м. Львова, що є також буферною зоною об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, визначені та затверджені рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова», яке є чинним та не скасоване. На дату прийняття рішення від 09.12.2005 №1311 Міністерство культури та інформаційної політики України ще не було створене. Стверджує, що земельна ділянка за адресою: вул. Городоцька, 64, м. Львів, розташована у межах буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Історичний ансамбль міста Львова», тому проектна документація на будівництво має бути обов`язково погоджена у встановленому законом порядком з Міністерством та має бути отримано дозвіл на проведення робіт на об`єктах всесвітньої спадщини. Заперечує порушення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», стверджуючи про видачу спірного припису не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання МКІП функцій державного управління у сфері охорони культурної спадщини у розумінні статті 1 до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 щодо задоволення позову заперечила з підстав, викладених у поясненнях на позовну заяву. Зазначила, що припис від 20.07.2021 №8400/6.11.6 відповідачем винесений відповідно до вимог чинного законодавства про охорону культурної спадщини. Позивачем не надано жодних документів, які б спростовували доводи, викладені в акті обстеження містобудівної ситуації на земельній ділянці по АДРЕСА_1 від 02.06.2021, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Просить відмовити у задоволені позову.

Ухвалою від 03.08.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Підготовче засідання призначено на 26.08.2021.

Ухвалою суду від 03.08.2021 заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

ОСОБА_1 20.08.2021 (вх. №60863) подано клопотання про залучення до участі у справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідачем 25.08.2021 (вх. №61448) подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 26.08.2021 встановлено участь відповідача в режимі відеоконференції в Господарському суді міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 44-В), у зв`язку з чим підготовче засідання, призначене на 26.08.2021, відкладено на 17.09.2021.

Відповідачем 30.08.2021 (вх. №62828) подано відзив на позовну заяву.

Представником позивача 06.09.2021 (вх. №9476ел) подано відповідь на відзив та 07.09.2021 (вх. №9498ел) заперечення на заяву про залучення третьої особи.

ОСОБА_1 16.09.2021 (вх. №67516) подано доповнення та уточнення до клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Підготовче засідання, призначене на 17.09.2021, не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Представником позивача 19.10.2021 (вх. №75459), 27.10.2021 (вх. №78467) подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та 25.10.2021 (вх. №10825) подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Підготовче засідання, призначене на 25.10.2021, відкладено на 12.11.2021 за клопотанням представника позивача.

Представником позивача 12.11.2021 (вх. №82640) подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Підготовче засідання, призначене на 12.11.2021, відкладено на 10.12.2021 у зв`язку із запровадженням у Львівському окружному адміністративному суді посилених заходів попередження розповсюдження вірусного захворювання на COVID - 19.

Представником позивача 10.12.2021 (вх. №93343) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Підготовче засідання, призначене на 10.12.2021, відкладено на 24.12.2021 у зв`язку із залученням ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

ОСОБА_1 10.12.2021 (вх. №93388) подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та 24.12.2021 подано заяву про долучення доказів (вх. №98111) і пояснення (вх. №98114).

Підготовче засідання, призначене на 24.12.2021, відкладено на 21.01.2022 за клопотанням представника позивача для ознайомлення з поясненнями третьої особи.

Представником позивача 18.01.2022 (вх. №586) подано відповідь (заперечення) на пояснення третьої особи.

Ухвалою від 21.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 11.02.2022.

Громадською організацією «Народна дія Львів» 21.01.2022 (вх. №6016) подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

ОСОБА_1 07.02.2022 (вх. №11492) подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 11.02.2022, відкладено на 11.03.2022.

Представником позивача 10.03.2022 подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №3311ел) та заперечення на заяву на вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. №3335ел).

Судове засідання, призначене на 11.03.2022, відкладено на 15.04.2022 у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хоми О.П. у відпустці.

Представником позивача 15.04.2022 (вх. №4949ел) подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 15.04.2022, відкладено на 13.05.2022.

Відповідачем 09.05.2022 (вх. №5962ел) подано заяву про проведення судового засідання в режимі відеконференції.

ОСОБА_1 13.05.2022 подано пояснення щодо заперечення представника позивача на пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. №34034) та заяву про долучення доказів (вх. №34036).

Судове засідання, призначене на 13.05.2022, відкладено на 24.05.2022 у зв`язку із неможливістю участі представника відповідача в режимі відеконференції в судовому засіданні.

Судове засідання, призначене на 24.05.2022, відкладено на 02.06.2022 за клопотання сторін.

ОСОБА_1 30.05.2022 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №37678) та 02.06.2022 додаткові пояснення (вх. №38434) і заяву про долучення доказів (вх. №38486).

Ухвалою суду від 02.06.2022 відмовлено у залученні Громадської організації «Народна дія Львів» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Княжий Холл» зареєстровано як юридична особа 25.09.2017 (код ЄДРПОУ 37535703). Основним видом діяльності за КВЕД 41.20 є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Між Львівською міською радою та ТзОВ «Княжий Холл» 27.05.2019 укладено договір оренди земельної ділянки по вулиці Городоцькій, 64, м. Львові, розміром 0,9014 га, (кадастровий номер 4610136300:02:001:0023) терміном на 5 років до 04.04.2024.

Виконавчим комітетом Львівської міської ради 02.08.2019 прийнято рішення №732 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Княжий Холл» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64».

Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 16.12.2019 видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112193502497 ТзОВ «Княжий Холл» як замовнику будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64, код об`єкта 1122.2, клас наслідків СС2.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.04.2020 №312 внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.08.2019 №732.

Філією ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» у Львівській області 26.10.2020 затверджено Експертний звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64 у м. Львові» (коригування) №14-121-20.

Головним спеціалістом відділу охорони історичних пам`яток департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації Книшем Р.М. 02.06.2021 проведено візуальне обстеження та здійснено фотофіксацію містобудівної ситуації за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 64, про що складено Акт обстеження містобудівної ситуації на вул. Городоцька, 64 у м. Львові.

Дане обстеження проведено на виконання доручення заступника голови обласної державної адміністрації від 17.05.2021 та відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 14.05.2021 №5476/6.11.6.

За результатами візуального обстеження земельної ділянки на вул. Городоцька, 64 у м. Львові МКІП видано Припис №8400/6.11.6. від 20.07.2021 з вимогами:

- негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті: «На виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64 у м. Львові», які виконуються в межах історичного ареалу м. Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова») та на території буферної зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини;

- вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Припис від 20.07.2021 №8400/6.11.6 є предметом оскарження у даній справі.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III тут і далі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-IIІ до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема:

- визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць (п.п.12);

- затвердження меж територій об`єктів всесвітньої спадщини та їх буферних зон (п.п.121);

- погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини (п.п.14);

- надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць (п.п.17);

- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них(п.п.18);

- надання дозволів на відновлення земляних робіт (п.п19).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону №1805-IIІ визначено, що органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі - Положення № 885),визначено, що Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно до абзацу 8 підпункту 103 пункту 4 Положення № 885 Міністерство культури та інформаційної політики України затверджує форми дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території, на якій розташовані пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою;

Згідно до абзацу 15 підпункту 103 пункту 4 Положення № 885 Міністерство культури та інформаційної політики України затверджує порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них.

Відповідно до статті 6-1 Закону №1805-IIІ дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що на відповідача покладено обов`язок формування та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, затвердження меж та режимів використання історичних ареалів, надання дозволів на проведення робіт в історичних ареалах населених місць, а також видання розпоряджень приписів щодо припинення робіт в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом №1805-IIІ, дозволів або з відхиленням від них.

Стосовно тверджень відповідача та третьої особи про знаходження об`єкта будівництва в історичному ареалі м. Львова, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 1 Закону №1805-III історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Частиною 1 статті 32 Закону №1805-III передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Відповідно до частини 2 статті 32 Закону №1805-IIІ межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 затверджено Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), до якого включено місто Львів.

Пунктом 4 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (далі - Порядок №318), встановлено, що відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ними органи охорони культурної спадщини.

Згідно до пункту 5 Порядку №318 межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури (пункт 12).

Вказане дає підстави стверджувати, що передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується МКІП.

Станом на час видачі спірного припису, така науково-проектна документація щодо меж історичного ареалу м. Львова відсутня та відповідачем не затверджена.

Серед оприлюдненої на офіційному веб-сайті МКІП інформації щодо затверджених наказами міністерства меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць, відсутня інформація про затвердження відповідачем меж історичного ареалу м. Львова станом на 20.07.2021.

Наведене підтверджує той факт, що межі історичного ареалу м. Львова не затверджені у встановленому чинним законодавством порядку, тобто Міністерством культури та інформаційної політики України, та відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2019 у справі №813/4993/15.

Встановлені обставини зумовлюють висновок суду, що станом на дату видачі спірного припису у відповідача не було підстав вважати, що будівництво ТзОВ «Княжий Холл» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64 здійснюється у визначених межах історичного ареалу м. Львова з порушенням вимог частини 4 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки такі межі, всупереч вимог частини 1 цієї ж статті та п.12 Порядку №318 не затверджені відповідачем як відповідальним за визначення меж та режимів використання історичних ареалів центральним органом, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Стосовно доводів відповідача та третьої особи на рішення виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова, яким затверджено опрацьовані інститутом «Укрзахідреставрація» на замовлення управління охорони історичного середовища межі історичного ареалу та зону регулювання забудови м.Львова (додатки 1,2) та яке, на їх думку, підлягає застосуванню, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Ані законодавством, яке діяло на час прийняття виконкомом Львівської міської ради рішення від 09.12.2005 №1311, ані законодавством, яке діяло на дату видання відповідачем спірного припису від 20.07.2021, не передбачено повноважень (власних чи делегованих) виконавчих комітетів місцевих рад щодо затвердження меж історичних ареалів населених місць.

Тому рішення виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова не може вважатися належним документом, яким затверджено межі історичного ареалу м.Львова без погодження таких меж центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, тобто Міністерством культури та інформаційної політики України.

Стосовно тверджень відповідача та третьої особи будівництво ТзОВ «Княжий Холл» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64 в межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», суд зазначає таке.

Ансамбль історичного центру Львова внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО у м. Кіото, Японія 05.12.1998.

Відповідно до статті 1 Закону №1805-III буферною зоною є територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання.

Пунктом 12-1 частини другої статті 5 Закону №1805-III визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема затвердження меж територій об`єктів всесвітньої спадщини та їх буферних зон.

Частиною 2 статті 32 Закону №1805-III передбачено, що з метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності об`єктів всесвітньої спадщини навколо них встановлюються буферні зони, про затвердження яких центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини в установленому порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Межі і режими використання буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини визначаються науково-проектною документацією з визначення меж і режимів використання буферної зони, яка складається за результатами проведених досліджень та затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 37-3 Закону №1805-III управління об`єктом всесвітньої спадщини забезпечує орган управління, утворений або визначений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Управління об`єктом всесвітньої спадщини здійснюється на основі плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

План управління об`єктом всесвітньої спадщини визначає основні напрями та програми щодо захисту, збереження, інтеграції такого об`єкта в суспільне життя відповідно до положень Конвенції та інших міжнародних договорів України і, зокрема, включає: визначення об`єкта всесвітньої спадщини; топографічні показники; визначення буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини; короткий опис видатної універсальної цінності об`єкта всесвітньої спадщини; цілі, стратегію та завдання зі збереження, підтримання та представлення видатної універсальної цінності об`єкта всесвітньої спадщини; методи управління об`єктом всесвітньої спадщини; опис умов, обмежень і заборон щодо об`єкта всесвітньої спадщини, його території та буферної зони.

План управління об`єктом всесвітньої спадщини, включеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, переглядається відповідно до рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО або за необхідності, але не менше одного разу на п`ять років.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що межі буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини, як і історичний ареал, можуть вважатися затвердженими лише в разі дотримання зазначених вище вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини». При цьому, про затвердження таких меж центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, повинен проінформувати Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Після затвердження меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, повинен утворити або визначити орган управління, який забезпечуватиме управління об`єктом всесвітньої спадщини. В свою чергу, управління об`єктом всесвітньої спадщини здійснюється органом управління на основі складеного ним плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Всупереч визначеному чинним законодавством порядку, центральним органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, яким є МКІП, такі межі не визначено та не затверджено.

Враховуючи викладене, межі охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова» та режим його використання у передбачений законом спосіб фактично не встановлені.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зазначити, що всі вимоги законодавства, які пов`язані з існуванням історичного ареалу та буферної зони об`єкта всесвітньої не можуть застосовуватися за відсутності належним чином затверджених меж історичного ареалу та меж буферної зони. Тому вимоги Закону №1805-III у частині отримання дозволів органу охорони культурної спадщини, для виконання земляних, будівельних, інших робіт на території історичного ареалу в межах охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини можуть бути правомірними виключно у разі встановлення відповідного історичного ареалу та буферної зони у порядку, визначеному законодавством України.

Стосовно порядку проведення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону №1805-IIІ та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної спадщини, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V, тут і далі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №877-V, дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Вказана стаття також мітить перелік правовідносин, на які не поширюється дія цього Закону, у якому відсутні заходи контролю за господарською діяльністю, пов`язаною з об`єктами культурної спадщини.

Отже, норми Закону №877-V підлягають застосуванню до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері. Предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.

Таким чином, діяльність органів охорони культурної спадщини при здійсненні заходів державного нагляду підпадає під сферу дії Закону №877-V.

Тому проведення візуального обстеження містобудівної ситуації за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 64 є заходом державного нагляду (контролю) господарської діяльності замовників будівництва на предмет дотримання ними законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, отримання дозволу на виконання будівельних робіт на території історичного ареалу міста Львова. Такий дозвіл є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, а його отримання є частиною господарської діяльності замовників будівництва.

Вказане зумовлює висновок суду про те, що проведення такої перевірки мало здійснюватися у порядку, визначеному Законом №877-V.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно до частини одинадцятої статті 4 Закону №877-V органи державного нагляду (контролю) та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, зобов`язані вносити відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) у строки, визначені законодавством.

Частиною четвертою статті 5 Закону №877-V встановлено протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб`єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається.

Відповідно до частини шостої статі 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

У разі створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов`язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Всупереч вказаним нормам, відповідачем не видано розпорядчий документ для проведення огляду містобудівної ситуації за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 64. Огляд містобудівної ситуації проводився без повідомлення позивача та у відсутності його керівника.

Ці обставини свідчать про те, що замовнику та генпідряднику будівництва не було забезпечено можливості реалізувати їхні права під час проведення щодо них державного нагляду (контролю) з виявлення та запобігання порушення вимог пам`яткоохоронного законодавства, які передбачені статтею 10 Закону №877-V.

Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази, що Акт обстеження містобудівної ситуації від 02.06.2022 направлявся позивачу.

Будь-яких доказів на спростування вище зазначеного відповідач до суду не надав.

За встановлених судом обставин суд дійшов висновку, що МКІП було порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена статтею 7 Закону №877-V, яка полягала у тому, що відповідачем не забезпечено позивачу можливості реалізувати передбачені статтею 10 цього ж Закону свої права під час проведення перевірки, не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб`єкта господарювання і здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Щодо інших доводів відповідача та третьої особи, якими вони обґрунтовують свої заперечення, то суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не виконано обов`язку щодо доказування правомірності прийняття спірного припису.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуваний припис суд дійшов висновку, що такий прийнято відповідачем без урахування вимог чинного законодавства та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів для такого роду рішень, тому його слід визнати протиправним та скасувати, задовольнивши позов повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 270 грн, сплаченого згідно з платіжним дорученням №0.0.2214561374.1 від 30.07.2021.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий Холл» (вул. Городоцька, буд. 64, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 41611554) до Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, буд. 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37535703), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування припису, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, буд. 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37535703) від 20.07.2021 №8400/6.11.6.

Стягнути з Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, буд. 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37535703) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий Холл» (вул. Городоцька, буд. 64, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 41611554) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17 червня 2022 року.

Суддя О.П. Хома