Постанова

від 20.06.2022 по справі 757/31436/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3938/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 року місто Київ

справа №757/31436/21-ц

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Підпалого В.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Золоті Ворота», ОСОБА_4 про визнання недійсними постанови та акта про передачу майна стягувачу, у зв`язку з порушенням права переважної купівлі,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив:

визнатинедійсною постановувід 26 березня 2021 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова М. В. про передачу стягувачу ОСОБА_1 частки боржника ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота» у виконавчому провадженні №53212793 в рамках зведеного виконавчого провадження №63446999 у рахунок погашення боргу4

визнати недійсним акт від 26 березня 2021 року про передачу стягувачу ОСОБА_1 частки боржника ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота» у виконавчому провадженні №53212793 в рамках зведеного виконавчого провадження №63446999 у рахунок погашення боргу.

В обґрунтування вимог посилався на те, що учасниками ТОВ «Золоті Ворота» є він та ОСОБА_4 , які володіють часткою товариства по 50% кожний.

Вказував, що у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області ЦМУ МЮ (м.Київ) на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження №63446999 про стягнення з ОСОБА_4 на користь юридичних та фізичних осіб заборгованості у розмірі 10 580 054,20 грн.

Зазначав, що вході зведеного виконавчого провадження №63446999 державним виконавцем було здійснено опис і арешт майна боржника ОСОБА_4 , а саме частки в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Золоті Ворота». Згідно проведеної оцінки вартість вказаного майна була визначена в розмірі 5 626 851 грн.

Вказував, що 26 березня 2021 року державний виконавець виніс постанову та склав акт про передачу майна (частку боржника ОСОБА_4 в статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота» в розмірі 50%) стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу в рамках зведеного виконавчого провадження №63446999.

Посилався на те, що він, як учасник ТОВ «Золоті Ворота» має право переважної купівлі частки іншого учасника ОСОБА_4 в статутному капіталі вказаного товариства.

Зазначав, що державний виконавець, порушуючи право переважної купівлі позивача, всупереч вимог ст.53-1 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.20, 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не надіславши йому пропозицію придбати частку, передав частку в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ ТОВ «Золоті Ворота» відповідачу ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу у зведеному виконавчому провадженні №63446999.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова М. В. від 26 березня 2021 року про передачу стягувачу ОСОБА_1 частки боржника ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота» у виконавчому провадженні №53212793 в рамках зведеного виконавчого провадження №63446999 у рахунок погашення боргу.

Визнано недійсним акт від 26 березня 2021 року про передачу стягувачу ОСОБА_1 частки боржника ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота» у виконавчому провадженні №53212793 в рамках зведеного виконавчого провадження №63446999 у рахунок погашення боргу.

Стягнути з відповідачів: Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_1 на користь позивача солідарно суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. та суму витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 грн.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права,просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог посилався на те, що судом викладені у рішенні обставини є недоведеними, оскільки, у матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_3 безперечно був повідомлений про намір державного виконавця реалізувати частку у статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота», власником якої є ОСОБА_4 .

Вказував, що судом було порушено норми процесуального законодавства, а саме п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Зазначав, що ОСОБА_3 було подано ще 4 позови з аналогічними або подібними позовними вимогами, до аналогічних сторін, а саме: до Окружного адміністративного суду справи: №640/8164/21; до Печерського районного суд міста Києва справи: №757/23588/21-ц, №757/26823/21-ц; до Господарського суду міста Києва справа: №910/8911/21.

Посилався на те, що якщо позов до двох і більше відповідачів задоволений, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачено.

21 лютого 2022 року від представника третьої особи ТОВ «Золоті Ворота» надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

13 квітня 2022 року від державного виконавця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з вказаних підстав.

Представник третьої особи ТОВ «Золоті Ворота» - Коротюк М.Г. всудовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу задовольнити частково, змінити рішення в частині розподілу судових витрат.

Позивач, представник відповідача Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу у його відсутність, вимоги апеляційної скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновкамисуду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває на виконанні зведене виконавче провадження №63446999 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 10580054,20 грн.

До складу вказаного виконавчого провадження входять наступні виконавчі провадження: АСВП №53212793 про стягнення на користь ОСОБА_1 7797276 грн.; АСВП №59802995 про стягнення на користь ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» 13092 дол. США та 178787,28 грн.; АСВП №61219607 про стягнення на користь ТОВ «ФК «Довіра і гарантія» 3654 грн.; АСВП №60971325 про стягнення на користь ОСОБА_6 2237289,21 грн.

ОСОБА_4 є засновником, у тому числі ТОВ «Золоті Ворота».

В ході зведеного виконавчого провадження №63446999 відповідачем Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) було здійснено опис і арешт майна боржника ОСОБА_4 , а саме частки в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Золоті Ворота». Згідно проведеної оцінки вартість вказаного майна визначена в розмірі 5626851 грн.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, учасниками ТОВ «Золоті Ворота» є ОСОБА_3 (частка в розмірі 50% статутного капіталу) та ОСОБА_4 (частка в розмірі 50% статутного капіталу).

07 грудня 2020 року старшим державним виконавцем Якименко Я.О. підготовлено проект заявки на реалізацію арештованого майна, а саме: частки ОСОБА_4 у ТОВ «Золоті Ворота», який направлено начальнику відділу для підписання та передачі організатору електронних торгів ДП «СЕТАМ». Начальником відділу Тимофєєвою О.Г. підписано заявку на реалізацію арештованого майна та передано до ДП «СЕТАМ».

Перші торги (лот № 457202), призначені на 11 січня 2021 року не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що було сформовано протокол №520672 від 11 січня 2021 року.

Другі торги (лот № 462611), що проводились 11 лютого 2021 року не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що сформовано протокол №525374 від 11 лютого 2021 року.

Треті торги (лот № 466844), що проводились 15 березня 2021 року не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що сформовано протокол №529592 від 15 березня 2021 року.

При проведенні третіх торгів частка ОСОБА_4 у ТОВ «Золоті Ворота» була оцінена у 2813425,50 грн.

23 березня 2021 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява стягувача ОСОБА_1 від 15 березня 2021 року про залишення за собою нереалізованого майна боржника.

25 березня 2021 року за вх.15239/3-21 було зареєстровано в Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву позивача ОСОБА_3 про бажання скористатися своїм переважним правом та передачу йому у власність частки ОСОБА_4 в статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота».

26 березня 2021 року головний державний виконавець виніс постанову та склав акт про передачу майна - частку боржника ОСОБА_4 в статутному капіталі ТОВ «Золоті ворота» в розмірі 50% стягувачу ОСОБА_1 за ціною третіх торгів у розмірі 2813425,50 грн. в рахунок погашення боргу в рамках зведеного виконавчого провадження №63446999.

31 березня 2021 року начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Прилуцькою М.О. було винесено постанову №12 про проведення перевірки зведеного виконавчого провадження №63446999.

31 березня 2021 року начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Прилуцькою М.О. було винесено постанову №12 про результати перевірки виконавчого провадження, згідно якої в ході проведення перевірки було встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Якименко Я.О. під час звернення стягнення на майно боржника, а саме: частку боржника в статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота» порушено вимоги частин першої та другої статті 18, статті 53-1 Закону №1404-VIII та статей 20, 22 Закону №2275-VIII, з огляду на не надсилання пропозиції іншому учаснику товариства придбати частку відповідно до статті 20 Закону №2275-VIII, чим порушено його переважне право на придбання частки».

У поясненнях, які були надані як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вказував на те, що усунути виявлені під час перевірки матеріалів ЗВП №63446999 порушення в поза судовому порядку не вбачається можливим, оскільки на момент її проведення відбулись електронні торги та був виданий відповідні акт та постанова про передачу майна боржника в рахунок погашення боргу. Зазначав, що Законом України «Про виконавче провадження» не визначено механізму дій в подібних ситуаціях. Також у поясненнях було зазначено, що Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнаєпозов та порушенні права позивача.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 53-1 вказаного Закону особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону.

Згідно зч.1 ст.20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Частиною 3 ст.20 вказаного Закону передбачено, що учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір продати свою частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексом.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм, державний виконавець, виявивши належне боржнику ОСОБА_4 майно - частку в статутному капіталі ТОВ «Золоті ворота» в розмірі 50%, зобов`язаний був встановити усіх учасників вказаного товариства та відповідно до статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повідомити останніх про їх переважне право на купівлю частки майна боржника у разі її примусової реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, вони не містять доказів про те, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомляв інших учасників товариства ТОВ «Золоті ворота» - Карлаша О.В. про намір здійснити примусову реалізацію частки боржника ОСОБА_4 в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Золоті Ворота» відповідно до процедури, визначеної в ст.20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Також відповідачем відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не було надано доказів відмови позивача ОСОБА_3 від свого права переважної купівлі частки ОСОБА_4 в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Золоті Ворота».

Відповідно до ч.8 ст.22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» якщо учасники товариства не скористаються правом на придбання частки, або якщо договір купівлі - продажу вважатиметься розірваним відповідно до частини сьомої цієї статті, частка передається на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.

Отже, виключно після настання обставин, визначених в ч.8 ст 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідачЦентральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) мав право передавати частку боржника ОСОБА_4 в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Золоті Ворота» на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що невиконання вимог ст.53-1 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.20, 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з боку відповідача Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зумовлює незаконність процедури примусової реалізації частки ОСОБА_4 в статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота» та прийнятих за результатами цієї процедури постанови та акту від 26 березня 2021 року про передачу майна стягувачу - відповідачу ОСОБА_1 .

Оскаржувана постанова та акт про передачу майна стягувачу від 26 березня 2021 року є юридично значимою дією, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто є правочином в розумінні ч.1 ст.202 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсними оскаржуваної постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова М.В. від 26 березня 2021 року про передачу стягувачу ОСОБА_1 частки боржника ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота» у виконавчому провадженні №53212793 в рамках зведеного виконавчого провадження №63446999 у рахунок погашення боргу та акту від 26 березня 2021 року про передачу стягувачу ОСОБА_1 частки боржника ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота» у виконавчому провадженні №53212793 в рамках зведеного виконавчого провадження №63446999 у рахунок погашення боргу.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції викладені у рішенні обставини є недоведеними, оскільки, у матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_3 безперечно був повідомлений про намір державного виконавця реалізувати частку у статутному капіталі ТОВ «Золоті Ворота», власником якої є ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 було подано ще 4 позови з аналогічними або подібними позовними вимогами, до аналогічних сторін, а саме: до Окружного адміністративного суду справи: №640/8164/21; до Печерського районного суд міста Києва справи: №757/23588/21-ц, №757/26823/21-ц; до Господарського суду міста Києва справа: №910/8911/21, а відтак суд першої інстанції повинен був на підставі п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України відмовити у відкритті провадження у даній справі, колегія суддів відхиляє, оскільки як пояснив у судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи ТОВ «Золоті Ворота» на час розгляду даної справи справи №640/8164/21, №757/23588/21-ц, №757/26823/21-ц, №910/8911/21 вже не перебували у провадженні судів.

Вказані доводи не впливають на правильність висновку суду першої інстанції при ухваленні рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Рішення суду в частині визнання недійсними постанови та акта про передачу майна стягувачу, у зв`язку з порушенням права переважної купівлі ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, стягуючи солідарно з відповідачів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 суми витрат по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. та суми витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 грн., суд першої інстанції порушив вимоги статті 141 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було встановлено, що протиправні дії щодо порушення прав позивача на переважну купівлю частки ОСОБА_4 в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Золоті Ворота» відбулося саме з боку відповідача Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), при цьому, відповідач ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій та/або бездіяльності, які могли б стати причиною порушення порядку прийняття оскаржуваних постанови та акту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. та суми витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 грн. підлягають стягненню на користь позивача з відповідача Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення солідарно з відповідачів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 суми витрат по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. та суми витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року в частині стягнення солідарно з відповідачів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 суми витрат по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. та суми витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 грн. змінити,виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: місто Київ, провулок Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602 на користь ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 червня 2022 року.

Головуючий:

Судді: