Постанова

від 13.06.2022 по справі 357/13937/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/13937/19 Головуючий у 1-й інст. - Цукуров В.П.

Апеляційне провадження 22-ц/824/5315/2022 Доповідач - Рубан С.М.

.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - Талана Олега Петровича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, Білоцерківська міська лікарня ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Первинна профспілкова організація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилався на те, що 06.03.2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Наказом від 19.09.2019 року №01-09/161 «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи», його було звільнено із займаної посади у зв`язку з повною ліквідацією установи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Із тексту наказу вбачається, що однією з підстав для його видання став наказ Держпродспоживслужби від 06.05.2019 року №392 «Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини». Із листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 року №10-07.1-10/3217 обґрунтування щодо ліквідації установи убачається, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої планується затвердити у кількості 112 одиниць, при цьому кількість працівників, що займають керівні посади, зменшиться на 5 одиниць.

Отже, в даному випадку мала місце саме реорганізація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а не її ліквідація, а Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини фактично стала правонаступником.

У разі реорганізації установи правонаступництво настає не тільки в частині майна і майнових прав та обов`язків, а й у трудових відносинах. Тобто, у разі реорганізації здійснюється переведення працівників, за їхньою згодою, на підприємство, яке є правонаступником. У разі відсутності на підприємстві, яке є правонаступником, вакантних посад (робочих місць) можливе переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. І лише коли таке переведення не є можливим, в загальному порядку стає можливим звільнення працівників у зв`язку з тим, що за наслідками проведення реорганізації відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

Посилається на те, що всупереч вимогам законодавства, позивачу не запропоновано вакантних посад в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини та звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з повною ліквідацією установи.

Враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, він зазначив, що Відповідач при поновленні на раніше займаній посаді зобов`язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2019 року (дата звільнення 20 вересня 2019 року) по день поновлення на роботі з розрахунку 270,33 грн. за кожен робочий день вимушеного прогулу.

Просить поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою, скасувати наказ Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.09.2019 року №01-09/161 «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи», поновити на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, стягнути з Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченка А.М. на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2019 року по день прийняття судового рішення з розрахунку 270,33 грн., за кожен робочий день вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 па посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини та судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, Білоцерківська міська лікарня ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Скасовано наказ Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.09.2019 року №01-09/161 «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи».

Стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових' продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2019 року по 29.11.2021 року у сумі 148 140 грн 84 коп.

У частині позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини - відмовлено.

Стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в дохід держави судовий збір у сумі 2 389 гри 41 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, 19 січня 2022 року представник Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - Талан Олег Петрович подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору.

Посилається на те, що 04 квітня 2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області підготовлено лист за № 10-07.1-10/3217 щодо обґрунтування ліквідації установи, згідно якого необхідно довести оптимізацію 28 установ мережі Головного управління, серед яких ліквідувати Білоцерківську районну державну лікарню ветеринарної медицини та покласти обов`язки обслуговування території Білоцерківського району на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини.

Крім того, посилається на те, що з метою оптимізації ветеринарних закладів та реалізації державної політики у сфері безпечності харчових продуктів Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наказом від 06 травня 2019 року № 392 «Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини» припинено діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації.

Посилається на те, що з 08 травня 2019 року на виконання п.3.1 Наказу № 392 від 06 травня 2019 року та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини перебуває в стані припинення.

Крім того, посилається на те, що наказ № 392 «Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини» від 06 травня 2019 року не скасований та є чинним.

Посилається на те, що наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 09 вересня 2019 року за № 441 закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування- території м. Біла Церква та Білоцерківського району з 11 вересня 2019 року.

Крім того, посилається на те, що позивач погодився з вищевказаним наказом, про що свідчить підпис позивача та останнім не оскаржується.

Посилається на те, що Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини не є правонаступником Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Посилається на те, що Держпродспоживслужба у вказаній справі була залучена у якості третьої особи, питання про залучення в якості співвідповідача, окремо не вирішувалося, про вказаний факт Держпродспоживслужбі стало відомо лише з рішення від 29 листопада 2021 року у справі № 357/13937/19.

Крім того, посилається на те, що судом першої інстанції у порушення вимог чинного законодавства не винесено ухвалу, та як наслідок неправомірно залучено третю особу Держпродспоживслужбу у якості співвідповідача.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що оскільки Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини підпорядковується Головному управлінню Держпродспоживслужби в областях, то питання про призначення, звільнення працівників належить саме Головному управлінню, а тому відповідачем у даній справі має бути Головне управління, а не Держпродспоживслужба.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу представника Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - Талана Олега Петровича, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Посилається на те, що державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів є належним відповідачем у справі, оскільки є органом уповноваженим управляти майном ліквідованої установи відповідно до ст. 240- 1 КЗпП України.

24 травня 2022 року представник Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області - Левківська Тетяна подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - Талан Олег Петрович підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з ліквідацією лікарні та одночасним передаванням її функцій іншій установі.

Крім того, при виданні наказу від 19 вересня 2019 року № 01-09/161 « Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи» позивача було звільнено з роботи з порушенням вимог чинного законодавства та керівник Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що позивач працював на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, наказ № 5-К від 06 березня 2015 року (а.с.13, т.1).

Наказом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.09.2019 року №01-09/161 «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи», 20.09.2019 року позивача звільнено із займаної посади у зв`язку з повною ліквідацією установи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с.14, т.1).

Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийнято наказ №392 від 06.05.2019 року, що бувпідставою для видання оскаржуваного наказу згідно якого припинено діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації, який на момент розгляду даної справи не скасований та є чинним (а.с.24,т.1).

Листом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 року №10-07.1-10/3217 обґрунтовано ліквідацію установи - мережі Головного управління в 2019 році входять 28 установ, в тому числі Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини (а.с.26, т.1).

У вищевказаному листі зазначено, що проаналізувавши навантаження на працівників вищезгаданих установ, а також надходження до спеціального фонду та враховуючи кадрове забезпечення, необхідно провести оптимізацію даних установ, а саме ліквідувати Білоцерківську районну державну лікарню ветеринарної медицини та покласти обов`язки обслуговування території Білоцерківського району на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини.

Також у листі зазначається, що метою є оптимізація державних установ, що передбачає цілі такі, як раціональне та ефективне використання трудових ресурсів, бюджетних коштів, майна, наслідком якої є розвиток ветеринарної служби Білоцерківського району та міста в цілому, покращення стану фінансової дисципліни. Планується задіяти всі людські, організаційні, матеріальні, технічні та інші ресурси в необхідних і достатніх обсягах для надання якісних послуг.

Відповідно до штатного розпису Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини на 2019 рік (загальний і спеціальний фонди), затверджений начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Матвієнко О.В. 25 січня 2019 року, кількість штатних одиниць по установі - 71 (а.с.35-39,т.1).

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 03.09.2019 року за №441 закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування - території м. Біла Церква та Білоцерківського району з 11.09.2019 року (а.с.86, т.1).

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 11.09.2019 року за № 462 закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування - території м. Біла Церква та Білоцерківського району з 17.09.2019 року (а.с.87, т.1).

10.05.2019 року та 29.05.2019 року відповідно проводилися засідання профспілкового комітету, де на порядку денному було обговорення наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яким прийнято наказ №392 від 06.05.2019 року про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації (а.с.28-31, т.1).

26.06.2019 року позивач був попереджений про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи.

26.06.2019 року позивач ознайомлений і з наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 06.05.2019 року №392 «Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини», про що свідчить підпис останнього.

Відповідно до штатного розпису Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини на 2019 рік (загальний фонд), затверджений Першим заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Тібеж М.В. 16.09.2019 року, кількість штатних одиниць по установі - 112 (а.с.88-90, т.1).

Згідно з довідкою, виданою комунальною установою Білоцерківський районний трудовий архів від 05 червня 2020 року № 55 Білоцерківській районній державній лікарні ветеринарної медицини в особі голови ліквідаційної комісії Зінченко А.М., у зв`язку з ліквідацією підприємства, про те, що документи з кадрових питань (особового складу): накази з кадрових питань, розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі за 1987-2019 роки та довідковий апарат підприємства передані на зберігання до комунальної установи Білоцерківський районний трудовий архів.

29.09.2020 року Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини припинила свою діяльність без визначення правонаступника згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 36-37, т.3).

Згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у Відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, при ліквідації діяльність юридичної особи припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов`язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб. Отже, при ліквідації юридичної особи її права та обов`язки припиняються.

При реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до іншої юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й у трудових відносинах, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Це зумовлено тим, що внаслідок реорганізації, на відміну від ліквідації, припиняється лише сама юридична особа як така, а її діяльність триває, але вже не в колишній, яка існувала до реорганізації, а в новій організаційно-правовій формі юридичної особи.

Отже, в результаті реорганізації юридичної особи суб`єктивні права та обов`язки, котрі належали їй, стають правами та обов`язками нових чи оновлених утворень, котрі продовжують свою господарську діяльність, як правило, на зміненій за обсягом майновій базі, тобто наступає повне (універсальне) правонаступництво.

Крім того, приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати і далі, але вже в більшому масштабі, а організація, яку приєднують припиняє свою діяльність. При цьому до іншої юридичної особи переходять усе майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи.

Відповідно до Положення про Білоцерківську районну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 26.10.2018 року №87, Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» є державною установою ветеринарної медицини, підпорядковується Головному управлінню Держпродспоживслужби в Київській області і належить до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Лікарня є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (а.с.18-19, т.1).

Ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі. Так, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням (оновленням) іншої, яка буде виконувати повноваження установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Згідно наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 06.05.2019 року №392 вбачається, що припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини здійснюється з метою оптимізації ветеринарних закладів відповідно до пропозиції, наданої листом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 року №10-07.1-10/3217, згідно з яким обов`язки з обслуговування території Білоцерківського району покладаються на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини (а.с.24, 26, т.1).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що держава в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, не обґрунтувала доцільності відмови від виконання завдань та функцій Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини щодо ветеринарного обслуговування Білоцерківського району, а поклала виконання вказаних обов`язків на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини. Крім того, майно (нерухоме майно, транспортні засоби, обладнання тощо) Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини було передано на баланс Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, що підтверджують акти приймання - передачі від 26.12.2019 року, від 18.03.2020 року. (а.с.23-40, т.2).

Наведені обставини свідчать про те, що в даному випадку фактично має місце саме реорганізація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини у формі приєднання, а не її ліквідація.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо неприйняття доводів про відмову держави від виконання функцій, покладених на Білоцерківську районну державну лікарню ветеринарної медицини щодо ветеринарного обслуговування Білоцерківського району, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема наказами Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №441 від 03.09.2019 року, №462 від 11.09.2019 року, якими закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування - території м. Біла Церква та Білоцерківського району (а.с.86 - 87, т.1).

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пп.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч.4 ст.36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Таким чином, у разі реорганізації установи правонаступництво настає не тільки в частині майна і майнових прав та обов`язків, а й у трудових відносинах.

Тобто, у разі реорганізації здійснюється переведення працівників за їхньою згодою на підприємство, яке є правонаступником. У разі відсутності на підприємстві, яке є правонаступником, вакантних посад (робочих місць) можливе переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. І лише коли таке переведення не є можливим, в загальному порядку можливо звільнення працівників у зв`язку з тим, що за наслідками проведення реорганізації відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

(Постанова Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №802/651/16-а.

Відповідно Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини на адвокатський запит від 22 листопада 2019 року №01-07/680 підтверджується, що після ліквідації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, зона її обслуговування - Білоцерківський район закріплена за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини, штат якої було збільшено на 41 штатну одиницю. (а.с.41-42, т.1).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що були наявні підстави для працевлаштування позивача. Однак, позивачу не було запропоновано вакантних посад в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивачу пропонувались вакантні посади в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини чи докази відмови позивача від переведення на іншу роботу.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 813/3412/17 (адміністративне провадження №К/9901/40863/18), вказано, що при ліквідації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, зокрема, обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року у справі № 820/10744/15 (провадження №К/9901/16116/19), зроблено висновок, що особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган.

Верховний Суд України у постановах від 04 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14, від 28 жовтня 2014 року в справі №21-484а14, від 19 січня 2016 року у справі №810/1783/13-а дійшов висновку, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). Під час вирішення зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган. У постанові Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі №21-267а12, прийнятій за наслідками перегляду рішень судів попередніх інстанцій щодо звільнення особи з органів державної виконавчої служби внаслідок їхньої ліквідації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2006 року №1622, зазначено, що мала місце саме реорганізація цих органів. Верховним Судом України вказано на відсутність юридичного факту (змін в організації виробництва і праці), який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України та наголошено, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, що буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи .

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2018 року у справі №591/3104/16-ц (провадження № 61-4137св18).

Судом правильно встановлено, що відповідачем не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з ліквідацією лікарні та одночасним передаванням її функцій іншій установі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при виданні оскаржуваного наказу керівник Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позивача було звільнено з роботи з порушенням вимог чинного законодавства, а тому наказ від 19.09.2019 року №01-09/161 «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи» є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.240-1 КЗпП України, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

В абзаці 3 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, роз`яснено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, що уповноваженим органом управління державним майном відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Постанови КМ України від 02.09.2015 №667 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (а.с.17, 21, 22, т.2).

Таким чином, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є належним відповідачем у даній справі, оскільки є органом, уповноваженим управляти майном ліквідованої установи, відповідно до ст.240-1 КЗпП України.

Згідно ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, в результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, тому відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2019 року (дата звільнення - 20.09.2019 року) по день прийняття рішення у справі.(а.с.38, т.3).

При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Судом правильно розраховано середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 вересня 2019 року по 29 листопада 2021 року у розмірі 148 140 грн 84 коп.

Твердження апеляційної скарги щодо права власника визначати чисельність і штат працівників та неможливість суду вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення є безпідставними з вище викладених в мотивувальній частині рішення підстав.

Крім того, постанови Верховного Суду на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки фактичні обставини у вказаних справах не є подібними до обставин даної справи у зв`язку з чим матеріально - правове регулювання спірних правовідносин є різним.

Доводи апеляційної скарги про те, що Держпродспоживслужба у вказаній справі була залучена у якості третьої особи, питання про залучення співвідповідача окремо не вирішувалось та про вказаний факт Держспоживслужбі стало відомо лише з рішення від 29 листопада 2021 року, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

09 вересня 2021 року протокольною ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі у якості співвідповідача Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, виключивши її із складу третіх осіб, що підтверджується протоколом судового засідання від 09 вересня 2021 року. (а.с.1, т.3).

Крім того, суд першої інстанції у зв`язку з залученням співвідповідача відклав розгляд справи на 18 жовтня 2021 року для повідомлення Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та направлення копії позовної заяви.

Також, 09 вересня 2021 року судом першої інстанції супровідним листом було повідомлено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про залучення їх в якості співвідповідача, надіслано копію позовної заяви з додатками та повідомлено про наступну дату судового засідання (а.с. 8,т.3).

Вищевказаний супровідний лист представник відповідача отримав 20 вересня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.14, т.3).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції виконано рекомендації постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - Талана Олега Петровича - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 червня 2022 року.

Головуючий

Судді