Постанова

від 25.01.2023 по справі 357/13937/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 357/13937/19

провадження № 61-7072 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;

треті особи: Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Київській області, Білоцерківська міська лікарня ветеринарної медицини;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року у складі судді Цукурова В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікова С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, Білоцерківська міська лікарня ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 06 березня 2015 року його було призначено на посаду начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Наказом від 19 вересня 2019 року № 01-09/161 «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи» його було звільнено із займаної посади у зв`язку з повною ліквідацією установи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Однією з підстав для його видання став наказ Держпродспоживслужби від 06 травня 2019 року № 392 «Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини».

Із листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04 квітня 2019 року № 10-07.1-10/3217 «Обґрунтування щодо ліквідації установи» убачається, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої планується затвердити у кількості 112 одиниць, при цьому кількість працівників, що займають керівні посади, зменшиться на 5 одиниць.

Отже, в даному випадку мала місце саме реорганізація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а не її ліквідація, а Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини фактично стала правонаступником.

У разі реорганізації установи правонаступництво настає не тільки в частині майна і майнових прав та обов`язків, а й у трудових відносинах.

Усупереч вимог закону йому не було запропоновано вакантних посад в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини та звільнено за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з повною ліквідацією установи.

Крім того, до профспілкового комітету Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини жодної інформації щодо ліквідації установи, кількість працівників, що підпадають під звільнення, строки проведення звільнення, завчасно надано не було.

Ураховуючи те, що в результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні його на раніше займаній посаді, зобов`язаний виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 21 вересня 2019 року (дата звільнення 20 вересня 2019 року) по день поновлення його на роботі.

На підставі викладеного позивач просив суд :скасувати наказ Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19 вересня 2019 року № 01-09/161 «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи»; поновити його на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини; стягнути з Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 21 вересня 2019 року по день прийняття судового рішення з розрахунку 270 грн 33 коп. за кожен робочий день вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини; судові витрати покласти на відповідача.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19 вересня 2019 року № 01-09/161 «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи». Стягнуто з Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 21 вересня 2019 року по 29 листопада 2021 року у розмірі 148 140 грн 84 коп. У задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2022 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з ліквідацією лікарні та одночасним передаванням її функцій іншій установі.

Крім того, при виданні наказу від 19 вересня 2019 року № 01-09/161 «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи» позивача було звільнено з роботи з порушенням вимог чинного законодавства та керівник Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій

Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу Держпродспоживслужби залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що держава в особі Держпродспоживслужби не обґрунтувала доцільності відмови від виконання завдань та функцій Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини щодо ветеринарного обслуговування Білоцерківського району, а поклала виконання вказаних обов`язків на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини. Крім того, майно (нерухоме майно, транспортні засоби, обладнання тощо) Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини було передано на баланс Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, що підтверджують акти приймання-передачі від 26 грудня 2019 року та від 18 березня 2020 року.

Наведені обставини свідчать про те, що в даному випадку фактично має місце саме реорганізація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини у формі приєднання, а не її ліквідація.

Отже, були наявні підстави для працевлаштування позивача. Однак, позивачу не було запропоновано вакантних посад в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини. Розмір середнього заробітку розраховано відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року Держпродспоживслужба подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 148/201/21 із Тульчинського районного суду Вінницької області.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що питання ліквідації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини є виключно дискреційним повноваженням Держпродспоживслужби, яка як адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридичних допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Вважала, що суди першої та апеляційної інстанції помилково дійшли висновку про необхідність обґрунтування Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів рішення про ліквідацію державної установи «Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини».

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 06 березня 2015 року № 5-К ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини (а.с. 13, т. 1).

Наказом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19 вересня 2019 року № 01-09/161 «Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи» з 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку з повною ліквідацією установи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а.с. 14, т. 1).

Уповноваженим органом управління державним майном відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (а.с. 17, 21, 22, т. 2).

Держпродспоживслужбою прийнято наказ від 06 травня 2019 року № 392, що був підставою для видання оскаржуваного наказу, згідно з яким припинено діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації (а.с. 24, т. 1).

Листом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04 квітня 2019 року № 10-07.1-10/3217 обґрунтовано ліквідацію установи - до мережі Головного управління в 2019 році входять 28 установ, в тому числі Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини (а.с .26, т. 1).

У вищевказаному листі зазначено, що проаналізувавши навантаження на працівників вищезгаданих установ, а також надходження до спеціального фонду та враховуючи кадрове забезпечення, необхідно провести оптимізацію даних установ, а саме ліквідувати Білоцерківську районну державну лікарню ветеринарної медицини та покласти обов`язки обслуговування території Білоцерківського району на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини.

Також у листі зазначається, що метою є оптимізація державних установ, що передбачає цілі такі, як раціональне та ефективне використання трудових ресурсів, бюджетних коштів, майна, наслідком якої є розвиток ветеринарної служби Білоцерківського району та міста в цілому, покращення стану фінансової дисципліни. Планується задіяти всі людські, організаційні, матеріальні, технічні та інші ресурси в необхідних і достатніх обсягах для надання якісних послуг.

Відповідно до штатного розпису Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини на 2019 рік (загальний і спеціальний фонди), затверджений начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Матвієнко О. В. 25 січня 2019 року, кількість штатних одиниць по установі - 71 (а.с. 35-39, т. 1).

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 03 вересня 2019 року № 441 закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування - території м. Біла Церква та Білоцерківського району з 11 вересня 2019 року (а.с. 86, т. 1).

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 11 вересня 2019 року № 462 закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування - території м. Біла Церква та Білоцерківського району з 17 вересня 2019 року (а.с. 87, т. 1).

Встановлено, що майно (нерухоме майно, транспортні засоби, обладнання тощо) Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини було передано на баланс Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, що підтверджують акти приймання-передачі від 26 грудня 2019 року та від 18 березня 2020 року (а.с. 23-40, т. 2).

10 травня 2019 року та 29 травня 2019 року відповідно проводилися засідання профспілкового комітету, де на порядку денному було обговорення наказу Держпродспоживслужби від 06 травня 2019 року № 392 про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації (а.с. 28-31, т. 1).

26 червня 2019 року позивач був попереджений про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи.

26 червня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлений і з наказом Держпродспоживслужби № 392 «Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини», про що свідчить підпис останнього.

Відповідно до штатного розпису Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини на 2019 рік (загальний фонд), затверджений Першим заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Тібеж М. В. 16 вересня 2019 року, кількість штатних одиниць по установі - 112 (а.с. 88-90, т. 1).

Згідно з довідкою, виданою комунальною установою Білоцерківський районний трудовий архів від 05 червня 2020 року № 55 Білоцерківській районній державній лікарні ветеринарної медицини в особі голови ліквідаційної комісії Зінченко А. М., у зв`язку з ліквідацією підприємства, про те, що документи з кадрових питань (особового складу): накази з кадрових питань, розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі за 1987- 2019 роки та довідковий апарат підприємства передані на зберігання до комунальної установи Білоцерківський районний трудовий архів.

29 вересня 2020 року Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини припинила свою діяльність без визначення правонаступника згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 36-37, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Держпродспоживслужби підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Частково задовольняючи позов суди виходили з того, що фактично має місце саме реорганізація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини у формі приєднання, а не її ліквідація. Отже, були наявні підстави для працевлаштування позивача. Однак, позивачу не було запропоновано вакантних посад в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини.

Колегія суддів загалом погоджується з такими висновками судів з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, при ліквідації діяльність юридичної особи припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов`язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб. Отже, при ліквідації юридичної особи її права та обов`язки припиняються.

При реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до іншої юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й у трудових відносинах, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Це зумовлено тим, що внаслідок реорганізації, на відміну від ліквідації, припиняється лише сама юридична особа як така, а її діяльність триває, але вже не в колишній, яка існувала до реорганізації, а в новій організаційно-правовій формі юридичної особи.

Отже, в результаті реорганізації юридичної особи суб`єктивні права та обов`язки, котрі належали їй, стають правами та обов`язками нових чи оновлених утворень, котрі продовжують свою господарську діяльність, як правило, на зміненій за обсягом майновій базі, тобто наступає повне (універсальне) правонаступництво.

Крім того, приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати і далі, але вже в більшому масштабі, а організація, яку приєднують припиняє свою діяльність. При цьому до іншої юридичної особи переходять усе майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи.

Ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі. Так, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням (оновленням) іншої, яка буде виконувати повноваження установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Судом встановлено, що відповідно до Положення про Білоцерківську районну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 26 жовтня 2018 року № 87, Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» є державною установою ветеринарної медицини, підпорядковується Головному управлінню Держпродспоживслужби в Київській області і належить до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Лікарня є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (а.с. 18-19, т. 1).

Згідно з наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 06 травня 2019 року № 392 припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини здійснюється з метою оптимізації ветеринарних закладів відповідно до пропозиції, наданої листом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04 квітня 2019 року № 10-07.1-10/3217, згідно з яким обов`язки з обслуговування території Білоцерківського району покладаються на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини (а.с. 24, 26, т. 1).

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що держава в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, не обґрунтувала доцільності відмови від виконання завдань та функцій Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини щодо ветеринарного обслуговування Білоцерківського району, а поклала виконання вказаних обов`язків на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини. Крім того, майно (нерухоме майно, транспортні засоби, обладнання тощо) Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини було передано на баланс Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, що підтверджують акти приймання-передачі від 26 грудня 2019 року та від 18 березня 2020 року (а.с. 23-40, т. 2).

Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (у справі № 524/4478/17) та від 20 лютого 2019 року (у справі № 826/16659/15).

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19.

Аналогічні висновки щодо правонаступництва зроблено Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах: від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14.

У цих постановах Верховний Суд України вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, ідеться фактично про реорганізацію.

Отже, установлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників установи, яку ліквідовано.

Тобто, у разі реорганізації здійснюється переведення працівників за їхньою згодою на підприємство, яке є правонаступником. У разі відсутності на підприємстві, яке є правонаступником, вакантних посад (робочих місць) можливе переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. І лише коли таке переведення не є можливим, в загальному порядку можливо звільнення працівників у зв`язку з тим, що за наслідками проведення реорганізації відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 802/651/16-а.

Вирішуючи спір, суди, встановивши, що позивачу не пропонувались вакантні посади в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини, а також відсутні докази відмови позивача від переведення на іншу роботу, дійшли загалом правильного висновку про те, що відповідачем не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з ліквідацією лікарні та одночасним передаванням її функцій іншій установі, а тому звільнення позивача є незаконним.

Розмір середнього заробітку розраховано відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Разом з тим, посилання судів на частину четверту статті 36 КЗпП України, згідно з якою у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується, є помилковим, оскільки у даному випадку дія трудового договору працівника не продовжується, а у роботодавця виникає обов`язок щодо працевлаштування працівника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли загалом правильного по суті висновку щодо часткового задоволення позову, а тому судові рішення підлягають зміні з викладенням їх мотивувальної частини у редакції цієї постанови

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково з ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта