Рішення

від 20.06.2022 по справі 495/10024/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/10024/21

№ провадження 2/495/932/2022

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

21 червня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - одноособово судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Саханова О.А.

справа № 495/10024/21,

особисто позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти №4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Білгород - Дністровської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час протиправного відсторонення від роботи,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2021 року ОСОБА_1 , звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до Закладу загальної середньої освіти №4 про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час протиправного відсторонення від роботи, просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ директора закладу загальної середньої освіти №4 міста Білгород-Дністровський, Одеської області №140-К/тр від 08.11.2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ", стягнути з закладу загальної середньої освіти №4 міста Білгород-Дністровський, Одеської області на її користь заробітну плату, яка була незаконно ненарахована та невиплачена з моменту незаконного відсторонення від роботи до дати ухвалення рішення, судові витрати покласти на відповідача.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача та третьої особи.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона у листопаді 2021 року стикнулась з грубим порушення свого конституційного права на роботу, яке полягало в тому, що за місцем її роботи у неї незаконно вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмеження прав працівника щодо повноцінної роботи.

Так, зауважила, що вона працює вчителем трудового навчання в Закладі загальної середньої освіти № 4 м. Білгород-Дністровського Одеської області.

08.11.2021 року відповідач вручив позивачеві Наказ № 140-К-тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, без збереження заробітної плати.

Наказ мотивований тим, що оскільки у неї відсутнє відповідне щеплення та відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021 року та Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, відповідач відсторонюється від роботи на час відсутності щеплення, без збереження заробітної плати.

Цей наказ вона не підписала, зазначивши в ньому «з наказом не погоджуюсь».

Разом з тим, надала відповідачеві заяву-заперечення, у якій обґрунтувала причини своєї незгоди з наказом про відсторонення, після чого на неї у присутності свідків було складно акт про відмову від підпису.

Позивач звертає увагу, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем такого зобов`язання з її боку не має, так само як і не передбачено повноваження відповідача від відсторонення її з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення.

Вважає такий наказ незаконним та таким, що явно порушує її трудові права, внаслідок чого і звернулась до суду з відповідним позовом.

Не погоджуючись з позовними вимогами від відповідача 17 лютого 2022 року надійшов відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого просить суд в задоволені позовних вимог позивачу відмовити.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що наказом від 15 серпня 1983 року № 89 ОСОБА_1 була прийнята на посаду вихователя групи продовженого дня до закладу загальної середньої освіти № 4 м. Білгород - Дністровського.

Наказом від 19 листопада 1983 року №128 позивача було переведено на посаду вчителя креслення, образотворчого мистецтва та трудового навчання.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

На виконання зазначених нормативно - правових актів, директором ЗЗСО № 4 видано повідомлення на ім`я ОСОБА_1 щодо обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

Згідно вказаного повідомлення позивачу необхідно було фактично у строк до 08 листопада 2021 року надати до адміністрації відповідача один з таких документів: документ, який підтверджує, що позивач отримав повний курс вакцинації або одну дозу дворазової вакцини від COVID-19 включеної ВООЗ до переліку дозволенних для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію однією дозою, дводозної вакцинації (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини ( зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595.

Крім того було повідомлено, що в разі ненадання у вказаний строк одного з згаданих документів, останнього буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, а період відсторонення не увійде до страхового стажу працівника.

Позивач відмовилася отримати Повідомлення під власний підпис, про що було складено акт від 03 листопада 2021 року № 237, текст повідомлення був доведений до позивача в усній формі.

08 листопада 2021 року, у зв`язку з ненаданням позивачем жодного з вищевказаних документів щодо обов`язкового профілактичного щеплення, директором видано наказ від 08 листопада 2021 року № 140-К/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Від підпису та отримання даного наказу позивач відмовилася, про що складено акт від 08 листопада 2021 року № 249.

Таким чином, враховуючи обов`язковість проведення профілактичних щеплень від COVID-19 для працівників, перелік яких визначений Міністерством охорони здоров`я України та відсутність підтверджуючих документів щодо проведення такого щеплення або про наявність абсолютних протипоказань у позивача, призвели в своєї сукупності до відсторонення ОСОБА_1 від роботи, що в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства.

Також зауважив, що відсторонення від роботи невакцинованих працівників не тільки є необхідною та законною дією з боку адміністрації ЗЗСО № 4, а також і те, що протилежні дії караються відповідно до адміністративного та кримінального законодавства.

17 лютого 2022 року від представника третьої особи надані пояснення щодо позовної заяви, відповідно до яких просять суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, вважає, що обов`язковість проведення профілактичних щеплень від COVID-19 для працівників, перелік яких визначений Міністерством охорони здоров`я України та відсутність підтверджуючих документів щодо проведення такого щеплення або про наявність абсолютних протипоказань у позивача, призвели в своєї сукупності до відсторонення ОСОБА_1 від роботи, що в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.12.2021 року прийнято позовну заяв до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.01.2022 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Білгород - Дністровської міської ради, що знаходиться за адресою: вул. Михайлівська, 29 в м. Білгород - Дністровському Одеської області, код ЄДРПОУ: 20989154.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволені.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надали до суду письмові заперечення проти позову та відзив на позовні вимоги позивача.

Зі згоди позивача, суд розглядає справу за відсутність представника відповідача та третьої особи, відповідно наданих письмових заперечень та відзиву на позовні вимоги.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно за даними трудової книжки ОСОБА_1 , позивач з 27.02.1978 року, згідно Наказу № 50 від 01.02.1978 року, була прийнята на посаду лаборанта в Білгород-Дністровську ЗШ №4. /а.с. 19-23/

15.09.1983 року призначена на посаду вихователя групи подовженого дня Білгород-Дністровської ЗШ №4.

19.11.1983 року переведена на посаду вчителя креслення, малювання, праці.

01.07.2020 року позивача переведено на роботу за строковим трудовим договором.

Строковий трудовий договір № 9 укладався 18.08.2021 року між ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 м. Білгород-Дністровського Одеської області в особі директора ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 , вчителем трудового навчання ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 м. Білгород-Дністровського Одеської області. Термін договору з 18.08.2021 року по 17.08.2023 року.

24.09.2021 року Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 4 м. Білгород-Дністровського Одеської області перейменовано на Заклад загальної середньої освіти № 4 міста Білгород-Дністровського Одеської області/ Наказ № 157 від 23.09.2021/.

08.11.2021 року Закладом загальної середньої освіти № 4 міста Білгород-Дністровського Одеської області видано Наказ № 140-К/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Так, наказано ОСОБА_1 , вчителя трудового навчання, відсторонити від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Винесенню вказаного наказу передувало складання повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01.11.2021 за № 330, з яким ОСОБА_1 ознайомлено не було, про що вказує відсутність її підпису у графі «із повідомленням ознайомлений, другий примірник повідомлення отримав».

При цьому, правовими нормами, якими керувався директор закладу під час винесення оспорюваного наказу № 140-К/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » були ст. 46 КЗпП, ч.2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153.

Фактичними підставами відсторонення окреслено у Наказі № 140-К/тр - відсутність профілактичного щеплення проти COVID-19.

Не погодившись з виданням незаконного, на думку позивача, наказу, позивач зробила у ньому примітку, що не погоджується з таким, оскільки зміст наказу суперечить чинному законодавству, а також письмово звернулась до директорат ЗЗСО № 4 ОСОБА_2 із заявою-запереченням.

Згідно складеного акту від 08.11.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовилась підписувати наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » за № 140-К/тр від 08.11.2021 року.

Особиста думка ОСОБА_1 під наказом про відсторонення « З наказом не погоджуюсь, бо він суперечить чинному законодавству». /а.с. 15/

Нормативне обґрунтування

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю (індивідуально-трудова діяльність, фермерство тощо), так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей.

За своєю природою право на працю є невід`ємним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи зазвичай застосовується тоді, коли працівник виконує функціональні обов`язки з порушенням (недотриманням) певних правил, установлених законодавством для цього працівника, і продовження роботи за таких обставин створює загрозу настання шкідливих наслідків як для самого працівника, а також завдання шкоди третім особам чи суспільним інтересам.

У Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» міститься вичерпний перелік обов`язкових профілактичних щеплень, зокрема у ч.1 ст. 12 Закону вказано, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Згідно листа МОЗ України, за підписом директору громадського здоров`я та профілактики захворюваності Руденко І., на № НИ-130614499 від 12.09.2021 року, станом на сьогоднішній день рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями головним державним санітарним лікарем України, головними державними санітарними лікарями АРК, м. Києва та Севастополя не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, можна зазначити, що примусове проведення щеплень від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 суперечить чинному законодавству.

Разом з тим, як вказала голова Комітету з трудового права НААУ Вікторія Поліщук : на сьогоднішній день роботодавець не має права застосовувати будь-які заходи впливу до працівника, якщо останній не бажає проходити вакцинацію. Більше того, у разі якщо роботодавець відсторонює працівника від роботи у зв`язку з відмовою від вакцинації проти COVID-19, то працівник може оскаржити таке відсторонення у судовому порядку", - наголосила голова профільного комітету НААУ. Вона уточнила, що "відмова працівника від вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни, а відповідно і підставою для звільнення працівника".

Суд не погоджується з ствердженнями представника відповідача та представника третьої особи, що відповідач діяв відповідно до норм закону, що відсторонення ОСОБА_1 відповідає нормам чинного законодавства та зазначає, що відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема статтею 46 КЗпП (Постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18).

Загальна декларація прав людини (стаття 29, частина 2) визначає, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Крім того, у п. 7.3 своєї Резолюції 2361 (2021) Парламентська асамблея Ради Європи рекомендує інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов`язковою, і що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для здійснення вакцинації, а також забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.

Крім того, правові підстави відмови від вакцинації передбачені: ст. 1, ст. 8, ст. 9 Нюрнберзького кодексу 1947 року, п. 16 Гельсінської декларації всесвітньої медичної асоціації ст. 6, розділ 1, розділ 3, заява ЮНЕСКО 2005 року про біоетику та права людини; пункти 7.3.1. і 7.3.2. Резолюції ПАРЄ № 2361 від 2021 року «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування».

Згідно Листа-роз`яснення Мінекономіки України щодо неправомірності застосування роботодавцем до працівника заходів примусу та/або дисциплінарного стягнення за відмову вакцинуватися від короно вірусної хвороби COVID-19, не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.

Більш того, суд враховує, що згідно ч.1,2 ст. 286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

У відповідності до ст. 39-1 ЗУ «Про охорону здоров`я», пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

За змістом ст. 60 Конституції України, ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Як вказав ВСУ у своїй Постанові № 761/12073/18 від 01.04.2020 року, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»,- працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів.

Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.221 КЗпП України, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

В контексті виниклих правовідносин між сторонами, судом вбачається порушення трудових прав позивача у можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, адже в момент прийняття оскаржуваного наказу відповідачем, були відсутні правові підстави для відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

З огляду на ієрархічну систему законодавчих норм, Вищим законом України є Конституція України, яка передбачає невід`ємне право кожного на працю, що є природною потребою людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Вказане право також кореспондується у КЗпП України.

Усі інші підзаконні нормативні акти, що приймаються уповноваженими нормотворчими суб`єктами на основі і на виконання законів, в т.ч. постанови КМУ мають узгоджуватись з нормами Конституції України та спеціальними нормами трудового законодавства України, тобто вони не можуть суперечити критеріям, визначеним на законодавчому рівні.

Суд враховує також право особи на таємницю про стан свого здоров`я та імперативну виключну заборону роботодавцям довідуватись про таку інформацію, вчиняти обмеження/дискримінацію/ з підстав обізнаності /чи необізнаності/ стану здоров`я, медичного обстеження, звернення за медичною допомогою, тощо, його працівника, крім тих, що передбачені в категорії обов`язкових.

На сьогодні, жодний Закон України не містить посилання на обов`язковість проведення щеплення проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, застосування такого виду обмеження прав працівника як відсторонення від роботи не було зумовлено об`єктивними правовими підставами, воно містить у собі ознаки примусового сприяння роботодавцем проведення працівником, який знаходиться у нерівному та невигідному положенні порівняно з ним, враховуючи його повноваження, на проведення відповідних дій.

З огляду на вищевикладене, Наказ № 140/К-тр від 08.11.2021 року ЗЗСО № 4 м. Білгород-Дністровського Одеської області слід визнати незаконним та скасувати.

Стосовно вимог позивача про виплату їй заробітної плати, суд виходить з наступного.

Оскільки директор ЗЗСО № 4 м. Білгород-Дністровського Одеської області на порушення ст.46 КЗпП із власної ініціативи, без законних підстав відсторонив працівника ОСОБА_1 від роботи вчителя трудового навчання із зупиненням виплати заробітної плати, суд вважає за доцільне стягнути у зв`язку з цим з відповідача як роботодавця позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

З огляду на приєднану до матеріалів справи довідку про доходи ОСОБА_1 , її середньомісячна заробітна плата становила 13272,10 грн., середньоденна вираховується згідно з п. 8 Постанови № 100, шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, де 13272,10*2/52=510,46 грн.

ОСОБА_1 було фактично відсторонено згідно наказу № 140-К/тр від 08.11.2021 року, з 08.11.2021 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді 01 березня 2022 року.

Тож, станом на день поновлення, вимушений прогул становить 86 днів:/22 робочих днів у листопаді 2021 року/+23/робочих днів у грудні 2021 року/+21/ у січні 2022/+20/у лютому 2022 року / до моменту поновлення на роботі, а саме до 01 березня 2022 року.

З огляду на викладене, середній заробіток, що підлягає виплаті працівнику за вимушений прогул за час відсторонення працівника від роботи становить 510,46*86=43899,56 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач за подачу відповідного позову сплатила 908 грн судового збору згідно квитанції ПН №215600426655, тому з відповідача слід стягнути на її користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст.43, 60 Конституції України, ст. ст.2-1, 46, 233 КЗпП, ст. ст. 12, 13, 81, 83, 263, 264, 265, 286, 315, 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти №4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Білгород - Дністровської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час протиправного відсторонення від роботи- задовольнити.

Наказ № 140-К/тр від 08.11.2021 року Закладу загальної середньої освіти №4 м.Білгород-Дністровського Одеської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » - визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Закладу загальної середньої освіти №4 м.Білгород-Дністровського Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 43899,56 грн.

На підставі ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати ОСОБА_1 , але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Закладу загальної середньої освіти №4 м.Білгород-Дністровського Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Заклад загальної середньої освіти №4, код ЄДРПОУ: 20988261, юридична адреса: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Ізмаїльська, будинок 130.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Білгород - Дністровської міської ради, що знаходиться за адресою: вул. Михайлівська, 29 в м. Білгород - Дністровському Одеської області, код ЄДРПОУ: 20989154.

Повний текст рішення складений 27 червня 2022 року.

Суддя: