Рішення

від 22.06.2022 по справі 910/18911/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2022Справа № 910/18911/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ"

про стягнення 938563,20 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ"

до Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА"

про визнання недійсним пункту договору

представники сторін:

від ПАТ "УКPНAФТА: Кисельов Є.В.

від ТОВ "БУР ЛІЗИНГ": Книшов І.Г.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" (позивача за первісним позовом)

Публічне акціонерне товариство "УКPНAФТА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ" стягнення штрафу у сумі 938563,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №09/03/-941 МТР від 18.08.2020 щодо поставки товару у встановлені договором строки.

Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ" (позивача за зустрічним позовом)

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ" звернулося до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про визнання недійсним з моменту укладення пункт 6.9. договору купівлі-продажу №09/03/-941 МТР від 18.08.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний пункт 6.9. договору суперечить положенням ст.61 Конституції України, оскільки передбачає подвійну відповідальність у вигляді штрафу за одне і те ж правопорушення.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" залишено без розгляду.

06.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 прийнято позовну заяву ПАТ "УКРНАФТА" до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 20.01.2022.

12.01.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ" надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про визнання недійсним з моменту укладення пункт 6.9. договору купівлі-продажу №09/03/-941 МТР від 18.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ" до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про визнання недійсним пункту договору залишено без руху.

Протокольною ухвалою від 20.01.2022 відкладено підготовче засідання на 10.02.2022.

Протокольною ухвалою від 10.02.2022 відкладено підготовче засідання на 01.03.2022.

У зв`язку із перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання у справі №910/18911/21, призначене на 01.03.2022, знято з розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022, з урахуванням ухвали від 18.05.2022 про вправлення описки, підготовче засідання у справі №910/18911/21 призначено на 08.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ" до Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" про визнання недійсним пункту договору, вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом, повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі №910/18911/21 відбудеться 08.06.2022.

У підготовчому засіданні 08.06.2022 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.06.2022.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 23.06.2022 надав пояснення по суті позовних вимог та по суті заперечень на зустрічний позов. Просив суд первісний позов задовольнити та у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 23.06.2022 надав пояснення по суті позовних вимог та по суті заперечень на первісний позов. Просив суд у задоволенні первісного позову відмовити та позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити.

У судовому засіданні 23.06.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача за первісним позовом

Позивач зазначає, що у відповідності до укладеного між ПАТ "УКPНAФТА" та ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" договору купівлі-продажу №09/03/-941 МТР від 18.08.2020, відповідач за первісним позовом зобов`язався поставити позивачу товару у строк до 16.12.2020 (120 календарних днів з моменту підписання договору).

Однак відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, поставку товару у строки встановлені договором не здійснив.

У зв`язку із тим, що відповідачем не виконано зобов`язання щодо поставки товару, позивачем на підставі п.6.9. договору нарахований штраф у сумі 938563,20 грн (у розмірі 10% вартості непоставленого товару).

Оскільки поставка товару відповідачем не здійснена, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором поставки товару №09/03/-941 МТР від 18.08.2020, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 938563,20 грн штрафу за невиконання зобов`язань за договором купівлі-продажу №09/03/-941 МТР від 18.08.2020.

Позиція відповідача за первісним позовом

Відповідач проти первісного позову заперечив, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з введеним на території України карантином, що на думку ТОВ "БУР ЛІЗИНГ", є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язання.

ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" зазначає, що позивачем не було заявлено про нанесення збитків та не наведено їх розміру у позовній заяві, а відтак, оскільки позивач не поніс збитків, є підстави для зменшення розміру штрафних санкцій судом.

Також відповідач за первісним позовом посилається на те, що пункт 6.9. договору суперечить положенням ст.61 Конституції України, оскільки передбачає подвійну відповідальність у вигляді штрафу за одне і те ж правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заявленого позивачем штрафу.

Позиція позивача за зустрічним позовом

В обґрунтування зустрічного позову, ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" посилається на те, що пункт 6.9. договору купівлі-продажу № 09/03/-941 від 18.08.2020 є такими що суперечать положенням ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, штраф в розмірі 2% та штраф в розмірі 10% є одним видом юридичної відповідальності, який застосовується за одне й теж правопорушення, а саме прострочення строку поставки товару за договором.

На переконання ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" наведені обставини, з огляду на положення ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України, є підставою для недійсності пункту 6.9. договору купівлі-продажу № 09/03/-941 від 18.08.2020.

Позиція відповідача за зустрічним позовом

ПАТ "УКPНAФТА" зазначає, що у даному випадку за одне порушення по договору №09/03/941-МТР передбачено лише один вид відповідальності - штраф, розмір якого різниться в залежності від термінів прострочення. Сторони договору не відступали від будь-яких положень актів цивільного законодавства і не врегульовували свої відносини на власний розсуд, так як пункт 6.9, який встановлює договірну відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафу за порушення строків постачання товару, відповідає загальним приписам як Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Обставини встановлені судом за первісним позовом

18.08.2020 між ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" (продавець, відповідач за первісним позовом) та ПАТ "УКPНAФТА" (покупець, позивач за первісним позовом) укладений договір купівлі-продажу №09/03/-941 МТР (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму (п.1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором (пп. 2.1.1.); забезпечити передачу товару, якість, кількість та асортимент якого відповідає умовам, встановленим цим договором (пп. 2.1.2. договір).

Згідно із п.5.1. договору, продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

У пункті 8 додатку №1 до договору сторони погодили, що термін поставки товару, становить 120 календарних днів з моменту підписання договору.

У додатку №1 до договору вартість товару (труба насосно-компресорна НКТ 48,26х3,68 L80 (1) EUE PSL-2 API 5CT-2011) становить 9385632,00 грн.

Відповідно до п.5.2. договору товар приймається по кількості, якості, комплектності, цілісності тари/упаковки, відповідності маркування та згідно зі специфікацією, що міститься у відповідному додатку до цього договору.

Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару (п.5.3. договору).

За змістом п.5.4., п.5.5. договору, продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 (три) робочих дні до запланованої дати відвантаження товару в письмовій формі попередити покупця про точну дату постачання товару до місця призначення, якщо інше не вказано в додатку до цього договору. Повідомлення за підписом уповноваженої особи продавця в сканованому вигляді (формат pdf) направляється на електронну адресу покупця, вказану в п. 10.1.2. цього договору. Відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару.

За змістом пункту 6.9. договору, сторони погодили, що за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п.5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Згідно із матеріалів справи, ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" листом вих. № 72 від 14.11.2020 повідомив ПАТ "УКPНAФТА" про неможливість виконання зобов`язання з поставки товару за договором № 09/03/-941 від 18.08.2020 та запропонував достроково припинити його дію.

ПАТ "УКPНAФТА" листом від 24.02.2021 №01/01/09/03/12-02/02/42 повідомив ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" про надання останнім у строк до 05.03.2021 графіку поставки товару або добровільної сплати штрафу у сумі 938563,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару до 16.12.2020, проте, оскільки відповідач поставку товару строк встановлений договором не здійснив, позивач нарахував на підставі п.6.9. договору штраф у розмір 10% від вартості товару, непоставленого вчасно, що за розрахунком позивача становить 938563,20 грн (9385632,00 грн х 10 % = 938 563,20 грн).

Обставини встановлені судом за зустрічним позовом

У пункті 6.9. договору купівлі-продажу №09/03/-941 МТР від 18.08.2020, укладеного між ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" та ПАТ "УКPНAФТА", за порушення строку постачання товару, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" вважає, що п.6.9. договору, є таким що суперечить законодавству чинному на момент його укладання (статті 61 Конституції України), та підлягає визнанню судом недійсним, оскільки встановлює подвійну відповідальність за порушення зобов`язання.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

за первісним позовом

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У пункті 8 додатку №1 до договору сторони погодили, що термін поставки товару, становить 120 календарних днів з моменту підписання договору.

З огляду на дату підписання договору (18.08.2020) ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" взяло на себе зобов`язання здійснити поставку товару у строк до 16.12.2020.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як підтверджено матеріалами справи відповідач за первісним позовом не поставив позивачу товар у строк встановлений договором (16.12.2020). Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки товару позивачу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Умовами договору (п.5.3. договору) передбачено, що факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Проте, як вказаних доказів, так і будь-яких інших, які б підтверджували виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за договором купівлі-продажу №09/03/-941 МТР від 18.08.2020, станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт невиконання відповідачем зобов`язання за договором купівлі-продажу №09/03/-941 МТР від 18.08.2020 щодо поставки товару належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

Відповідач у відповідності наведених приписів процесуального закону не спростував наведених у позові обставин щодо невиконання взятих на себе зобов`язань за договором в частині поставки товару.

Посилання відповідача на те, що неможливість виконання зобов`язання обумовлена наявністю форс-мажорних обставин, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, згідно із матеріалів справи листом вих. № 11/12-03 від 03.11.2020 року, THAI OIL PIPE CO. LTD повідомлено відповідача про неможливість поставки труби насосно-компресорні НКТ 48,26x3,68 L80 (1) EUE PSL-2 API 5СТ-2011 в кількості 136 тон, у зв`язку із пандемією вірусу Covid-19.

ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" листом вих. № 72 від 14.11.2020 повідомив ПАТ "УКPНAФТА" про неможливість виконання зобов`язання з поставки товару за договором № 09/03/-941 від 18.08.2020 та запропонував достроково припинити його дію.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно із ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Пунктом 7.1. договору передбачено, що сторона, яка порушила зобов`язання за цим договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за цим договором, якщо це порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору (непереборної сили). Обставинами форс-мажору (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, перелік яких наведений у ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Звільнення від відповідальності за цим положенням застосовується з моменту, коли непереборна сила стала причиною порушення зобов`язання та до моменту, коли непереборна сила припинила перешкоджати виконанню обов`язку.

Відповідно до п.7.2. договору, сторона, виконанню зобов`язань за цим договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов`язків за цим договором.

Згідно із п.7.3. договору, сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти.

Якщо форс-мажорні обставини тривають більше 1 (одного) місяця, будь-яка зі сторін має право відмовитися від подальшого виконання цього договору (відповідного додатку) за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати припинення договору (скасування додатку). У такому випадку сторони повинні здійснити відповідний взаєморозрахунок згідно з умовами цього договору за фактично переданий товар (п.7.4. договору).

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів у підтвердження направлення відповідачем повідомлень про настання форс-мажорних обставин із сертифікатом Торгово-промислової палати матеріали справи на виконання вимог п.7.1.-7.3. договору та ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Лист вих. № 72 від 14.11.2020, виходячи з його змісту, та з огляду на наведені вище положення договору та норми Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не може розцінюватися як повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, що обумовили неможливість виконання ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" зобов`язання, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Оскільки відповідачем порушено строки поставки товару, позивач на підставі п.6.9. договору нарахував штраф у розмірі 10% від вартості товару, непоставленого вчасно, що за розрахунком позивача становить 938563,20 грн (9385632,00 грн х 10 %).

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.9. договору встановлено, що за порушення строку постачання товару, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару та допущено прострочення поставки товару більше ніж на 30 календарних днів, позивач обґрунтовано здійснив на підставі пункту 6.9. договору нарахування штрафу у розмірі 10% вартості від вартості товару не поставленого вчасно.

Розрахунок штрафу у сумі 938563,20 грн (9385632,00 грн х 10 %) є арифметично правильними, відповідають умовам договору, а тому позовні вимоги за первісним позовом суд визнає обґрунтованими.

З приводу посилань відповідача на наявність підстав для зменшення штрафу, то суд зазначає наступне.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

На відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Також у постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 Верховним Судом зазначено, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" за первісним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ" штрафу у сумі 938563,20 грн.

за зустрічним позовом

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20.

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Підставою для визнання договору поставки недійсним п. 6.9. договору позивач за зустрічним позовом визначає те, що вказаний договір суперечить ст.61 Конституції України.

Як встановлено судом вище, відповідно до п. 6.9. договору, за порушення строку постачання товару, ТОВ "БУР ЛІЗИНГ" сплачує ПАТ "УКPНAФТА" штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Відповідно до вимог статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 1 статті 546 ЦК України є порука, гарантія, застава, притримання, завдаток та, зокрема, неустойка, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Частина перша статті 216 Господарського кодексу України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання. Кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість установлення за будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним чином тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо купівлі-продажу товару досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до продавця відповідальності у виді нарахування штрафу у разі порушення договірних зобов`язань, передбачених розділом 6 договору, сторони не склали.

Норми чинного законодавства не містять заборони щодо встановлення у договорі двох видів штрафу, що встановлюються за два різні види порушення зобов`язання (порушення строку поставки та прострочення терміну поставки понад 30 днів).

У даному випадку, у разі порушення строків поставки (до 30 днів) позивач має право нарахувати штраф у розмірі 10% відсотків, а за порушення строків поставки понад 30 днів - штраф у розмірі 30%.

Посилання позивача за зустрічним позовом на постанову Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 року по справі № 910/12876/19, суд вважає помилковими, оскільки предметом позову у вказаній справі було, зокрема, стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів, та відповідач у зазначеній справі вчинив єдине порушення, яке полягало в простроченні виконання зобов`язання за договором підряду на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплював порушення зобов`язання на строк понад 10 календарних днів.

Водночас, у справі, що розглядається судом, питання щодо подвійної відповідальності може бути вирішено у випадку пред`явлення покупцем вимог про стягнення штрафу у розмірі 2% та 10%.

З урахуванням наведеного, суд вважає помилковими доводи позивача, що штраф визначений пунктом 6.9. договору суперечить ст.61 Конституції України, так як, зазначений пункт договору передбачає відповідальність за різні види порушення зобов`язання (за порушення строків та за порушення строків поставки понад 30 днів).

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ" та відсутність підстав для визнання недійсним з моменту укладення пункт 6.9. договору купівлі-продажу №09/03/-941 МТР від 18.08.2020.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" простягнення штрафу у сумі 938563,20 грн та про відмову у задоволенні зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ" звернулося до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про визнання недійсним з моменту укладення пункт 6.9. договору купівлі-продажу №09/03/-941 МТР від 18.08.2020.

Судовий збір за первісним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Судові витрати за зустрічним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУР ЛІЗИНГ" (01103, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОФЕСОРА ПІДВИСОЦЬКОГО, будинок 10/10, офіс 46, ідентифікаційний код 42075340) на користь Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА" (04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) штраф у сумі 938563,20 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 14078,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.06.2022.

Суддя С. О. Турчин