Рішення

від 28.03.2021 по справі 206/4579/16-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/4579/16-ц

Провадження 2/206/6/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року в залі суду в м.Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Бикової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Реєстраційна служба Дніпровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області Відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно, Управління Держгеокадастру у м. Дніпро Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Приватне підприємство науково-виробнича фірма «Геосервіс», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Заверуха Наталія Іванівна, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: Реєстраційна служба Дніпровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Управління Держгеокадастру у м. Дніпро Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Приватне підприємство НВФ «Геосервіс», Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Заверуха Наталія Іванівна, ОСОБА_4 , про усунення перешкод шляхом припинення права власності,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Дніпропетровського міського Управління юстиції у Дніпропетровській області відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 , про припинення права власності,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Лозенко Валентини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_3 , Дніпровська міська рада, про визнання протиправними дій ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Лозенко Валентини Володимирівни стосовно подання та внесення до Державного реєстру прав запису інформації стосовно кадастрового номеру земельної ділянки,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 , адвоката Чередник І.О.,

Єнотової Н.В., адвоката Доманського В.П.,

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2016 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулась предстаник позивача ОСОБА_1 адвокат Цівань Наталія Володимирівна з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Реєстраційна служба Дніпровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області Відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно, Управління Держгеокадастру у м. Дніпро Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Приватне підприємство науково-виробнича фірма «Геосервіс», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Заверуха Наталія Іванівна, ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 30.08.2016 року, просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 121/45 від 25.12.2013 року про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.10.2015 р. з кадастровим № 1210100000:09:462:0295 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

09.11.2016 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_6 подала до Самарського районного суду м. Дніпропетровська зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: Реєстраційна служба Дніпровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Управління Держгеокадастру у м. Дніпро Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Приватне підприємство НВФ «Геосервіс», Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Заверуха Наталія Іванівна, ОСОБА_4 , про усунення перешкод шляхом припинення права власності, в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- усунути перешкоди у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном ОСОБА_3 шляхом припинення права власності ОСОБА_1 (ін.н. НОМЕР_2 ) на нерухоме майно, а саме: житловий будинок літ.А-1 загальною площею 2,3 кв.м., житловою площею 2,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10530893 від 31.01.2014 року, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 282687812101, номер запису про право власності: 4517079.

15.11.2019 року третя особа ОСОБА_5 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Дніпропетровського міського Управління юстиції у Дніпропетровській області відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 , про припинення права власності, в якому просить суд:

- припинити право власності ОСОБА_1 (ін.н. НОМЕР_2 ) на знищене нерухоме майно, а саме: житловий будинок літ.А-1 загальною площею 2,3 кв.м., житловою площею 2,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності номер запису про право власності: 4517079, індексний номер: 10530893 від 31.01.2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 282687812101.

11.12.2019 року від представника ОСОБА_2 адвоката Доманського Володимира Петровича до суду надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Лозенко Валентини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_3 , Дніпровська міська рада, про визнання протиправними дій ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Лозенко Валентини Володимирівни стосовно подання та внесення до Державного реєстру прав запису інформації стосовно кадастрового номеру земельної ділянки, в якому він просить суд:

- визнати протиправними дії ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., стосовно подання та внесення до Державного реєстру прав запису: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 282687812101, в розділ «Відомості про об`єкт нерухомого майна» інформації стосовно кадастрового номеру земельної ділянки (1210100000:09:462:0295).

І. Стислий виклад позицій сторін, поданих відзивів, відповідів на відзив.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що в серпні 2013 року її чоловік ОСОБА_4 , колишній власник будинку АДРЕСА_2 , намагався отримати кадастровий номер на земельну ділянку, на якій розташований даний будинок. Тоді йому стало відомо, що за кадастровим планом на цю ділянку вже хтось отримав кадастровий номер. ОСОБА_4 , одразу ж , 23.08.2013 року, звернувся з заявою про злочин до правоохоронних органів, було порушено кримінальне провадження №12013040700001957.

В ході досудового кримінального провадження було встановлено, що кадастровий номер 1210100000:09:462:0295 на земельну ділянку, на якій фактично знаходився будинок АДРЕСА_2 , отримала ОСОБА_2 , але під іншою адресою.

Відповідно до витягу з земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1200797152013 від 23.10.2013 року, земельна ділянка площею 0,1000 га., з кадастровим номером

1210100000:09:462:0295, розташована по АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ОСОБА_2 .

У Додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.10.2013р. № НВ-1200797152013 зазначений кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:462:0295, де суміжними користувачами значаться ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , тобто ті самі суміжні користувачі, що значаться у технічному паспорті на будинок розташований за адресою по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_7 являється власникомземельної ділянкирозташованої заадресою АДРЕСА_3 ,а ОСОБА_8 по АДРЕСА_4 ,що повністюспівпадає зданими суміжнихземлекористувачів затехнічним паспортомна будинок АДРЕСА_2 .

В ході досудового кримінального провадження встановлено, що проект землеустрою щодо земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для забудови та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на ділянці АДРЕСА_1 , готувало ПП «НВФ ГЕОСЕРВІС». В даному проекті існує Акт № 120207 встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, за підписами суміжних землекористувачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Даний Акт складався 26 лютого 2012 року. На момент складання даного акту ОСОБА_7 помер (відповідно до свідоцтва про смерть, його дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та не міг підписати акт. В межах кримінального провадження з цього приводу було призначено почеркознавчу експертизу, за висновками якої підпис в графі «Представники суміжних користувачів» від імені ОСОБА_9 в акті № 1200207 встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою. Також і в додатку до акту встановлення та узгодження меж користування (план встановлення та узгодження зовнішніх меж користування) підпис в графі «Представники суміжних землекористувачів» від імені ОСОБА_9 виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою.

Зазначає, що правонаступник користувача іншої суміжної земельної ділянки ОСОБА_8 ОСОБА_11 , підписав акт узгодження меж замість померлого на той час ОСОБА_8 .

Таким чином, за фактично підробленими документами, а саме проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 отримала кадастровий номер 1210100000:09:462:0295 на земельну ділянку у районі будинку АДРЕСА_2 , що фактично розташована за адресою АДРЕСА_2 . В подальшому, Рішенням Дніпропетровської міської ради № 211/45 від 25.12.2013 року, ОСОБА_2 , отримала дану земельну ділянку у власність.

Те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:09:462:0295 , яка вданий час значиться за адресою : АДРЕСА_1 , фактично знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Планом земельної ділянки у АДРЕСА_2 , та витягом з публічної кадастрової карти України.

Відповідно до ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

На підставі Рішення виконкому Самарської районної Ради народних депутатів від 25.12.1998 року № 731, було зроблено в натурі відведення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво забудовника ОСОБА_12 , розташованого у АДРЕСА_2 , загальною площею 1000 кв.м., що підтверджується Актом від 28.12.98р.. Також це підтверджується довідкою про землекористування, відповідно до якої земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_2 знаходиться у користуванні ОСОБА_12 .

Рішенням третейського суду «Левлекс» від 10 липня 2007 року, за ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 20.06.2007 року між ним та ОСОБА_12 , було визнано право власності на житловий будинок площею 2,3 кв.м.,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності, на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином до ОСОБА_4 перейшло право користування земельною ділянкою площею 1000 (одна тисяча) кв.м., розташовану по АДРЕСА_2 , в зв`язку з набуттям права власності на будинок розташований за цією ж адресою.

ОСОБА_4 31.01.2014 року подарував будинок, розташований по АДРЕСА_2 позивачу, ОСОБА_1 . Даний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Дніпропетровської області Лозенко В.В. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, місце розташування нерухомого майна (будинку АДРЕСА_2 ) знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:09:462:0295. Тобто, це ще раз підтверджує той факт, що будинок АДРЕСА_2 який належить позивачу на праві приватної власності, знаходиться на земельній ділянці, яка на праві власності належала ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право користування земельною ділянкою, на час передачі її у власність ОСОБА_2 не було припинено за землекористувачем ОСОБА_4 , тому рішення Дніпропетровської міської ради №121/45 від 25.12.2013 року являється незаконним.

Перед зверненням до суду ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 продала земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:09:462:0295 ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 30.10.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Заверухою Н.І..

Відповідачем ОСОБА_3 зустрічний позов обґрунтовано тими обставинами , що 30 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:09:462:0295. Даний договір був посвідчений Заверухою Н.І. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №929, право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При оформленні даної угоди ОСОБА_3 було оглянуто земельну ділянку, але жодних будівель та споруд на ній не було розташовано. А наявність зареєстрованого права власності на майно, якого не має (відсутнє), порушує права та законні інтереси ОСОБА_3 зокрема обмежує його право власника користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Так ОСОБА_3 звернувся до відповідного фахівця для встановлення наявності або відсутність майна на земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:09:462:0295. Після виїзду на місцевість, 06 жовтня 2016 року інженером з інвентаризації нерухомого майна було складено акт про те, що на даній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі.

Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 349 ЦК України передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Таким чином, відповідними доказами вставлено, що у Відповідача (Позивача за первісним позовом) відсутні правові підстави вимагати захисту права власності на нерухоме майно у зв`язку з його відсутністю. При цьому, чинне законодавство встановлює, що у зв`язку з відсутністю майна права власності припиняється, і зобов`язує власника вчинити відповідні необхідні дії.

Однак жодних дій з приводу припинення права власності Відповідач 1 за зустрічним позовом не здійснив, навпаки вчиняє дії, якими порушує права та законні інтереси Позивача за зустрічним позовом.

Окрім цього ОСОБА_3 звернувся до відповідного фахівця з метою встановити чи відповідав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , документи на які надав Позивач за первісним позовом, будівельним нормам, оскільки житловий будинокплощею 2,3кв.м. взагалі викликає великі сумніви щодо статусу такого будинку як житловий.

Відповідно до підготовленого Висновку спеціаліста встановлено, що житловий будинок не відповідає будівельним нормам в частині набуття статусу житлового будинку, зокрема: нижня межа площі одноквартирного житлового будинку повинна бути не менше 30,00 кв.м. и повинна складатись із загальної кімнати не менше 15,00 кв.м., спальні, кухні, коридору та санвузла (ДБН В2.2.-15-2005 п.2.22 таблиця 1; п.2.24; п.2.27).

Статтею 41Конституції України та ст.1 Першого Протоколу до Конвенції прозахист правлюдини таосновоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 за № 457/967-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, першого Протоколу та Протоколів №72, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює права власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які правочини, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 321 ЦК України).

Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Непорушність права приватної власності і недопущення протиправного позбавлення власності визначено також серед конституційних основ правопорядку у сфері господарювання.

Правомочність володіння - це юридично забезпечена можливість власника бути в безпосередньому фактичному зв`язку з річчю. Володіння треба розуміти як постійну можливість матеріального зв`язку власника з річчю.

Правомочність користування - це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб.

Правомочність розпорядження - це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.

Ч.2 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Незважаючи на відсутність майна, Відповідач 1 за зустрічним позовом так і не припинив своє право власності на знищений об`єкт нерухомості, чим саме перешкоджає законному землекористувачу у здійсненні свого права власності.

ОСОБА_5 , будучи залучений судом до участі у справі як третя особа, заявив самостійні позовні вимоги, які полягають в тому, що 30 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , був укладений договір іпотеки, посвідчений Заверухою Н.І, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №932. Відповідно до умов даного договору предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:09:462:0295.

Безпосередньо перед укладанням даного Договору іпотеки ОСОБА_5 було оглянуто дану земельну ділянку, яка на момент огляду була вільна від забудови.

Від ОСОБА_3 йому стало відомо, що на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки начебто розташований житловий будинок, який належить ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок літ.А-1 загальною площею 2,3 кв.м., житловою площею 2,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту від 06 жовтня 2016 року, складеному інженером з інвентаризації нерухомого майна (за зверненням ОСОБА_3 ), встановлено, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:09:462:0295 відсутні будь-які будівлі.

Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності а шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

ОСОБА_5 вважає, що в разі скасування права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 , він не зможе задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Відтак наявна реєстрація права власності на майно (яке знищено) на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки порушує його права та законні інтереси, як іпотекодержателя.

Просив суд розгляд цивільної справи № 206/4579/16-ц здійснювати спочатку.

ОСОБА_2 подала зустрічний позов, у якому стверджує, що Приватний нотаріусДніпропетровського міськогонотаріального округуЛозенко В.В., 31.01.2014 року під час здійснення дій з державної реєстрації права власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 282687812101, зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_3 ).

Того ж дня власник домоволодіння змінився, на підставі договору дарування від 31.01.2014 року, власником майна стала дружина ОСОБА_4 ОСОБА_1 .

При цьому, під час здійснення дій з державної реєстрації права власності приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (як спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно), на підставі поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сумнівних документів та всупереч положенню чинного законодавства, до розділу «Відомості про об`єкт нерухомого майна» були внесені відомості стосовно кадастрового номеру земельної ділянки (1210100000:09:462:0295), права на внесення інформації про якого у Приватного Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. були відсутні.

Вважає дії відповідачів щодо подання та внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно інформації стосовно кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння по АДРЕСА_2 - протиправними, що змушує звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки похідним від таких дій щодо подачі документів та внесення інформації в державний реєстр речових прав стало звернення до суду з первісною позовною заявою, якою позивач за первісним позовом просить касувати право власності на земельну ділянку.

Так, рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.12.2013 року № 121/45, земельна ділянка площею 0,1000 га. (кадастровий номер 1210100000:09:462:0295) була передана у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Земельна ділянка з вказаним кадастровим номером була вільна від забудови, надавалась виключно для забудови, надавалась в порядку відведення, жодного об`єкту нерухомого майна на вказаній земельній ділянці станом на момент відведення в наявності не було.

Крім того, відповідно до положень рішення Дніпропетровської міської ради від 25.12.2013 року №121/45, адресою земельної ділянки площею 0,1000 га. (кадастровий номер 210100000:09:462:0295) є: АДРЕСА_1 .

Зауважує, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 31.01.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., адресою домоволодіння гр. ОСОБА_4 (в т.ч. і земельної ділянки) рахується: АДРЕСА_2 .

З аналізу документів, які були надані до Самарського районного суду м. Дніпропетровська приватним нотаріусом та були підставою для державної реєстрації речового права не нерухоме майно, вбачається що єдиною інформацією, яка вказує на кадастровий номер земельної ділянки, є дві план-схеми земельної ділянки, підписані не уповноваженими особами органів Держземагенства та якіі не містять печаток відповідного органу Держземагенства.

Відзначає, що вказані план-схеми земельної ділянки містять кадастровий номер, який був записаний «від руки» невстановленими особами.

При цьому, відповідно до даних Державного земельного кадастру, станом на 23.10.2013 року, тобто ще до моменту державної реєстрації речового права 31.01.2014 року, земельна ділянка площею 0,1000 га. (кадастровий номер 1210100000:09:462:0295), рахувалась за ОСОБА_2 .

Вважає, що під час внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей стовно земельної ділянки (а саме стосовно її кадастрового номеру) та використовуючи сумнівні план-схеми земельної ділянки, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно), грубо порушила положення чинного законодавства.

Так, положеннями Закону України «Про Державний земельний кадастр», станом на 31.01.2014 року, було встановлено наступне:

стаття 1 - Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Стаття 15 - до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер: місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв;

Стаття 20 - Відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Стаття 24 - Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом закриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здїйснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно задається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки ш присвоюється кадастровий номер.

Таким чином, єдиним офіційним документом, якій міг бути підставою для внесення інформації про кадастровий номер земельної ділянки, міг бути витяг з Державного земельного кадастру, підготовлений та виданий державним кадастровим реєстратором відповідного територіального органу Держземагенства.

Вказаний витягз Державногоземельного кадаструдля здійсненнядержавної реєстрації речових прав на нерухоме майно 31.01.2014 приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) - не вимагала, внесла інформацію стосовного кадастрового номеру на земельну ділянку в порушення положення чинного законодавства.

Крім того,відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за зустрічною позовною заявою підтвердили, що дані про кадастровий номер приватному нотаріусу Лозенко В.В. надали саме вони.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.08.2016 року було залишено без руху позовну ОСОБА_1 та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (том 1 а.с.47).

30.08.2016 року у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви належним чином та у повному обсязі (том 1 а.с. 49-62).

Ухвалою суду від 30.08.2016 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до попереднього розгляду розгляду (том 1 а.с. 63).

Ухвалою суду від 23.02.2017 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_13 про витребування доказів та витребувано у Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни, належним чином засвідчені копії документів на підставі яких було зареєстровано право власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 31.01.2014 року, номер запису про право власності: 4513453, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 282687812101, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майн про реєстрацію права власності: 17153463, на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (том 2 а.с.59).

Ухвалою суду від 25 липня 2017 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_13 про зупинення провадження у справі задоволено: справу зупинено до розгляду та набрання законної сили рішення по адміністративній справі № 804/3942/17 за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Реєстраційна служба Дніпропетровського міського Управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, яка перебуває у провадженні ( том 2 а.с.160-162).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2019 року, по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Реєстраційна служба Дніпровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області Відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно, Управління Держгеокадастру у м. Дніпро, Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, Приватне підприємство НВФ «Геосервіс», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Заверуха Наталія Іванівна, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: Реєстраційна служба Дніпровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Управління держгеокадастру у м. Дніпро Дніпропетровської області, Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", Приватне підприємство НВФ "Геосервіс", Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Заверуха Наталія Іванівна, ОСОБА_4 , про усунення перешкод шляхом припинення права власності, було поновлено провадження та призначено справу до попереднього розгляду (том 2 а.с.175).

Ухвалою суду від 18.02.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області Відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно, Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську, Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, Приватне підприємство НВФ «Геосервіс», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Заверуха Наталія Іванівна, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовлено (том 2 а.с. 196-197).

Ухвалою суду від 18.11.2019 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_14 про залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог відмовлено. Клопотання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 , про прийняти до спільного розгляду з первісним та зустрічним позовом, позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Дніпропетровського міського Управління юстиції у Дніпропетровській області відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 , про припинення права власності - задоволено. Прийнято до спільного розгляду з первісним та зустрічним позовом, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Дніпропетровського міського Управління юстиції у Дніпропетровській області відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 , про припинення права власності. Розгляд справи проводити спочатку, призначити підготовче судове засідання (том 3 а.с.101а-102).

Ухвалою суду від 11.12.2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_14 про залишення позовної заяви ОСОБА_5 без руху задоволено. Позовну заяву за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: Дніпровська міська рада, ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Дніпропетровського міського Управління юстиції у Дніпропетровській області відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 , про припинення права власності - залишено без руху, надано строк для усунення недоліків (том 3 а.с.111).

У вказаний термін ОСОБА_5 усунув недоліки повністю (том 3 а.с.132-135).

Ухвалою суду від 31.08.2020 року клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_13 про витребування доказів задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. належним чином завірену копію реєстраційної справи, на підставі якої було внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис: реєстраційний номер (з відкриттям розділу) індексний номер 10522974 від 31.01.2014р., про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 (том 3 а.с.185).

Ухвалою суду від 20.10.2020 року клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_13 про витребування доказів задоволено. Витребувано у Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи, на підставі якої було внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис: реєстраційний номер (з відкриттям розділу) індексний номер 10522974 від 31.01.2014р., про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 (том 3 а.с.202).

Ухвалою суду від 12.01.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (том 4 а.с.78-79).

Представник відповідача Дніпровської міської ради Олійник Юлія Миколаївна подала до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 , в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровської міської ради з клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі наданих матеріалів гр. ОСОБА_2 було прийнято рішення міської ради від 25.01.2012 року № 60/20 «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ». Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, клопотання ОСОБА_2 , рішення міської ради від 25.01.2012 № 60/20, Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 121/45 від 25.12.2013 про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, був розроблений ПП «НВФ Геосервіс», отже саме це підприємство несе відповідальність за дотримання вимог земельного законодавства, стандартів, норм і правил при виконанні робіт із землеустрою (том 2 а.с. 5-7).

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Доманський Володимир Петрович надав письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 та відзив в яких просив відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити. Зазначив, що дії приватного Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. щодо внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно інформації стосовно кастрового номеру земельної ділянки на якій розташоване домоволодіння по АДРЕСА_2 - протиправними, оскільки нотаріус внесла інформацію стосовно кадастрового номеру на земельну ділянку в порушення положення чинного законодавства (без витягу з Державного земельного кадастру). Також додав, що судовим рішенням була встановлена та обставина, що виконавчий комітет Самарської районної у місті Дніпропетровську ради не мав відповідних повноважень на прийняття рішень про виділення у користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 ,гр. ОСОБА_16 , відповідно і ОСОБА_4 не мав відповідного права на будівництво об`єктів нерухомого майна. При підготовці документації із землеустрою, ОСОБА_2 як і землевпорядною організацією, було вчинено достатню кількість дій, оформлення різноманітних довідок тощо. Під час відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:09:462:0295) ОСОБА_2 земельна ділянка була вільна від забудови, тобто від будь - якого нерухомого майна, що підтверджується інформацією з містобудівного кадастру Головного архітектурно - планувального управління Дніпропетровської міської ради за 2008 року, графічними та семантичними даними Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська за 2008 рік, де також на схемі М 1:500, відсутня будь - яка інформація про наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна. Відповідно до архітектурно - планувального завдання на розробку містобудівного обґрунтування щодо розміщення об`єкта за адресою АДРЕСА_2 , розробленого Головним архітектурно - планувальним управлінням Дніпропетровської міської ради, в пункті 7 зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови. В травні 2011 року, була проведена актуалізація зйомки М 1:500, відповідно до отриманої формації, на земельній ділянці відсутні будь - які об`єкти нерухомого майна. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороню земель у Дніпропетровській області від 24.12.2008 року, встановлено, що станом на 24.12.2008 року спірна земельна ділянка - вільна від забудови та будь-яким фізичним та юридичним особам у власність та користування не передавалась (том 2 а.с. 8-12, том 3 а.с. 14-18).

У судове засідання, призначене на 29.03.2021 року, з`явились представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чередник Ірина Олександрівна та представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Доманський Володимир Петрович.

Представник відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 адвокат Чміль Юлія Володимирівна через систему Електронний суд подала заяву, в якій просила суд розглядати позовну заяву без їх участі, з урахуванням наданих пояснень та заявленої зустрічної позовної заяви. Зустрічну позовну заяву підтримала у повному обсязі та просила задовольнити. У задоволенні первісної позовної заяви просила відмовити у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог (том 4 а.с.98).

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до суду не з`явився. Подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Позовну заяву від свого імені підтримав у повному обсязі та просив задовольнити (том 4 а.с.97)

Представник третьої особи приватного підприємства НВФ «Геосервіс» Горелік В.В. подала до суду заперечення, в яких зазначила, що документація із землеустрою була виконана у відповідності до вимог чинного законодавства, жодних порушень в діях не було. Вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими та незаконними, зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 підтримують та просить задовольнити в повному обсязі (том 1 а.с.111, том 2 а.с. 1, том 2 а.с. 125, том. 2 а.с.138, том 2 а.с.155, ).

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Заверуха Наталя Іванівна до суду не з`явилась, просила розглядати справу без її участі, у зв`язку із зайнятістю. Подала до суду письмові пояснення, в яких пояснила, що посвідчення договору купівлі продажу земельної ділянки відбулося з дотриманням вимог чинного закондавства (том 1 а.с. 177, том 2 а.с. 49).

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна у зв`язку із великою навантаженістю просила розглядати справу без її участі ( том 3 а.с.146, том 3 а.с.192, том 4 а.с.85).

Інші відповідачі та треті особи у судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань чи по суті спору до суду не надавали.

Під час судового розгляду справи по суті судом були заслухані пояснення представників сторіш, досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 29.03.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Відповідно до довідки про землекористування, виданої відділом Архітектури та містобудування виконкому Самарської районної ради народних депутатів вбачається, що ділянка, розташована по АДРЕСА_2 , знаходилась в користуванні гр. ОСОБА_12 , на підставі рішення виконкому Самарської ради народних депутатів від 25.12.1998 року №731 і мала розміри 1000 кв. м та на підставі акту про відведення земельної ділянки зроблено в натурі відведення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво забудовника (том 1 а.с. 60, 62).

Рішенням Третейського суду при асоціації «ЛЕВЛЕКС» від 10 липня 2007 року визнано договір купівлі-продажу від 20 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_16 та ОСОБА_4 дійсним. Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок (літ. А-1), загальною площею 2,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 без акту введення в експлуатацію. Право власності було зареєстровано в КП «ДМБТІ» 05.10.2007 року за реєстровим №20544644 (том 2 а.с.69-71).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року по справі №2-а-14342/08/0470 визнано протиправним та скасовано рішення №731 від 25.12.1998 року Виконавчого комітету Самарської районної ради м. Дніпропетровська «Про дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарчих будівель по АДРЕСА_2 громадянки ОСОБА_16 (том 2 а.с.224-227).

23.08.2013 року ОСОБА_4 звернувся до чергової частини Самарського РВ ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області з заявою про те, що невстановлена особа підробила документи щодо приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , де заявник є власником (ЖЄО №5259, відомості до ЄРДР внесено за №12013040700001957 за ч. 1 ст. 358 КК України). (том 1 а.с. 126). На запит суду Самарський ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області направив копії матеріалів кримінального провадження № 12013040700001957, з яких судом встановлено, що 29 лютого 2016 року винесена постанова про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12013040700001957 від 24.08.2013 року за фактом підроблення документів, закрито у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200797152013 від 23.10.2013 року, за ОСОБА_2 23.10.2013 року, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 27.06.2012 року ПП НВФ «Геосервіс», Управлінням Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:462:0295, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.127).

Рішенням Дніпропетровської міської ради №121/45 від 25.12.2013 року, земельну ділянку по АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (том 1 а.с.140-141).

На виконання ухвали суду, Відділом реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надано належним чином засвідчену копію документів реєстраційної справи №28687812101 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , щодо реєстраційних дій від 31.01.2014 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни. Так 31.01.2014 року за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_4 , державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна прийняла рішення про державну реєтрацію права власності №10522974 на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:462:0295, за ОСОБА_4 . Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна зазначено 28687812101.

Згідно з договором дарування домоволодіння від 31 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентиною Володимирівною, зареєстрованому в реєстрі за № 238, ОСОБА_4 безоплатно передав у власність, а ОСОБА_1 прийняла у дар домоволодіння АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:462:0295. Загальна площа домоволодіння 2,3 кв .м., житлова площа 2,3 кв. м. Право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 282687812101 (домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:09:462:0295, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) було зареєстровано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентиною Володимирівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10530898 від 31.01.2014 року, номер запису про право власності 4517079 (том 2 а.с. 1-61).

30 жовтня 2015 року відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверухою Наталею Іванівною, зареєстрованому в реєстрі за №929, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:09:462:0295. Право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 750934112101 (земельна ділянка у районі будинку АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:09:462:0295, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку) було зареєстровано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверухою Наталею Іванівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25736112 від 30.10.2015 року, номер запису про право власності 11837412.

Того ж дня на підставі договору іпотеки №932, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Заверухою Наталею Іванівною, між іпотекодержателем ОСОБА_5 та іпотекодавцем ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки під заставу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 95-98).

Відповідно акту від 06.10.2016 року, складеного інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_17 , під час обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:09:462:0295) за адресою: АДРЕСА_5 , яка знаходиться у власності гр. ОСОБА_3 , встановлено відсутність будь-яких будівель (том 1 а.с.98).

На запит суду про надання інформації стосовно змін нумерації об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 , надійшла відповідь від міського голови Філатова Б.А., з якої вбачається, що адреса « АДРЕСА_2 » офіційно жодному об`єкту нерухомості не присвоювалась і відповідні документи, на підставі яких була присвоєна або змінена ця адреса - відсутні. Відповідно до чинного Положення щодо адресації об`єктів нерухомого майна у м. Дніпропетровську, затвердженого рішенням міської ради від 29.05.2013 42/35, об`єктами адресації є об`єкти, розташовані на земельній ділянці (житловий будинок, будівля, споруда тощо), які невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення. Земельним ділянкам адреса не присвоюється (том 2 а.с.65).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року у справі №804/3942/17 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Реєстраційна служба Дніпропетровського міського Управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії закрито (том 2 а.с. 173-174).

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 14Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним КодексомУкраїни та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст.1Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» Дніпровська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування.

За нормою ст.25Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Нормами п. 34 ст.26Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексуУкраїни до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Зі змісту наведених вище норм закону, з урахування загальних принципів земельного законодавства, вбачається, що держава гарантує кожній особі, яка маючи право на отримання у користування чи власність земельної ділянки, виявила на це бажання, її отримання в кінцевому результаті, за умови наявності вільних земельних ділянок, дотримання їх норм та встановленого для цього порядку, а також не порушення прав інших осіб. Такий підхід, передбачає рівність прав всіх громадян, та забезпечується шляхом справедливого та об`єктивного розгляду таких питань органами уповноваженими на передачу земельних ділянок у власність чи користування.

ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровської міської ради з клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі наданих матеріалів гр. ОСОБА_2 було прийнято рішення міської ради від 25.01.2012 року № 60/20 «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ». Дослідивши докумети, які були надані при підготовці документації із землеустрою, ОСОБА_2 і землевпорядною організацією, суд вважає, що було вчинено достатню кількість дій, оформлення різноманітних довідок тощо. Під час відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:09:462:0295) ОСОБА_2 земельна ділянка була вільна від забудови, тобто від будь - якого нерухомого майна, що підтверджується інформацією з містобудівного кадастру Головного архітектурно - планувального управління Дніпропетровської міської ради за 2008 року, графічними та семантичними даними Державного земельного кастру м. Дніпропетровська за 2008 рік, де також на схемі М 1:500, відсутня будь - яка інформація про наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна. Відповідно до архітектурно - планувального завдання на розробку містобудівного обгрунтування щодо розміщення об`єкта за адресою АДРЕСА_5 , розробленого Головним архітектурно - планувальним управлінням Дніпропетровської міської ради, в пункті 7 зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови. В травні 2011 року, була проведена актуалізації зйомки М 1:500, відповідно до отриманої формації, на земельній ділянці відсутні будь - які об`єкти нерухомого майна. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороню земель у Дніпропетровській області від 24.12.2008 року, встановлено, що станом на 24.12.2008 року спірна земельна ділянка - вільна від забудови та будь-яким фізичним та юридичним особам у власність та користування не передавалась (том 2 а.с.17-40). Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, клопотання ОСОБА_2 , рішення міської ради від 25.01.2012 № 60/20, Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 121/45 від 25.12.2013 про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Отже жодних порушень з боку органів міської ради не вбачається.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, цивільне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб. Тобто, для задоволення позову суд повинен встановити, що в зв`язку з оспорюваним рішенням відповідача порушуються права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями відповідача, зокрема у даному спорі суб`єктом владних повноважень. Проте це рішення повинне бути таким, яке породжує, змінює або припиняє права та обов`язки у сфері відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов`язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача рішенням відповідача.

В уточненій позовній заяві представник позивача стверджувала, що у ОСОБА_4 виникло право користування на спірну земельну ділянку у зв`язку з набуттям у власність об`єкта нерухомого майна і відповідно до нього перейшло право користування ділянкою де вказане нерухоме майно розташоване. Позивач посилається на ст. 120 Земельного кодексу України та рішення Самарської районної ради народних депутатів від 25.12.1998 року №731, вважає, що набула право на користування цією земельною ділянкою на законних підставах.

Разом з тим таке твердження позивача є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до офіційного тлумачення ст.58 Конституції України, яке міститься у пункті 2 Рішення КонституційногоСуду Українивід 09.02.99 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів) - дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на прийняття рішення Третейського суду від 10.06.2007 року та реєстрації права в МБТІ від 05.10.2007 року) було передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Ідентична позиція викладена у пп. Ґ п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», де зазначено, щдо особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року згідно зі статтею 377 ЦК ( 435-15 ), а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V ( 997-16 ) - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

За аналізом тексту рішення Третейського суду від 10.07.2007 р. по справі № 10-42/07, останнє не містить жодної інформації про площу та розмір земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, що виключає перехід права корисування земельною ділянкою.

У відповідності до ст.126Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 надала суду підтвердження підстав реєстрації права власності на житловий будинок, яка первинно була проведена БТІ за ОСОБА_4 на підставі рішення третейського суду «Левлекс». Рішення третейського суду ніким не оспорювалось, ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок за договором. Її позовні вимоги полягають у незгоді з процедурою оформлення права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , а саме відсутність узгодження меж земельної ділянки з дійсними суміжними землекористувачами. При цьому посилається на докази і документи, здобуті правоохоронним органом в межах кримінального провадження, яке було закрито з тих підстав, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виникли цивільно-правові відносини. Клопотань щодо проведення експертиз чи допиту свідків даним позивачем заявлено не було. Крім того, чинне земельне законодавство не вимагало обов`язкового узгодження меж земельних ділянок із суміжними землекористувачами.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_4 не отримував державного акта на спірну земельну ділянку та з урахуванням того, що у останнього було відсутнє право на цю ділянку, доходить висновку про те, що позивач ОСОБА_1 , навіть з урахуванням наявності договору дарування від 31.01.2014 року крім іншого не є належним власником земельної ділянки чи її користувачем на час розгляду справи. Отже відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням Дніпровської міської ради порушені інтереси та права позивача.

Саме такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2019 року (справа № 156/1028/16-ц, провадження № 61-28896св18).

Щодо вимоги про скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203Цивільного Кодексу України (частина перша статті 215 ЦК України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У абзаці 5 пункту 5 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від06листопада 2009року №9«Про судовупрактику розглядуцивільних справпро визнанняправочинів недійсними» судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 638ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст.655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст.657ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

30 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1210100000:09:462:0295. Даний договір був посвідчений Заверухою Н.І. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №929, право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При оформленні даної угоди ОСОБА_3 було оглянуто земельну ділянку але жодних будівель та споруд на ній не було розташовано. Також він звернувся до відповідного фахівця для встановлення наявності або відсутність майна на земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1210100000:09:462:0295. Після виїзду на місцевість, 06 жовтня 2016 року інженером з інвентаризації нерухомого майна було складено акт про те, що на даній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі.

На виконання ст.81ЦПК України позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами ті обставини, що договір купівлі-продажу недійсний. Зазначений договір відповідає вимогам цивільного законодавства України, а відтак виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги встановлені вище обставини, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 321ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Станом на 23.10.2013 року, тобто до моменту державної реєстрації речового права 31.01.2014 року, земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:09:462:0295, перебувала саме на праві власності у ОСОБА_2 . Рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.12.2013 року № 121/45 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд», було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:09:462:0295), зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, та передано у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка з кадастровий номером 1210100000:09:462:0295 була вільна від забудови, надавалась в порядку відведення, жодного об`єкту нерухомого майна на земельній земельній ділянці станом на момент відведення в наявності не було.

Проте, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 31.01.2014 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., адресою домоволодіння гр. ОСОБА_4 , у тому числі земельної ділянки, зазначено: АДРЕСА_2 . Також нотаріусом при здійсненні дій з державної реєстрації права власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 , було використано кадастровий номер земельної ділянки, яку придбав ОСОБА_3 .

Підставою для державної реєстрації приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. речового права не нерухоме майно ОСОБА_4 стали дві план-схеми розташування земельної ділянки, підписані від Держземагенства, на яких міститься кадастровий номер зазначений від руки.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2019 року, за кадастровим номером 1210100000:09:462:0295 зареєстровано лише право власності на земельну ділянку, яка знаходиться у власності ОСОБА_3 . Жодних об`єктів нерухомого майна, які б належали ОСОБА_1 або ОСОБА_4 на цій земельній ділянці не зареєстровано (том 2 а.с.190-194). Взагалі, у відповідності до будівельних норм викликає великі сумніви щодо статусу житлового будинку - приміщення площею 2,3 кв.м.

Відповідно до ч. 4 ст 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили була встановлена та обставина, що виконавчий комітет Самарської районної у місті Дніпропетровську ради не мав відповідних повноважень на прийняття рішень про виділення у користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 ,гр. ОСОБА_16 , відповідно і ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не мали відповідного права.

Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 349 ЦК України передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Представник позивача у судовому засіданні зазначала, що будинок було зруйновано, щоб на його місці побудувати новий. Одже, існування житлового будинку первісним позивачем на оспорюваній земельній ділянці не доведено, відповідно у ОСОБА_1 відсутні правові підстави вимагати захисту права власності на нерухоме майно у зв`язку з його відсутністю. При цьому, чинне законодавство встановлює, що у зв`язку з відсутністю майна права власності припиняється, і зобов`язує власника вчинити відповідні необхідні дії.

Правовідносини пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов`язковою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом

Абзацом 2 частини 1 статті 9Закону визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Зокрема, абзацами 2-3 частини 5 статті 3Закону передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За змістом частини 9 статті 15 Закону, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В силу вимог п. 1 ч. 2 ст.9Закону нотаріус, як спеціальний суб`єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Отже, аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у нього лише у результаті здійснення нотаріальних дій, та які реалізуються одночасно з вчиненнями таких дій.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

У частині другій статті 26 Закону, зазначеного вище, унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37цього Закону до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» викладено у новій редакції, а саме: відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, такий спосіб судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав законом не передбачений. Наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року, визначено право на справедливий суд, згідно якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

До подібних висновків прийшов Верховний Суд у своїх постановах від 03.02.2021 по справі 278/3367/19-ц, від 20.08.2020 по справі № 916/2464/19.

Оскільки ОСОБА_3 на час розгляду справи судом є власником спірної земельної ділянки, право власності на яку отримано у встановленому законом порядку, наявність реєстрації за іншою особою права власності на житловий будинок може розглядатися судом як перешкода для здійснення його прав.

За таких обставин, суд вважає законними та обґрунтованими підстави для задоволення у повному обсязі зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про припинення права власності, суд до вищезазначеного додає наступне.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверухою Наталею Іванівною, зареєстровано в реєстрі за №932. Відповідно до умов даного договору предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 1210100000:09:462:0295.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної зеєстрації іпотеки.

ОСОБА_5 є лише іпотекодержателем спірної земельної ділянки, і наявність реєстрації права власності на даній земельній ділянці житлового будинку не перешкоджає здійсненню його прав. При цьому доводи вимог ОСОБА_5 насправді зводяться до незгоди з самим фактом оспорювання ОСОБА_1 права власності іпотекодавця ОСОБА_3 на дану земельну ділянку, у разі задоволення яких зникає правова підстава іпотеки. На думку суду в даних правовідносинах іпотекодержатель ОСОБА_5 не є таким суб`єктом, якому належить право вимоги на скасування реєстрації права власності на об`єкт забудови земельної ділянки, крім того аналогічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 слід відмовити.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», в редакції, що діяла на час вчинення правовідносин, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частиною 1 статті 15Закону України«Про Державнийземельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Згідно із частиною 2 статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами частини 1 статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідно до частини 1, 2 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 8, 9 статті 24 Закону 24України «ПроДержавний земельнийкадастр» визначено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Таким чином, єдиним офіційним документом, що є підставою для внесення інформації про кадастровий номер земельної ділянки, міг бути витяг з Державного земельного кадастру, підготовлений та виданий державним кадастровим реєстратором відповідного територіального органу Держземагенства.

В ході розгляду справи встановлено, що витяг з Державного земельного кадастру для здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 31.01.2014 Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. не вимагала, самостійно запитів щодо отримання витягу до Державного земельного кадастру не надавала.

З огляду на викладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачами за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Лозенко Валентиною Володимирівною було необгрунтовано вчинено дії щодо внесення запису до Державного реєстру прав. Але ОСОБА_2 набувала право власності на спірну земельну ділянку, і згодом здійснила її відчуження ОСОБА_3 . На час розгляду справи в суді вимоги ОСОБА_2 можуть розглядатися лише з точки зору дотримання обов`язків суб`єкта приватизації, а також як права і законні інтереси сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки, а не як її теперішньої власниці. Тому позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) на нерухоме майно житловий будинок літ. А-1 загальною площею 2,3 кв. м, житловою площею 2,3 кв. м, що розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 10530893 від 31.01.2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 282687812101, номер запису про право власності 4517079.

Стягнути з ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , квартира АДРЕСА_6 ,) на користь ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , АДРЕСА_7 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) гривня 20 копійок.

У задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_5 відмовити повністю.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

Повне судове рішення виготовлено 27 червня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Сухоруков