Постанова

від 20.06.2022 по справі 370/2355/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 370/2355/21

Номер провадження 22-ц/824/180/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Соколової В. В., Андрієнко А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

вивчивши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енержіа» на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року, постановлену під головуванням судді Мазки Н. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енержіа», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія», ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором відступлення права вимоги та про притягнення до солідарної відповідальності в якості поручителя, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енержіа», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія», ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором відступлення права вимоги та про притягнення до солідарної відповідальності в якості поручителя.

Крім того, у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову.

Зазначена заява обґрунтована тим, що у продовж 2018-2020 років ТОВ «Енержіа» та фізичними особами-підприємцями, а саме: ФОП ОСОБА_3 ; ФОП ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 , було укладено ряд договорів про ремонт транспортних засобів.

Так, ТОВ «Енержіа» прийняло роботи за вищевказаними договорами, проте здійснило лише часткову оплату таких робіт, у зв`язку з чим, між контрагентами було укладено відповідні акти про звірку заборгованості за договорами.

Протягом 2020 року між ТОВ «Енержіа» та ТОВ «Автосмуга» було укладено ряд договорів оренди транспортних засобів, у зв`язку з чим, ТОВ «Енержіа» прийняло у платне користування об`єкти оренди, проте не здійснило оплату за вказаними договорами, у зв`язку з чим, контрагентами було укладено відповідні акти про звірку заборгованості за договорами.

У подальшому, ОСОБА_1 уклав ряд договорів про відступлення прав вимоги з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Автосмуга».

Заявник зазначає, що факт підписання акту звірки уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Заявник зазначає, що його позовні вимоги стосуються стягнення значної суми боргу за реальними зобов`язаннями відповідача, що виникли з ряду господарських договорів. Станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою, борг ТОВ «Енержіа» становить 17 716 978 грн. Відповідач протягом кількох років визнавав борг, проте свої зобов`язання не виконував. Крім боргу перед позивачем, відповідач має заборгованість перед рядом інших кредиторів

Заявник зазначає, що у ТОВ «Енержіа» відсутнє будь-яке нерухоме майно, проте у останнього наявні грошові кошти як на рахунках в установах банках, так і у безготівковій формі, за рахунок яких, суд може задовольнити вимоги позивача. Таким чином, єдиним засобом забезпечення майбутнього позову заявника є накладення арешту на грошові кошти товариства, який є співмірним із заявленими позовними вимогами. Крім того, у зв`язку з неповерненням відповідачем боргу позивачу та наявність у нього заборгованості перед іншими кредиторами, заявник вважає, що існує загроза відчуження боржником належних йому грошових коштів, що може зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року (а.с. 17-19) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Енержіа», які обліковуються на всіх відкритих рахунках і вкладах чи на збереженні у банках або інших фінансових установах, виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом у межах суми заборгованості перед заявником - 17 716 978 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 25 жовтня 2021 року ТОВ «Енержіа» направило апеляційну скаргу у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просило ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову, відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що скаржником вчиняються дії на ухилення від виконання зобов`язань за договорами, які нібито укладені між ним та ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Автосмуга», а також те, що майно, яке наявне у скаржника, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Скаржник зазначає, що він не укладав з ФОП ОСОБА_3 жодного договору про ремонт транспортних засобів та акту звіряння взаємних розрахунків від 01 серпня 2021 року та не має перед останнім жодної заборгованості. Крім того, ФОП ОСОБА_3 взагалі незнайомий з позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

08 грудня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи.

З вказаного відзиву вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду, без змін.

Позивач зазначає, що згідно інформації із сайту «Судова влада в Україні», наявна значна кількість відкритих проваджень щодо стягнення з ТОВ «Енержіа» заборгованості. ТОВ «Енержіа» продовжує здійснювати свою господарську діяльність, отримує прибуток та використовує його на власний розсуд, у тому числі й для погашення заборгованості за іншими договорами, проте погашення заборгованості перед позивачем, товариство не здійснює.

На думку позивача, наявні в матеріалах справи докази, достатні для застосування заходів забезпечення позову. Захід забезпечення позову, застосований судом, є співмірним і відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, відповідає інституту забезпечення позову в цивільному процесі. Застосований судом захід забезпечення позову, не порушує права інших осіб, однак дозволить позивачу задовольнити свої вимоги за рахунок майна у разі не виконання товариством своїх боргових зобов`язань. Доводи скаржника про те, що ФОП ОСОБА_3 нічого не укладав і нічого не підписував, підлягають розгляду в межах судового розгляду, а тому не є предметом апеляційного оскарження та не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції.

Також, позивач вважає безпідставними доводи скаржника в частині пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду. Оскаржуване рішення було надіслано судом до ЄДРСР 01 жовтня 2021 року, а тому, обґрунтовані підстави, які б перешкоджали товариству вчасно отримати копію оскаржуваної ухвали та подати апеляційну скаргу, не наведено.

У судове засідання скаржник не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про доставлення судової повістки повідомлення на електронну адресу його представника.

Відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ «Енергія» до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили.

У судове засідання позивач не з`явився, направивши клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану, позивач та його представник були вимушені виїхати за межі України, а відтак, не можуть бути присутніми в судовому засіданні.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, в матеріалах справи наявний відзив поданий позивачем на апеляційну скаргу ТОВ «Енержіа» у якому чітко викладена позиція позивача щодо зазначеної апеляційної скарги.

Крім того, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Також колегія суддів враховую доволі тривалий час перебування зазначеної справи в провадженні Київського апеляційного суду, а також те, що судом було заслухано пояснення представників скаржника, позивача та відповідача ОСОБА_2 , які були надані в судовому засіданні, що відбулося 07 грудня 2021 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з неповернення ТОВ «Енержіа» боргу первісним кредиторам, врахувавши суму такого боргу та факт ухилення товариства від виконання своїх зобов`язань, а також, що належні товариству кошти можуть бути відчужені, що ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду, та із співмірності заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим..

Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, який заявник просить забезпечити, є стягнення суми боргу у розмірі 17 716 978 грн., а його підставою, зокрема, - невиконання ТОВ «Енержіа» належним чином своїх зобов`язань щодо погашення боргу за договорами оренди та договорами про ремонт транспортних засобів.

У заяві про забезпечення позову заявник просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Енержіа» у межах суми заборгованості, а саме 17 716 978 грн.

Разом з тим, незважаючи на те, що заявник просив накласти арешт на грошові кошти товариства у межах суми заборгованості, колегія суддів не вважає зазначений ним захід забезпечення позову таким, що є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Слід зазначити, що забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

При цьому, колегія суддів враховує, що на даний час ТОВ «Енержіа» здійснює господарську діяльність, у зв`язку з чим, накладення арешту на його кошти може мати своїм наслідком перешкоджання господарській діяльності товариства та обмежуватиме його права у користуванні коштами, що в свою чергу може призвести до незворотних наслідків.

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ «Енержіа» після подання позову до суду вчиняються будь-які дії спрямовані на зменшення розміру свого майна чи грошових коштів задля уникнення виконання можливого рішення суду в майбутньому.

В свою чергу, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, суд першої інстанції не взявши до уваги вищенаведене, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів оцінює критично висновок суду першої інстанції про те, що борг товариством не було повернуто та, що товариство ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договорами, оскільки зазначені обставини будуть встановлюватись судом під час розгляду справи по суті позовних вимог та не можуть бути встановлені під час вирішення заяви про забезпечення позову.

Доводи заявника про те, що застосований судом захід забезпечення позову, не порушує права інших осіб, є помилковим, оскільки на даний час ТОВ «Енержіа» здійснює своєю господарську діяльність, в свою чергу, наявність накладеного арешту на його грошові кошти, обмежує його права у користуванні ними, що може мати наслідком перешкоджання господарській діяльності товариства та впливати та інших осіб, які пов`язані з товариством, зокрема, господарськими відносинами.

Посилання заявника на наявність значної кількості відкритих судових проваджень щодо стягнення з ТОВ «Енержіа» заборгованості, не свідчить про унеможливлення чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі.

Колегія суддів не вбачає за необхідне надавати оцінку доводам заявника про те, що ТОВ «Енержіа» продовжує здійснювати свою господарську діяльність, отримує прибуток проте погашення заборгованості перед позивачем не здійснює, оскільки зазначене посилання виходить за межі розгляду даної заяви та може бути встановлено лише в судовому засіданні під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енержіа» - задовольнити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 22 червня 2022 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: В.В. Соколова

А.М. Андрієнко