Постанова

від 20.06.2022 по справі 400/4288/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/4288/21Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - Насарая А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 по справі № 400/4288/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, за участю третьої особи - АТ "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом , у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 21.04.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65237129 з примусового виконання виконавчого напису № 27048, виданого 12.11.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк заборгованості в розмірі 20 039,32 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 21.04.2021 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2 003,93 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 21.04.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 500,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 14.05.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 13844159, здійснювати відрахування з доходів (пенсії) боржника в розмірі 20 відсотків на суму боргу у розмірі 22 543,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що строк пред`явлення до примусового виконання виконавчого напису № 27048, виданого 12.11.2019, сплинув 13.11.2020. Отже, відповідач зобов`язаний був повернути виконавчий документ без прийняття до виконання з підстав, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження, оскільки стягувачем пропущено річний строк пред`явлення до виконання виконавчого документу.

Крім того, станом на 12.11.2019 у (дату вчинення виконавчого напису № 27048) Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, передбачалось вчинення виконавчого напису виключно на нотаріально посвідчених кредитних договорах.

Враховуючи, що кредитний договір № 26257019589091 нотаріусом не посвідчено, то виконавчий напис № 27048, виданий 12.11.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Відповідач поти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що виконавчий напис № 27048 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором вчинено 12.11.2019.

Відповідно до вимог статті 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Так на виконання цієї норми на адресу відповідача надійшла заява стягувача щодо відкриття провадження з примусового виконання вищевказаного документу.

Відповідачем на виконання приписів вимог Закону України Про виконавче провадження було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження та встановлено відсутність умов передбачених ч. 4 ст. 4 цього Закону для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що згідно відміток на виконавчому документі, виконавчий документ вже пред`являвся до примусового виконання, останнє повернення виконавчого документа без прийняття до виконання відбулось 08.04.2020 року та отримано стягувачем 13.04.2020 (про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції) після чого виконавчий документ було пред`явлено йому засобами поштового зв`язку на виконання та відкрито виконавче провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 18 листопада 2021 року позов задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 21.04.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65237129 з примусового виконання виконавчого напису № 27048, виданого 12.11.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк заборгованості в розмірі 20 039,32 грн.

Визнав протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 21.04.2021 у виконавчому провадженні № 65237129 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2003,93 грн.

Визнав протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 21.04.2021 у виконавчому провадженні № 65237129 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 500,00 грн.

Визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 14.05.2021 у виконавчому провадженні № 65237129 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 13844159, здійснювати відрахування з доходів (пенсії) боржника в розмірі 20 відсотків на суму боргу у розмірі 22543,25 грн.

Стягнув з Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевича Степана Вікторовича (вул. Спаська, 13, офіс 6, м. Миколаїв, 54030) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- теза викладена судом першої інстанції: " що виконавчий документ повернуто стягувачу не з підстав визначених ч. 4, 5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження, а у зв`язку із встановленими судом у справі № 640/24741/19 порушеннями при відкритті виконавчого провадження та скасуванням постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2019 року ВП № 60714978. У зв`язку з цим, суд вважає, що строк пред`явлення виконавчого документу в даному випадку не переривається, адже боржник не може нести відповідальність за протиправні дії суб`єктів владних повноважень." не відповідає нормам чинного законодавства;

- судом першої інстанції проігноровано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29.04.2020 у справі № 1.380.2019.002758;

- суд першої інстанції не врахував, що позивачем не наведено доказів та фактів, що підтвердили б , що відбулося дійсне порушення його прав;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини 2 статті 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно зі статтею 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 25.07.2014 позивачем укладено з Акціонерним товариством БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ, ідентифікаційний код 26333064, кредитний договір № 26257019589091. Договір нотаріусом не посвідчувався, що і не заперечується сторонами справи.

12.11.2019 № 27048 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк заборгованості в розмірі 20 039,32 грн.

У виконавчому написі зазначено, що його може бути пред`явлено до виконання протягом року з дня його вчинення.

26.11.2019 приватним виконавцем Юхименко О.Л. за наслідками розгляду заяви про примусове виконання виконавчого напису № 27048 від 12.11.2019, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь АТ ПУМБ заборгованості у розмірі 20 039,32 грн., керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження відкрито виконавче провадження ВП № 60714978.

Ці обставини встановлені судом у справі № 640/24741/19 тому не підлягають доказуванню.

В подальшому на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 по справі № 640/24741/19 визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2019 ВП № 60714978 та постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 26.11.2019 ВП № 60714978.

21.04.2021 відповідачем, за заявою Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк винесено оспорювані постанови:

- про відкриття виконавчого провадження № 65237129 з примусового виконання виконавчого напису № 27048, виданого 12.11.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк заборгованості в розмірі 20 039,32 грн.;

- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2003,93 грн.;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 500,00 грн.;

- про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.05.2021 року, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 13844159, здійснювати відрахування з доходів (пенсії) боржника в розмірі 20 відсотків на суму боргу у розмірі 22543,25 грн.

Не погоджуючись із даними рішеннями ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем пропущено річний строк пред`явлення до виконання виконавчого документу, оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу не з підстав визначених ч. 4, 5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження, а у зв`язку із встановленими судом у справі № 640/24741/19 порушеннями при відкритті виконавчого провадження та скасуванням постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2019 ВП № 60714978. У зв`язку з чим строк пред`явлення виконавчого документу в даному випадку не переривається, адже боржник не може нести відповідальність за протиправні дії суб`єктів владних повноважень.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Наведене положення кореспондується з приписами частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Приписами частини другої статті 12 Закону № 1404-VIII обумовлено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина четверта статті 12 Закону № 1404-VIII).

За змістом пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

Приписами частини першої статті 376 КАС України встановлено, що стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Так, на підставі підпункту 3 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно частини 1 статті 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Зі змісту позовних вимог суд першої інстанції виснував, що позивач вказує на протиправність дій Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 квітня 2019 року з підстав пропущеного АТ "Перший Український Міжнародний Банк" строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи виконавчий напис № 27048 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором вчинено 12.11.2019.

У виконавчому написі зазначено, що його може бути пред`явлено до виконання протягом року з дня його вчинення (а.с.8).

Так, 26.11.2019 приватним виконавцем Юхименко О.Л. за наслідками розгляду заяви про примусове виконання виконавчого напису № 27048 від 12.11.2019, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь АТ ПУМБ заборгованості у розмірі 20039,32 грн., керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження відкрито виконавче провадження ВП № 60714978.

Ці обставини встановлені судом у справі № 640/24741/19 тому не підлягають доказуванню.

В подальшому на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 року по справі № 640/24741/19, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2019 ВП № 60714978 та постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 26.11.2019 ВП № 60714978.

21.04.2021 відповідачем, за заявою Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк винесено оспорювані постанови.

Відповідно частини 1 статті 39 Закону України Про нотаріат, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 34 Закону України Про нотаріат нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, до яких належать виконавчі написи.

Строк пред`явлення виконавчого напису встановлено статтею 91 Закону України Про нотаріат, згідно з якою (в редакції від 02.11.2019 ( дата вчинення виконавчого напису 12.11.2019) виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що норма частини першої статті 91 Закону України Про нотаріат діяла як на дату набрання чинності Закону № 1404-VIII (05.10.2016 ) так і на дату вчинення виконавчого напису - 21.11.2019.

Із системного аналізу статті 12 Закону України Про виконавче провадження та статті 91 Закону України Про нотаріат, беручи до уваги, що предметом цієї справи є безпосередньо виконавчий напис, вчинений нотаріусом, суд першої інстанції правильно застосував норми Закону України Про нотаріат, які детально регулюють строк пред`явлення до виконання окремого виду виконавчого документу виконавчого напису нотаріуса.

Також, суд першої інстанції слушно прийняв до уваги і те, що на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 по справі № 640/24741/19 визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2019 року ВП № 60714978 та постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 26.11.2019 ВП № 60714978.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що виконавчий документ повернуто стягувачу не з підстав визначених ч. 4, 5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження, а у зв`язку із встановленими судом у справі № 640/24741/19 порушеннями при відкритті виконавчого провадження та скасуванням постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2019 ВП № 60714978. У зв`язку з цим, правильним є висновок суду першої інстанції, що строк пред`явлення виконавчого документу в даному випадку не переривається, адже боржник не може нести відповідальність за протиправні дії суб`єктів владних повноважень.

До того ж, слід зазначити, що відповідно частини п`ятої статті 37 Закона України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Підстав повернення виконавчого документу з підстав статті 37 цього судом не встановлено, отже повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону також не передбачено.

Додатково апеляційний суд наголошує на такому.

Джерелом сплати боргу за оспорюваними рішеннями відповідача є власні кошти позивачки. Тому ухвалення цих рішень є втручанням держави в гарантоване Конституцією України право власності.

При чому втручання у право власності повинно узгоджуватись із приписами статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).

У Рішенні ЄСПЛ у справі «Салов проти України», під терміном "закон", що вживається в статті 7, як і в інших статтях Конвенції, слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності" (див. рішення у справі "Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства" від 13 липня 1995 року, серія А, №316-В, ст. 71-72, пар. 37).

Суд зазначає, що "закон" повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм в конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість за необхідності за належної правової допомоги передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (див. рішення у справі "Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства" ).

Ці наслідки не повинні бути "передбачуваними" з абсолютною точністю: досвід показує, що це недосяжно. Знову ж, тоді як певність є дуже бажаною, вона може призвести до надмірної закостенілості, а закон повинен пристосовуватись до обставин, що змінюються. Таким чином, не можна уникнути ситуації, коли багато законів викладені термінами, які є, в тій чи іншій мірі, неясними і тлумачення та застосування яких є питання практики (див. рішення у справі "Санді Таймс проти Сполученого Королівства" від 26 квітня 1979 року, серія А, № 30, пар. 49). Наскільки чітко не були б сформульовані правові положення, завжди існує елемент судового тлумачення, оскільки завжди існує потреба у роз`ясненні спірних питань та в пристосуванні до зміни обставин.

Також, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11.11.96 р. («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року, суд визначив, що яка-небудь норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року суд зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону».

Застосування цих положень рішень ЄСПЛ знайшло відображення в ухвалах Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 , у справі № 310/11534/13-ц зазначена така правова позиція:

«Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» [«C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)].»

Аналогічна правова позиція висловлена і в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2018, у справі № 444/9519/12-ц.

Колегія суддів констатує, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 21.04.2021, на той момент у Законі України «Про нотаріат» було усунуто законодавчі колізії, та як і в Законі України «Про виконавче провадження» встановлено строк для пред`явлення виконавчого напису до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення.

Тоді як на момент вчинення виконавчого напису 12.11.2019 діяла інша норма Закону України «Про нотаріат», яка встановлювала строк пред`явлення один рік.

Урахувавши наведене, колегія судів зазначає, що позивачка мала певні легітимні очікування, що строк пред`явлення нотаріального надпису дорівнює один рік та не може бути змінений.

Тобто, формально оскаржувані постанови приватного виконавця прийняті на підставі діючих норм законодавства, проте, враховуючи принцип правової визначеності, позивачка мала легітимне очікування на строк пред`явлення виконавчого напису до виконання у однорічний строк, що відповідало чинному законодавству на момент його винесення.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд як і суд першої інстанції вважає, що, що стягувачем пропущено річний строк пред`явлення до виконання виконавчого документу.

При цьому, враховуючи покладені в основу мотивування рішення суду першої інстанції висновки щодо не законності спірних постанов, з огляду на факт пропущення строку пред`явлення виконавчого напису до виконання, колегія суддів зауважує, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність СВП ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття (вчення) оспорюваних рішень, дії чи допущення бездіяльності, тобто на момент вчинення виконавчого напису -12.11.2019.

Як вже зазначалось, у цій справі на час винесення виконавчого напису та звернення його до примусового виконання вдруге діяли різні строки пред`явлення відповідно Закону України «Про нотаріат» рік та три відповідно.

Відтак, станом на 21.04.2021, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, приватний виконавець не мав правових підстав для повернення виконавчого напису № 27048 без прийняття до виконання, та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Проте має місце порушення права позивачки на легітимні очікування.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про протиправність постанов приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 21.04.2021:

- про відкриття виконавчого провадження № 65237129 з примусового виконання виконавчого напису № 27048, виданого 12.11.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк заборгованості в розмірі 20 039,32 грн.;

- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2 003,93 грн.;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 500,00 грн.;

- про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 13844159, здійснювати відрахування з доходів (пенсії) боржника в розмірі 20 відсотків на суму боргу у розмірі 22 543,25 грн.

За правилами пунктів 2, 10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.

Зважаючи на викладене, з огляду на відсутність у спірних постановах приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 21.04.2021 такої ознаки як протиправність, апеляційний суд вважає належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача саме скасування цих постанов.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 по справі № 826/15117/17.

На підставі викладеного суд першої інстанції правильно по суті прийшов до висновку про те, що оскаржувані постанови підлягають скасуванню, тобто позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги.

Оцінюючи наведені апелянтом аргументи, суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права судом першої інстанції, у апеляційній скарзі не зазначено.

Щодо доводів апелянта про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.04.2020 у справі № 1.380.2019.002758, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути враховані в повній мірі, оскільки вказана постанова винесена за інших фактичних обставин справи, у якій позивач звернувся до суду у зв`язку із порушенням порядку здійснення примусового виконання виконавчого напису, виданого 30.07.2014( на той час діяв Закон України "Про виконавче провадження" № 606 XIV), натомість у справі що розглядається виконавчий напис видано 12.11.2019 під час дії Закону України "Про виконавче провадження" № 1404- VII. При цьому важливим елементом для висновку про відсутність подібності спірних правовідносин є саме обставина щодо визначення нотаріусом однорічного строку пред`явлення до виконання виконавчого документу.

До того ж колегія суддів вважає доцільним відмітити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що ухвалена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11- 555заі18), із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Водночас правові висновки суду щодо протиправності постанов Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторови від 21.04.2021 підлягають виключенню із судового рішення.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції у відповідності до частини 4 статі 317 КАС України змінити, шляхом виключення з його резолютивної частини висновку щодо протиправності постанов Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторови від 21.04.2021.

В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін відповідно до статті 316 КАС України.

Керуючись статтями 308, 309, 315,316,317, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 по справі № 400/4288/21 змінити, виключивши з абзаців 2-5 його резолютивної частини словосполучення «Визнати протиправною та».

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 по справі № 400/4288/21 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г)

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 28 червня 2022 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.