Ухвала

від 22.08.2022 по справі 400/4288/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 400/4288/21

адміністративне провадження № К/990/18852/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року

у справі №400/4288/21

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича,

за участю третьої особи - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",

про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В., у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. від 21 квітня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №65237129 з примусового виконання виконавчого напису №27048, виданого 12 листопада 2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк заборгованості в розмірі 20 039,32 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. від 21 квітня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2 003,93 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. від 21 квітня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 500,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 14 травня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 13844159, здійснювати відрахування з доходів (пенсії) боржника в розмірі 20 відсотків на суму боргу у розмірі 22 543,25 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року, апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. задоволено частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року змінено, виключивши з абзаців 2-5 його резолютивної частини словосполучення «Визнати протиправною та».

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року залишено без змін.

22 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №400/4288/21.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати скаржником судового збору за подання касаційної скарги.

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.

16 серпня 2022 року до суду касаційної інстанції надійшла заява, у який ОСОБА_1 заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», а саме якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

На підтвердження цього скаржником надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 05 серпня 2022 року, із яких вбачається, що за період з І кварталу 2021 року по І квартал 2022 року інформація про доходи позивача відсутня.

Дослідивши аргументи викладені в клопотання про звільнення від сплати судового збору, які надійшли до Верховного Суду 16 серпня 2022 року та додані до нього копії документів, Суд вважає за можливе задовольнити клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, з підстав, наведених у клопотанні, оскільки розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5% розміру річного доходу позивача за останній календарний рік.

Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 28 липня 2022 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця та предмет спору в якій підпадає під дію положень статті 287 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.

Однак, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, виняткового або фундаментального значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, скаржником в касаційній скарзі такі обставини теж не зазначені, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 287, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №400/4288/21.

4. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду