Ухвала

від 24.06.2022 по справі 591/1454/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/1454/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/206/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ТОВ «Рентал Бізнес» адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому завданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «Рентал-Бізнес» - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2022 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12021200000000011 від 13 січня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2022 року, клопотання слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 про арешт майна було задоволено.

Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1678366059101, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його відчуження.

Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «Рентал Бізнес» - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2022 року, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме, об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1678366059101, будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що слідчим суддею було покладено в основу оскаржуваного рішення висновок судової комісійної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 25 червня 2015 року, тобто, докази, які здобуті поза межами розслідування кримінального провадження, з порушенням кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, апелянт зазначає, що сторона обвинувачення, незважаючи на розслідування вказаного кримінального провадження тривалий час (понад рік), розмір шкоди, завданої можливим правопорушенням, не встановила та не вжила заходів для його встановлення і передчасно звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.

Також, апелянт посилається на те, що слідчим суддею не надано належної оцінки матеріалам, долученим стороною обвинувачення до клопотання, які є суперечливими, оскільки стороною кримінального провадження є ОСОБА_10 , як фізична особа, договір іпотеки підписаний також ОСОБА_10 , як фізичною особою, решта документів стосуються ОСОБА_10 , як фізичної особи, а Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, будівництво якого завершилося 01 липня 2011 року, вказана ФОП ОСОБА_10 , що свідчить про наміри останньої ввести в оману кредитодавця, оскільки ФОП ОСОБА_10 не виступала на жодній стадії отримання грошових коштів, у тому числі і забезпечення іпотекою та стороною договірних відносин.

Апелянт зазначає, що слідчий у своєму клопотанні про арешт майна зазначив про заволодіння ТОВ «Рентал Бізнес» майном ОСОБА_10 шляхом використання завідомо неправдивого висновку про вартість майна від 23 жовтня 2018 року, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Консалтингове агенство «Святозаров та партнери», а тому, і кваліфікація кримінального правопорушення здійснена органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 191 КК «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем». Разом з тим, діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. При цьому не має значення, яким саме власником - юридичною чи фізичною особою - винний був наділений певною правомочністю щодо відповідного майна.

При цьому, як зазначає апелянт, з матеріалів наданих суду, зокрема інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що ТОВ «Рентал Бізнес» набуло право власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва не шляхом укладення будь-яких правочинів з ОСОБА_10 , а в результаті переоформлення державним реєстратором права власності на предмет іпотеки. Крім цього, ні клопотання, ні долучені до нього матеріали не містять належного підтвердження, що виготовлений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Консалтингове агентство «Святозаров та партнери» висновок про вартість майна від 23 жовтня 2018 року, є завідомо неправдивим, а відтак, слідчим не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які орган досудового розслідування послався у клопотанні про арешт майна, а тому і рішення слідчого судді про його задоволення є незаконним.

Крім того, як вказує апелянт, слідчий суддя, приймаючи рішення про накладення арешту на майно, не звернув увагу на той факт, що в рамках цього ж кримінального провадження цим же слідчим суддею 18 березня 2021 року вже приймалося рішення про арешт цього ж майна, яке ухвалою Сумського апеляційного суду від 11 травня 2021 року було скасовано, як незаконне та необгрунтоване.

У даному випадку стороною обвинувачення під час подання до суду нового клопотання про арешт майна не долучено жодного нового доказу, який би свідчив про незаконність реєстрації майна за ТОВ «Рентал Бізнес», єдина різниця між клопотаннями, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Сумського апеляційного суду 11 травня 2021 року, та тим, що є предметом даного розгляду є правова кваліфікація, яка, як вбачається з копії витягу ЄРДР, змінена зі ст. 190 КК України на ст. 191 КК України, однак відповідне рішення про це в матеріалах клопотання відсутнє.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскарженого судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію представника власника майна ТОВ «Рентал Бізнес» адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, яка вважала ухвалу слідчого судді законною, обгрунтованою та просила залишити її без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні слідчим суддею вищезазначені вимоги було дотримано повному обсязі.

З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021200000000011 від 13 січня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, за заявою ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заволоділи майном (будівлею) ОСОБА_10 шляхом заниження вартості майна у 10 разів, а також за фактом підробки невстановленими особами висновку про вартість майна від 23 жовтня 2018 року, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Консалтингове агентство «Святозаров та партнери».

В рамках даного кримінального провадження до слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернувся слідчий СУ ГУНП в Сумській області з клопотанням про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1678366059101, будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони на його відчуження.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2022 року клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на вищезазначене майно.

Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що арешт майна необхідно накласти з метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості подальшого відчуження вказаного об`єкту нерухомості.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді та, всупереч доводам апеляційної скарги, вважає, що на час розгляду клопотання слідчого, були законні підстави для арешту майна, за наявності достатніх доказів того, що вказане майно відповідало критеріям, визначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, з врахуванням того, що у даному кримінальному провадженні встановлюються обставини заволодіння директором ТОВ «Рентал Бізнес» ОСОБА_12 та ОСОБА_13 майном ОСОБА_10 , підробки висновку про вартість майна від 23 жовтня 2018 року, виготовленого TOB «КА «Святозаров та партнери», який був використаний службовими особами під час оформлення права власності на спірне майно, що не виключає виникнення необхідності проведення повторних експертних досліджень щодо вказаного майна, що може бути, в подальшому, використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, слідчим суддею було вірно враховано, що існують обґрунтовані підстави вважати, що вказане нерухоме майно може бути переоформлено на іншу особу, відчужено, змінено, пошкоджено, що може суттєво ускладнити процедуру визнання в судовому порядку права власності ОСОБА_10 на зазначений об`єкт нерухомості, з врахуванням тих обставин, що на даний час здійснюється судове провадження за позовом останньої про скасування державної реєстрації спірного майна за ТОВ «Рентал Бізнес».

На думку колегії суддів, на даній стадії досудового розслідування, не застосування арешту на зазначене майно, може призвести до його втрати або настання інших наслідків, які перешкоджатимуть виконанню завдань даного кримінального провадження, що і було вірно враховано слідчим суддею при прийнятті оскаржуваної ухвали.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно того, що у даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення подані сумнівні докази щодо заволодіння директором ТОВ «Рентал Бізнес» майном ОСОБА_10 , щодо невизначеності вартості арештованого майна, щодо зміни правової кваліфікації з ст. 190 КК України на ст. 191 КК України, оскільки усі зазначені обставини мають перевірятися і встановлюватися під час розгляду даного кримінального по суті, в той час як на даному етапі доводами клопотання слідчого у повному обсязі доведено наявність підстав для арешту вказаного об`єкту нерухомості, оскільки вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.3 ст. 170 КПК України, а на спростування зазначеного під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження доказів здобуто не було.

Крім того, при постановленні вказаної ухвали, колегією суддів враховується і позиція ВРП, усталена за результатами перевірки судових рішень щодо незаконного накладення арешту на майно (справа №2279/2дп/15-20 від 27 липня 2020 року, справа № 412/2дп/15-21 від 22 лютого 2021 року), відповідно до якої, арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження застосовується не лише для забезпечення досягнення дієвості цього провадження, а й із метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, якщо щодо нього існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке є доказом кримінального правопорушення, чи якщо за його рахунок можливо відшкодувати шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення.

При цьому особа, на майно якої накладено арешт, фактично позбавляється права розпорядження та користування ним. Безумовно, внаслідок накладення арешту на майно особа зазнає втручання з боку держави в особі її державних органів у її право на мирне володіння таким майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на вказану вище правову підставу накладення арешту на майно та з метою реалізації функцій судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні слідчому судді належить під час розгляду клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача з`ясовувати та перевіряти, чи такий засіб забезпечення кримінального провадження є виправданим втручанням у право власності особи, тобто «передбачений законом», здійснюється в «інтересах суспільства», та враховувати розумне співвідношення пропорційності між засобами та метою, «яка має бути реалізована будь-якими засобами, що застосовуються державою, в тому числі тими, які спрямовані на встановлення контролю за використанням особою своєї власності» (рішення у справі «Боржонов проти Російської Федерації», §§5763).

З врахуванням вищезазначеного, колегія судді вважає, що у даному випадку накладення слідчим суддею арешту на майно шляхом заборони виключно його відчуження не призведе до надмірного обмеження прав його володільця чи власника, крім того, арешт майна є лише одним із заходів забезпечення кримінального провадження, під час досудового розслідування якого перевіряються та уточнюються відомості, які мають значення для встановлення наявності чи відсутності обставин вчинення кримінального правопорушення, що на даний час і відбувається.

При цьому, колегія суддів враховує і те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою та не вбачає підстав для її скасування, у зв`язку з чим вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна без задоволення.

Керуючись ст. ст.170,173,404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2022 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12021200000000011 від 13 січня 2021 року, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Рентал Бізнес» - адвоката ОСОБА_8 на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4