Рішення

від 16.10.2007 по справі 12/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

16.10.2007                                                                                     Справа  № 12/184

Суддя господарського суду Тисянчин В. М. розглянувши матеріали

за позовом Ужгородського комунального підприємства „Уж –тепло”,                     м. Ужгород

до відповідача житлово –побутової фірми „ТИС”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 145 430,24 грн.

                                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                     Представники:

Від позивача –Гомза В.І., начальник юридичного відділу за дорученням від 14.06.2007 року

Від відповідача –Олашин О.А., (представник за довіреністю  від 30.01.2007 року); Беть М. Ф., директор

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов Ужгородського комунального підприємства „Уж –тепло”, м. Ужгород до житлово –побутової фірми „ТИС”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 145 430,24 грн.

          Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          В судовому засіданні 12.10.2007 року оголошувалась перерва в порядку ст.77 ГПК України за клопотанням сторін з метою погодження розміру боргу та акту звірки взаємних розрахунків

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників сторін, суд

          ВСТАНОВИВ:

        Заборгованість відповідача в сумі 68 539,57 грн. за отриману, згідно договору № 48 від 01.11.2006 року, теплову енергію та гарячу воду, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

      -  розрахунком обсягів відпуску теплової енергії за листопад –грудень 2006 року та січень –травень 2007 року;

      -  акти звірки взаємних розрахунків станом на 07.03.2006 року;ї

      -  спільною заявою від 16.10.2007 року уповноважених представників сторін щодо уточненої суми залишку боргу (після часткового погашення відповідачем) станом на день слухання справи;

       - розрахунком позову та тарифними обґрунтуваннями,  а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Отже, добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є відпуск теплової енергії (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість відпущеної теплової енергії є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  Законом України „Про енергозбереження”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

  2. Стягнути з житлово –побутової фірми „ТИС”, (м. Ужгород, вул. Можайського, 5; код 25434509) на користь Ужгородського комунального підприємства „Уж –тепло” (м. Ужгород, вул. Белінського, 17; код 03054098) суму  145 430,24 (сто сорок п'ять  тисяч чотириста тридцять грн. 24 коп.) –основного боргу та 1 493 (одну тисячу чотириста дев'яносто три грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

                Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.