Постанова

від 28.06.2022 по справі 460/4837/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 460/4837/20

адміністративне провадження № К/9901/29778/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 460/4837/20

за адміністративним позовом Рівненського державного аграрного коледжу до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною і скасування вимоги,

за касаційною скаргою Рівненського державного аграрного коледжу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (суддя Недашківська К.М.) від 04 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Обрізко І. М., Онишкевич Т. В., Судова-Хомюк Н. М.) від 28 квітня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2020 року Рівненський державний аграрний коледж звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2020 року № Ю-4283-17, відповідно до якої Рівненському державному аграрному коледжу визначено зобов`язання зі сплати боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 82 249,35 грн, у тому числі: штрафи 74 110,84 грн, пеня 8 138,51 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірна вимога є протиправною, оскільки станом на 04 лютого 2015 року Рівненський державний аграрний коледж перебував у процесі реорганізації (з 02 серпня 2013 року), що унеможливило виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 87-р від 04 лютого 2015 року, в частині реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що блокувало проведення фінансових розрахунків; також на підставі розпорядження від 06 березня 2015 року були зупинені операції з бюджетними коштами, що унеможливило здійснення будь-яких фінансових операцій (відсутність коштів), тобто несвоєчасна сплата єдиного внеску відбулася не з вини позивача, а тому правових підстав для застосування штрафу не існувало.

Також, позивач вказує, що контролюючим органом була проведена перевірка Рівненського державного аграрного коледжу, за результатами якої складений Акт від 03 травня 2017 року № 215/17-00-14-01/22556952, яким не встановлено порушень щодо обліку, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 12 серпня 2021 року Рівненський державний аграрний коледж звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2020 року № Ю-4283-17 (далі Вимога № Ю-4283-17), відповідно до якої Рівненському державному аграрному коледжу визначено зобов`язання зі сплати боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 82 249,35 грн, у тому числі: штрафи 74 110,84 грн, пеня 8 138,51 грн.

9. Як вбачається з відомостей інформаційної системи, загальна сума недоїмки станом на 31 березня 2020 року становить 82 249,35 грн.

10. Сума недоїмки визначена на підставі рішення № 0026541706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16 вересня 2015 року.

11. Рішення № 0026541706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16 вересня 2015 року оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, проте, рішенням Державної фіскальної служби від 26 листопада 2015 року скарга платника податків залишена без задоволення, а рішення № 0026541706 без змін.

12. Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2020 року № Ю-4283-17 протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з висновками якого і суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що сума недоїмки визначена на підставі рішення № 0026541706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16 вересня 2015 року, яке не оскаржувалося позивачем у судовому порядку, є чинним, а суми недоїмки є узгодженими. Зазначене рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, проте, рішенням Державної фіскальної служби від 26 листопада 2015 року скарга платника податків залишена без задоволення.

14. Покликання позивача на те, що останній перебував у процесі реорганізації, що блокувало проведення фінансових розрахунків та унеможливило здійснення будь-яких фінансових операцій, як на відсутність правових підстав для застосування штрафу судами не взято до уваги, оскільки зазначене зводиться до його незгоди із рішенням № 0026541706.

15. Суди також зазначили, що станом на дату проведення перевірки (03 травня 2017 року) рішення № 0026541706 вже існувало, а тому підстав для відображення порушення, що стосується рішення № 0026541706, в Акті перевірки не було. Таким Актом перевірки зафіксовано лише факт відсутності порушень з боку позивача з питань обліку, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які не охоплювалися рішенням № 0026541706.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутнісь підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

18. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 826/25425/15.

19. Скаржник зауважує, що судами порушено вимоги частини четвертої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), оскільки: у Коледжу відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску на час винесення Вимоги (у Вимозі наявні лише сума штрафу та пені); у винесеній Вимозі від 14 квітня 2020 року відсутня недоїмка, адже суми штрафу та пені не відносяться до недоїмки.

20. При цьому, на переконання позивача, винісши Вимогу (виконавчий документ) податковий орган стягує пеню та штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску Коледжем у період з 21 січня 2015 року по 08 квітня 2015 року (правопорушення) згідно з прийнятим рішенням № 0026541706 від 16 вересня 2015 року (виконавчий документ). Тобто податковий орган прийняв за одне і те ж нібито вчинене правопорушення два правозастосовних акта, тобто має місце повторне притягнення до юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

22. Відповідно до змісту частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

25. За змістом пункту 3 частини першої статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

26. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

27. У світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

28. Отже, суд апеляційної інстанції з метою дотримання вимог щодо ухвалення законного та обґрунтованого рішення у межах процедури апеляційного перегляду, повинен був перевірити повно та всебічно висновки суду першої інстанції по суті спору надавши належну правову оцінку спірним правовідносинам у розрізі оскаржуваного індивідуального акта та позицій учасників справи, не обмежуючись при цьому лише висновками суду першої інстанції.

29. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції наведених вимог не дотримав.

30. Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

31. Платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI).

32. Згідно пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

33. Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

34. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя статті 25 Закону № 2464-VI).

35. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина четверта статті 25 Закону № 2464-VI).

36. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (частина чотирнадцята статті 25 Закону № 2464-VI).

37. За змістом частини п`ятнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

38. За змістом встановлених обставин у цій справі, базою нарахування недоїмки за єдиним внеском згідно зі спірною вимогою від 14 квітня 2020 року № Ю-4283-17 стало рішення від 16 вересня 2015 року № 0026541706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

39. Водночас, як свідчать матеріали справи, позивач на стадії апеляційного оскарження (в додаткових поясненнях до апеляційної скарги), заперечуючи законність оскаржуваної вимоги, наголошував, що у Коледжу відсутня недоїмка зі сплати єдиного внеску на час винесення Вимоги, а стягнення суми штрафу та пені не відносяться до недоїмки; а відтак стягнення штрафу та пені згідно оскаржуваної Вимоги за відсутності недоїмки зі сплати єдиного внеску є незаконним.

40. Дослідивши зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд звертає увагу на те, що обґрунтованість визначення суми недоїмки на підставі вимоги від 14 квітня 2020 року № Ю-4283-17 залишилось поза межами дослідження та перевірки суду апеляційної інстанції. Відповідно до мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції взагалі не надав жодної правової оцінки вказаним доводам позивача.

41. Вказане свідчить про неповноту оцінки судом апеляційної інстанції обставин, покладених в основу оскарженого акта індивідуальної дії та порушення норм процесуального права, що свідчить про незаконність оскарженого рішення суду апеляційної інстанції у цій частині.

42. Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

43. Враховуючи викладене у цій постанові, Верховний Суд вважає рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з порушенням процесуальних норм.

44. Зважаючи на викладене, предмет касаційного оскарження та положення статті 353 КАС України касаційну скаргу слід задовольнити частково та скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року з направленням справи на новий судовий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 355, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рівненського державного аграрного коледжу задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 460/4837/20 скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов