Ухвала

від 30.06.2022 по справі 909/472/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/472/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.07.2022 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О.В.

розглянувши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця Містюка Віктора Васильовича б/н від 21.06.2021 (вх.№8370/22 від 27.07.2022)

АДРЕСА_1

до відповідача: фізичної особи-підприємця Бударного Сергія Володимировича

АДРЕСА_2

про стягнення грошових коштів в сумі 128 613 грн 28 коп.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ВСТАНОВИВ: фізична особа - підприємець Містюк Віктор Васильович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Бударного Сергія Володимировича про стягнення заборгованості за додатковою угодою №4 від 11.02.2020 до договору про постачання цегли від 12.07.2019, договором про постачання цегли від 12.07.2019 у загальному розмірі 128 613 грн 28 коп., з яких: 92 800 грн - основна сума боргу, 29 389 грн 76 коп. - інфляційні втрати, 6 423 грн 52 коп. - 3% річних.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку, що позовна заява подана із порушенням правил територіальної підсудності з огляду на таке.

Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений в статтях 27-30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням фізичної особи-підприємця - Бударного Сергія Володимировича (відповідача) є: АДРЕСА_2 .

Отже, спір за своєю територіальною юрисдикцією підсудний Господарському суду Тернопільської області.

Позивач у позовній заяві зазначив, що пред`являє позов до Господарського суду Івано-Франківської області на підставі ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України за місцем виконання договору, оскільки відповідно до п. 4.3 договору про постачання цегли від 12.07.2019, доставка товару здійснюється на умовах доставки за рахунок постачальника, адреса поставки: вул. Молодіжна, м. Долина, Івано-Франківська обл. Також вказав, що постачання цегли повинно було здійснюватися на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку. Зокрема, згідно дозволу на виконання будівельних робіт №112191631294 від 12.06.2019, місце розташування об"єкта будівництва: 77500, Івано-Франківська обл., Долинський р-н, м. Долина, вул. Молодіжна, б/н, кадастровий номер земельної ділянки 2622010100:01:016:0563.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Згідно з п. 4.3 договору, доставка товару здійснюється на умовах доставки за рахунок постачальника.

Відповідно до п. 7.4. договору, усі суперечки між сторонами підлягають розв"язанню відповідно до діючого законодавства України в господарському суді за місцем перебування відповідача. Пунктами 10.1, 10.2 договору передбачено, всі спори та суперечки, які виникають між сторонами у зв"язку із цим договором (його тлумаченням, виконанням, призупиненням і т.д.), сторони будуть прагнути вирішити шляхом переговорів. Якщо сторони не можуть дійти до згоди, то спір або суперечка, які виникають за договором або у зв"язку з ним підлягають розгляду в господарському суді відповідно до підсудності, встановленої законом.

Судом встановлено, що предметом спору є вимога про стягнення коштів за поставлений товар, а не спір про фактичну поставку за договором, тому місцем виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки щодо оплати прийнятого товару є місцезнаходження фізичної особи-підприємця та здійснення ним господарської діяльності.

Отже, посилання позивача на ч. 5 ст. 29 ГПК України та п. 4.3 договору є безпідставними, оскільки місце виконання договору відповідачем (оплата товару) з урахуванням п. 5.3 договору, не пов`язано з місцем отримання товару та здійснюється за місцем ведення господарської діяльності останнього.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Судом встановлено, що розгляд даного спору не відноситься до територіальної та виключної юрисдикції Господарського суду Івано-Франківської області, з огляду на що справу №909/472/22 за позовом фізичної особи-підприємця Містюка Віктора Васильовича до фізичної особи-підприємця Бударного Сергія Володимировича про стягнення заборгованості за додатковою угодою №4 від 11.02.2020 до договору про постачання цегли від 12.07.2019, договором про постачання цегли від 12.07.2019 у загальному розмірі 128 613 грн 28 коп., з яких: 92 800 грн - основна сума боргу, 29 389 грн 76 коп. - інфляційні втрати, 6 423 грн 52 коп. - 3% річних належить передати для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Відповідно до частини 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, справу № 909/472/22 слід направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 27, 29, 31, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

справу №909/472/22 за позовом фізичної особи-підприємця Містюка Віктора Васильовича до фізичної особи-підприємця Бударного Сергія Володимировича про стягнення заборгованості за додатковою угодою №4 від 11.02.2020 до договору про постачання цегли від 12.07.2019, договором про постачання цегли від 12.07.2019 у загальному розмірі 128 613 грн 28 коп., з яких: 92 800 грн - основна сума боргу, 29 389 грн 76 коп. - інфляційні втрати, 6 423 грн 52 коп. - 3% річних належить передати для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області (вул. Князя Острозького, 14а, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46002).

Справу №909/472/22 направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 01.07.2022.

Суддя О.В. Рочняк