Постанова

від 28.06.2022 по справі 370/890/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 370/890/15

провадження № 61-14010 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс», реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві;

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шубіна Тетяна Яківна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - на рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Рубан С. М., Заришняк Г. М., у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року,додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс» (далі - ТОВ «Плато Плюс»), реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шубіна Т. Я., про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 28 січня 2008 року згідно з протоколом зборів учасників ТОВ «Плато Плюс» він був призначений на посаду директора товариства.

20 січня 2015 року згідно з протоколом зборів учасників товариства було ухвалене рішення про звільнення його з посади директора з 20 січня 2015 року та призначено на цю посаду ОСОБА_2 , яка приступила до виконання обов`язків на підставі наказу від 21 січня 2015 року.

Незважаючи на те, що він володіє часткою в розмірі 50 % ТОВ «Плато Плюс», волевиявлення про звільнення з посади директора та призначення осіб, зазначених в протоколі загальних зборів від 20 січня 2015 року № 1, він не висловлював, з наказом про звільнення ознайомлений не був, копії не отримував, кворуму для прийняття рішення під час проведення загальних зборів не було і рішення в силу закону є неприйнятим. Зборами учасників не було перевірено повноважень осіб органів управління товариством, оскільки його паспорт, який фігурує у протоколі реєстраційної служби, був анульований та отриманий новий з 16 березня 2011 року.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд: скасувати наказ TOB «Плато Плюс» від 21 січня 2015 року № 1-к, підписаний ОСОБА_2 , про покладення обов`язків керівника товариства на ОСОБА_2 ; поновити його на посаді директора (керівника) ТОВ «Плато Плюс» з 21 січня 2015 року; стягнути з TOB «Плато Плюс» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації відновити відомості про юридичну особу в ЄДРПОУ в частині керівника ТОВ «Плато Плюс» ОСОБА_1 від 21 січня 2015 року; зобов`язати реєстраційну службу Головного територіального управління юстиції у м. Києві в особі державного реєстратора відділу відновити відомості про юридичну особу в ЄДРПОУ в частині керівника ТОВ «Плато Плюс» ОСОБА_1 від 21 січня 2015 року.

Короткий зміст рішень судових рішень

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ ТОВ «Плато Плюс» від 21 січня 2015 року № 1-к про покладення обов`язків керівника товариства на ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Плато Плюс» з 21 січня 2015 року з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року по 17 липня 2015 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року зобов`язано відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївського районної в м. Києві державної адміністрації відновити відомості про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині керівника ТОВ «Плато Плюс» ОСОБА_1 від 21 січня 2015 року.

Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Плато Плюс» з 21 січня 2015 року з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року по 17 липня 2015 року в сумі 17 045 грн 46 коп.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року та додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 травня 2017 року додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове додаткове рішення, яким доповнена резолютивна частина рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року абзацом наступного змісту: «Стягнути з ТОВ «Плато Плюс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року по 17 липня 2015 року в сумі 5 454 грн».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_5 на додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року закрито, касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - відхилена.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судових рішень у даній справі відмовлено.

Короткий зміст заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року.

Заява мотивована тим, що підставою для ухвалення рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року у справі стало рішення Господарського суду м. Києва від 28 квітня 2015 року у справі № 910/3353/15-г, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року.

Однак, вказані судові рішення господарського суду скасовані постановою Вищого господарського суду України від 06 лютого 2017 року, що є нововиявленою обставиною.

Крім того, зазначала, що вказана нововиявлена обставина узгоджується з наступним: наявність печатки товариства на протоколі від 20 січня 2015 року № 1 та наказі ТОВ «Плато Плюс» про призначення ОСОБА_2 на посаду директора товариства з врахуванням того, що відповідальність за схоронність печатки лежала на ОСОБА_1 , як керівнику товариства відповідно вимог Розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5; на час звільнення ОСОБА_1 , він працював за сумісництвом, тобто був офіційно працевлаштований на посаду директора в ТОВ «Булат», на посаді консультанта з економічних питань ТОВ «ТіДіСі -Україна» на повний робочий день; вказаним рішенням господарського суду касаційної інстанції встановлено, що загальні збори відбувалися 20 січня 2015 року, відповідно і ОСОБА_1 , було звільнено в цей день, а тому посилання у рішенні суду, що переглядається на те, що звільнення ОСОБА_1 , відбулось заднім числом не відповідає фактичним обставинам.

Ураховуючи викладене, заявник просила суд скасувати ухвалені у даній справі судом першої інстанції рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 серпня 2019 року у складі судді Мазка Н. Б. заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року у справі № 370/890/15-ц задоволено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 370/890/15-ц відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 серпня 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Плато Плюс» залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишено без змін.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року, заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року задоволено. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року, додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року, додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року та ухвалені після цього додаткові рішення у цій справі були ухвалені з урахуванням висновків, викладених у рішеннях господарських судів, які постановою Вищого господарського суду України від 06 лютого 2017 року у справі № 910/3353/15-г скасовані. Тому наявні підстави для перегляду судових рішень у даній справі за нововиявленими обставинами.

Так, переглядаючи рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, суди встановили, що та обставина, що ОСОБА_1 не був обізнаний та присутній на зборах учасників товариства під час вирішення питання про його звільнення, спростовується його участю у цих зборах, та враховуючи, що він мав 50% частки у статутному капіталі товариства, рішення про його звільнення було ухвалено за його згоди. Зазначеним спростовується також висновок суду у даній справі та доводи позивача про відсутність волевиявлення на звільнення.

Протокол зборів учасників товариства від 20 січня 2015 року № 1 про звільнення з посади директора ОСОБА_1 після скасування судових рішень господарських судів першої та апеляційної інстанції є чинним та є підставою для припинення трудових відносин позивача з товариством.

Зазначення у протоколі зборів учасників товариства від 20 січня 2015 року № 1 дати звільнення ОСОБА_1 з посади директора «20 січня 2014 року» є технічною опискою, ураховуючи, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 вказаним протоколом звільнено саме 20 січня 2015 року.

Оскільки ОСОБА_1 був присутнім на зборах товариства як його керівник, лише він ніс відповідальність за печатку та трудові книжки працівників товариства, в тому числі і щодо своєї, а, відтак, обов`язок щодо її вручення при звільнення лежав саме на позивачеві.

Вказані обставини були встановлені при перегляді Вищим господарським судом України рішення Господарського суду м. Києва від 28 квітня 2015 року, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року, у справі № 910/3353/15-г і є нововиявленими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм матеріального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 370/890/15 із Макарівського районного суду Київської області.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що факт чинності рішень загальних зборів не спростовує незаконності звільнення ОСОБА_1 на підставі цих же рішень загальних зборів, так як ОСОБА_1 не висловлював волевиявлення на звільнення за власним бажанням, відповідної заяви не складав і не подавав; ОСОБА_1 було звільнено у день, який передував дню видачі наказу про звільнення; при звільненні ОСОБА_1 не ознайомили з наказом, трудову книжку не було оформлено та не було видано, не було проведено розрахунок заробітної плати при звільненні.

У справі № 910/3353/15 не встановлено законності звільнення ОСОБА_1 , дотримання вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 господарськими судами не досліджувалось. Відповідно, на думку заявника, чинність рішення загальних зборів не є доказом правомірності звільнення ОСОБА_1 .

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ ТОВ «Плато Плюс» від 21 січня 2015 року № 1-к про покладення обов`язків керівника товариства на ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Плато Плюс» з 21 січня 2015 року з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року по 17 липня 2015 року. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 105, т. 2).

Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року зобов`язано відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївського районної в м. Києві державної адміністрації відновити відомості про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині керівника ТОВ «Плато Плюс» ОСОБА_1 від 21 січня 2015 року (а.с. 107, т. 5).

Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Плато Плюс» з 21 січня 2015 року з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року по 17 липня 2015 року в сумі 17 045 грн 46 коп. (а.с. 208, т. 5).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року та додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року залишено без змін (а.с. 150-157, т. 6).

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 травня 2017 року додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове додаткове рішення, яким доповнена резолютивна частина рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року абзацом наступного змісту: «Стягнути з ТОВ «Плато Плюс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року по 17 липня 2015 року в сумі 5 454 грн» (а.с. 108-109, т. 6).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_5 на додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року закрито, касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - відхилена, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін (а.с. 195-198, т. 6).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судових рішень у даній справі відмовлено (а.с. 104-112, т. 10).

Як вбачається з рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року, яке переглядається за нововиявленими обставинами, судом було встановлено, що 28 січня 2008 року протоколом № 28-01/2008 зборів учасників ТОВ «Плато Плюс» ОСОБА_1 , який є власником 50% статутного фонду товариства, був призначений на посаду директора цього товариства.

20 січня 2015 року протоколом зборів учасників товариства № 1 було прийняте рішення про звільнення з посади директора ОСОБА_6 , з 20 січня 2015 року за власним бажанням та вирішено призначити директором товариства ОСОБА_2 , а також вирішено включити до Єдиного державного реєстру ОСОБА_3 , з правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

ОСОБА_2 приступила до виконання обов`язків директора TOB «Плато Плюс» згідно з наказом від 21 січня 2015 року.

Вказані зміни керівника товариства були зареєстровані 22 січня 2015 року за № 10681070007022051 відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві.

Судом також було встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 28 квітня 2015 року у справі № 910/3353/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року, визнано недійсними збори учасників ТОВ «Плато Плюс» від 20 січня 2015 року, що оформлені протоколом від 20 січня 2015 року № 1;. Скасовано рішення, прийняті на зборах учасників від 20 січня 2015 року, що оформлені відповідним протоколом. Скасовано реєстраційну дію від 22 січня 2015 року № 10681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Плато Плюс».

Вищезазначеними судовими рішеннями господарських судів було встановлено, що позивача не було належним чином проінформовано про проведення зборів учасників товариства, відповідно, були порушені його корпоративні права, збори проведені у порушення вимог статті 60 Закону України «Про господарські товариства» без встановленого кворуму. Також рішенням судів встановлено порушення статті 61 вказаного Закону при проведенні зборів учасників, внаслідок чого ОСОБА_1 був позбавлений можливості взяти участь у вказаних зборах.

Вказані висновки відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року були покладені судом в основу рішення суду у справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора ТОВ «Плато Плюс».

Врахувавши рішення господарських судів, суд першої інстанції також зробив висновок, що позивач не мав волевиявлення на звільнення; відповідно, не отримував копії наказу про звільнення, трудової книжки із відповідним записом про звільнення з роботи та з ним не провели повний розрахунок при звільненні. Суд також вказав, що звільнення позивача минулим днем, про що вказано у протоколі загальних зборів, є юридично неспроможним з огляду на статтю 38 КЗпП України.

Через відсутність позивача на загальних зборах, де його було звільнено, невручення йому копії наказу про звільнення, суд прийшов до висновку, що встановлений статтею 233 КЗпП України строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі ним не пропущено.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 06 лютого 2017 року у справі № 910/3353/15-г рішення господарського суду м. Києва від 28 квітня 2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року, які були покладені судом в основу рішення про поновлення позивача на роботі у справі, що переглядається за нововиявленими обставинами, скасовано.

Цією постановою було спростовано факт відсутності ОСОБА_1 на зборах учасників товариства 20 січня 2015 року та не ознайомлення його із протоколом цих зборів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Крім того, із пунктів 27, 28 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі № 69529/01 «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia) та пункту 46 рішення Європейського Суду з прав людини від 06 грудня 2005 року у справі № 19960/04 «Попов проти Молдови» (Popov v. Moldova) вбачається, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду справи.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, - це обставини, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із скасуванням судового рішення втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають, у тому числі преюдиційність.

Встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 28 квітня 2015 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року, у справі 910/3353/15-г позов ОСОБА_1 до ТОВ «Плато Плюс», головного територіального управління юстиції у м. Києві - Реєстраційна служба, треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , про визнання недійсними зборів, оформлених протоколом від 20 січня 2015 року № 1, задоволено.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року,яким задоволено позов ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, обґрунтоване, у тому числі і тим, що існують судові рішення, які мають преюдиційне значення (а саме, вказані вище судові рішення господарського суду), якими встановлено, що позивача не було належним чином проінформовано про проведення зборів учасників товариства, на яких було прийнято рішення про його звільнення, відповідно були порушені його корпоративні права, збори проведені у порушення вимог статті 60 Закону України «Про господарські товариства» без встановленого кворуму. Також рішенням встановлено порушення статті 61 вказаного Закону при проведенні зборів учасників, внаслідок чого ОСОБА_1 був позбавлений можливості взяти участь у вказаних зборах.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 19 серпня 2015 року рішення Господарського суду м. Києва від 28 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року скасовано, передано справу № 910/3353/15-г на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18 серпня 2016 року у справі № 910/3353/15-г у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними зборів, оформлених протоколом від 20 січня 2015 року № 1, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2016 року рішення господарського суду м. Києва від 18 серпня 2016 у справі № 910/3353/15-г скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06 лютого 2017 року у справі № 910/3353/15-г постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у справі № 910/3353/15-г та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України вказав на те, що апеляційним судом не надано правової оцінки висновку судово-почеркознавчої експертизи від 11 березня 2015 року № 2957/2958/2959/15-32 та висновку судово-технічної експертизи документів від 20 квітня 2015 року № 5980/5981/15-34, призначених в межах кримінального провадження № 12015100010000755, якими встановлено, що на двох примірниках (оригіналах) протоколів № 1 загальних зборів ТОВ «Плато плюс» від 20 січня 2015 року підписи у графі «учасники» у рядку « ОСОБА_1 » виконано самим ОСОБА_1 . Наведене вище переконливо свідчить про передчасність висновків суду щодо неприйняття ОСОБА_1 участі у загальних зборах учасників ТОВ «Плато Плюс», які відбулися 20 січня 2015 року, відсутність підписання ним протоколу № 1 цих загальних зборів, та обумовлене цим порушення корпоративних прав позивача.

Отже, зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 06 лютого 2017 року убачається, що факт неприйняття ОСОБА_1 участі у загальних зборах учасників ТОВ «Плато Плюс», на якому було прийнято рішення про його звільнення, визнання недійсними цих зборів та скасування рішень зборів втратив свою преюдиційність.

Крім того, з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року у справі № 910/3353/15-г рішення господарського суду м. Києва від 18 серпня 2016 року у справі №910/3353/15-г, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2017 року рішення господарського суду м. Києва від 18 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у цій справі зазначено, що судами при ухвалення рішень, про перегляд яких за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 подано заяву, визначальним під час вирішення судом питання про поновлення на посаді позивача визнано обставини, встановлені судовими рішеннями у господарській справі № 910/3353/15-г про визнання незаконним і скасування рішення загальних зборів ТОВ «Плато плюс» про його звільнення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що обставини, на які заявник посилалася у заяві про перегляд судового рішення, є нововиявленими, оскільки судові рішення господарського суду, покладені в основу судових рішень, про перегляд яких за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 подано заяву, було скасовано судом касаційної інстанції, спростовано факт відсутності ОСОБА_1 на зборах учасників товариства, які відбулися 20 січня 2015 року, та не ознайомлення його із протоколом цих зборів.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович