Постанова

від 08.07.2021 по справі 370/890/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/7339/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 370/890/15-ц

08 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Рубан С.М.

- Заришняк Г.М.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пшенишного Олексія Олексійовича на рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Тандира О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Плато Плюс , Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шубіна Тетяна Яківна про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

13.03.2017 року ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , звернулася до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року, додаткового рішення цього ж суду від 03.10.2016 року, додаткового рішення цього ж суду від 09.12.2016 року у даній справі (т. 8 а.с. 2), в якій вказувала на те, що підставою ухвалення вказаних судових рішень у справі було рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 року по справі №910/3353/15-г, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року.

Разом з тим, як зазначає заявник, вищевказані рішення господарських судів були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 року, а відтак це є нововиявленою обставиною і відпали підстави для задоволення позовних вимог у даній справі.

Крім того, зазначала, що вказана нововиявлена обставина узгоджується з наступним:

- наявність печатки товариства на протоколі №1 від 20.01.2015 року та наказі ТОВ Плато Плюс про призначення ОСОБА_2 , на посаду директора Товариства №1-к від 21.01.2015 року з врахуванням того, що відповідальність за схоронність печатки лежала на ОСОБА_1 , як керівника товариства відповідно вимог Розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5;

- на час звільнення ОСОБА_1 , він працював за сумісництвом, тобто був офіційно працевлаштований на посаду директора в ТОВ Булат , на посаді консультанта з економічних питань ТОВ ТіДіСі -Україна на повний робочий день;

- вказаним рішенням господарського суду касаційної інстанції встановлено, що загальні збори відбувалися 20.01.2015 року, відповідно і ОСОБА_1 , було звільнено в цей день, а тому посилання у рішенні суду, що переглядається на те, що звільнення ОСОБА_1 , відбулось заднім числом не відповідає фактичним обставинам.

Враховуючи викладене, заявник просила суд скасувати ухвалені у даній справі судом першої інстанції рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити в повному обсязі.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року, додаткового рішення цього ж суду від 03.10.2016 року, додаткового рішення цього ж суду від 09.12.2016 року - задоволено.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року, Додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 03.10.2016 року, Додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09.12.2016 року - скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, адвокат Пшенишний О.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що зазначені судом відомості не свідчать про наявність нововиявлених обставин та не спростовують висновків суду у рішенні, яким було поновлено ОСОБА_1 на роботі.

Вважає, що суд першої інстанції лише на формальних припущеннях порушив принцип правової визначеності та принцип поваги до остаточності рішення суду.

Посилався на те, що переглядаючи рішення за нововиявленими обставинами, суд не зважив, що судами було вірно вирішено спір та правильно встановлено, що позивач не реалізував свої трудові права щодо звільнення за власним бажанням, а звільнення відбулося незаконно, минулим днем, тобто з грубим порушенням процедури його проведення та трудових прав ОСОБА_1 .

Також вважає, що переглядаючи справу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції з незрозумілих причин дослідив інші правовідносини, які віднесені до підвідомчості господарського суду, а саме питання реалізації позивачем корпоративних прав на участь у загальних зборах, тоді як реалізація позивачем своїх корпоративних прав не стосується цивільної справи про поновлення на роботі.

Вказував на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд не урахував, що у рішеннях господарських судів переглядалися рішення загальних зборів з підстав реалізації ОСОБА_1 своїх корпоративних прав на участь в цих зборах. Водночас в них не встановлено законності звільнення ОСОБА_1 , іншими словами, дотримання вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 господарськими судами не досліджувалося, відповідно чинність рішення загальних зборів не доводить, що загальні збори прийняли законне рішення про звільнення позивача.

Стверджував, що посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати про те, що звільнення ОСОБА_1 минулим днем є технічною помилкою не заслуговують на увагу, оскільки Велика Палата залишила в силі попередні судові рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Звертав увагу суду на те, що факт набрання законної сили рішення суду в іншій справі щодо дійсності рішень загальних зборів не є нововиявленою обставиною, і не дає підстави для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення суду у даній справі, оскільки не спростовують порушення процедури звільнення ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Плато Плюс просило апеляційного скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 18.03.2021 року залишити без змін. Зазначав, що однією з вагомих підстав ухвалення рішення від 17.07.2015 року були рішення у господарській справі № 910/3353/15, якими було визнано протокол загальних зборів ТОВ Плато Плюс , яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора, недійсним, та які, в свою чергу оскаржувались в касаційному порядку. Вказував на те, що дійсність протоколу загальних зборів ТОВ Плато Плюс № 1 від 20.01.2015 року, що було встановлено судами у справі № 910/3353/15, яким було звільнено ОСОБА_1 з посади директора товариства є нововиявленою обставиною, оскільки справа № 910/3353/15 полягла в основу рішення Макарівського районного суду від 17.05.2015 року у справі № 370/890/15, дійсність протоколу загальних зборів № 1 від 20.01.2015 року має істотне значення для розгляду цієї справи. Звертало увагу на те, що звільнення ОСОБА_1 заднім числом, як він про це зазначає в апеляційній скарзі не знаходять свого підтвердження з матеріалів справи, оскільки проведення Загальних зборів 22 січня 2015 року підтверджується витягом з ЄДР, відомостями з податкової інстанції про отримання заробітної плати за 1,2,3 квартал 2014 року від ТОВ Плато Плюс . Тобто, ОСОБА_1 фактично не могло бути звільнено 20.01.2014 року. Щодо невидачі трудової книжки ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_1 з 03.01.2006 року влаштувався на постійну роботу (на повний робочий день) до ТОВ ТіДіСі Україна , а 06.02.2008 року на посаду керівника ТОВ Плато Плюс при цьому докази передачі трудової книжки з ТОВ ТіДіСі України до ТОВ Плато Плюс відсутні. При цьому, саме ОСОБА_1 був відповідальний за ведення обліку трудових книжок у ТОВ Плато Плюс , тому обов`язок видати самому собі трудову книжку лежав на ньому.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Третя особа ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

ОСОБА_1 та його представник Пшенишний О.О. в судове засідання не з 'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлений, шляхом направлення судової повістки на електронну адресу Пшенишного О.О. , зазначену ним в апеляційній скарзі, тому колегія суддів вважала можливим проводити розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що нововиявлені обставини на які посилався заявник у заяві знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та є істотними для вирішення даної справи, так як існували на час ухвалення судових рішень, проте не були і не могли бути відомі суду при їх ухваленні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на встановлених судом обставинах, нормах матеріального та процесуального права.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами роз`яснено, що перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне для справи значення, існували на момент ухвалення рішення, але не були і не могли бути відомі ані заявнику, ані суду на час розгляду такої справи, який виконав усі вимоги закону зі збирання доказів і встановлення об`єктивної істини, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено. Скасовано наказ ТОВ Плато Плюс № 1-к від 21.01.2015 року про покладення обов`язків керівника товариства на ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_1 , на посаді директора ТОВ Плато Плюс з 21.01.2015 року з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 21.01.2015 року по 17.07.2015 року (т. 2 а.с. 105).

Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.10.2016 року була задоволена вимога ОСОБА_1 , про зобов`язання реєстраційну службу відновити відомості в реєстрі в частині керівника ТОВ Плато Плюс ОСОБА_1; зобов`язано Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївського районної в місті Києві державної адміністрації відновити відомості про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині керівника ТОВ Плато Плюс ОСОБА_1 від 21.01.2015 року (т. 5 а.с. 107).

Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09.12.2016 року задоволена вимога ОСОБА_1 в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу з 21.01.2015 року по 17.07.2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ Плато Плюс з 21.01.2015 року з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 21.01.2015 року по 17.07.2015 року в сумі 17 045,46 грн. (т. 5 а.с. 208).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24.01.2017 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року та додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 03.10.2016 року залишені без змін (т. 6 а.с.150-157).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.05.2017 року додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09.12.2016 року скасовано та ухвалено нове додаткове рішення, яким доповнена резолютивна частина рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року абзацом наступного змісту: стягнути з ТОВ Плато Плюс на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.01.2015 року по 17.07.2015 року в сумі 5 454 грн. (т. 6 а.с. 108-109).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2017 року по справі №370/890/15-ц касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09.12.2016 року закрито; касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишені без змін (т. 6, а.с. 195-198).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у задоволеннізаяви ОСОБА_2 про перегляд судових рішень у даній справі відмовлено (т. 10 а.с. 104-112).

Як вбачається з рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року, яке переглядається за нововиявленими обставинами, судом було встановлено, що 28.01.2008 року протоколом №28-01/2008 зборів учасників ТОВ Плато Плюс ОСОБА_1 , який є власником 50% статутного фонду товариства, був призначений на посаду директора цього товариства.

20.01.2015 року протоколом №1 зборів учасників товариства було прийняте рішення про звільнення з посади директора ОСОБА_1 , з 20 січня 2014 року за власним бажанням та вирішено призначити директором товариства ОСОБА_2 , а також вирішено включити до Єдиного державного реєстру Собка С.Л., з правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

ОСОБА_2 , приступила до виконання обов`язків директора TOB Плато Плюс згідно з наказом від 21.01.2015 року.

Вказані зміни керівника товариства були зареєстровані 22.01.2015 року за №10681070007022051 відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві.

Судом також було встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 року у справі №910/3353/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року, визнано недійсними збори учасників ТОВ Плато Плюс від 20.01.2015 року, що оформлені протоколом №1 від 20.01.2015 року; скасовано рішення, прийняті на зборах учасників від 20.01.2015 року, що оформлені відповідним протоколом; скасовано реєстраційну дію від 22.01.2015 року №10681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Плато Плюс .

Вищезазначенимисудовими рішеннями було встановлено, що позивача не було належним чином проінформовано про проведення зборів учасників товариства, відповідно були порушені його корпоративні права, збори проведені у порушення вимог ст. 60 Закону України Про господарські товариства без встановленого кворуму. Також рішенням встановлено порушення ст. 61 вказаного Закону при проведенні зборів учасників, внаслідок чого ОСОБА_1 , був позбавлений можливості взяти участь у вказаних зборах.

Вказані висновки відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України були покладені судом в основу рішення суду у справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора ТОВ Плато Плюс .

Врахувавши рішення господарських судів, суд першої інстанції також зробив висновки, що позивач не мав волевиявлення на звільнення, не отримував відповідно копії наказу про звільнення, трудової книжки із відповідним записом про звільнення з роботи та з ним не провели повний розрахунок при звільненні.Суд також вказав, що звільнення позивача минулим днем, про що вказано у протоколі загальних зборів, є юридично неспроможним з огляду на ст. 38 КЗпП України.

Через відсутність позивача на загальних зборах, де його було звільнено, невручення йому копії наказу про звільнення, суд прийшов до висновку, що встановлений ст. 233 КЗпП України строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі ним не пропущено.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 року у справі №910/3353/15-г, рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року, які були покладені судом в основу рішення про поновлення позивача на роботі у даній справі, що переглядається за нововиявленими обставинами, скасовано.

Цією постановою було спростовано факт відсутності ОСОБА_1 на зборах учасників 20.01.2015 року та неознайомлення його із протоколом цих зборів.

Встановивши, що рішення Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2015 року та ухвалені після цього додаткові рішення у цій справі були ухвалені з урахуванням висновків викладених у рішеннях господарських судів, які постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 року №910/3353/15-г скасовані, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для перегляду судових рішень у даній справі за нововиявленими обставинами.

Так, переглядаючи рішення у даній справі за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції встановив, що обставина, що ОСОБА_1 не був обізнаний та присутній на зборах учасників товариства під час вирішення питання про його звільнення, спростовується його участю у цих зборах, та враховуючи, що він мав 50% частки у статутному капіталі товариства, рішення про його звільнення було ухвалено за його згоди. Зазначеним спростовується також висновок суду у даній справі та доводи позивача про відсутність волевиявлення на звільнення.

Протокол №1 зборів учасників товариства від 20.01.2015 року про звільнення з посади директора ОСОБА_1 , після скасування преюдиційних судових рішень, є чинним та є підставою для припинення трудових відносин позивача з товариством.

Суд вірно вважав, що зазначення у протоколі №1 зборів учасників товариства від 20.01.2015 року дата звільнення ОСОБА_1 з посади директора 20.01.2014 року є технічною опискою, врахувавши, що у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у даній справі встановлено, що ОСОБА_1 , вказаним протоколом звільнено саме 20.01.2015 року.

Висновки суду у рішенні, що переглядається за нововиявленими обставинами та доводи позивача щодо невручення йому трудової книжки при звільненні, спростовуються тим, що будучи присутнім на зборах товариства як його керівник, лише він ніс відповідальність за печатку та трудові книжки працівників товариства, в тому числі і щодо своєї, а відтак обов`язок щодо її вручення при звільнення лежав саме на позивачеві.

Крім цього, суд вірно вказав, що невидача працівникові трудової книжки у разі звільнення та не проведення з ним розрахунку при звільненні, є підставою для відповідальності роботодавця у виді виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та санкцій, передбачених ст. 117 КзПП, а не підставою для поновлення особи на роботі відповідно до ст. 235 цього ж Кодексу.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що підстави для скасування наказу ТОВ Плато Плюс про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді відсутні, адже доводи позивача щодо звільнення його з порушенням норм трудового законодавства не знайшли свого підтвердження, а відтак у задоволенні таких позовних вимог слід відмовити. Решта позовних вимог є похідними від вимоги про поновлення на роботі, тому підстави для їх задоволення також у суду першої інстанції були відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що зазначені судом відомості не свідчать про наявність нововиявлених обставин та не спростовують висновків суду у рішенні, яким було поновлено ОСОБА_1 на роботі, оскільки вказані судом обставини, повністю спростовують висновки суду, викладені у рішення про поновлення позивача на роботі та підтверджують відсутність правових підстав для задоволення позову позивача, оскільки звільнення останнього відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що переглядаючи рішення за нововиявленими обставинами, суд не зважив, що судами було вірно вирішено спір та правильно встановлено, що позивач не реалізував свої трудові права щодо звільнення за власним бажанням, а звільнення відбулося незаконно, минулим днем, тобто з грубим порушенням процедури його проведення та трудових прав ОСОБА_1 , не спростовують обгрунтованих висновків суду, які викладені на підставі встановлених судами обставин та рішень судів у господарській справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що переглядаючи справу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дослідив інші правовідносини, які віднесені до підвідомчості господарського суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалюючи рішення про визнання незаконним звільнення позивача та поновлення його на роботі, суд першої інстанції врахував встановлені обставини та викладені висновки у рішенні Господарського суду міста Києва від 28 квітня 2015 року у справі № 910/3353/15-г, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 24 червня 2015 року.

Як зазначив у своїй постанові від 29.08.2018 року №552/137/15-ц Верховний Суд, Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata- принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Як було встановлено судом, скасування судових рішень, яке було покладено в основу рішення у даній справі, нівелює всі встановлені судом обставини, на яких ґрунтувався висновок суду про задоволення позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції лише на формальних припущеннях порушив принцип правової визначеності та принцип поваги до остаточності рішення суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пшенишного Олексія Олексійовича залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 липня 2021 року.

Головуючий: Судді: