Постанова

від 18.04.2022 по справі 926/950-б/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2022 р. Справа №926/950-б/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гілевич С.Р.

з участю представників: скаржника адвокат Бацей Т.М., адвокат Бурма С.В..

у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області (суддя Дутка В.В.) від 17 листопада 2021 року у справі №926/950-б/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 27 квітня 2021 року визнав банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , увів відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів, призначив керуючим реалізацією майна арбітражного керуючого Шевчука Тараса Ігоровича.

28 серпня 2021 року до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ ПриватБанк) надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на суму 154190138,24 грн та 4540,00 грн судового збору, у тому числі:

за кредитним договором №08.03.02.01.3618 від 29.10.2007 - 7 954 647,47 грн (297 099,00 дол. США) заборгованість за тілом кредиту; 12 751 167,7 грн (476 244,76 дол. США ) заборгованість за процентами; 163 414,07 грн( 6103,37 дол. США) заборгованість за комісією; 34 192 664,7 грн (1 151 089,40 дол. США) заборгованість з пені; 109 455,73 грн - судовий збір стягнутий рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.09.2020 у справі № 926/964/20;

за договором поруки №2 від 28.01.2009 - 21 566 941,98 грн (805 506,08 дол. США) заборгованість за процентами; 194 689,78 грн (7 271,49 дол. США) заборгованість з комісії; 34 192 664.66 грн (1 277 065,58 дол. США) заборгованість з пені;

за договором поруки № 1 від 09.07.2007 - 2 875 173.76 грн (107 385,18 дол. США) заборгованість за тілом кредиту; 12 908 010,5 грн (482 102.70 дол. США ) заборгованість за процентами; 27 279 542,69 грн (1 018 866,63 дол. США) заборгованість з пені; 1765,20 грн судовий збір стягнутий рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2015 у справі № 202/21563/13-ц.

Боржник і керуючий реалізацією майна надати відзиви, у яких визнали вимоги АТ КБ ПриватБанк на суму 28 792 477,38 грн, решта грошових вимог вважають безпідставними.

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 17 листопада 2021 року у справі №926/950-б/21 задовольнив частково заяву АТ КБ «ПриватБанк» про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 на суму 154 190 138,24 грн; визнав грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 26 324 243,30 грн, з яких: 4540,00 грн (судовий збір) - перша черга; 23 846 929,22 грн (основний борг) - четверта черга; 2 472 774,08 грн (пеня) - шоста черга. Суд відмовив у визнанні решти грошових вимог АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 127 870 434,94 грн.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 17 листопада 2021 року у справі №926/950-б/21 в частині відхилених вимог АТ КБ «ПриватБанк», у цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи ОСОБА_1 на суму 127 870 434,94 грн. Вважає, що оскаржена ухвала в частині відхилених вимог банку прийнята із невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Щодо відхилених грошових вимог за кредитним договором № 08.03.02.01.3618 від 29.10.2007 скаржник зазначає таке:

Суд вірно зазначив, що в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, однак не врахував, що заявлені у цій справі відсотки є відсотками, які нараховуються при порушенні зобов`язання за ставкою 43,0 % річних, встановлені додатковою угодою від 28.01.2009 до п. А.7 кредитного договору №08.03.02.01.3618, якою сторони виклали договір № 08.03.02.01.3618 у новій редакції.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору (19,11 % річних від залишку заборгованості) та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти (43,0 % річних від залишку заборгованості) відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

При цьому, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України не є додатковими вимогами, у розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 26.04.2017 року у справі No3 1522гc16).

Щодо відхилених грошових вимог за договором поруки № 2 від 28.01.2009 та за договором поруки № 1 від 09.07.2007

У п. 12 договору поруки № 1 від 09.07.2007 в редакції договору поруки №2 від 26.03.2010 сторони дійшли згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором встановлюється протягом 5 років. Зазнаючи про припинення поруки у 2017 році (за обома договорами) суд першої інстанції застосував пункт 12 договорів, що є невірним, оскільки ці пункти не встановлюють строк поруки, а визначають часові межі звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу.

У силу ст. 251, 252, 530, 631 ЦК України закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Фізична особа ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу Господарського Чернівецької області від 17 листопада 2021 року у справі №926/950-б/21 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що суд відхилив заявлені кредитором вимоги у розмірі 12 751 167,7 грн заборгованості процентами: 163414,07 грн заборгованості за комісією та 34192664,7 грн заборгованості з пені з огляду на те, що кінцевим строком повернення кредиту було 26 жовтня 2012 року, що не заперечувалося кредитором, відтак з цієї дати кредитор був позбавлений права нараховувати 12 751 167,7 грн процентів за користування коштами та 163 414,07 грн комісії. Крім того, кредитор пропустив строк позовної давності щодо зазначених вимог та щодо вимог про стягнення пені у сумі 34 192 664,7 грн, заяву про застосування якого було подано боржником, тому ці вимоги було правомірно відхилено.

В апеляційній скарзі кредитор не наводить жодного доводу і обгрунтування своєї незгоди з ухвалою господарського суду першої інстанції щодо відхилення зазначених сум комісій та пені. Предметом заяви скаржника були саме договірні проценти за користування кредитними коштами, а не охоронні зобов`язання, що передбачені ст. 625 ЦК України, про яку відсутні будь-які згадки в заяві кредитора у якості підстав для його звернення до суду.

Щодо заперечень відносно застосування строків позовної давності, то заявлена кредитором у складі грошових вимог сума процентів у розмірі 476244,76 доларів США була нарахована кредитором боржнику до сплати у період по 29.11.2013 включно, і могла бути стягнута в межах збільшених кредитним договором строків позовної давності протягом 5 років - до 30.11.2018 включно, відтак, не залежно від договірного чи охоронного статусу цих зобов`язань, вони були заявлені кредитором поза межами строку позовної давності і правомірно відхилені судом.

Безпідставним є посилання на встановлені зміни додатковою угодою від 28.01.2009 до п. А.7 кредитного договору, оскільки цим пунктом передбачено нарахування 43% річних на прострочену суму заборгованості тільки в межах встановленого пунктом АЗ строку повернення кредиту, який, якщо банк не скористався правом вимоги дострокового погашення, завершується 26.10.2012. Відтак це обумовлені не охоронні, а договірні зобов`язання, що доводить не тільки протиправність нарахування процентів після цієї дати, але й пропуск строків позовної давності за вже нарахованими i заявленими банком процентами та відсутність взаємозв`язку між даними умовами кредитного договору та положеннями статті 625 ЦК України. Вимога щодо стягнення 3% відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України є акцесорною, додатковою до основного, відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою i така позиція викладена у постановах Верховного Суду.

Стосовно вимог банку, які виникли на підставі договору поруки №2 та щодо частково відхилених вимог банку на підставі договору поруки №1, суд встановив, що згідно з договором поруки №2 апелянт мав звернутися до поручителя із позовом про стягнення боргу у 5-ти річний строк, який закінчився 07.08.2017, та згідно з пунктом 12 договору передбачено строк звернення до суду з вимогою про стягнення простроченої ТОВ НВФ «Спецтехсервіс» заборгованості у сумі 24 808 892,05 грн з ОСОБА_1 , як з поручителя, розпочав свій перебіг 07.08.2012 і апелянт мав право звернутися до поручителя із позовом про стягнення боргу у 5-ти річний строк, який закінчився 07.08.2017. Тому починаючи з 08.08.2017 порука за договором поруки №1 та за договором поруки №2 припинилася у силу положень частини 4 статті 559 ЦК України і апелянт не навів жодних аргументів у спростування цих обставин і висновків.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 06 грудня 2021 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 17 листопада 2021 року у справі №926/950-б/21; витребував матеріали справи. Розгляд справи призначено на 03 лютого 2022 року.

Надалі суд оголосив перерву у судовому засіданні для завершення розгляду апеляційної скарги до 24 лютого 2022 року в режимі відеоконференціїі з Господарським судом Чернівецької області.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників кредитора і боржника та вважає, що законні підстави для задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

Обставини справи:

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 08 квітня 2021 року відкрив провадження у справі №926/950-б/21 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1

Постановою від 27 квітня 2021 року у справі №926/950-б/21 суд визнав банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , увів відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів, призначив керуючим реалізацією майна Шевчука Тараса Ігоровича.

28 серпня 2021 року до суду від АТ КБ ПриватБанк надійшла заява (від 27 серпня 2021 року) про визнання грошових вимог до боржника на суму 154190138,24 грн та 4540,00 грн судового збору, у тому числі:

за кредитним договором №08.03.02.01.3618 від 29.10.2007 - 7 954 647,47 грн (297 099,00 дол. США) заборгованість за тілом кредиту; 12 751 167,7 грн (476 244,76 дол. США) заборгованість за процентами; 163 414,07 грн( 6103,37 дол. США) заборгованість за комісією; 34 192 664,7 грн (1 151 089,40 дол. США) заборгованість з пені; 109 455,73 грн - судовий збір стягнутий рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.09.2020 у справі № 926/964/20;

за договором поруки №2 від 28.01.2009 - 21 566 941,98 грн (805 506,08 дол. США) заборгованість за процентами; 194 689,78 грн (7 271,49 дол. США) заборгованість з комісії; 34 192 664.66 грн (1 277 065,58 дол. США) заборгованість з пені;

за договором поруки № 1 від 09.07.2007 - 2 875 173.76 грн (107 385,18 дол. США) заборгованість за тілом кредиту; 12 908 010,5 грн (482 102.70 дол. США ) заборгованість за процентами; 27 279 542,69 грн (1 018 866,63 дол. США) заборгованість з пені; 1765,20 грн судовий збір стягнутий рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2015 у справі № 202/21563/13-ц.

Керуючий реструктуризацією боржника та представник боржника у відзивах заявлені грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» визнали частково, у сумі 28 792 477,38 грн. Решту вимог вважають безпідставними. Просили застосувати позовну давність.

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 17 листопада 2021 року у справі №926/950-б/21 задовольнив частково заяву АТ КБ «ПриватБанк» визнав грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 26 324 243,30 грн, з яких: 4540,00 грн (судовий збір) - перша черга; 23 846 929,22 грн (основний борг) - четверта черга; 2 472 774,08 грн (пеня) - шоста черга.

Суд першої інстанції визнав грошові вимоги AT КБ "ПриватБанк" у сумі 297 099,00 доларів США (що станом на 09 вересня 2021 року еквівалентно 7 297 048,54 грн) та 109 455,73 грн судового збору підтверджені рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16 вересня 2020 року у справі № 926/964/20 та в сумі 681 764, 48 дол. США (еквівалентно 18 253 834,89 грн) та 1765,20 грн судового збору підтверджені рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року у справі №202/21563/13-ц (із урахуванням часткового погашення заборгованості), які набрали законної сили, і не потребують повторного доведення. Заборгованість за процентами, комісією, пеня не заявлялись в межах справи №926/964/20.

У визнанні решти грошових вимог АТ КБ «ПриватБанк» суд відмовив.

Суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 17 листопада 2021 року у справі №926/950-б/21 в частині відмови у визнанні грошових вимог АТ КБ «ПриватБанк» у загальній сумі 127 870 434,94 грн.

За частиною першою статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.1). Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника (ч.2). Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають (ч.4).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.( Такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пунктах 60, 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №2-1169/11 визначено, що умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц). Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Такий позов слід пред`явити протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем) (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Щодо грошових вимог за кредитним договором № 08.03.02.01.3618.

29 жовтня 2007 року АТ КБ "Приватбанк" (банк) та Фізична особа-підприємець Тутберідзе І.К. (позичальник) уклали кредитний договір № 08.03.02.01.3618, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії у сумі 297 099,00 доларів США, на поповнення обігових коштів (п.А.1 договору) і 138 640,04 грн на сплату страхових платежів (п.А.2 договору).

А 28 січня 2009 року АТ КБ "Приватбанк" та Фізична особа-підприємець Тутберідзе І.К. уклали додаткову угоду до кредитного договору № 08.03.02.01.3618 від 29 жовтня 2007 року, якою виклали кредитний договір № 08.03.02.01.3618 у новій редакції.

У пункті А.3 кредитного договору № 08.03.02.01.3618 визначено, що погашення кредиту здійснюється в сумі і в строки передбачені графіком погашення. Платежі згідно з графіком погашення кредиту підлягають сплаті в повному розмірі. Часткові платежі без попередньої домовленості з банком, згідно з п.2.4.1 даного договору, не допускаються. Платіж згідно з графіком погашення кредиту вважається здійсненим у встановлений термін, якщо сума платежу в повному розмірі надійшла на рахунок в банку не пізніше дати, вказаної у графіку погашення кредиту. Кінцева дата погашення кредиту 26 жовтня 2012 року.

Згідно з п.А.6 кредитного договору № 08.03.02.01.3618 - за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 19,1 % річних;

За умовами п. А.7 кредитного договору № 08.03.02.01.3618 - при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань щодо погашення кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 43,0 % річних від суми простроченого кредиту. У випадку порушення позичальником якого-небудь грошового зобов`язання і при реалізації права банку, передбаченого п.А.З, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 43,0% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом не сплачуються.

Відповідно до п.А.8 кредитного договору №08.03.02.01.3618 датою сплати процентів є 01-е число кожного поточного місяця, але не пізніше 06-го числа того ж місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п.7.3. При несплаті процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п.2.3.2).

Згідно з п.4.8 кредитного договору №08.03.02.01.3618 погашення кредиту, сплата процентів за даним договором здійснюється у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за даним договором здійснюється в гривнях відповідно до умов даного договору.

Згідно з п.5.4 кредитного договору №08.03.02.01.3618 нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконано Позичальником.

Згідно з п.5.7. кредитного договору №08.03.02.01.3618 строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даною угодою встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Договір в частині п.4.4 набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних в них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за даного угодою (п.6.1 договору).

Також, у травні 2020 року до Господарського суду Чернівецької області було подано позов АТ КБ «Приватбанк» до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №08.03.02.01.3618 від 29.10.2007 в розмірі 297 099,00 доларів США, що еквівалентно 7 297 048,54 грн.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 16 вересня 2020 року у справі № 926/964/20 задовольнив позовні вимоги у повному обсязі та присудив стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №08.03.02.01.3618 від 29.10.2007 в розмірі 297 099,00 доларів США (що еквівалентно становить 7 297 048,54 грн) та 109 455,73 грн судового збору.

Господарський суд Чернівецької області у рішенні від 16 вересня 2020 року у справі №926/964/20 встановив, зокрема, що банк надав ФОП Тутберідзе І.К. кредит та перерахував грошові кошти у межах кредитного ліміту у загальному розмірі 297 099,00 доларів США, які позичальник не повернув. Крім того, після укладення кредитного договору №08.03.02.01.3618, ФОП Тутберідзе Ілля Костянтинович 18 липня 2014 року припинив статус підприємця. Відповідно, його зобов`язання за укладеним договором не припиняються, а залишаються за фізичною особою, а тому позивач звернувся із позовними вимогами саме до фізичної особи ОСОБА_1 .

Вимоги про стягнення заборгованості за процентами, комісією, пені не заявлялись в межах справи №926/964/20.

У цій справі (№926/950-б/21) AT КБ "Приватбанк" заявив до фізичної особи ОСОБА_1 такі грошові вимоги за кредитним договором №08.03.02.01.3618:

7 954 647,47 грн (297 099,00 дол. США) заборгованість за тілом кредиту;

12 751 167,7 грн (476 244,76 дол. США ) заборгованість за процентами;

163 414,07 грн ( 6103,37 дол. США) заборгованість за комісією;

34 192 664,7 грн (1 151 089,40 дол. США) заборгованість з пені;

109 455,73 грн - судовий збір за рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16 вересня 2020 року у справі № 926/964/20.

Щодо боргу за тілом кредиту, то оскільки ця сума присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16 вересня 2020 року у справі № 926/964/20, суд першої інстанції визнав грошові вимоги AT КБ "ПриватБанк" частково в розмірі в розмірі 297 099,00 доларів США та 109455,73 грн судового збору, які підтверджені судовим рішенням у справі №926/964/20.

Щодо процентів у сумі 12 751 167,7 грн (476244,76 дол. США ).

За умовами кредитного договору №08.03.02.01.3618, строк кредитування закінчився 26 жовтня 2012 року.

У силу названих вище приписів статей 1048 ЦК України та з урахуванням усталеної правової позиції правової позиції Верховного Суду, після спливу 26 жовтня 2012 року строку кредитування у AT КБ "Приватбанк" було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом після спливу кінцевого строку кредитування, тобто після 26 жовтня 2012 року, є неправомірним. До таких вимог не може бути застосована позовна давність.

Щодо процентів (нарахованих в період строку кредитування) та комісії, то зважаючи на названі вище умови пунктів А.8, 4.2, 7.3 кредитного договору № 08.03.02.0.3618 початок перебігу позовної давності для погашення заборгованості по процентах та комісії визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Перебіг позовної давності за останнім щомісячним платежем почався 07 жовтня 2012 року та сплинув 07 жовтня 2017 року. АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з заявою про визнання грошових вимог 28 серпня 2021 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу з вимогою по процентах (нарахованих в період строку кредитування) та комісії.

Умови кредитного договору №08.03.02.0.3618 не передбачають нарахування процентів на підставі частини 2 статті 625 ЦК України і не визначають розміру таких процентів. Також, у заяві з грошовими вимогами до боржника АТ КБ «ПриватБанк» не вказував частину 2 статті 625 ЦК України, як підставу нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо пені за прострочення сплати процентів, тіла кредиту в розмірі 34 192 664,70 грн, суд першої інстанції правомірно вказав, що пеня нарахована на проценти та комісію у період до 26 жовтня 2012 року не підлягає визнанню згідно приписів ст.266 ЦК України, якими передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Пеня нарахована на тіло кредиту - відповідно до п.5.4. кредитного договору здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконано Позичальником, в даному випадку нарахування пені було б правомірним до 27 жовтня 2015 року. Позовна давність про стягнення неустойки встановлена тривалістю 5 років згідно п.5.7. кредитного договору, сплинула 27 жовтня 2020 року, а тому грошові вимоги в цій частині підлягають відхиленню за пропуском позовної давності.

Щодо грошових вимог за договором поруки № 2 від 28 січня 2009 року (805 506,08 дол. США заборгованість за процентами; 7 271,49 дол. США заборгованість з комісії; 1 277 065,58 дол. США заборгованість з пені).

09 серпня 2007 року AT КБ "Приватбанк" та TOB "АВІДІ"(позичальник) уклали кредитний договір № 08.03.02.01.3575, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії у сумі 300 000,00 доларів США, на поповнення обігових коштів (п.А.1 договору) і 138640,04 грн на сплату страхових платежів (п.А.2 договору).

28 січня 2009 року сторони уклали додаткову угоду, якою кредитний договір №08.03.02.01.3575 викладено у новій редакції, зокрема:

Пунктом А.3 кредитного договору №08.03.02.01.3575 в новій редакції визначено, що погашення кредиту здійснюється періодичними платежами, в сумі і в строки передбачені Графіком погашення. Останній платіж у сумі 9500 доларів США повинен бути погашений 06 серпня 2012 року.

Згідно з п.5.7. кредитного договору №08.03.02.01.3575 в новій редакції строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даною угодою встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Договір в частині п.4.4 набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позивальником розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних в них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за даного угодою (п.6.1 договору).

28 січня 2009 року AT КБ "Приватбанк" (кредитор) і ОСОБА_1 (поручитель) уклали договір поруки №2 в забезпечення виконання TOB "АВІДІ" зобов`язання за кредитним договором №08.03.02.01.3575 від 09 серпня 2007 року. (а.с. 130, том 2).

За п.1 договору поруки №2, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Згідно з п.11 договору поруки №2 цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з п.12 договору поруки №2 сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 років.

Суд першої інстанції встановив, що AT КБ "ПриватБанк" вимоги за договором поруки №2 до поручителя ОСОБА_1 не пред`являв, що свідчить про припинення поруки, а відтак грошові вимоги до боржника в цій частині підлягають відхиленню.

За умовами кредитного договору № 08.03.02.01.3575 останній платіж повинен бути погашений 06 серпня 2012 року. Відтак, у силу приписів частини четвертої статті 559 ЦК України (в чинній на той час редакції) AT КБ "ПриватБанк" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання повинне було пред`явити вимоги за договором поруки №2 до поручителя ОСОБА_1 . Такі докази у справі відсутні.

Отож, з урахуванням наведених вище умов кредитного договору і договору поруки №2, приписів частини четвертої статті 559 ЦК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України, закінчення строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки. При цьому строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Таким чином, порука ОСОБА_1 щодо забезпечення виконання TOB "АВІДІ" зобов`язань за кредитним договором №08.03.02.01.3575 повністю припинилася 07 січня 2013 року. Заява з кредиторськими вимогами до боржника подана у серпні 2021 року.

Щодо грошових вимог за договором поруки № 1 від 09 липня 2007 року ( 2 875 173.76 грн (107 385,18 дол. США) заборгованість за тілом кредиту; 12 908 010,5 грн (482 102.70 дол. США ) заборгованість за процентами; 27 279 542,69 грн (1 018 866,63 дол. США) заборгованість з пені; 1765,20 грн судовий збір за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року у справі №202/21563/13-ц).

09 серпня 2007 року АТ КБ "Приватбанк" і TOB "Науково виробнича фірма "Спецтехсервіс" (позичальник) уклали кредитний договір № 08.03.02.01.3574, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії у сумі 300000,00 доларів США, на поповнення обігових коштів (п.А.1 договору) і 138640,04 грн на сплату страхових платежів (п.А.2 договору) у випадках і в порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12. (а.с. 151-160, т.2).

28 січня 2009 року АТ КБ "Приватбанк" та TOB "Науково виробнича фірма "Спецтехсервіс" уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 08.03.02.01. 3574, якою договір № 08.03.02.01.3574 викладено в новій редакції, зокрема:

Пунктом А.3 кредитного договору №08.03.02.01.3574 в новій редакції визначено, що погашення кредиту здійснюється періодичними платежами, в сумі і в строки передбачені Графіком погашення. Останній платіж у сумі 9500 доларів США повинен бути погашений 06 серпня 2012 року.

Згідно з п.5.7. кредитного договору №08.03.02.01.3574 в новій редакції строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даною угодою встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Договір в частині п.4.4 набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позивальником розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних в них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за даного угодою (п.6.1 договору).

28 січня 2009 року AT КБ "Приватбанк" (кредитор) і ОСОБА_1 (поручитель) уклали договір поруки №1 в забезпечення виконання TOB "Науково виробнича фірма "Спецтехсервіс" зобов`язання за кредитним договором №08.03.02.01.3574 від 09 серпня 2007 року. (а.с. 130, том 2).

За п.1 договору поруки №1, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Згідно з п.11 договору поруки №1 цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з п.12 договору поруки №1 сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 років.

Суд першої інстанції вказав, що починаючи з 07 серпня 2017 року порука ОСОБА_1 за виконання TOB НВФ «Спецтехсервіс» зобов`язань перед AT КБ «Приватбанк», була припинена, в зв`язку з чим дійшов висновку про необґрунтованість заявлених грошових вимог до боржника в розмірі 24 808 892,05 грн та відхилив їх.

Водночас суд визнав вимоги AT КБ "ПриватБанк" у сумі 681 764, 48 дол. США (107 385,18 дол.США борг по кредиту, 482 023,39 дол.США борг по процентам, 92 355,91 дол.США пеня), що еквівалентно 18 253 834,89 грн та 1765,20 грн судового збору, всього 18 255 600,10 грн. При цьому суд урахував рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року у справі №202/21563/13-ц, яке набрало законної сили, і часткове погашення стягнених сум заборгованості.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про неправомірність заявлених грошових вимог до боржника в сумі 24 808 892,05 грн (за договором поруки №2) і в сумі 24 808 892,05 грн (за договором поруки №1) та відсутність законних підстав для визнання цих грошових вимог. Разом з тим вважає необхідним зазначити наступне:

За умовами кредитних договорів №08.03.02.01.3575 (забезпечений порукою за договором поруки №2) і №08.03.02.01.3574 (забезпечений порукою за договором поруки №1) останній платіж повинен бути погашений 06 серпня 2012 року. Відтак, у силу приписів частини четвертої статті 559 ЦК України (в чинній на той час редакції) AT КБ "ПриватБанк" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання повинне було пред`явити вимоги до поручителя ОСОБА_1 .

У справі відсутні докази пред`явлення AT КБ "ПриватБанк" вимоги до поручителя ОСОБА_1 за договором поруки №2.

За умовами кредитного договору № 08.03.02.01.3575 останній платіж повинен бути погашений 06 серпня 2012 року.

Відтак, у силу приписів частини четвертої статті 559 ЦК України (в чинній на той час редакції) AT КБ "ПриватБанк" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання повинне було пред`явити вимоги за договором поруки №2 до поручителя ОСОБА_1 . Проте такі докази у справі відсутні.

Отож, з урахуванням наведених вище умов кредитного договору і договору поруки №2, приписів частини четвертої статті 559 ЦК України (в чинній на той час редакції) та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України, закінчення строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки. При цьому строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Таким чином, порука ОСОБА_1 щодо забезпечення виконання TOB "АВІДІ" зобов`язань за кредитним договором №08.03.02.01.3575 повністю припинилася 07 січня 2013 року. Заява з кредиторськими вимогами до боржника подана у серпні 2021 року.

Помилкове зазначення судом першої інстанції дати припинення поруки (07 серпня 2017 року) не вплинуло на правильність висновків про відмову у визнанні вимог саме з підстав припинення поруки.

Щодо договору поруки №1. У жовтні 2011 року ПAT КБ "ПриватБанк" звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до TOB "Науково виробнича фірма "Спецтехсервіс", ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості.

Ухвалене заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було скасовано і при новому розгляді справи ПAT КБ "ПриватБанк" подало уточнену позовну заяву щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №08.03.02.01.3574 станом на 13 травня 2014 року.

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 27 січня 2015 pоку у справі №202/21563/13-ц задовольнив позов AT КБ "ПриватБанк" - стягнув солідарно з TOB "Науково виробнича фірма "Спецтехсервіс" і ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №08.03.02.01.3574 від 09 серпня 2007 року в розмірі 1 081 531,42 доларів США (288 266,69 дол. США заборгованість за кредитом; 482 023,39 дол. США заборгованість по процентам; 218 885,43 дол. США заборгованість по комісії, 92 355,91 дол. США пені) та 1765,20 грн судового збору.

Суд першої інстанції урахував рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року у справі №202/21563/13-ц, яке набрало законної сили, і часткове погашення стягнених сум заборгованості та визнав вимоги AT КБ "ПриватБанк" у сумі 681 764, 48 дол. США (107 385,18 дол.США борг по кредиту, 482 023,39 дол. США борг по процентам, 92 355,91 дол.США пеня), що еквівалентно 18 253 834,89 грн та 1765,20 грн судового збору, всього 18 255 600,10 грн.

Суд відмовив у визнанні решти вимог за договором поруки № 1, оскільки відповідно до умов договору поруки № 1 починаючи з 07 серпня 2017 року порука ОСОБА_1 за виконання TOB НВФ «Спецтехсервіс» зобов`язань перед AT КБ «Приватбанк», які не були предметом спору у справі №202/21563/13-ц, була припинена, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених грошових вимог до боржника в розмірі 24 808 892,05 грн.

Так, з розрахунку грошових вимог за договором поруки №1 видно, що окрім визнаних судом у справі №202/21563/13-ц і частково сплачених сум, AT КБ "ПриватБанк" просить визнати пеню (1 018 866,63 дол. США - 92 355,91 дол.США = 926 510,72 дол. США) що нарахована на присуджену до стягнення заборгованість по кредиту і процентах станом 07 квітня 2021 року - до дати відкриття провадження у цій справі про неплатоспроможність. Проте, на присуджені до стягнення суми, штрафні санкції не нараховуються.

Отже, ураховуючи наведені обставини справи, приписи закону і правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції правомірно відмовив у визнанні частини заявлених AT КБ "ПриватБанк" грошових вимог за кредитним договором №08.03.02.01.3618 і договором поруки № 1 та у визнанні грошових вимог за договором поруки № 2. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, про що вказано вище.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала Господарського суду Чернівецької області від 17 листопада 2021 року у справі №926/950-б/21 постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» суд залишає без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 17 листопада 2021 року у справі №926/950-б/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 02 липня 2022 року.

Головуюча суддяВ.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

СуддяБ.Д. Плотніцький