Рішення

від 22.06.2022 по справі 910/11486/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2022Справа №910/11486/21

За позовомФізичної особи-підприємця Соколова Володимира КостянтиновичадоНаціонального університету фізичного виховання і спорту Українипростягнення 65 471,99 грн. Суддя Бойко Р.В. Секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:Даценко Ю.І.від відповідача:Рішко Н.І.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2021 року Фізична особа-підприємець Соколов Володимир Костянтинович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного про стягнення 65 471,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець Соколов Володимир Костянтинович вказує, що ним у вересні 2020 року на виконання своїх зобов`язань за договором №161 від 07.09.2020 та договором №162 від 07.09.2021 було поставлено Олімпійському коледжу імені Івана Піддубного товар загальною вартістю 59 800,00 грн., в той час як останній свого обов`язку з оплати такого товару не виконав, у зв`язку з чим у нього виникнула заборгованість.

Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного пені в розмірі 5 671,99 грн., нарахованої за прострочення ним своїх грошових зобов`язань з 23.10.2020 по 12.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 відкрито провадження у справі №910/11486/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); залучено до участі у розгляді даної справи в якості відповідача Національний університет фізичного виховання і спорту України, як правонаступника Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

02.11.2021 засобами поштового зв`язку від Національного університету фізичного виховання і спорту України надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що товар зазначений у спірних видаткових накладних, на підстав договору №161 від 07.09.2020 та договору №162 від 07.09.2021, не було поставлено відповідачу та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів постачання Фізичною особою-підприємцем Соколовим Володимиром Костянтиновичем спірного товару. Разом із відзивом на позов від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 призначено у справі №910/11486/21 судове засідання на 19.11.2021; запропоновано Національному університету фізичного виховання і спорту України надати обґрунтування поважності пропуску строку на подання відзиву на позов у строк - до початку засідання, призначеного на 19.11.2021.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 за власною ініціативою продовжено відповідачу строк на подачу відзиву на позов; задоволено клопотання позивача та відкладено судове засідання на 09.12.2021.

07.12.2021 засобами електронного зв`язку від Фізичної особи-підприємця Соколова Володимира Костянтиновича надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що спірний товар - ліжка та матраци перевозились відповідачу та розвантажувались - ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Також факт відвантаження товару можна перевірити записами із книги обліку відвідувачів коледжу, який здійснюється на прохідній. До відповіді на відзив позивачем долучено докази електронного листування між сторонами. Також позивачем було подано до суду заяву про виклик в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також працівників відповідача (охоронця, завхоза, контактної особи).

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 13.01.2022.

В судовому засіданні 13.01.2022 представником Національного університету фізичного виховання і спорту України було подано пояснення, в яких відповідач зазначає, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису покупця (замовника), а відтак вказані накладні не можуть бути доказами факту поставки товару. Також відповідач звертає увагу суду, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не являються працівниками та не перебували у трудових відносинах з Олімпійським коледжем імені Івана Піддубного, а подані ними пояснення не відповідають вимогам до заяв свідків. Щодо електронного листування між позивачем та агентом з постачання Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного ОСОБА_3, то відповідач зазначає, що дана переписка підтверджує намір укладення договору, проте жодним чином не підтверджує факт постачання товару, в той час як сторони не передбачали у договорі можливості електронного листування, а таке листування не є електронними документами.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 долучено пояснення подані відповідачем до матеріалів справи; вирішено здійснювати розгляд справи №910/11486/21 за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу строк для надання пояснень - до наступного засідання; призначено у справі підготовче засідання на 27.01.2022; запропоновано позивачу взяти участь в засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 задоволено клопотання сторін про відкладення засідання; відкладено підготовче засідання на 24.02.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Бойка Р.В. 24.02.2022 у відпустці, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 підготовче засідання у справі №910/11486/21 призначено на 01.03.2022.

18.02.2022 через відділ діловодства суду від ОСОБА_2 надійшли нотаріально засвідчені письмові пояснення свідка.

Судове засідання, призначене на 01.03.2022, не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 призначено підготовче засідання на 02.06.2022.

26.05.2022 засобами електронного зв`язку від Фізичної особи-підприємця Соколова Володимира Костянтиновича надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач вказує, що сторони не позбавлені можливості доводити факт постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. При цьому, позивач посилається як на докази поставки товару, зокрема, на наданий відповідачем гарантійний лист та ігнорування надісланої Фізичною особою-підприємцем Соколовим Володимиром Костянтиновичем претензії щодо оплати поставленого товару.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 прийнято заяву свідка до розгляду та вирішено викликати свідка на стадії розгляду справи по суті; закрито підготовче провадження у справі; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи по суті на 23.06.2022; викликано в наступне судове засідання ОСОБА_2 , в якості свідка; зобов`язано позивача забезпечити явку свідка в наступне засідання.

В судове засідання, призначене на 23.06.2022, з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 23.06.2022 заслухано в якості свідка ОСОБА_2 , а також в порядку дослідження доказів здійснено телефонний дзвінок особі, з якою позивач здійснював комунікацію шодо поставки спірного товару як з агентом з постачання Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного - ОСОБА_3.

У судовому засіданні 23.06.2022 судом було завершено розгляд справи №910/11486/21 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Соколовим Володимиром Костянтиновичем (постачальник) та Олімпійським коледжем імені Івана Піддубного, правонаступником якого є Національний університет фізичного виховання і спорту України, (замовник) укладено договір №161 (надалі - Договір №161), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність замовника ліжка та матраци за кодом ДК021:2015 - 39140000-8 "Меблі для дому" згідно специфікації Додаток №1, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Сума цього договору складається із суми вартості товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору, вказаних у специфікаціях і видаткових накладних та становить 29 800,00 грн. без ПДВ (п. 2.1 Договору №161).

Пунктом 3.1 Договору №161 передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань в безготівковій формі згідно наданих постачальником видаткових накладних протягом 30 днів з моменту підписання видаткових накладних з обох сторін.

У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 3.2 Договору №161).

У пункті 4.1 Договору №161 вказано, що поставка товару здійснюється постачальником за заявками замовника протягом 2 календарних днів на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) - місце поставки - склад замовника, розташований за адресою: 02156, м. Київ, вул. Матеюка, 4.

Разом з товаром постачальник повинен передати замовнику бухгалтерські документи та відповідні сертифікати якості на товар, що поставляється (п. 4.2 Договору №161).

Пунктом 7.2 Договору №161 передбачено, що за несвоєчасну оплату за даним договором замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє замовника від сплати основної суми заборгованості. Крім випадку, передбаченого пунктом 3.2 цього договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 (п. 9.1 Договору №161).

Згідно специфікації до Договору №161 постачальник зобов`язався передати замовнику двоярусні ліжка релакс-дуо 90х200 (білі) у кількості 10 одиниць вартістю 2 980,00 грн. за одиницю.

Також 07.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Соколовим Володимиром Костянтиновичем (постачальник) та Олімпійським коледжем імені Івана Піддубного, правонаступником якого є Національний університет фізичного виховання і спорту України, (замовник) укладено договір №162 (надалі - Договір №162), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність замовника ліжка та матраци за кодом ДК021:2015 - 39520000-3 "Готові текстильні вироби" згідно специфікації Додаток №1, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Сума цього договору складається із суми вартості товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору, вказаних у специфікаціях і видаткових накладних та становить 30 000,00 грн. без ПДВ (п. 2.1 Договору №162).

Пунктом 3.1 Договору №162 передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань в безготівковій формі згідно наданих постачальником видаткових накладних протягом 30 днів з моменту підписання видаткових накладних з обох сторін.

У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 3.2 Договору №162).

У пункті 4.1 Договору №162 вказано, що поставка товару здійснюється постачальником за заявками замовника протягом 2 календарних днів на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) - місце поставки - склад замовника, розташований за адресою: 02156, м. Київ, вул. Матеюка, 4.

Разом з товаром постачальник повинен передати замовнику бухгалтерські документи та відповідні сертифікати якості на товар, що поставляється (п. 4.2 Договору №162).

Пунктом 7.2 Договору №162 передбачено, що за несвоєчасну оплату за даним договором замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє замовника від сплати основної суми заборгованості. Крім випадку, передбаченого пунктом 3.2 цього договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 (п. 9.1 Договору №162).

Згідно специфікації до Договору №162 постачальник зобов`язався передати замовнику матраци ComFort зима-літо 90х200 у кількості 20 одиниць вартістю 1 500,00 грн. за одиницю.

Укладені сторонами Договори №161 та №162 є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказані Договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач стверджує, що ним на підставі спірних Договорів 23.09.2020 було поставлено відповідачу двоярусні ліжка релакс-дуо 90х200 (білі) у кількості 10 одиниць загальною вартістю 29 800,00 грн. та матраци ComFort зима-літо 90х200 у кількості 20 одиниць загальною вартістю 30 000,00 грн., а також передано замовнику видаткові накладні №456 від 23.09.2020 та №455 від 23.09.2020. Однак відповідач не повернув Фізичній особі-підприємцю Соколову Володимиру Костянтиновичу підписані зі своєї сторони примірники видаткових накладних та не оплатив поставлений товар, у зв`язку з чим у Національного університету фізичного виховання і спорту України, як правонаступника Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, виник борг у загальному розмірі 59 800,00 грн. та наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 5 671,99 грн.

В свою чергу, відповідач заперечує факт постачання спірного товару Олімпійському коледжу імені Івана Піддубного та звертає увагу суду на відсутність належних доказів постачання товару - підписаних сторонами видаткових накладних.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Дослідивши надані позивачем видаткові накладні, суд встановив, що ці видаткові накладні не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису покупця (замовника за Договорами), з огляду на що ці видаткові накладні не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки товару.

Разом з цим Верховний Суд у постановах від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства. У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, застосовує стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що мав місце факт постачання товару позивачем за Договорами відповідачу з огляду на наступне.

По-перше, судом враховано, що спірні Договори були укладені 07.09.2020 та згідно п. 4.1 цих договорів позивач повинен був поставити спірний товар після одержання заявки Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного. Представник відповідача стверджував, що Олімпійським коледжем імені Івана Піддубного не направлялось заявок на постачання товару Фізичній особі-підприємцю Соколову Володимиру Костянтиновичу та відповідно товар не поставлявся.

Попри наведене, 22.09.2020 (хоч це і не передбачено умовами Договорів) Олімпійським коледжем імені Івана Піддубного було надано Фізичній особі-підприємцю Соколову Володимиру Костянтиновичу гарантійний лист (вих. №474), в якому Олімпійський коледж імені Івана Піддубного просив ФОП Соколова В.К. поставити двоярусні ліжка (10 шт.) та матраци до них (20 шт.) на загальну суму 59 800,00 грн. і гарантував Соколову В.К. сплату коштів за поставлений товар відповідно до умов договорів №161, №162 від 07.09.2020.

Представник відповідача не зміг надати жодних обґрунтованих пояснень необхідності (доцільності) надання Олімпійським коледжем імені Івана Піддубного даного гарантійного листа за один день до дати, в яку за твердженнями позивача ним було здійснено поставку товару відповідачу, з огляду на доводи відповідача про ненадання замовником заявок на постачання товару та відповідно не здійснення постачальником поставки товару.

По-друге, свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що ним було здійснено перевезення спірного товару від ФОП Соколова В.К. до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного. При цьому, свідок вказав, що його автомобіль був завантажений за адресою: АДРЕСА_1 , та ним перевезено ліжка та матраци до гуртожитків Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, де останні були розвантажені з його автомобіля студентами в присутності охоронця та жінки. Також свідок підтвердив, що координувала місце куди треба (під який корпус) привезти ліжка дівчина на ім`я Юля та він разом із товаром передав жінці документи від ФОП Соколова В.К.

Судом враховано, що свідок ОСОБА_2 не пам`ятає коли саме він здійснив відповідне перевезення товару та вказав, що нібито наведені обставини мали місце навесні рік чи два назад, проте такі пояснення свідка не викликають у суду сумнівів у правдивості повідомлених обставин з огляду на те, що свідок здійснює різні перевезення систематично, тому суд припускає складність пригадати конкретний проміжок часу (з якого минуло майже три роки станом на дату допиту свідка), а також враховуючи, що погодні умови восени та на весні є досить схожими. Навпроти, у суду б виникли обґрунтовані сумніви якиби свідок точно і достеменно повідомив би дату та час поставки товару по спливу майже трьох років з відповідних подій.

Крім того, у суду відсутні підстави для обґрунтованих сумнівів щодо правдивості наданих свідком пояснень з тих підстав, що ОСОБА_2 час від часу на підставі усних домовленостей здійснює перевезення товарів на замовлення ФОП Соколова В.К., оскільки вчинення кримінально караного діяння з надання неправдивих свідчень в інтересах особи, з якою час від часу маєш господарські правовідносини, не є достатньо аргументованим, в той час як повідомленні свідком обставини підтверджуються і іншими доказами.

По-третє, до матеріалів справи позивачем було долучено електронне листування із ОСОБА_3, яка у листах підписувалась як агент з постачання Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного.

Так, 03.09.2020 о 12:42 год. від ОСОБА_3 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу на електронну адресу info@bibu.com.ua надійшов лист, в якому ОСОБА_3 просила виставити рахунок на 10 двоярусних ліжок релакс-дуо та 20 матраців ComFort зима-літо.

Потім у листі, який надійшов позивачу 03.09.2020 о 15:00 год., ОСОБА_3 направила договір для підписання. О 15:45 год. 03.09.2020 позивач у листі запитав у ОСОБА_3 куди направляти підписані екземпляри договорів.

О 09:37 год. 04.09.2020 ОСОБА_3 повідомила, що відправка підписаних екземплярів документів має бути здійснена на відділення ТОВ "Нова Пошта" №97 у місті Києві та вказала свій мобільний номер.

07.09.2020 о 12:16 год. ОСОБА_3 направила позивачу лист, до якого було прикріплено два документи з назвою "Договір матраси" та "Договір ліжка".

07.10.2020 ОСОБА_3 направила позивачу лист, в якому посилаючись на зміну підписанта у Олімпійському коледжі імені Івана Піддубного та вимоги казначейства для того щоб перечислити кошти, просила позивача перепідписати договори.

Суд під час розгляду даної справи неодноразово ставив питання представнику відповідача з приводу підтвердження чи спростування обставин перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з Олімпійським коледжем імені Івана Піддубного на момент виникнення спірних правовідносин, однак представник відповідача ухильно відповідала, що на даний час ОСОБА_3 не перебуває у трудових відносинах з відповідачем та їй невідомо чи перебувала ОСОБА_3 в трудових відносинах з Олімпійським коледжем імені Івана Піддубного.

У зв`язку з наведеним судом в межах дослідження доказів було здійснено дзвінок на мобільний номер, вказаний у наведених електронних листах як контакт ОСОБА_3 - НОМЕР_1 .

Відповіла на даний дзвінок особа, яка представилась як ОСОБА_4 , та повідомила, що станом на дату укладення спірних договорів із ФОП Соколовим В.К. вона працювала у відділі постачання Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного. Так, дана особа повідомила, що мали відбутися змагання та повинні були приїхати дітки, у зв`язку з чим Олімпійський коледж імені Івана Піддубного в особі попереднього керівника не встигав провести публічну закупівлю ліжок, тому попередній керівник уклав договори з ФОП Соколовим В.К., проте не зареєстрував їх у казначействі. Дані ліжка та матраци були поставлені та використані дітками. При цьому, ОСОБА_3 пояснила, що після постачання спірних ліжок та матраців у Олімпійському коледжі імені Івана Піддубного змінилось керівництво, опечатались рахунки та опечатались печатки, що унеможливило підписання видаткових накладних на спірний товар. В свою чергу, нове керівництво після переоформлення Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного не вбачало підстав для сплати за вказаний товар.

По-четверте, суд у судовому засіданні 23.06.2022 дослідив інформацію на сайті https://prozorro.gov.ua та виявив, що у грудні 2020 року Олімпійський коледж імені Івана Піддубного повторно ініціював закупівлю меблів для дому, при цьому за ціною більшою ніж передбачалось у Договорах №161 та №162. Представник відповідача також не могла пояснити раціональність ініціювання нової закупівлі меблів за вищою ціною та не направлення позивачу заявки на постачання меблів за Договорами №161, №162.

По-п`яте, представник відповідача підтвердила одержання від ФОП Соколова В.К. претензії з приводу неоплати поставленого товару, однак позивач стверджує, що дану претензію відповідачем було проігноровано, в той час як останній не надав доказів надання відповіді на вказану претензію.

В той же час, ігнорування відповідачем претензії позивача щодо неоплати поставленого товару за умови, що між сторонами наявні чинні договори поставки, в той час як відповідач стверджує, що постачання товару не відбулось, не може вважатись добросовісною поведінкою.

По-шосте, судом враховано непослідовність пояснень відповідача з приводу спірних правовідносин. Наприклад, представник відповідача посилалась на безлад в документації попереднього керівництва Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, що унеможливлює встановлення обставин перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з останнім, проте категорично заперечувала можливість непідписання видаткових накладних у зв`язку з такими обставинами. Також представник відповідача фактично на всі питання суду відповідала ухильно (що їй не відомо), проте категорично стверджувала, що поставки товарів не відбулось. В останньому засіданні після дзвінка ОСОБА_3 взагалі почала ставити під сумнів факт укладення спірних договорів.

З огляду на наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази переконливо підтверджують факт постачання позивачем відповідачу 23.09.2020 двоярусних ліжок релакс-дуо 90х200 (білі) у кількості 10 одиниць вартістю 2 980,00 грн. за одиницю та матраців ComFort зима-літо 90х200 у кількості 20 одиниць вартістю 1 500,00 грн. за одиницю.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договорів визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань в безготівковій формі згідно наданих постачальником видаткових накладних протягом 30 днів з моменту підписання видаткових накладних з обох сторін.

У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 3.2 Договору №162).

Аналізуючи наведені пункти Договорів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань.

Згідно ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Приписами ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на наведене вбачається, що умови укладених між сторонами Договорів (п.п. 3.1, 3.2), відповідно до яких відповідач здійснює оплату поставленого позивачем товару за умови надходження до нього бюджетних коштів (наявності бюджетних асигнувань), не є ні визначенням строку/терміну виконання зобов`язання, адже не є подією, яка має неодмінно настати, ні відкладальною обставиною, так як в даному випадку вона стосується лише обов`язків відповідача щодо оплати наданих послуг, а відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України відкладальна обставина має змінювати права та обов`язки сторін.

Крім того, згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати поставленого товару, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що, зазначав, Верховний Суд України в своїй постанові від 15.05.2012 у справі №11/446, а також Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити поставлений йому за Договорами товар протягом 30-ти днів від дати постачання товару (оскільки саме підписанням видаткових накладних сторони мали підтвердити факт поставки товару, проте саме покупець ухилився від підписання видаткових накладних №456 від 23.09.2020 та №455 від 23.09.2020), тобто до 23.10.2020 включно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів сплати позивачу коштів за поставлений товар загальною вартістю 59 800,00 грн. станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у Національного університету фізичного виховання і спорту України наявний перед Фізичною особою-підприємцем Соколовим Володимиром Костянтиновичем борг у розмірі 59 800,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність та розмір боргу Національного університету фізичного виховання і спорту України з оплати поставленого позивачем товару підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Соколова Володимира Костянтиновича підлягають задоволенню.

Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного пені в розмірі 5 671,99 грн., нарахованої за прострочення ним своїх грошових зобов`язань з 23.10.2020 по 12.07.2021.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договорами строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Національний університет фізичного виховання і спорту України не навів обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Договорів №161 та №162 передбачено, що за несвоєчасну оплату за даним договором замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє замовника від сплати основної суми заборгованості. Крім випадку, передбаченого пунктом 3.2 цього договору.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З наведеного пункту Договорів вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка Національного банку України), порядок нарахування пені (від простроченої суми за кожен день прострочення платежу), проте не визначено строку такого нарахування, а відтак строк нарахування пені в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежується піврічним терміном.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного судом періоду, за який є правомірним нарахування пені, - з 24.10.2020 по 23.04.2021, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Національного університету фізичного виховання і спорту України пені у розмірі 3 682,59 грн.

Відмінність між заявленою позивачем до стягнення сумою пені та сумою пені, стягнення якої є правомірним, полягає у тому, що Фізичною особою-підприємцем Соколовим Володимиром Костянтиновичем всупереч ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нараховувалась пеня на заборгованість з оплати товару за період більший ніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати пені з тих підстав, що відсутні бюджетні асигнування, оскільки приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочинів (Договорів) значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, можливість звільнення покупця від відповідальності за порушення строку оплати була обумовлена саме неодержанням бюджетних асигнувань з незалежних від нього обставин. Натомість у даному випадку відповідач не вчинив необхідних дій для одержання бюджетних асигнувань, а відтак прострочення оплати сталось саме з його вини.

Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Соколова Володимира Костянтиновича підлягають частковому задоволенню, а з Національного університету фізичного виховання і спорту України підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 59 800,00 грн. та пеня у розмірі 3 682,59 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 79, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Соколова Володимира Костянтиновича задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного університету фізичного виховання і спорту України (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1; ідентифікаційний код 02928433) на користь Фізичної особи-підприємця Соколова Володимира Костянтиновича (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) суму основного боргу у розмірі 59 800 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 682 (три тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 59 коп. та судовий збір у розмірі 2 201 (дві тисячі двісті одну) грн. 02 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 04.07.2022.

Суддя Р.В. Бойко