Постанова

від 29.06.2022 по справі 756/3308/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/3308/19 Головуючий 1 інстанція- Жук М.В.

Провадження № 22-ц/824/2928/2022 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 червня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 29 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Експо Планбуд» про стягнення заборгованості за договором надання безповоротної фінансової допомоги,-

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувсядо суду із вказаним позовом,який мотивував тим, що 09 лютого 2018 року між ним, ТОВ «УЛФ-Фінанс» та ТОВ «Експо Планбуд» було укладено договір № 00010 про надання безповоротної фінансової допомоги відповідно до якого ТОВ «УЛФ-Фінанс» надає ТОВ «ЕкспоПланбуд» безповоротну фінансову допомогу у розмірі 759528,47 грн. в безготівковій формі. Згідно договору надання фінансової допомоги здійснюється шляхом зарахування грошових коштів у розмірі 759528,47 грн. в безготівковій формі на його розрахунковий рахунок.

Вказував, що відповідач ТОВ «УЛФ-Фінанс» своїх зобов`язань за цим договором не виконав, грошові кошти на його розрахунковий рахунок не перерахував, що у свою чергу свідчить про порушення умов договору та його прав як отримувача грошових коштів. У зв`язку з наведеним просив стягнути на його користь з ТОВ «УЛФ-Фінанс» заборгованість за договором про надання безповоротної фінансової допомоги у розмірі 759528,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 24221,36 грн. та три проценти річних у розмірі 70152,25 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 29 липня 2021 року узадоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Скарга мотивована тим, що суд не дослідив та не дав оцінки ряду доказів, зокрема укладеному між ним та ТОВ «Експо Планбуд» договору позики № 05-01 від 17 січня 2018 року, за яким він зобов`язався надати товариству позику у розмірі 800000 грн., що свідчить

- 2 -

про подвійне отримання товариством коштів від ТОВ «УЛФ-Фінанс» та від нього. Суд не надав оцінки листуванню 2-х товариств між собою, яке підтверджує повернення ТОВ «Експо Планбуд» коштів ТОВ «УЛФ-Фінанс» у розмірі 19172,60 грн., що свідчить про порушення прав ТОВ «Експо Планбуд». Суд не врахував, що на виконання умов договору № 00010 від 09 лютого 2018 року ТОВ «УЛФ-Фінанс» помилково перерахувало кошти у розмірі 759528,47 грн. не на його розрахунковий рахунок, а на рахунок ТОВ «Експо Планбуд», яке у свою чергу за договором позики № 05-01 від 17 січня 2018 року було його боржником, обидва договори підлягають оцінці у їх сукупності. Судом не враховано обставини, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 07 листопада 2019 року у справі № 911/972/19, де суд вказав, що договір реальний і підлягає виконанню сторонами. Вказує, що ТОВ «УЛФ-Фінанс» не має наміру виконувати договір № 00010 від 09 лютого 2018 року і звертається до судів із численими позовами, щодо визнання цього договору недійсним (нікчемним), неукладеним чи фіктивним, що призвело зупинення розгляду і до порушення розумних строків розгляду справи, передбачених ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики ЄСПЛ.. Вважає, що судом порушено принцип рівності прав та обов`язків учасників судового процесу, оскільки суд лояльно ставився до поведінки відповідача, представник якого зловживав процесуальними правами, не з`являючись в судові засідання, або з`являючись і залишаючи їх.

Відповідач ТОВ «УЛФ-Фінанс» подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Речицька Я.О. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києва як незаконне.

Представник відповідача ТОВ «УЛФ-Фінанс» Костенко Є.А. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Третя особа належно повідомлена про розгляд справи, що стверджується направленою згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на її електронну адресу судовою повісткою і повідомленням про її доставлення, до суду не з`явилася, причин неявки не повідомила, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 759528,47 грн.

При цьому суд виходив з того, що за змістом укладеного між сторонами договору про надання безповоротної фінансової допомоги № 00010 від 09 лютого 2018 року кінцевим набувачем коштів від ТОВ «УЛФ-Фінанс» у розмірі 759528,47 грн. є ТОВ «Експо Планбуд», на розрахунковий рахунок якого 20 лютого 2018 року ТОВ «УЛФ-Фінанс» перервахувало вказану грошову суму, що свідчить про належне виконання ТОВ «УЛФ-Фінанс» умов договору.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому

- 3 -

одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України (ч.2 ст. 509 ЦК України), якими в тому числі є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, а його зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.627,628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За змістом п.6 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є добросовісність учасників цивільних правовідносин.

Відповідно до п.14.1.257. ст.14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Судом першої інстанції встановлено, що 09лютого 2018 року між ТОВ «УЛФ-Фінанс», ТОВ «Експо Планбуд» та ОСОБА_1 укладено договір № 00010 про надання безповоротної фінансової допомоги, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у зв`язку із настанням страхового випадку, а саме втратою транспортного засобу, який є предметом лізингу за договором фінансового лізингу № 263-01/06/17-В від 02 червня 2017 року, ТОВ «УЛФ-Фінанс» надає ТОВ «Експо Планбуд» безповоротну фінансову допомогу, а саме передає у власність ТОВ «Експо Планбуд» грошові кошти у визначеному у п.2.1 даного договору розмірі.

У п.2.1 цього договору визначено, що розмір фінансової допомоги за цим договором становить 759528,47 грн.

У пунктах 3.2 та 3.3 цього договору визначено, що за дорученням ТОВ «Експо Планбуд» та погодженням ОСОБА_1 фінансова допомога передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування ТОВ «УЛФ-Фінанс» відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 вказаний в даному договорі. Фінансова допомога вважається переданою ТОВ «Експо Планбуд» в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 .

Згідно п.5.2 цього договору визначено, що його дія закінчується в момент зарахування грошових коштів, визначених в п. 2.1 договору, на розрахунковий рахунок ОСОБА_1

- 4 -

Також, судом встановлено, що ТОВ «УЛФ-Фінанс» договір виконало, зокрема платіжним дорученням № 8566 від 20 лютого 2018 року ТОВ «УЛФ-Фінанс» перерахувало ТОВ «Експо Планбуд» 759528,47 грн. з призначенням платежу: фінансова безповоротна допомога згідно договору № 00010 від 09 лютого 2018 року.

За таких обставин суд вірно відмовив у задоволенні позову з огляду на належне виконання ТОВ «УЛФ-Фінанс» умов договору.

Також, при прийнятті рішення судом вірно з урахуванням положень ч. 2 ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, враховано постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 травня 2020 року у справі № 911/972/19, якою скасовано рішення Госпордарського суду Київської області від 24 вересня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким у позові ТОВ «УЛФ-Фінанс» до ТОВ «Експо Планбуд» про стягнення безпідставно отриманих коштів за договором про безповоротну фінансову допомогу № 00010 від 09 лютого 2018 року, трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовлено.

Вказаним рішенням господарського суду установлено, що перерахування ТОВ «УЛФ-Фінанс» за договором № 00010 грошових коштів у розмірі 759528,47 грн. не на банківський рахунок ОСОБА_1 , а на рахунок ТОВ «Експо Планбуд», не свідчить про їх безпідставне отримання останнім, оскільки за умовами договору безповоротна фінансова допомога надавалася саме ТОВ «Експо Планбуд» (п. 1.1. договору) і перерахування коштів цьому товариству, а не ОСОБА_1 не можна вважати неналежним виконанням договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив та не дав оцінки ряду доказів, зокрема укладеному між ним та ТОВ «Експо Планбуд» договору позики № 05-01 від 17 січня 2018 року, за яким він зобов`язався надати товариству позику у розмірі 800000 грн., що свідчить про подвійне отримання товариством коштів від ТОВ «УЛФ-Фінанс» та від нього колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

Договір позики № 05-01, укладений 17 січня 2018 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Експо Планбуд», не стосується і не має ніякого відношення до договору № 00010 про надання безповоротної фінансової допомоги від 09 лютого 2018 року, у якому договір позики не згадується, не пов`язується із його укладанням і позикою не обумовлюється виникнення у сторін прав та обов`язків за договором № 00010.

Намагання скаржнника пов`язати ці два договори та надати власне тллумачення спірних правовідносин є недоречним і безпідставним.

Це ж стосується посилань скаржника на листування 2-х товариств між собою, яке на думку скаржника підтверджує повернення ТОВ «Експо Планбуд» коштів ТОВ «УЛФ-Фінанс» у розмірі 19172,60 грн., що свідчить про порушення прав ТОВ «Експо Планбуд».

По-перше, позивач не є представником ТОВ «Експо Планбуд», вказана особа є самостійною юридичною особю та учасником справи і у випадку порушення прав товариство вправі звернутися із відповідною вимогою на їх захист.

По-друге, апеляційний суд звертає увагу, що кошти у розмірі 19172,60 грн. є судовими витратами, стягнутими постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 травня 2020 року у справі № 911/972/19 з ТОВ «УЛФ-Фінанс» на користь ТОВ «Експо Планбуд». Рішення господарського суду набрало законної сили і підлягає виконанню, а відтак сплата судових витрат, визначених судовим рішенням, ніяким чином не стосується договірних відносин сторін і не пов`язана з їх виконанням.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував помилкове перерахування ТОВ «УЛФ-Фінанс» коштів у розмірі 759528,47 грн. не на розрахунковий рахунок позивача, а на рахунок ТОВ «Експо Планбуд», яке у свою чергу за договором позики № 05-01 від 17 січня 2018 року було його боржником і необхідність оцінки обох договорів у їх сукупності необгрунтовані.

- 5 -

Як вище вказувалося договір позики № 05-01 від 17 січня 2018 рокута договір про безповоротну фінансову допомогу № 00010 від 09 лютого 2018 року є окремими договорами з різним предметом і різним складом учасників і між собою не пов`язані.

Щодо помилковості перерахування коштів, то даним обставинам вже дана оцінка у постанові Північного апеляційного господарського суду від 28 травня 2020 року у справі № 911/972/19, предметом спору у якій було стягнення на користь ТОВ «УЛФ-Фінанс» безпідставно отриманих коштів ТОВ «Експо Планбуд». При розгляді цієї справи господарським судом встановлено, що за умовами договору отримувачем безповоротної фінансово допомоги є саме ТОВ «Експо Планбуд» (п. 1.1. договору) і перерахування коштів цьому товариству, а не ОСОБА_1 як вказано у договорі не можна вважати неналежним виконанням договору.

При цьому посилання скаржника на неврахування судом обставин, встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 07 листопада 2019 року (дата постанови вказана у скарзі помилково дійсна дата ухваленої постанови 28 травня 2020 року), помилкові, бо суд першої інстанції врахував зміст даної постанови релевантно.

Наведений позивачем в апеляційній скарзі фрагмент постанови де господарський суд вказав, що договір № 00010 від 09 лютого 2018 року реальний і підлягає виконанню сторонами вирваний скаржником з контексту рішення. В даній постанові він вжитий у розумінні, що кошти мають бути перераховані ТОВ «УЛФ-Фінанс» на користь ТОВ «Експо Планбуд», що виключає безпідставність їх отримання, а не необхідність перерахування їх ОСОБА_1 , як помилково вважає останнній.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «УЛФ-Фінанс» не має наміру виконувати договір № 00010 від 09 лютого 2018 року і звертається до судів із численими позовами, щодо визнання цього договору недійсним (нікчемним), неукладеним чи фіктивним, що призвело зупинення розгляду і до порушення розумних строків розгляду справи, передбачених ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики ЄСПЛ не спростовують висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відхиляючи дані доводи апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Це ж стосується аргументів апеляційної скарги про порушенння судом принципу рівності прав та обов`язків учасників судового процесу, оскільки суд лояльно ставився до поведінки відповідача, представник якого зловживав процесуальними правами, не з`являючись в судові засідання, або з`являючись і залишаючи їх, які не спростовують висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

При цьому рівність учасників судом не порушена, оскільки усім сторонам була надана рівна можливість надати суду докази та довести їх переконливість перед судом.

Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві на апеляційну скаргу, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6

- 6 -

Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 29 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: