Постанова

від 28.06.2022 по справі 347/2528/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/2528/21

Провадження № 22-ц/4808/645/22

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

секретаря Шандалович В.В.,

з участю: представників відповідача: директора Косівського ліцею ім. І. Пелипейка та адвоката Лазоришина І.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку справу за позовом ОСОБА_1 до Косівського ліцею ім. І. Пелипейка Косівської міської ради Івано-Франківської області про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Косівського ліцею ім.І.Пелипейка Косівської міської ради на рішення Косівського районного суду, ухвалене головуючою суддею Крилюк М.І. 15 березня 2022 року,

в с т а н о в и в:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Косіського ліцею імені Ігоря Пелипейка Косівської міської ради про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01.09.2009 він, позивач, працює у даному навчальному закладі на посаді вчителя інформатики та за сумісництвом на посаді «інженера-електроніка». 05.11.2021 директором закладу видано наказ №81-к, яким позивача відсторонено від роботи, починаючи із 08.11.2021 у зв`язку із відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 чи не наданням медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації. Крім того, на період відсторонення від роботи йому припинено виплату заробітної плати та сплату за нього єдиного страхового внеску. Вказаний наказ вважає незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог Конституції України, КЗпП України, інших нормативно-правових актів, що призвело до порушення його основоположних і фундаментальних прав і свобод. ОСОБА_1 вказав, що МОЗ України затвердив перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням наказом №2153 від 04.10.2021. У пункті 4 згаданого Наказу зазначено, що він набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування. Таким днем, на думку позивача, є 08.11.2021, а тому ОСОБА_1 вважає, що на момент прийняття наказу про його відсторонення відповідачем, фактично ще не існувало жодних правовових підстав для прийняття такого наказу. Зважаючи на вказане, просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Косівського районного суду від 15 березня 2022 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Косівського ліцею імені Ігоря Пелипейка Косівської міської ради В. Барчук №81-к від 05.11.2021 в частині відсторонення з 08.11.2021 від роботи ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі у Косівському ліцеї імені Ігоря Пелипейка Косівської міської ради на посаді вчителя інформатики та (за сумісництвом) на посаді інженера-електроніка з 08.11.2021. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу його відсторонення із 08.11.2021 по час його поновлення на роботі, вирішено питання судових витрат. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, директор Косівського ліцею ім.І.Пелипейка Косівської міської ради подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, посилання суду на поспішність дирекції ліцею у прийнятті оспорюваного наказу чи застосування ним закону, який не вступив в силу на час прийняття такого наказу, не відповідає фактичним обставинам справи. Зауважує, що постановою КМУ від 20.10.2021 №1096 внесено зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 №1236. Вказані зміни вступили в законну силу 26.10.2021 після опублікування в Урядовому кур`єрі №205. А тому наказ відділу освіти Косівської міської ради №96 від 28.10.2021 та наказ №81-к від 05.11.2021 директора ліцею вважає законними і своєчасними. Апелянт зазначає, що 05.11.2021 наказ директора ліцею виданий та оприлюднений з метою надання можливості працівникам до 08.11.2021 пройти вакцинацію та не бути відстороненими від роботи. Крім того, зазначає, що відповідно до ч.1 п.41-6 Постанови КМУ від 20.10.2021 саме на керівника підприємства, установи, організації покладено обов`язок забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень та відсторонення від роботи працівників, які не надали відомості про проходження профщеплень або довідку медичного закладу щодо протипоказань для таких. Апелянт зауважує, що в тексті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не зазначив конкретну суму і за який період слід стягнути з відповідача кошти з огляду на наявність Постанови КМУ про зупинення наказу МОЗ на час військового стану щодо відсторонення від роботи осіб, які не мають відповідної вакцинації. Так, наказом директора ліцею зупинено на час військового стану дію наказу про відсторонення від роботи ОСОБА_2 з 01.03.2022.

Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

У поданому відзиві ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає її необґрунтованою. Позивач зазначив, що Постановою КМУ №1096 від 20.10.2021 внесено зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних та протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covіd-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2». Постанова КМУ №1069 від 20.10.2021 набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 19, який набирає чинності з 08.11.2021. Таким чином, пункт 41-6 (який внесено п.19 вказаних вище змін та який стосується повноважень керівників щодо забезпечення контролю проведення щеплень та відсторонення працівників від роботи) Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 набрав чинності з 08.11.2021. Крім того зазначає, що Наказом МОЗ України №2153 від 04.10.2021 затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Вказаний наказ опублікований 08.10.2021, однак п.4 Наказу визначено, що він набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування, тобто з 08.11.2021. Зважаючи на вказане, ОСОБА_1 вважає, що станом на момент прийняття наказу Відділу освіти Косівської міської ради № 96 від 28.10.2021 «Про відсторонення працівників», так і станом на момент прийняття оскаржуваного наказу директора позивача від 05.11.2021 не існувало правових підстав для прийняття таких наказів. Зауважує, що на момент прийняття оскаржуваного наказу директору закладу не було відомо щодо обставин підтвердження факту проходження чи не проходження відповідачем щеплення проти Covid-19. З огляду на викладене, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В засіданні апеляційного суду директор Косівського ліцею ім. І. Пелипейка, а також представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній. Крім того зазначили, що про обов`язкову вакцинацію працівникам ліцею було відомо задовго до винесення оскаржуваного наказу. Про вказане, зокрема, свідчить скріншот з переписки працівників ліцею, в тому числі з ОСОБА_1 , у «Вайбер». Із змісту згаданого скріншоту вбачається, що ОСОБА_1 не мав бажання проходити вакцинацію. Також вказали, що оскаржуваний наказ від 05.11.2021 був розміщений публічно на сайті ліцею. Крім того, на зборах вчителів ліцею було доведено всім інформацію щодо обов`язкової вакцинації. Таким чином всі вчителі ліцею були проінформовані про обов`язкову вакцинацію, і своєчасно виконали відповідний наказ (крім ОСОБА_1 та ще одного працівника). Більше того, позивач ОСОБА_1 займає також посаду інженера-електроніка і розміщував всі новини, а також згаданий наказ на сайті навчального закладу, а тому, вважає відповідач, ОСОБА_1 не міг не знати про необхідність вакцинації.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечив з огляду на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначив, що 05.11.2021 ніхто не інформував працівників ліцею про обов`язкову вакцинацію. Вказав, що з наказом від 05.11.2021 року його було ознайомлено не в цей день, а 08.11.2021 року. Вважає, що адміністрація ліцею не виконала свого обов`язку щодо інформування його про обов`язкову вакцинацію, та не організувала проходження вакцинації працівниками. Крім того, на його думку, відомості про проходження чи відмову від проходження вакцинації є медичною таємницею, яку він має право не розголошувати, а отже, не повинен був надавати її адміністрації ліцею. Оскільки інформації про не проходження ним вакцинації у адміністрації ліцею станом на 08.11.2021 року не було, то і підстави для відсторонення його від роботи відсутні.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 було винесено 05.11.2021, тобто за три дні до набрання чинності наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153, а тому дійшов висновку, що названий наказ було видано предчасно та без законних підстав, а сам зміст наказу порушує права позивача.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеіралів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює у Косівському ліцеї ім. Ігоря Пелипейка з 01.09.2009 на посаді вчителя інформатики, має спеціальність трудове навчання та основи інформатики, кваліфікацію Магістр. Педагогіка та методика вищої освіти, І категорію, а також працює у цьому закладі за сумісництвом на посаді інженера-електроніка.

Наказом директора Косівського ліцею ім. Ігоря Пелипейка Косівської міської ради №81-к від 05.11.2021 Про відсторонення працівників від роботи ОСОБА_1 відсторонено з 08.11.2021 від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти Covid-19 чи не наданням медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти Covid-19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с. 46-47).

Згідно п.2 вказаного наказу на час відсторонення припинено виплату відстороненим працівникам заробітної плати та сплату за них єдиного страхового внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Строк відсторонення встановлено на період дії карантину або до усунення причин, що його зумовили.

ОСОБА_1 з цим наказом ознайомлений, однак вказав, що з ним не згідний та заперечує його (а.с. 47). Ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом відбулось 05.11.2021 року, ніяких відміток про те, що ознайомлення відбулось пізніше або в день відсторонення матеріали справи не містять.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб, наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153.

Статтею 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлені обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я. Зокрема, згідно з пунктами «а», «б» зазначеної статті громадяни України зобов`язані: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

На виконання статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Міністерство охорони здоров`я України Наказом від 04.10.2021 року №2153 затвердило Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності, до яких належить також Косівський ліцей ім.І.Пелипейка Косівської міської ради.

Цим же Наказом від 04.10.2021 року №2153 передбачено, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

Реєстрація вказаного наказу Міністерством юстиції України свідчить про те, що він відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини.

Так, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (пункт 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731).

Отже, обов`язковій вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з працівників із наведеного в Наказі Міністерства охорони здоров`я України №2153 переліку, не підлягають лише ті працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Станом на 08.11.2021 року на території України діяв карантин, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а тому позивач ОСОБА_1 , як працівник Косівського ліцею ім. І. Пелипейка Косівської міської ради, підлягав обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач щеплення проти гострої респіраторної хвороби Covid-19 не здійснював, ні станом на 08.11.2021, ні в подальшому, відповідного сертифікату роботодавцю не надав. Крім того ОСОБА_1 також не надав і відповідний висновок лікаря про тимчасове чи постійне протипоказання до вакцинації. Цього факту ОСОБА_1 не заперечував в суді, зауважуючи, що це його право, а не обов`язок. Вищевикладене, на думку колегії суддів, свідчить про ухилення (відмову) ОСОБА_1 від проведення передбаченого чинним законодавством України обов`язкового профілактичного щеплення проти Ковід-19. Слід зауважити, що якби ОСОБА_1 діяв сумлінно, він міг й після 08.11.2021 надати адміністрації ліцею необхідні документи щодо вакцинації у стислі строки. Це було б підставою для скасування директором ліцею наказу щодо нього про відсторонення від роботи.

Апеляційний суд зауважує, що саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Пунктом 41-6 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України №1236 керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій зобов`язано забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року №2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від проведення профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Що стосується доводів позивача щодо неповідомлення про необхідність здійснення вакцинації, апеляційний суд зауважує, що про факт ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про відсторонення працівників від роботи свідчить його особистий напис про те, що він з наказом від 05.11.2021 не згідний та заперечує його (а.с. 47). Крім того, перед видачею згаданого наказу інформацію для всіх вчителів про необхідність проходження вакцинації адміністрацією ліцею поширено на сайті ліцею, в групі працівників ліцею по «Вайберу» (а.с.112), також інформацію про це було доведено всім вчителям ліцею, в тому числі ОСОБА_1 , на зборах. Про оголошення відповідного повідомлення на зборах вчителів ліцею, проведених перед виданням оскаржуваного наказу, ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду не заперечив, запропонувавши директору ліцею лише довести факт ознайомлення з такою інформацією його особисто.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про необхідність проходження обов`язкового щеплення.

Відносно тверджень апелянта про незаконність вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України та як наслідок неможливість застосування її положень до спірних правовідносин, то суд зазначає, що дана постанова на момент винесення оскаржуваного наказу та розгляду справи судом, є чинною, а відтак підлягає до застосування на всій території України.

Примушування до вакцинації чинним законодавством України не передбачене, навіть якщо вакцинація проти окремих хвороб є обов`язковою, а тому змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, і з огляду на це чинне законодавство надає право керівникам підприємств, установ, організацій відсторонювати від роботи певних працівників без збереження за ними заробітної плати.

Щодо посилання апелянта про те, що проходження ним вакцинації або про наявність протипоказань до цього є медичною таємницею, то такі колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст.40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» під лікарською таємницею слід розуміти інформацію, яка стала відома медичним працівникам й іншим особам у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина.

Згідно з ст.286 Цивільного кодексу України під лікарською таємницею слід розуміти таємницю про стан здоров`я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.

Сертифікат вакцинації або документ, який підтверджує протипоказання щодо вакцинації не несе лікарської або медичної таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт, а саме: факт вакцинації або наявність протипоказань.

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

Оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№ 28859/11 і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8.

Як вбачається зі змісту оскарженого наказу останній прийнято 05.11.2021, однак ним відсторонено від роботи ОСОБА_1 з 08.11.2021 як працівника, що повинен обов`язково пройти профілактичне щеплення проти COVID-19, та який відмовляється або ухиляється від проведення таких щеплень, крім випадку наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення, про що надано відповідний медичний висновок.

Однак, апеляційний суд аналізуючи часові рамки прийняття даного наказу та відсторонення особи від роботи, зазначає, що винесення такого наказу 05.11.2021 не було передчасним, так як відсторонення відбулося саме з 08.11.2021 року, коли п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 набрав чинності.

З системного аналізу положень Кодексу законів про працю України, Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153 та постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 20.12.2020 (в редакції, станом на 08.11.2021) встановлено, що працівники, визначені Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, можуть бути відсторонені від роботи виключно у разі не проходження обов`язкової вакцинації чи не надання медичного висновку про наявність протипоказань з 08.11.2021.

Суд зазначає, що положення п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України №1236, яким передбачено обов`язок керівників підприємств, установ та організацій відсторонювати від роботи відповідних працівників набрав чинності з 08.11.2021.

З`ясовано, що ОСОБА_1 не надав адміністрації ліцею ні підтвердження про проходження обов`язкової вакцинації, ні документальних доказів наявності у нього протипоказань до цього. Він не виконав вимоги згаданого наказу від 05.11.2021 року ні до 08.11.2021 року, ні пізніше. Це свідчить, на думку колегії суддів, про ухилення від обов`язкової вакцинації.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Наказ про відсторонення виданий у відповідності до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційний хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153 зі змінами, пункту 41-б постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236, є правомірним та не підлягає скасуванню.

А тому наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи є законним та не підлягає скасуванню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про виплату заробітної плати за весь час відсторонення від роботи є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, а тому також задоволенню не підлягають.

Вищезазначеного суд першої інстанції не врахував, дійшовши помилкового висновку про задоволення позову.

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) передбачено, що за пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.

Отже, враховуючи задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені Косівським ліцеєм ім.І.Пелипейка Косівської міської ради Івано-Франківської області у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1488,60 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 268, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Косівського ліцею ім.І.Пелипейка Косівської міської ради задовольнити.

Рішення Косівського районного суду від 15 березня 2022 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Косівського ліцею ім.І.Пелипейка Косівської міської ради Івано-Франківської області про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

Судові витрати, понесені Косівським ліцеєм ім. І. Пелипейка Косівської міської ради Івано-Франківськоїобласті (ЄДРПОУ20552782,вул.Шевченка,43,м.Косів) у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 488 (тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн 60 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 05 липня 2022 року.