Постанова

від 04.07.2022 по справі 500/2489/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2489/21 пров. № А/857/5816/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Смолинця А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі за позовом Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Мостобуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Тернобудсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд-Центр» про визнання протиправними та скасування вимоги і розпорядження,

суддя у І інстанціїМандзій О.П.,

час ухвалення рішення 13 год 14 хв,

місце ухвалення рішенням. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішенняне зазначено,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2021 року Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (далі УЖКГ) звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило:

визнати протиправними дії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області (далі Управління) з проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності УЖКГ за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2020 року, за результатами якої складено акт від 30 березня 2021 року №05-21/3;

визнати протиправною та скасувати вимогу Управління, що міститься у листі від 23 квітня 2021 року №131905- 14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень»;

визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 500/2489/21 позову задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3, 4 вимог Управління, що містяться у листі від 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень». Визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскільки договори на підставі яких виконували підрядні роботи ТОВ «Будівельна компанія Тернобудсервіс» та ТОВ «Тернопіль Мостобуд» не завершились, то висновок відповідача про безпідставну оплату вартості будівельних матеріалів, виробів і конструкцій є передчасним.

При цьому проектні рішення не змінювались, зміни у держані норми не вносились, вихідні дані щодо проектування не змінювались, кошторисна вартість об`єкту не зросла, то повторної експертизи проводити не було необхідності у висновки відповідача у частині відшкодування безпідставної оплати за рахунок коштів місцевого бюджету виконавцям робіт (ТОВ «Техно-Буд-Центр») вартості робіт на сумі 476 250,00 грн є невмотивованими.

Беручи до уваги відсутність чіткого механізму контролю, зарахування коштів до спеціального фонду бюджету, який непідконтрольний УЖКГ, та зазначення в актах обстеження обов`язку сплати відновної вартості, УЖКГ в межах повноважень вжило усіх передбачених законодавством та рішеннями органу місцевого самоврядування заходів контролю і твердження відповідача про їх незабезпечення є безпідставними.

Розмір матеріальної допомоги на оздоровлення, які виплачувались посадовими посадовим особам УЖКГ за розпорядженнями міського голови у розмірі середньомісячної заробітної плати, а не в розмірі посадового окладу за період (вересень-грудень 2018 року, 2019 - 2020 рік) не суперечить приписам статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Решта позовних вимог є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Управлінням, яке просило таке скасувати у частині задоволення позовних вимог УЖКГ та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує таким.

Щодо пункту 1 спірної вимоги від 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2022 «Про усунення виявлених ревізією порушень» зазначає таке.

Включення в акти форми № КБ-2в тільки вартості будівельних матеріалів, виробів і конструкцій без їх укладання або монтажу, завезених на об`єкт будівництва, чинними правилами визначення вартості виконаних будівельних робіт не передбачено. Виходячи із наведеного за рахунок коштів міського бюджету позивачем безпідставно оплачено вартість поставлених, але незмонтованих або неукладених станом на час завершення ревізії матеріалів (обладнання, устаткування) ТОВ «Будівельна компанія «Тернобудсервіс» у сумі 1 628 553,60 грн та ТОВ «Тернопільмостобуд» у сумі 11 496 261,40 грн.

Щодо пункту 3 спірної вимоги скаржник зазначає, що внаслідок несплати фізичними та юридичними особами відновної вартості зелених насаджень до цільового фонду соціально-економічного розвитку Тернопільської міської територіальної громади на загальну суму 1464994,47 грн міському бюджету завдано матеріальної шкоди.

Проведеною ревізією встановлені факти несплати до бюджету відновної вартості зелених насаджень у терміни, що визначені статтею 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та пунктом 11 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року, на загальну суму 1 464 994,47 грн.

Контроль за надходженням та використанням коштів по сплаті за відновлення знесених зелених насаджень покладено виключно на позивача, який самоусунувся від виконання покладено на нього обов`язку.

Судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відсутність контрольних функцій та повноважень у позивача щодо проведення роботи з утримання плати відновної вартості зелених насаджень, оскільки нормативні документи надають право та визначають обов`язок позивача щодо проведення відповідної претензійно-позовної роботи.

Щодо пункту 4 спірної вимоги та розпорядження Управління про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2 зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено врахування у бюджетних запитах коштів на виплату матеріальних допомог на оздоровлення посадовим особам органів місцевого самоврядування у розмірі середньомісячної зарплати.

Посилання суду першої інстанції на частину 3 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», якою визначено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України, є недоречним, оскільки вказану норму визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Листи Мінсоцполітики від 16 жовтня 2009 року №620/13/84-09, від 19 липня 2010 року №671/13-84-10 та від 11 вересня 2013 року №10212/0/14-13/13 мають лише інформаційний характер.

У бюджетних запитах на 2019-2020 роки за КПКВ МБ 1210160 «Керівництво і управління у відповідній сфері у містах» включені недостовірні дані, а саме завищено розрахункову потребу в бюджетних коштах на загальну суму 718 600 грн, з яких за КЕКВ2110 «Оплата праці» на 589 000 грн та за КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» на 129 600 грн.

За встановленим ревізією фактом Управлінням правомірно прийнято розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року №2.

Представник Західного офісу Держаудитслужби у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та відмовити у задоволенні позову УЖКГ у повному обсязі.

Представники УЖКГ, ТОВ «Тернопіль-Мостобуд», ТОВ «Техно-Буд-Центр» підтримали доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечили обґрунтованість апеляційних вимог та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ТОВ «Будівельна компанія Тернобудсервіс» належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано приписами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон № 2939-XIІ).

За правилами статті 1 Закону № 2939-XIІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У відповідності до частини1 статті 2 Закону № 2939-XIІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (частина 2 статті 2 Закону № 2939-XIІ).

Відповідно до приписів пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як передбачено частиною 2 статті 15 Закону № 2939-XIІ, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

На переконання апеляційного суду, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та в разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При цьому аналіз норм Закону № 2939-XIІ та Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 р. № 43, дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і в цій частині вона є обов`язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом направлення вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, в органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Зі змісту пунктів 1, 3, 4 оскаржуваної вимоги, що міститься у листі Управління від 23 квітня 2021 року №131905- 14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень», випливає, що у них викладено висновки органу державного фінансового контролю про виявлення під час ревізії порушення УЖКГ вимог чинного законодавства, що призвело до завдання збитків та визначено розмір цих збитків. Водночас, вимога не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання Департаментом для усунення виявлених порушень.

Разом із тим, законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 820/3534/16 і постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі № 826/2525/15, від 07 лютого 2020 року в справі №803/634/17, від 14 лютого 2020 року в справі № 825/3661/15-а, від 05 березня 2020 року в справі № 810/465/16 від 20 березня 2020 року в справі № 814/380/17 та від 28 квітня 2020 року в справі № 826/8741/16.

Відтак, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення позову УЖКГ у частині визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 4 оскаржуваної вимоги, що міститься у листі Управління від 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень», немає і такі позовні вимоги задоволені судом першої інстанції помилково.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог УЖКГ щодо розпорядження Управління від 26 квітня 2021 року №2 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку УЖКГ UA6682017220344230020000048367, апеляційний суд виходить із такого.

Як свідчать матеріали справи, вказане розпорядження вмотивоване тим, що УЖКГ було порушено вимоги бюджетного законодавства внаслідок включення недостовірних даних до бюджетних запитів на 2019-2020 роки при розрахунку витрат на оплату працівниками матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати.

На переконання апеляційного суду, на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, у цій частині зводиться до оцінки доводів органу державного фінансового контролю про те, що виплати допомоги на оздоровлення працівникам УЖКГ мала здійснюватися за рахунок коштів місцевого бюджету у розмірі посадового окладу відповідно до приписів частини 5 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а не середньомісячної заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції при наданні оцінки доводам апелянта та висновкам, що викладені у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції виходить із такого.

Як передбачено у частині 1 статті 1 Бюджетного кодексу України (далі БК), ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу

Визначення основних термінів, що вживаються у цьому нормативному акті, міститься у статті 2 БК, серед яких:

бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (пункт 1 частини 1 статті 2 БК);

бюджети місцевого самоврядування бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (пункт 2 частини 1 статті 2 БК);

бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (пункт 6 частини 1 статті 2 БК);

бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції до проекту бюджету на плановий бюджетний період з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету (пункт 9 частини 1 статті 2 БК);

бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (пункт 12 частини 1 статті 2 БК);

головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (пункт 12 частини 1 статті 2 БК).

Згідно з приписами частини 1 статті 51 БК керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частини 4 статті 75 БК головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 116 БК порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме включення недостовірних даних до бюджетних пропозицій та бюджетних запитів.

Як встановлено пунктом 2 частини 1 статті 117 БК, за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу, можуть застосовуватися такі заходи впливу, як зупинення операцій з бюджетними коштами.

Частиною 1 статті 120 БК передбачено, що зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми 19 січня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 21 «Про зупинення операцій з бюджетними коштами».

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-III).

Відповідно до частини 1 статті 21 вказаного Закону посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень.

За правилами частини 4 статті 21 Закону № 2493-III джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Частиною 5 статті 21 Закону № 2493-III визначено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

На переконання апеляційного суду, покликання суду першої інстанції на приписи частини 3 статті 21 Закону № 2493-III та частини 1 статті 13 Закону України «Про оплату праці» якими передбачено визначення умов оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, Кабінетом Міністрів України є безпідставними з огляду на визнання таких норм неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Водночас апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, надані листами Мінсоцполітики від 16 жовтня 2009 року №620/13/84-09, від 19 липня 2010 року №671/13-84-10, від 11 вересня 2013 року №10212/0/14-13/13 роз`яснення не встановлюють норм права і мають лише інформаційний характер.

У відповідності до положень статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З урахуванням того, що у частині 5 статті 21 Закону № 2493-III чітко передбачено виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про безпідставне врахування судом першої інстанції при вирішення спору приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року № 268, як правового акту нижчої юридичної сили.

Водночас апеляційний суд зазначає, що позивачем не оспорюється право відповідача застосовувати такий захід впливу, як зупинення операцій з бюджетними коштами, а також дотримання ним відповідної процедури.

Відтак, з урахуванням наведених правових норм та встановлених судом фактичних обставин, які учасниками справи визнаються, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог УЖКГ про визнання протиправним і скасування розпорядження Управління про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2, а отже помилковість їх задоволення судом першої інстанції.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення частини позову. Відтак, рішення суду першої інстанції у цій частині слід скасувати та у задоволенні відповідних позовних вимог УЖКГ відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 500/2489/21 у частині задоволення позовних вимог Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 4 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що міститься в листі 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень» та про визнання протиправним і скасування розпорядження Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2.

Ухвалити у цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 4 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що міститься в листі 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень», та про визнання протиправним і скасування розпорядження Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2 відмовити.

У решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 06 липня 2022 року.