Ухвала

від 31.08.2022 по справі 500/2489/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 500/2489/21

адміністративне провадження № К/990/20890/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №500/2489/21 за позовом Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Мостобуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Тернобудсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд-Центр» про визнання протиправними та скасування вимоги і розпорядження,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просило:

визнати протиправними дії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області з проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності УЖКГ за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2020 року, за результатами якої складено акт від 30 березня 2021 року №05-21/3;

визнати протиправною та скасувати вимогу Управління, що міститься у листі від 23 квітня 2021 року №131905- 14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень»;

визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3, 4 вимог Управління, що містяться у листі від 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень».

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Скасовано рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 4 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що міститься в листі 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень» та про визнання протиправним і скасування розпорядження Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року №2.

Ухвалено у цій частині постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 4 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що міститься в листі 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень», та про визнання протиправним і скасування розпорядження Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Окреслюючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2016 року у справі№818/1857/14, від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 та від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Скаржник не вказав, яку саме норму права судами було застосовано неправильно, а також не обґрунтував у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також не зазначив, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Формальне зазначення про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах без конкретизації норм права і позиції скаржника щодо того, як такі норми мають бути застосовані, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Окрім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Так, згідно пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування вказаної підстави скаржник вказує, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про закриття апеляційного провадження та відкладення справи для подання відзиву, що призвело до порушення прав скаржника.

Посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обґрунтованим у взаємозв`язку обставин, на які скаржник посилається в обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідкового зв`язку із протиправністю оскаржуваних судових рішень.

Позивачем не доведено, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив поза увагою клопотання про закриття апеляційного провадження та відкладення справи для подання відзиву, а усі доводи побудовані лише на незгоді із прийнятим судовим рішенням.

Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України Суд зазначає.

За приписами пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Скаржник вказує, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме в ухвалах про залишення апеляційної скарги без руху, про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розгляду, апеляційним судом вказано, що дана скарга подана саме управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, проте в резолютивній частині постанови задоволено апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби.

Оскаржуваною постановою апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби задоволено. Скасовано рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та ухвалено у цій частині постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 4 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що міститься в листі 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень», та про визнання протиправним і скасування розпорядження Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2.

При цьому, скаржником у касаційній скарзі не доведено, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що не був залучений до участі в справі.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Суд, також, звертає увагу заявника, що вимогою касаційної скарги є не направлення справи на новий судовий розгляд (як це передбачено частинами другою, третьою статті 353 КАС України), а скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, що передбачено статтею 352 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №500/2489/21 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов